Головна
ГоловнаЕкономікаРегиональная экономика → 
« Попередня Наступна »
Мишуров С.С., Щуков В.Н.. Основы регионалистики., 2003 - перейти до змісту підручника

РЕГИОНАЛИСТИКА КАК НАУКА


Региональная наука (регионоведение, регионология, регионалистика) сформировалась на Западе в середине 20 века и была призвана изучать регионы как целостные системы. Термин «Регионалистика» используется как синтез подходов различных наук к региональным исследованиям. Как наука она изучает закономерности системного эколого-географического, социально-политического и экономического функционирования территориальных социумов, формы и методы регулирования этих процессов. Центральным звеном регионалистики (регионоведения) выступает региональная экономика, изучающая закономерности территориальной (пространственной) организации хозяйств.
На первом этапе развития регионалистики как науки превалировал размещенческий аспект хозяйственной организации, производительных сил страны. Так, широко известны кольца И. Тюнена (немецкого экономиста 19 - го века) размещения сельскохозяйственной деятельности, метод весового (или локационного) треугольника В. Лаунхардта (другого немецкого ученого 19 - го века) - метод нахождения пункта оптимального размещения отдельного промышленного предприятия относительно источников сырья и рынков сбыта продукции. В 1909 г. опубликован труд немецкого экономиста и социолога А.Вебера «О размещении промышленности: чистая теория штандарта», в основу которой положен принцип минимизации общих издержек производства при выборе пункта размещения промышленного предприятия. В 1940 г. вышла работа немецкого ученого А.Леша «Пространственная организация хозяйства», в 1956 г. книга У. Айзарда (США) «Размещение и экономика пространства». В результате сформировалась общая теория размещения производительных сил.
В России теоретическое обоснование региональных хозяйственных комплексов получило в работах Н.Н. Колосовского. Ключевым понятием в его теории территориальной организации явилось понятие энергопроизвод-
ственного цикла, под которым понималась вся совокупность производственных процессов, развертывающихся в экономическом регионе. Н.Н Колосов- ский выделил 8 устойчиво повторяющихся совокупностей производственных процессов для выделения экономических районов и подрайонов: пирометал- лургический цикл черных и цветных металлов, нефтеэнергохимический цикл, гидроэнергетический, совокупность циклов перерабатывающей индустрии, лесоэнергетический, индустриально-аграрный, гидромелиоративный. В 1930 г. был создан Совет по изучению производительных сил (СОПС), разработана Генеральная схема развития и размещения производительных сил СССР.
Второй этап (50-е годы) развития регионалистики связан с проблемой экономического районирования страны, с формированием особой экономической науки - региональной экономики. Разработка этих проблем принад*
лежит академику Н.Н.Некрасову. Вся страна была разбита на экономическо- географические регионы. В настоящее время в России имеется 11 регионов: Центральный, Центрально-Черноземный, Северо-Западный, Северный, Волго-Вятский, Поволжский, Северо-Кавказский, Уральский, ЗападноСибирский, Восточно-Сибирский, Дальне-Восточный. В основу экономического районирования положен не энергопроизводственный цикл, как ранее, а производственная специализация отдельных регионов, вытекающая из их географического месторасположения и особенностей природно- климатической среды. Выделяются также макроэкономические зоны: Западная (Европейская часть России и Урал) и Восточная (Сибирь и Дальний Восток).
Третий этап развития регионалистики (90-е годы) вызван процессами федерализации экономики, формированием особого субъекта экономики - региональных хозяйств. Созданные в России ныне 7 Федеральных округов не
Некрасов Н.Н. Региональная экономика. Теория, проблемы, методы. - М.: Економіка, 1978
являются экономическими образованиями, равно как и субъектами Федерации. Их роль - проведение единой социально - политической линии федеральных органов власти.
Переход к территориальной системе управления народным хозяйством осуществлялось и ранее. В начале 60-х годов XX-го столетия была ликвидирована отраслевая система управления в СССР и созданы Советы народного хозяйства по административным образованиям (областям, краям, республикам). Затем Совнархозы были укрупнены, а в 1964 году ликвидированы. Переход к территориальной системе управления в настоящее время осуществляется на новой качественной основе формируются региональные хозяйства как самостоятельные субъекты экономики.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "РЕГИОНАЛИСТИКА КАК НАУКА"
  1. 1. Визначте місце дисципліни в системі сучасного менеджменту організацій
    наука. Хоча велика кількість її ідей і теорій виникли на початку XX ст. і навіть раніше. Довгий час вони розвивалися у межах різних наук, пов'язаних з виробництвом і діяльністю, головним чином, комерційних, а також некомерційних, насамперед, державних організацій. У залежності від того, у межах яких наук досліджувалися і розроблялися ідеї управління персоналом, для характеристики цієї науки
  2. Вступ
    наука, екологічне законодавство та їх сучасний стан я і буду намагатися дослідити у своїй
  3. Поняття екологічного права України
    наука України та система екологічного права ще зовсім молоді. Еколого-правові погляди в українській науці мають вікову історію, яка бере свій початок ще з давніх часів. Переважна більшість території сучасної України на початок 1 тисячоліття нашої ери була вкрита лісом. Безмежні лісові масиви вкривали територію сучасного Прикарпаття, Полісся. Чернігівщина мала назву «лісної землі», ліси
  4. Вступ
    наука, екологічне законодавство та їх сучасний стан я і буду намагатися дослідити у своїй
  5. Поняття екологічного права України
    наука України та система екологічного права ще зовсім молоді. Еколого-правові погляди в українській науці мають вікову історію, яка бере свій початок ще з давніх часів. Переважна більшість території сучасної України на початок 1 тисячоліття нашої ери була вкрита лісом. Безмежні лісові масиви вкривали територію сучасного Прикарпаття, Полісся. Чернігівщина мала назву "лісної землі", ліси підходили
  6. Тема 1. Поняття, місце і роль адміністративного права в системі права України
    наука, галузь права, навчальна дисципліна. Предмет і метод адміністративного права в контексті реформи адміністративного права. Роль адміністративного права у становленні і розвитку незалежної правової демократичної держави Україна. Основні напрямки реформи адміністративного права. Адміністративне право, як і конституційне право, опосередковує функціонування публічної влади в державі, тобто
  7. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    наука, видавнича, бібліотечна, архівна справа, охорона пам'яток історії і культури, фізична культура і спорт тощо. Ці галузі охоплюються поняттям "соціально-культурна сфера, яка є важливою складовою багатогранної діяльності незалежної Української держави. Важливими складовими законодавства у соціально-культурній сфері мають стати Концепція соціальної політики, закони про архітектурну
  8. 16. Джерела міжнародного права.
    наука взагалі й наука міжнародного права зокрема займаються вивченням формальних джерел права, до яких можна віднести результати правотворческого процесу При аналізі поняття «джерела міжнародного права» звертаються насамперед до ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН, що містить перелік джерел міжнародного права, застосовуваних Судом при рішенні суперечок, переданих йому на розгляд. До них
  9. 60. Спеціалізовані установи Організації Об'єднаних Націй
    наука; культура; комунікації; соціальні науки і розвиток; мир і права людини. У своїй роботі ЮНЕСКО спирається на комітети, міжнародні комісії й інші органи, що діють під її егідою. Серед них: Міжнародна комісія з історії наукового і культурного розвитку людства, Міжнародна океанографічна комісія, Комісія з культури і розвитку, Міжнародна комісія з питань шкільної освіти в XXI сторіччі,
  10. 91. Міжнародне право в період збройних конфліктів - галузь міжнародного права
    наука, культура, освіта, обмін інформацією, а в центрі даного співробітництва знаходяться права людини. Навряд чи дана думка може претендувати на бездоганність. Авторів, що не розділяють даної точки зору, можна умовно розділити на три групи. Одна з них досліджує міжнародне гуманітарне право в широкому значенні цього поняття. Так, наприклад, В.Мбатна вважає, що міжнародне гуманітарне право