Чинне законодавство передбачає право громадян передавати на зберігання банкам та іншим фінансовим установам цінні папери та робите вклади без зазначення відомостей про вкладника (на пред'явника). Характерною ознакою цих паперів є те, що в них не вказано ім'я власника. Власником такого папера визнається особа, яка йою пред'явить до виконання, тому в рачі його втрати пред'явити Ного до виконання може будь-яка особа, котрій пін на законних підставах не належить. Те саме може відбуватися і з векселем.
і.імісі прав власника при втраті ним такого цінного папера може здійснюватися в судовому порядку. Якщо власник втраченого папера на пред'явника має, хю t Ного держателем, то витребування цього документа можливе шляхом пред'явлення позову. Коли ж особа, яка втратила цінний напір на пред'явника, не знас, хто с його держателем, захистити свої права та інтереси вона може в порядку окремого провадження, звернувшись до суду із заявою про визнання папера недійсним та про відновлення прав на втрачений цінний напір.
Відновлення прав на втрачені цінні напери на пред'явника та векселі у порядку окремого провадження можливе не тільки у разі втрати цих документів, а н тоді, коли документи втратили ознаки платіжності внаслідок неналежного їх зберігання або з інших причин (в ощадній книжці не зберігся запис номера рахунка, не повністю зберігся запис залишку вкладу тощо) і фінансова установа у зв'язку з цим відмовилася здійснити відповідну операцію).
Із заявою про відновлення прав на втрачений цінний папір на пред'явника мас право звернутися до суду особа, яка вважає себе його власником. Як заінтересована особа у справах ціп категорії виступає банк, який индав цінній папір, оскільки рішення сулу про визнання папера недійсним передбачає для нього певні обов'язки: видати заявникові вклад або цінний напір замість визнаного недійсним.
Справи про відновленим прав на втрачені цінні папери на пред'явника розглядаються судом за місцем знаходження установи, що видала цінний папір (емітента). Цс зумовлюється насамперед необхідністю при підготовці справи до розгляду найоперативніше забезпечити заяву шляхом заборони цій установі провадити будь-які операції за втраченим цінним папером. Якщо предметом розгляду є відновлення прав на втрачений вексель, то справа розглядається судом за місцем платежу за таким векселем.
Відповідно до ст. 261 ЦПК у заяві, яка подасться до суду, крім загальних вимог, встановлених ст. 119 ЦПК, маг бути зазначено: ім'я та місце проживання заявника, найменування та місцезнаходження юридичної особи - заявника; обставини, за яких втрачено цінний папір на пред'явника або вексель; повна і точна назва емітента втраченого цінного папера на пред'явника та його реквізити, а для векселя - вид, номер бланку, суму векселя, дату та місце складання, строк та місце платежу, найменування векселедавця, інших відомих заявнику зобов'язаних за векселем осіб, а також першого векселедержателя. Підготовка до судового розгляду справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі за загальним правилом полягає у визначенні кола осіб, які мають брати участь у процесі, предмета доказування і обсягу доказів, необхідних для встановлення фактів, покладених в основу заявленої вимоги, у вжитті заходів для забезпечення своєчасної янки в судове засідання учасників процесу.
Підготовка справ цієї категорії мас певні особливості. Після одержання заяви суддя постановляє ухвалу про виклик держателя цінного папера до суду через публікацію в газеті. Крім того, суддя своею мотивованою ухвалою забороняє установі, яка видала цінний папір, провадити за ним будь-які операції.
Щодо векселя, то ст. 262 ЦПК встановлені певні особливості. Зокрема, якщо строк платежу за векселем не настав, ухвала, постановлена у ході підготовки справи до судового розгляду, надсилається на адресу всіх нотаріусів відповідного нотаріального округу за місцем платежу за векселем. Тому при пред'явленні нотаріусу для вчинення протесту векселя, щодо якого постановлено ухвалу, якою заборонено будь-які операції за ним, він зобов'язання повідомиш відповідний суд про пред'явлення такого векселя для вчинення протесту.
Закон покладає на держателя цінною папера обов'язок у зазначений в публікації тримісячний строк подати до суду, nod постановив про це ухвалу, заяву про те, що він с її держателем, незалежно від того. < вів власником цього цінного папера чи володіє ним на будь-яких інших підставах. До заяви вій має додати оригінал цінного папера. Особиста явка держа-іели цінного папера до суду не с обов'язковою, гому надання вказаних документів може бути здійснене як особисто, так і поштою.
Подання держателем цінного папера до суду заяви про наявність у нього певних прав на цей напір свідчить про виникнення між ним і заявником спору про право, що виключає можливість розгляду справи и правилами окремого провадження. У такому разі суддя мас постановити ухвалу про залишення заяви щодо відновлення прав на втрачений цінний напір без розгляду та мас роз'ясни і її заявникові його право пред'явити до держателя папера шпон у загальному порядку. Суд встановлює для цього строк, протягом якого заявник може реалізувати надане йому прано на подання позову з метою захисту своїх суб'єктивних прав у порядку позовного провадження, що не перевищує двох місяців, однак може бути продовжений.
Якщо держатель цінною папера протягом тримісячного строку не заявив на нього своїх прав і не подав до суду відповідної заяви, суддя постановляє ухвалу про призначення справи до розгляду.
Особливістю рішення по цих справах є те, що, визнавши вимоги заявника законними і обгрунтованими, суд робить висновок про визнаним траченою цінного папера на пред'явника недійсним. Відповідно до сг. 267 ЩІК таке рішеним є підставою для видачі заявникові цінного папера на пред'явника замість визнаного недійсним або проведення визначених ним операцій, для здійснення платежу за векселем або для видачі заявникові векселя замість визнаного недійсним та для відновлення зобов'язаними за векселем особами передавальних написів.
|
- 78. Окреме провадження: загальна характеристика.
розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих нелшішових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Справи окремого провадження, що становлять цивільну юрисдикцію суду, слід поділити на три групи. По-перше, це справи,
- 79. Загальні правила розгляду та вирішення справ окремого провадження.
розглядає за участю заявника та заінтересованих осіб. Тому вирізняльною ознакою справ окремого провадження є те, шо заяву може бу пі подано певним визначеним законом колом осіб (заявників), тим часом як у позовному провадженні це може зробити будь-яка особа, чиї права і охоронювані законом інтереси ймовірно порушені. Заявником іменусгься фізична чи юридична особа, в інтересах якої відкрито
- Тема 20. Окреме провадження
розглядається визначене законом коло справ, загальною рисою яких є відсутність у них спору про право і метою - встановлення юридичного факту або стану особи. У порядку окремого провадження суд розглядає і вирішує такі справи (ст. 254 ЦПК): 1) про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним; 2) про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 21) про
- Виклик до суду
розгляду - закінчення провадження у справі без постановлення судового рішення за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена й при повторній неявці сторін. Підстави залишення заяви без розгляду визначені ст. 229 ЦПК. Заінтересовані особи - це особи, взаємовідносини
- 16. Поняття цивільних процесуальних правовідносин
розгляду справи, спрямовує діяльність осіб, які беруть участь у справі, - роз'яснює їм права і обов'язки, попереджає про наслідки їх вчинення і сприяє у здійсненні ними прав, постановляє обов'язкові для виконання рішення, якими розв'язано цивільний спір і здійснено захист їх прав та інтересів. Отже, суд, як суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин, виступає як орган судової влади держави, на
- 4. Підстави, порядок та наслідки порушення справи про банкрутство.
розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які
- Ліквідаційна процедура.
розглядаються і вважаються погашеними. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. У разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств-відповідному органу приватизації для наступного продажу.
- 6. Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності.
розгляді справи про банкрутство містоутворюючого підприємства учасником провадження у справі про банкрутство визнається орган місцевого самоврядування відповідної територіальної громади адміністративно-територіальної одиниці. Учасниками провадження у справі про банкрутство містоутворюючого підприємства господарським судом можуть бути визнані також центральні органи виконавчої влади. Докази, що
- Поняття, класифікація цінних паперів і операцій з ними
про випуск цінних паперів і затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску. Це є підставою для взяття цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою, як іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на пред'явника в докментарный формі або а цінних паперів у бездокументарній формі. Іменна ідентифікація власника
- 1. ДІЇ СЛІДЧОГО З ОЗНАЙОМЛЕННЯ УЧАСНИКІВ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА З МАТЕРІАЛАМИ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
розгляд кримінальної справи у суді першої інстанції (місцевому суді) одноособово суддею чи колегіально судом у складі трьох суддів у випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 17 КПК - якщо санкція статті КК передбачає більше 10 років позбавлення волі) 4 Пред'явлення обвинуваченому для ознайомлення всіх матеріалів кримінальної справи. Якщо обвинувачених декілька, то матеріали пред'являють
|