Головна |
«« | ЗМІСТ | »» |
---|
У добу у різних тварин утворюється від 0,3 до 20 л сечі, що становить 65 ... 80% випитої рідини (табл. 8.4). Щільність сечі зазвичай коливається в межах 1,005 ... 1,025. Реакція сечі залежить від характеру годування: при раціоні, багатому вуглеводами, сеча більш лужна, а при переважно білковому харчуванні кисла. Крім того, pH сечі залежить від рівня метаболізму: порушення окислювальних процесів, накопичення недоокіслен- них продуктів призводить до ацидозу, який компенсується інтенсивним виведенням водневих іонів і підвищенням кислотності сечі. При центрифугуванні сечі можна отримати невеликий осад з невеликої кількості еритроцитів, лейкоцитів, епітелію і кристалів солей.
8.4. Обсяг сечі, що виділяється за добу
Вид тварини |
Кількість сечі, л |
кінь |
3 ... 6 |
Велика рогата худоба |
6 ... 12 |
Дрібна рогата худоба |
0,5 ... 1 |
свиня |
2 ... 4 |
собаки: |
|
великі |
0,5 ... 1 |
дрібні |
про 2 про |
кішки |
0,1 ... 0,2 |
Обсяг сечі залежить від багатьох факторів. Діурез зростає при прийомі великої кількості рідини, при рясному білковому харчуванні. Тварини, у яких секреція поту незначна (собаки, велика рогата худоба), виділяють більше сечі, ніж з добре розвиненими потовими залозами, наприклад коня. На діурез впливають погода, пора року і доби (вдень утворюється більше сечі, ніж вночі), температура повітря.
Із сечею виділяється велика кількість неорганічних солей, головним чином хлорид натрію (10 ... 15 г), хлорид калію (3 ... 3,5 г), сірчанокислий солі (2,5 г), фосфорнокислиє солі (2,55 г) . У сечі може відбуватися крісталлообразованія. Кристали солей представлені в основному шістьма мінералами: Вевель (Сас204 - Н20), веделліт (Сас204 - 2Н20), апатит (Са5(Р04)3(0Н, С03) Б, С1), струвит (М§> Ш4Р04 - 6Н20), аморфний фосфат кальцію, сечова кислота (С5Н4И403). Оксалати вевелліт і веделліт утворюють полікрістал- вої агрегати голчастою і дипирамидальний форми. Сечокислі кристали за формою дуже різноманітні - від голчастою до кокковидной. Фосфатвмісними сечові кристали струвіти і апатити мають таблитчатих і пластинчасту форми.
Білок і глюкоза в кінцевій сечі відсутні, а вміст амінокислот не перевищує слідів. Із сечею виводяться органічні кислоти, вітаміни (в незначних кількостях), біогенні аміни і продукти їх обміну, стероїдні гормони та їх похідні, ферменти і пігменти, що визначають специфічний колір сечі. Колір сечі залежить від її концентрації: менш концентрована має світло-жовтий або зеленуватий колір, а при підвищенні концентрації інтенсивність жовтої або зеленого забарвлення зростає. Непарнокопитні виділяють слизову, каламутну (за рахунок зважених кристалів вуглекислого кальцію) темно-зелену сечу. Наявність муцина, особливо у непарнокопитних, визначає значну в'язкість сечі, яка при переливанні з посудини в посудину утворює довгі тонкі нитки, а при сечовипусканні піниться. Пігменти сечі утворюються з білірубіну жовчі в кишечнику, де він перетворюється в уробилин і уробілінохром, які частково всмоктуються в кишечнику і виділяються нирками. Разом з цим частину пігментів сечі є окислені продукти розпаду гемоглобіну. У здорових тварин запах сечі специфічний. Для багатьох видів тварин наявність індивідуальних запахових речовин дозволяє «мітити» територію свого проживання, позначаючи ареал проживання.