Страхування є одним з важливих елементів фінансової системи. Воно обумовлено рухом грошової форми вартості при формуванні і використанні відповідних цільових грошових коштів у процесі розподілу та перерозподілу грошових прибутків та нагромаджень.
Як елемент фінансових відносин, страхування пов'язане з виконанням специфічних функцій в економіці. Для розвитку суб'єктів ринкової економіки, які господарюють, потрібна наявність у системі економічних відносин спеціалізованої системи перерозподільних відносин, що дозволяє забезпечувати безперервність господарської діяльності таких суб'єктів шляхом надання їм страхового захисту при настанні несприятливих подій. Захисту можуть підлягати майнові інтереси, інтереси, пов'язані з різноманітними джерелами прибутку, та особисті інтереси, пов'язані зі зберіганням досягнутого рівня життєзабезпечення і життя.
Страхуванню притаманні усі ознаки фінансів, але воно має і свої відмітні ознаки: виникають перерозподільні відносини, обумовлені наявністю страхового ризику, як вірогідності і можливості настання страхового випадку, здатного заподіяти матеріальний або інший збиток.
Страхуванню також притаманні замкнені перерозігодільні відносини між його учасниками, пов'язані з солідарною розкладкою суми збитку одного або кількох суб'єктів на всіх суб'єктів, 'залучених до страхування.
Страховій справі, як економічній категорії, властива специфічна термінологія, яка використовується для визначення ключових понять.
Страхувальник - у широкому значенні - фізична або юридична особа, що уклала договір страхування зі страховиком.
Страховик - юридична особа будь-якої органі зацІйно-правової форми, дозволеної чинним законодавством, яка створена з метою здійснення страхової діяльності.
Об'єкти і предмети страхування - матеріальні цінності, які підлягають страхуванню, а в особистому страхуванні - життя, здоров'я та працездатність.
Страховий захист - сукупність специфічних розподільних і перерозподільних відносин, пов'язаних з подоланням або відшкодуванням втрат, які завдаються матеріальному виробництву і життєвому рівню.
Страхова відповідальність - обов'язок страховика виплачувати страхове відшкодування і страхову суму при обумовлених наслідках страхових випадків.
Страхове свідоцтво - документ, що засвідчує факт страхування майна або особистого страхування (у міжнародній практиці - страховий поліс).
Залежно від основ виникнення зобов'язань страхування традиційно підрозділяється на дві форми: добровільне і обов'язкове.
Добровільне страхування здійснюється на підставі волевиявлення страхувальника, який самостійно за його особовою (страховою) ініціативою звертається до страховика для задоволення свого законного страхового інтересу із урахуванням вимог загально-громадського та страхового законодавства.
Обоє 'язкове страхування грунтується на тому, що законодавством встановлюється перелік об'єктів, які підлягають обов'язковому страхуванню, та механізм, за яким забезпечується його реалізація. Відповідальність за здійснення обов'язкового страхування покладається на державні страхові органи.
Обов'язкове страхування регулюється законодавчими актами, згідно з якими страховик зобов'язаний прийняти до страхування певні об'єкти, а страхувальник вносити визначені страхові платежі. 'Обов'язкове страхування передбачає відповідальність страхувальника за своєчасність і внесення у повному обсязі страхових платежів.
|
- Дайте характеристику основних концепцій управління персоналом, як науки
страхування, страхування життя тощо - сучасні компанії надають своїм працівникам можливість вибирати ті пільги, що їм потрібні (у рамках визначеного бюджету); - поступове зниження впливу на визначення розміру заробітної плати таких традиційних чинників, як стаж роботи і фахова біографія на користь компетениій і ринку праці. Ця тенденція не дає працівникам "спочивати на лаврах" і змушує займатися
- 3. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
страхування. 5. Адміністративна відповідальність за порушення законодав ства щодо охорони здоров'я населення. Література: 1, 9,17, 42, 72, 76, 82, 88,128,187, 220, 252, 264, 270, 343, 351, 397, 405, 441, 445, 448, 483, 486, 498, 550 та ін. -Ін Тема 21. Адміністративно-правове забезпечення управління культурою, мистецт- | вом, фізичною культурою, спортом та туризмом 1. Правові засади
- 6. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ З АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
страхування від 14 січня 1998 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 6. - Ст. 219. 3. Про державний кордон України: Закон України від 4 листо пада 1991 р. II Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 2. - Ст. 5. 4. Про затвердження Тимчасового положення про Раду націо нальної безпеки і оборони України: Указ Президента від ЗО серпня 1996 р. Ц Уряд, кур'єр. - 1996. - 5 верес. 5.
- Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: НОВІ ПОГЛЯДИ НА ЙОГО РОЛЬ, ЗМІСТ І СИСТЕМУ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ
призначення адміністративного права на засадах Конституції України Адміністративне право як самостійна галузь права у ретроспективному аспекті має давню історію, оскільки бере початок з XVIII століття. В усі часи воно так чи інакше пов'язувалось з публічною владою держави, з взаємодією її органів з громадянами та іншими учасниками суспільних відносин. Подолавши свого часу предметну
- Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
призначення адміністративного права в демократичній, правовій державі. Однак вирішення цього дійсно історичного завдання є досить складною справою. Адже існуючий стан українського адміністративного законодавства характеризується, умовно кажучи, "залишковими" явищами колишньої тоталітарно-бюрократичної держави, в якій інтереси публічної влади домінували над інтересами людини. Зважаючи на це,
- 91. Міжнародне право в період збройних конфліктів - галузь міжнародного права
призначення третейського судді. Женевська конференція лише рекомендувала державам передавати такі спори на розгляд Міжнародного Суду. 6. Всі неурегульовані конвенціями справи підлягають вирішенню на підставі загальних принципів цих конвенцій. 7. Забороняються засоби відплати проти осіб і об'єктів, що перебувають під заступництвом відповідно до конвенцій. 8. Нейтральні держави, що прийняли в
- 43. Пенсійний фонд: джерела його формування та напрямки використання.
страхування у вигляді нарахувань на фонд оплати праці працівників підприємств (за основною ставкою 32%), відрахування із заробітної плати фізичних осіб, цільові надходження з бюджету, добровільні внески. Кошти Пенсійного фонду України використовуються на фінансування таких заходів: - виплати пенсій за віком, за інвалідністю, у разі втрати годувальника, соціальних та інших пенсій, встановлених
- 82. Характеристика ланок фінансової системи.
призначених для виконання властивих їм функцій, а також сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції реалізуються. Основою державних фінансів є бюджет держави - державний та місцеві бюджети. До складу сфери державних фінансів входять фінанси державного сектора економіки, державні цільові фонди, державний кредит. Сфера фінансів суб'єктів господарювання (мікроеноиомічний рівень)
- § 1. Особливості криміналістичної характеристики і розслідування злочинів, вчинених шляхом кредитно-фінансових операцій
страхування посівів у випадку надання кредиту під заставу майбутнього врожаю; договір іпотеки, засвідчений нотаріально, із забороною на відчуження; акт інвентаризації об'єкта незавершеного будівництва, відданого під заставу; акт оцінки реальної вартості цінних паперів, відданих під заставу; акт передачі банку цінних паперів на зберігання; договір страхування заставленого майна, що знаходиться у
- § 2. Особливості криміналістичної характеристики і розслідування податкових злочинів
страхування України платників обов'язкових страхових внесків та порушення порядку обчислення і сплати внесків на соціальне страхування») або кримінальна відповідальність (ст. 212 КК). За ухилення від сплати податків до кримінальної відповідальності притягуються службові особи суб'єктів підприємницької діяльності (підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності), на які згідно із
|