5.2. Теоретичні основи і методи визначення економічної оцінки природних ресурсів

Змішання оцінки ресурсу з його вартістю привело деяких дослідників до того, що в якості предмета оцінювання розглядався матеріалізований у природних ресурсах працю. При такому підході поза оцінки залишаються величезні, ще не освоюються багатства, наприклад, Сибіру, а більш цінними будуть здаватися ресурси, використання яких вимагає великих витрат праці, в той час як за своїми якісними особливостями вони менш цінні. Так, суспільно необхідні витрати на освоєння кислих дерново-підзолистих грунтів Білорусі значно більше, ніж аналогічні витрати на чорноземах України, але цінність земельних угідь останньої безсумнівно вище. Суспільно необхідна праця, втілений в ресурсах, є безумовно мірилом їх вартості, а не оцінки. Під економічною оцінкою природних ресурсів слід розуміти грошовий вираз їх господарської цінності, обумовленої природними особливостями. Природною передумовою економічної оцінки є обмеженість кращих ділянок та обсягів природних ресурсів, їх якісна і територіальна неоднорідність. Цінність ресурсу визначається ефектом, який отримує природопользователь при його експлуатації.

В даний час, коли необхідність і можливість економічних оцінок природних ресурсів стали загальновизнаними, склалися дві принципово відрізняються методологічні концепції їх визначення: витратна і рентна. Виникнення різних концепцій обумовлено подвійним характером природних ресурсів: з одного боку, вони виступають природною базою виробництва, фактором зростання продуктивності праці, з іншого (у тому випадку, коли в них втілено працю) - природні ресурси є його продуктом, носієм вартості, елементом національного багатства .

В основі визначення економічної оцінки природних ресурсів як продуктів праці лежить так звана витратна концепція академіка С.Г. Струміліна, який виступив з критикою ставлення до природним ресурсам як до "дармовим" благам пріроди8. Відповідно до даної концепції оцінкою ресурсів можуть служити витрати праці на їх освоєння і залучення в господарський оборот: чим вище прямі витрати суспільства, необхідні для використання того чи іншого ресурсу, тим він "дорожче". Це положення ілюструється автором на прикладі даних про витрати праці на освоєння сільськогосподарських земель в СРСР. Виходячи з витрат на освоєння 1 га землі середня її оцінка по країні дається в розмірі 177 р. (На кінець 60-х років). Що ж стосується якості природних благ, то, згідно витратної концепції, воно виступає додатковим фактором міри цінності. Якість сільськогосподарських земель виражається в родючості і рівні витрат на одиницю продукції, тому при оцінці конкретної ділянки землі пропонується враховувати врожайність і поточні витрати.

За методикою С. Г. Струміліна економічна оцінка земель може бути визначена за формулою

О - К | I: I

т т

(5.1)

де О - економічна оцінка 1 гаугодій; К - вартість освоєння 1 га

У У

земель (середня по країні); - і - == - відношення врожайності до поточних витрат на виробництво землеробського продукту на оцінюваній ділянці і в середньому по країні.

Витратна концепція лягла в основу також багатьох методичних розробок з оцінки води, вартісній оцінці лісових та мінерально-сировинних ресурсів та ін Однак в останні роки все більше уваги в ресурсооценочних роботах приділяється розвитку рентної концепції.

Прихильники цього підходу (академіки Т.С. Хачатуров, Н.П. Фе-Доренко, доктор економічних наук К.Г. Гофман та ін.) бачили основний недолік витратної концепції в тому, що при оцінюванні ресурсів за витратами на освоєння найбільш високі оцінки отримують самі несприятливі для використання, найменш цінні за якістю природні ресурси. Інший недолік полягає у відсутності суворого обліку якісних осо

ч. ' * Струмилин С.Г. Про ціну "дармових" благ природи / / Зап. економіки. 1967. № 8.

67

66

бенностей природних ресурсів, які повинні бути предметом економічної оцінки.

Суть рентного підходу до економічної оцінки природного ресурсу полягає в тому, що її величина визначається розміром принесеної даними ресурсом диференціальної ренти. Диференціальна рента показує економічний виграш, який отримує народне господарство завдяки більш сприятливим природним властивостям оцінюваного ресурсу (кращому якості, зручності місця розташування і т.п.). Визначення диференціальної ренти дозволяє здійснити облік впливу територіальних відмінностей у властивостях ресурсів на продуктивність суспільної праці.

Основи теоретико-методологічного підходу до рентної оцінки природних ресурсів, методи визначення народногосподарського ефекту від їх експлуатації були закладені в працях відомих вітчизняних економістів Л.В. Кантаровіча, B.C. Немчинова, Н.П. Федоренко, Т.С. Хачатурова, К.Г. Гофмана та ін Цей підхід спирається на теоретичний аналіз диференційної ренти в умовах капіталістичної, тобто ринкової економіки. Теорія диференціальної ренти була розроблена класиками економічної теорії на прикладі земельної ренти.

Земельна рента, матеріальною формою якої є орендна плата, згідно досить стрункої теорії, викладеної в роботах К. Маркса, а до нього - у працях А. Сміта і Д. Рікардо, включає диференціальну ренту першого і другого роду, абсолютну ренту і відсоток за вкладений в землю капітал.

Абсолютна рента пов'язана з приватною власністю на землю (та інші природні об'єкти), а точніше - з монополією приватної власності, і ліквідується із знищенням останньої. Абсолютну ренту власник землі отримує в рівній мірі від орендарів як кращих, так і гірших ділянок землі, незалежно від їх родючості. Націоналізація землі у нас привела до ліквідації абсолютної ренти, так як зникла причина її виникнення - монополія приватної власності на землю.

Різні за родючістю і місцем розташування ділянки землі здатні приносити різну прибуток виробнику продукції. Ці природні відмінності лежать в основі виникнення диференціальної ренти. Різноманітність грунтово-кліматичних-ких умов породжує суттєву диференціацію умов обробітку сільськогосподарських культур. Одна і та ж культура може вирощуватися на землях різної якості, що

68

визначає різну її врожайність і розбіжність індивідуальних витрат. Водночас споживча вартість продуктів, вироблених на різних ділянках, однакова і не залежить від фактичної кількості праці, втіленого в них. На всі продукти встановлюється єдина ринкова вартість, величина якої залежить від двох основних чинників: рівня споживання і значення витрат. Якщо попит на сільськогосподарські продукти повністю покриває розміри їх виробництва, то ринкова вартість регулюється індивідуальними витратами на гірших за якістю ділянках землі, експлуатація яких вимагає щодо великих витрат. Такі витрати називають у сучасній літературі замикаючими витратами. Однак вони не завжди визначають рівень ринкової вартості продукції. Це не відбувається в тому випадку, коли обсяг виробництва сільгосппродукції істотно перевищує рівень потреби в ній. Тоді регулюють витрати (суспільно необхідні витрати, що визначають ринкову вартість) можуть знизитися до рівня індивідуальних витрат на ділянках, що перебувають в середніх і навіть кращих природних умовах.

Різниця між регулюючими та індивідуальними витратами, обумовлена відносними відмінностями земельних ділянок, їх родючістю, місцем розташування, призводить до утворення диференціальної ренти. Природні відмінності - неодмінна умова її виникнення.

Інший найважливішою передумовою виникнення диференціальної ренти є обмеженість природних ресурсів. Це відзначав К. Маркс: "Диференціальна рента відбувається з обмеженості розміру кращих земель ..." 9. Це ж підкреслюють і представники сучасної західної економічної теорії: "... Економічна рента - це ціна, що сплачується за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких (їх запаси) строго обмежені" 10.

Отже, основою диференціальної ренти є додаткова прибуток, яку отримує виробник, який експлуатує більш продуктивні землі та інші ресурси природи. Найкраще їх якість обумовлює більш високу продуктивність праці на них, а однакові витрати праці на землях різного родючості дають різний обсяг сільгосппродукції.

Труднощі при визначенні диференціальної ренти полягають у тому, що її необхідно відрізняти від додаткового чистого доходу, одержуваного за рахунок кращої організації виробниц

'Маркс К., Енгельс Ф. Соч. Т 24 Ч. П. С. 210.

10 Макконнелл К.Р, Брю СЛ. Економікс: принципи, проблеми і політика: У 2 т М., 1992 Т.2. С. 176. ^ Л {%. ц і, оіИ »А / *» н, і «ю .. *> г.о.. > І а н.-маи

ства, більш сумлінної роботи і т.п. При обчисленні диференціальної ренти повинні порівнюватися природні ресурси, залучені в господарський оборот в однакових умовах виробництва, оскільки тільки якісні відмінності багатств природи є джерелом її утворення.

У науковій літературі зустрічаються різні пропозиції з приводу практичного визначення диференціальної ренти, починаючи з класичного - різниця між регулюючої ціною виробництва (при використанні гірших ділянок природних ресурсів) і індивідуальною ціною - до різниці в собівартості продукції при використанні різних за якістю природних ресурсів.

Найбільш популярною і визнаною в 80-ті роки стала методика розрахунку економічної оцінки природних ресурсів на базі ренти, розроблена вченими Центрального економіко-математичного інституту АН СРСР (зараз ЦЕМІ РАН). Відповідно до неї на першому етапі визначаються замикають витрати на продукцію галузей, які експлуатують природний ресурс (тобто гранично допустимі з народногосподарської точки зору витрати на приріст продукції, одержуваної за допомогою цього ресурсу), або витрати при використанні гірших за якістю ресурсів. Економічна сутність замикає витрат у тому, що вони є суспільно виправданим межею витрат на збільшення ресурсів продукції пріродоексплуа-тірующіх галузей, або продукції, одержуваної з певного виду мінеральної сировини (палива) при експлуатації даного земельного, лісового угіддя і т.д. Рівень замикає витрат визначається індивідуальними витратами природних об'єктів, що знаходяться у відносно гірших умовах функціонування. Але слід мати на увазі, що кількісне значення замикає витрат для конкретних розрахунків обмежена в часі, оскільки всі кількісні виміри мають сенс у рамках однієї і тієї ж відтворювальної структури. За її межами значення замикає витрат (як, втім, і індивідуальних) непридатні ні для планово-проектних розрахунків, ні як база ціноутворення.

Рентна оцінка конкретного ресурсу визначається як різниця замикаючих і індивідуальних витрат на одержання продукції природокористування.

Іг =? (Г-8) п,, (5.2)

1-1

де иг - величина річної ренти; ZіS - відповідно замикаючі витрати і витрати на оцінюваній ділянці на одиницю продукції; П! - Обсяг 1-го виду продукції; Ц1, т) - кількість видів продукції, одержуваної з використанням даного ресурсу.

70

Необхідним етапом оцінювання природних ресурсів є визначення повного народногосподарського ефекту, принесеного об'єктом природокористування за весь можливий термін його експлуатації. На основі такої оцінки природні ресурси включаються до складу національного багатства. Найчастіше економічну оцінку ресурсу за весь період його можливого використання визначають як суму річних рентних оцінок з урахуванням фактора часу. Проблема обліку фактора часу в практиці оцінки природних ресурсів недостатньо розроблена, однак найбільш поширеним є спосіб визначення економічної оцінки одиниці природного ресурсу за весь період експлуатації методом складного опроцентуванням за допомогою формули "капіталізації" річної ренти

 К = + + ... + (5.3) 

 1 + г (1 + г) 2 (1 + г) ' 

 де І - економічна оцінка природного ресурсу з урахуванням фактора часу; г - нормативний коефіцієнт дисконтування; Ь - термін експлуатації природного ресурсу. 

 Нормативний коефіцієнт дисконтування (для приведення різночасових величин диференціальної ренти до часу здійснення оцінки) в ринковій економіці приймають рівним банківського (або ссудному) відсотку. 

 При необмеженому терміні експлуатації природного ресурсу (земельні, водні ресурси) при t -> <»формула (5.3) перетвориться до виду 

 І = ^. (5.4) 

г

 Таким чином, величину економічної оцінки природного ресурсу можна порівняти з грошовим капіталом, рівним ренті, який, будучи поміщеним в банк, приносить щорічний дохід у розмірі позичкового відсотка. 

 Один з істотних методичних недоліків рентної оцінки на базі замикає витрат, на думку критиків цього підходу, полягає в тому, що оцінка об'єктів природокористування, що опинилися у відносно гірших умовах господарювання, виявляється нульовий, а це не завжди відповідає дійсності. Це послужило причиною появи, крім витратного і рентного підходу до економічної оцінки, змішаного, або синтетичного підходу. Для того щоб дати позитивну оцінку гіршим з оцінюваних природних об'єктів, автори його запропонували до диференціальної ренті додавати витрати освоенія1 ^. 

 11 Карнаухова Е.С. Диференціальна рента і економічна оцінка землі. М., 1977; Лойтер М.Н. Природні ресурси та ефективність капітальних вкладень. М., 1974 і ін 

 71 

 Видається, що всі три підходи не є альтернативними в економічній оцінці природних ресурсів. Кожен їх них функціональний в створенні економічного механізму природокористування в умовах становлення ринкових відносин: витратна концепція - для встановлення вартості природного ресурсу, рентна - для його економічної оцінки, змішаний підхід - для визначення ціни та встановлення плати за його використання. Відповідно до принципів ціноутворення ціна повинна відображати суспільно необхідні витрати праці на виробництво продукції (у нашому випадку - на включення природних ресурсів у виробничий цикл). Інша частина ціни повинна відповідати тому ефекту, додаткової прибутку, яку отримує підприємство-природокористування-зователь завдяки кращій якості використовуваного ресурсу, тобто принесеної їм диференціальної ренті. Схематично це можна представити таким чином: 

 Ц = І + 3, (5.5) 

 де Ц - ціна ресурсу, розмір плати за нього; І - економічна оцінка на базі диференціальної ренти; 3 - витрати на освоєння і відтворення ресурсу. 

 В умовах ринкової економіки, коли процес ціноутворення залежить від балансу попиту та пропозиції на товар, ця схема не втрачає свого сенсу, оскільки і в основі ринкової ціни лежить ціна виробництва, що дозволяє відшкодовувати витрати виробництва і забезпечувати середній прибуток. 

 Аналіз ресурсооценочних робіт призводить до висновку про те, що сучасна теорія економічної оцінки природних ресурсів та об'єктів природокористування в основному склалася. Останні роки ознаменувалися домінуванням рентної концепції. Разом з тим, в практиці управління, планування, екологічного регулювання переважає витратний підхід до обчислення компенсаційних виплат при відчуженні сільгоспугідь, визначенню екологічних платежів і т. п. Це обумовлено складнощами в обчисленні замикає витрат, найчастіше відсутністю необхідної статистичної інформації, недоліками нормативної бази. Крім того, природні відмінності різних видів природних ресурсів не дозволяють уніфікувати методики розрахунку їх рентної оцінки. Різноманітні методичні підходи при визначенні ренти, принесеної різними ресурсами (земельної, гірської, водної, лісової ренти), дають слабо порівнянні результати, що не дозволяють здійснити порівняння істинної цінності різних ресурсів, коли потрібно зробити альтернативний вибір господарського проекту. У силу цих причин останні спроби вартісної оцінки природно-ресурсного потенціалу у нас в країні також носять в основному витратний характер. 

 Існуюче невідповідність між теорією і практикою оцінки свідчить про необхідність подальших досліджень як у концептуальному плані, так і в області вдосконалення методичних підходів в ув'язці з загальною стратегією природокористування та вимогами реформування економіки. 

 72 

 Інформація, релевантна "5.2. Теоретичні основи і методи визначення економічної оцінки природних ресурсів"

1. 2.1. Методи економічної оцінки природних ресурсів
     основу діючої системи плати за природні ресурси. Рівень плати визначається виходячи з витрат на розвідку корисних копалин, ведення лісового господарства та ін Вітчизняна практика платного природокористування, а також проведені експерименти свідчать про неефективність даного підходу: принципових змін у використанні ресурсів, а також в обсязі їх втрат введення цього
   
2. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ підготовки
     теоретичні основи та методи дослідження. 6. Діалектика взаємовідносин людини і природи в процесі розвитку продуктивних сил. 7. Природні умови і ресурси як фактор економічного розвитку. 8. Класифікація природних ресурсів (природна, господарська, екологічна, ринкова). 9. Природно-ресурсний потенціал, його вплив на
   
3. РЕСУРСНИЙ КРИЗА
     певними ресурсами. Ресурси - компоненти навколишнього середовища, які використовують для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства (ресурси тваринного і рослинного світу, земельні, лісові, водні, рекреаційні, естетичні та ін.) Ресурси, біосфери називаються природними або природними. (Схема). По можливості використання ресурси
   
4. Шимова О.С.. Основи екології та економіка природокористування: УцЩ. / О.С. Шимова, Н.К. Соколовський. 2-е вид., Перераб. і доп. - Мн.: БГЕУ. - 367 с., 2002
   
   
5. Питання длc підготовки до заліку з дисципліни «Природокористування» 1.
     основні ознаки, принципи стратегії. 12. Поняття про природних продуктивних силах. 13. Класифікація ПР: природна (генетична); екологічна (за ознаками вичерпності і відновлюваних); із взаємин видів використання. 14. Класифікація ПР: по можливості господарського використання; приватнікласифікації. 15. Сутність антропогенного впливу. Антропогенне
   
6. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ
     основні групи ресурсів за характером походження та використання в господарстві. До них відносяться вичерпні і невичерпні природні ресурси. До невичерпних природних ресурсів належать лише деякі види енергії, наприклад сонячна енергія. Вичерпні ресурси поділяються на поновлювані і непоновлювані. До не поновлюваних природних ресурсів належать всі корисні
   
7. 2.6. Показники безвідходності промислових виробництв
     основу такої оцінки Полж витрати праці на виробництво споживаних ресурсів. При цьому враховується вся технологічний ланцюжок від видобутку сировини або палива до отримання та використання технологічних продуктів. Такий підхід дозволяє відобразити народногосподарську значимість підвищення ступеня використання природних ресурсів. Приватний техніко-економічний показник безвідходності
   
8. Види природних ресурсів
     визначення всіх видів природних
   
9. 14.3. Облік і аналіз природокористування і охорони навколишнього середовища
     грунтуються на статистичному і бухгалтерському обліку. Кадастрова форма надання природно-економічної інформації про природні ресурси є загальновизнаною у світовій практиці. Кадастр природних ресурсів-це систематизований звід відомостей кількісних, якісних і територіально-адресних показників про природно-фізичних, екологічних, господарських, економічних
   
10. Контрольні питання до курсу «Управління персоналом»
      методологічні підходи до управління організацією та її персоналом. Стратегічний і системний підходи до управління персоналом. Цілі і завдання управління персоналом організації. Функції та принципи управління персоналом організації. Політика організації і цілі. Управління діяльністю персоналу. 11.Області планування персоналу та його діяльності. Основні етапи планування персоналу. Фактори,
    
11. ПРИРОДНІ УМОВИ
      економічної оцінки природних умов. Приступаючи до оцінки природних умов території, в першу чергу слід оцінити природні умови для розвитку традиційних напрямків економіки, врахувати перспективи розвитку та можливості перетворення природи даної місцевості, відновлення та охорони
    
12. РЕЗЮМЕ
      основі порівняння досягнень та упущення у роботі щодо нормативного значення коефіцієнта при гарній роботі, рівного одиниці. Методики Коута та оцінки по КТВ дозволяють об'єктивно розподілити преміальний фонд (винагороди та премії) на основі кількісної оцінки досягнутих результатів праці за конкретний період часу. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ Назвіть три основні підходи до оцінки
    
13. 8. МЕТОД ІНТЕГРОВАНОЇ ЕКСПЕРТНОЇ ОЦІНКИ ВПЛИВУ ВИРОБНИЦТВА НА ПРИРОДНЕ І навколишнього середовища людини
      методу полягає в тому, що для кожного проекту і технологічного рішення визначається за рівнянням змішання інтегрований показник UЕ, що розраховується з урахуванням значущості окремих параметрів стану природного і навколишнього середовища людини: Тт _ Z1B1 + Z2B2 + - - - + ZnBn + Z3CTВЕСТ u Е ~ ^ ^ ^ ^, l8.1) Z1 + Z 2 + ... + Zn + Z3CT де Z ^ 1, Z2, ..., Zn - коефіцієнти, що враховують
    
14. Кадастру природних ресурсів
      певний час кадастри оновлюються. Дані кадастрової оцінки використовуються при плануванні використання ресурсу, для оцінки ступеня раціональності використання, при визначенні платежів за ресурс і т.д. Розроблено такі види кадастрів. Земельний кадастр включає відомості про природний і господарський використанні земель, їх стан, облік їх кількості та
    
15. Ринок трудових ресурсів
      визначень ми будемо користуватися терміном «ринок трудових
    
16. Список використаної літератури
      методи управління. -М.: Изд-во РАГС, 1999 Гладкий Ю.Н., Чістобаев А.І. Основи регіональної політики. - СПб, 1998. Гранберг А.Г. Основи регіональної економіки. Підручник для вузів. - М.: ГУ ВШЕ, 2000 - 495 с. Гутман Г., глитаїв А., Федін С. Економіка регіону та управління / Навчальний посібник - Володимир, 2000. - 268 с. ДУМК А.Д. та ін Особливо охоронювані природні території Російської Федерації / Стат.