Головна |
« Попередня | Наступна » | |
4,2. Роль природних умов і ресурсів у розвитку і розміщенні продуктивних сил |
||
Залежно від характеру залягання і розміщення природне умови і ресурси можуть прискорювати або уповільнювати розвиток произв ° дітельного сил країни. Доступність та легкість освоєння ресурсів сприяє швидкому зростанню виробництва матеріальних благ. І навпаки, велика трудомісткість освоєння природних ресурсів або їх значне видалення від господарських Центрів ускладнює розвиток продуктивних сил, знижує ефективність виробництва. 58 Природні умови і ресурси є одним з найважливіших факторів економічного розвитку. Від природних властивостей землі, родючості грунтів, особливостей клімату, лісової та іншої рослинності, тваринного світу, води річок, озер, морів і океанів, багатств надр, чистоти повітря в чому залежать темпи виробництва і добробут людей. Ступінь доступності природних ресурсів впливає на продуктивність праці; вона тим вище, чим багатша і доступніше природні ресурси, чим менше, отже, витрати, необхідні для виробництва кінцевого продукту. Адже однакові витрати праці приносять нерівнозначні результати - залежно від якісних особливостей ресурсів: родючості грунтів, теплотворної здатності вугілля, змісту корисної речовини в рудах різних родовищ і т.п. На рівень продуктивності справляють істотний вплив і природні умови господарського освоєння природних ресурсів. Витрати праці будуть різними при різних способах видобутку корисних копалин, пов'язаних з характером їх залягання (відкрита або шахтний видобуток, потужність пластів і т.п.), при обробці земель у зв'язку з відмінностями в рельєфі, грунтовому покриві і т.д. Розподіл природних ресурсів по території відрізняється, як правило, надзвичайно великою нерівномірністю, що в значній мірі визначає територіальний поділ праці і господарську спеціалізацію тих чи інших регіонів. Часто природно-ресурсний фактор служить основою формування господарської структури території, визначає територіальну організацію продуктивних сил. Наприклад, розвиток і розміщення галузей, безпосередньо пов'язаних з використанням природних ресурсів (добувної промисловості, гідроенергетики, лісозаготівель, землеробства), обумовлено географією цих ресурсів. Вплив природних ресурсів на спеціалізацію господарства регіонів проявляється у двох формах. В одному випадку галузі природокористування безпосередньо визначають спеціалізацію, поставляючи свою продукцію в різні регіони країни або на експорт. Серед країн СНД така форма характерна для регіонів первинного освоєння, де галузі природокористування грають піонерного роль (наприклад, Західно-Сибірський, Північний економічні райони Росії). Друга форма впливу проявляється, коли галузями спеціалізації регіонів виступають вторинні виробництва, що формуються на базі переробки місцевих природних ресурсів. Вона властива територіям зі зрілою економічною структурою, або староосвоєних регіонах (Уральському в Росії, До-Донецько-Придніпровському в Україні тощо). 59 Використання природних ресурсів, свідома зміна природних умов (меліорація, регулювання річок і т.п.) завжди виступали в діяльності людей найважливішим засобом вирішення соціально-економічних завдань . Більше того, природні ресурси - це природна база розвитку економіки країни, тому дуже істотною є економічна оцінка всього комплексу природних ресурсів. Вона дозволяє виявити ресурсообеспеченность території і визначити практичні заходи щодо забезпечення її відсутніми ресурсами на перспективу, що сприяє вдосконаленню міжрайонних виробничих зв'язків. З цих позицій важливим є встановлення природно-ресурсного потенціалу території. Під природно-ресурсним потенціалом розуміють сукупність природних ресурсів регіону, які використовуються або можуть бути використані в господарстві з урахуванням тенденцій науково-технічного прогресу. Величина природно-ресурсного потенціалу може бути визначена як сума потенціалів окремих видів природних ресурсів (мінеральних, водних, лісових, земельних тощо) і залежить від цілого ряду факторів. Найважливішими з них є: чисельність наявних в регіоні природних ресурсів (чим більше ряд природних ресурсів, залучених і підлягають використанню в процесі виробництва, тим більше величина природно-ресурсного потенціалу), їх кількісні та якісні характеристики (величина запасів, зміст корисної речовини, потужність пластів і т.д.), комплексність використання кожного виду природних ресурсів. Кількісна оцінка природно-ресурсного потенціалу території можлива тільки в тому випадку, якщо приватні потенціали окремих видів природних ресурсів будуть обчислюватися за єдиним принципом. У літературі зустрічаються три можливих напрямки сумірності якісно різних природних ресурсів: - за допомогою бальної системи; - вартісних показників; - абсолютних енергетичних показників. Найбільшу значущість в умовах становлення ринкових відносин набуває вартісна (грошова), або власне економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу, що дозволяє зіставити цінність природних ресурсів з іншими виробничими ресурсами. 60 Природно-ресурсний потенціал - найважливіша частина національного багатства країни. За оцінкою вчених інституту географії АН СРСР, проведеної в 70-ті роки, частка Білорусі в сукупному природно-ресурсному потенціалі СРСР складала 1,2%, що значно перевищувало її питома вага в загальній площі країни - 0,9%. Таке перевищення обумовлено кращою забезпеченістю земельними ресурсами (вище середньосвітових), більш сприятливими кліматичними умовами, достатніми водними і лісовими ресурсами. Разом з тим на території Білорусі відзначається відносно невисока концентрація мінерально-сировинних ресурсів, особливо паливно-енергетичних. Природно-ресурсний потенціал країни і окремих її регіонів змінюється в процесі природокористування, що, з одного боку, обумовлено виснаженням окремих видів природних ресурсів внаслідок їх вичерпності та нераціонального використання. З іншого боку, науково-технічний прогрес відкриває можливості залучення в народногосподарський оборот нових видів природних ресурсів, розширення сировинної і паливо-енергетичної бази країни. Вивченість надр Білорусі на попередніх етапах розвитку була неповною, а відсутні види сировини і матеріалів можна було отримати централізованим шляхом з інших регіонів СРСР. Зараз ситуація докорінно змінилася, тому необхідно приділити особливу увагу проблемі розширення і зміцнення власної мінерально-сировинної бази. Важливе значення в досягненні більшої сировинної незалежності Республіки Білорусь набуває політика ресурсозбереження. Вдосконалення технологій, зниження матеріалі-і енергоємності виробництва дозволяють знизити споживання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів на 20-25%. Проте досягнення такого рівня можливо тільки протягом 15-20 років, що обумовлено серйозними організаційно-правовими та економічними причинами (відсутністю необхідних законодавчих актів, комплексних державних програм ресурсозбереження, а також необхідних фінансових і матеріальних ресурсів). 61
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "4,2. Роль природних умов і ресурсів у розвитку і розміщенні продуктивних сил" |
||
|