Головна |
« Попередня | Наступна » | |
5.1. Сутність, функції, завдання економічної оцінки природних ресурсів |
||
Проблема економічної (грошової) оцінки природних ресурсів - одна з найбільш складних і дискусійних у сучасній науці. У СРСР довгі роки вважалося, що раз багатства природи в умовах соціалізму є загальнонародною власністю, не продаються і не купуються, не включені в систему товарно-грошових відносин, то їм і не потрібна економічна оцінка. Крім того, відсутність будь-яких грошових оцінок природних запасів природи в колишньому Радянському Союзі виправдовувалося їх уявній безмежністю. Однак безкоштовність природних ресурсів, відсутність обліку природного фактора в результатах господарської діяльності підприємств призвели до низької дієвості прийнятих природоохоронних актів, нераціонального природокористування. З точки зору кожного конкретного господарського об'єкта екологічні витрати - справа невигідна, або, як писав відомий американський дослідник Б. Коммонер, "поліпшення навколишнього середовища - це гра з нульовим результатом" 5. Основою становлення ринкових відносин у природокористуванні, ефективним важелем його господарського механізму повинна стати економічна оцінка природних ресурсів. Так, на діючих підприємствах при нераціональному використанні природних ресурсів облік економічної оцінки призведе до збільшення виробничих витрат, скорочення прибутку і, в кінцевому підсумку, позначиться на фонді споживання. На стадії проектування, прогнозування економічного розвитку території економічна оцінка природних ресурсів, адекватна їх суспільної корисності, зробить істотний вплив на вибір варіанта розміщення продуктивних сил, капітального будівництва, що дуже важливо для екологічної оптимізації в регіонах. У теоретичних і прикладних дослідженнях проблеми оцінки ресурсів природи стали приділяти увагу порівняно недавно - не більше трьох - трьох з половиною десятиліть тому. Спочатку на зміну натуральним показникам кількісних і якісних характеристик природних ресурсів (обсягами запасів, продуктивності, потужності пластів, глибині "Коммонер Б. Технологія прибутку. М., 1976. С. 58. 62 залягання і т. п.) прийшла бальна оцінка (її називали також технологічної або виробничої). Вона полягала в зіставленні однорідних природних ресурсів з точки зору сприятливості їх використання з тією чи іншою метою. Її показники - бали, категорії , ступеня, класи (ліси I, II, V класу бонітету, землі I, II, X категорії тощо). Технологічна оцінка може мати і словесне вираження: "обмежено придатне до використання", "придатне без обмежень", " непридатне до використання ". Однак бальна оцінка дозволяє порівнювати лише однойменні види ресурсів (різні за родючістю землі, родовища корисних копалин одного виду і т.п.), але з її допомогою неможливо зіставити цінність природних ресурсів з цінністю інших засобів виробництва або цінність різнотипних видів природних ресурсів. Тому в ресурсооценочних роботах все більше уваги стало приділятися вартісної, або власне економічній оцінці. Особливий інтерес до цієї проблеми виник на початку 60-х років у зв'язку з дискусією про зміст національного багатства, про правомірність обліку природних ресурсів в його складі. Нині більшість вчених вважає, що природні ресурси є елементом національного багатства, яке являє собою матеріальні блага, створені працею, оскільки очевидно, що людська праця прикладений сьогодні прямо або побічно до всіх видів ресурсів природи. Труднощі економічної оцінки пов'язані з тим, що природні ресурси, поки в них не вкладено працю, являють собою "дар природи" і тому, згідно трудової теорії вартості, не можуть мати вартості. На підтвердження цього противниками вартісної оцінки природних ресурсів зазвичай ° Федоренко Н.П. Оптимізація економіки. М., 1977. С. 171. <. 63 наводилося таке висловлювання К. Маркса: "Якби засіб виробництва ... не було продуктом людської праці, то воно не передавало б продукту ніякої вартості. Воно служило б для утворення споживної вартості, не беручи участь в утворенні мінової вартості. Так йде справа з усіма засобами виробництва, які дані природою без сприяння людини: з землею, вітром і водою, залізом і рудою в жилі, деревом в незайманому лісі і т.д. "7. Однак в сучасних умовах відтворення природних благ перестало бути чисто природним процесом. Значні трудові витрати суспільства витрачаються не тільки на експлуатацію ресурсів природи, але і на підтримку їх в продуктивному стані, виявлення запасів, організацію обліку та охорони, штучне розведення, поліпшення якості і т.п . На рубежі 50-60-х років домінувало екстенсивне природокористування, завдання якого полягало в розширеному залученні природної сировини в господарську сферу, тому в економічних розрахунках і в процесі прийняття рішень природні блага розглядалися тільки у зв'язку з витраченими на їх освоєння матеріально-трудовими ресурсами. Природному факторі не надавалося самостійного значення при формуванні народногосподарських витрат і результатів. Економічну оцінку природних ресурсів пропонувалося вимірювати відповідно з витратами праці на їх освоєння і підтримку в придатному для експлуатації стані. Однак грошова оцінка природних ресурсів була б правомочною навіть у тому випадку, якщо на їх виробництво не був би затрачено працю. Оскільки ресурси природи розрізняються за якістю і зручності місця розташування, при використанні щодо кращих джерел енергії і сировини підприємство витрачає меншу кількість праці, тобто виробляє продукцію меншої вартості. Іншими словами, від природних (якісних) особливостей природних ресурсів залежить в кінцевому підсумку ефективність виробництва, що також може служити мірилом їх цінності. Слід зазначити, що економічна оцінка - категорія історична. Її історичність обумовлена змінами рівня розвитку продуктивних сил, удосконаленням техніки і технологій, внаслідок чого продуктивність праці, а значить, і ефект від експлуатації того ж ресурсу будуть змінюватися з часом. 7 Маркс К., Енгельс Ф. Соч. Т. 23. С. 215. 64 Якщо рівень розвитку продуктивних сил впливає на величину економічної оцінки ресурсів, то її функції і завдання випливають з основної мети соціально-економічного розвитку країни. На сучасному етапі економічна оцінка може реально виконувати облікову і стимулюючу роль. Так, з її допомогою можна порівняти цінність різних природних ресурсів і на основі цього встановити послідовність їх залучення в господарський оборот. Економічна оцінка дозволяє розрахувати природно-ресурсний потенціал регіонів будь-якого рангу, що важливо для зіставлення ресурсообеспечен-ності окремих районів і прогнозування їх економічного розвитку. Однією з найважливіших завдань економічної оцінки є визначення матеріального збитку, що наноситься суспільству при вилученні з господарського обороту природних багатств (оцінка збитку від затоплення земель при будівництві водосховищ, від вилучення земель для цивільного будівництва тощо). Економічна оцінка природних багатств необхідна і при розрахунку ефективності природоохоронних заходів, яка може бути визначена шляхом зіставлення витрат на ці заходи з ліквідованим збитками або відшкодовувати втрати. Економічна оцінка лежить і в основі платності природокористування, що створює матеріальну зацікавленість підприємств у раціональному використанні ресурсів природи, вдосконаленні технологічних процесів з метою скорочення кількості викидаються в навколишнє середовище відходів. Поступово склалися такі основні напрями використання оцінок природних ресурсів: 1) в масових планово -проектних розрахунках з обгрунтування змін характеру використання даного ресурсу (відводи сільськогосподарських або лісових угідь під будівництво тощо); 2) в обліково-аналітичних розробках (ведення кадастрів природних ресурсів, обчислення національного багатства з оцінкою природної складової тощо); 3) при перспективному плануванні та прогнозуванні (розробка комплексних схем раціонального використання та охорони природних ресурсів та ін.); 4) для цілей вдосконалення системи економічного стимулювання (платежі за використання природних ресурсів, зміна цінових пропорцій в народному господарстві тощо). Найбільш важливим на практиці вважалося перший напрямок; менше економічні оцінки природних ресурсів використовувалися для другого і третього. Розуміючи значимість четвертого напряму, фахівці-"оценочнікі" робили ак- 3 Про Шнмова, Н Соколовсхій цент на його застосуванні в перспективі , оскільки воно було пов'язане з кардинальними змінами структури цін у народному господарстві, що вимагало проведення серйозної економічної реформи, неможливою в умовах командно-бюрократичної системи.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна" 5.1. Сутність, функції, завдання економічної оцінки природних ресурсів " |
||
|