|
Російський політичний діяч, економіст, філософ, історик. Ведучий представник "легального марксизму". Син пермського губернатора. Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. У 1896 р. брав участь у Міжнародному соціалістичному конгресі в Лондоні. У 1898 р. був притягнутий членами ЦК РСДРП до складання Маніфесту I з'їзду РСДРП. Був противником революційного марксизму, особливо вчення про соціалістичну революцію і диктатуру пролетаріату.
Опозиційно налаштований по відношенню до самодержавства, вимагав буржуазно-демократичні свободи, критикуючи народництво. Прагнув не до пролетарського соціалізму, а до буржуазного лібералізму. Намагався пристосувати марксизм до потреб ліберальної буржуазії. У 1898-1900 рр.. став на шлях відкритої ревізії марксизму, не тільки формального, але і відкритого розриву з соціал-демократією.Після революції 1905-1907 рр.. очолював праве крило партії кадетів, редагував журнал "Російська думка", що став органом правих кадетів.
Вороже зустрів Жовтневу революцію. У роки громадянської війни діяльно співпрацював з білогвардійцями і входив до складу "Особливої наради" А.І. Денікіна. Був міністром в "уряді" П.М. Врангеля. Після розгрому контрреволюційних сил емігрував.У 20-30-і рр.. був визнаним духовним вождем вкрай правих інтелігентських кіл російської еміграції. Помер у Парижі.
|
- Петро Великий
петровський час. Він добре знав реалії епохи, її позитивні і негативні сторони. Проте В.Н.Татищев беззастережно схвалює всі проведені перетворення і вважає, що саме цей государ привів Росію до небаченого досі могутності. М.В. Ломоносов присвятив Петру I цілий ряд робіт. Найбільш яскраво своє ставлення до діяльності імператора він висловив в «Слові похвальному Петру
- Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
петровських реформ. Разом з тим ця тенденція продовжується в ХVIII-ХIХ століттях, модернізація знову і знову виявляється велінням, сенсом життя російського суспільства, наповнюється все новим і новим змістом, і, що особливо важливо для теоретико-правового осмислення, стає значущою в державно-правовій сфері, у розвитку російської державності. Такі етапи суспільного життя і
- Петро Великий
петровський час. Він добре знав реалії епохи, її позитивні і негативні сторони. Проте В.Н.Татищев беззастережно схвалює всі проведені перетворення і вважає, що саме цей государ привів Росію до небаченого досі могутності. М.В. Ломоносов присвятив Петру I цілий ряд робіт. Найбільш яскраво своє ставлення до діяльності імператора він Вира-зил в «Слові похвальному Петру
- § 2. Розвиток робітничого руху. Поширення марксизму в Росії, освіта російської соціал-демократії
1870) і Кренгольмской (1872) мануфактурі. У цей період на робочий рух великий вплив мають народники. Вони створюють перші робочі гуртки, в яких ведеться агітаційна, просвітня, культурна робота. Важливу роль у розвитку робітничого руху зіграли два перших робочих союзу. У їхніх ідейних позиціях були достатньо сильні народницькі погляди, але вже помітний вплив
- 5. Вічний інтерес, вічні суперечки Іван Грозний і Петро Великий
петровської Русі. Своєрідну точку зору зайняли і революційно налаштовані діячі. А. И. Герцен визнавав, що «тиранія» Грозного виправдовувалася державними цілями, і вважав, що винищення «зухвалої аристократії» і «крамольних бояр» було благом для країни. У той же час він засуджував свавілля царської влади і надзвичайно шкодував про розгром Новгорода, як останнього осередку народовладдя.
- 7. З історії російського лібералізму
1870-х рр.. Саме в цю епоху були здійснені багато либераль-ні перетворення, розширилася сфера громадянських свобод, на порядок денний було поставлено питання про введення конституції в Росії. База лібералізму зміцнилася з появою земств і тисяч земських діячів, нових судів та адвокатури. Реформи в галузі освіти і друку перетворили на острівці лібералізму університети та інші вузи,
- 8. Російський консерватизм другої половини X IX в.
1870/71, (і, звичайно, спогади про терор якобінців), відомі скандали про підкуп в європейських парламентах, а найголовніше, поява нігілістів, «бісів» в Росії, їх діяльність, гасла, боротьба за докорінний переділ всіх підвалин суспільства, відвертали від західних ідей, змушували мислителів виступати проти подальших перетворень. Примітно, що такі метаморфози відбулися не тільки з
- 2. Революція 1905-1907 рр..
Так що ж таке революція? Яке її вплив на життя суспільства? Сучасне, на наш погляд, досить змістовне визначення революції як суспільно-історічес-кого феномена дано в філософській праці М.Л. Тузова «Революція і історія» (Казань, 1991). Виходячи з досягнутого у вітчизняній і зарубіжній революціологіі і враховуючи наявні різночитання у визначенні революції, автор під
- ІМЕННІЙ ПОКАЖЧИК
Петровський університет. Понад ЗО років працював у дніпропетровському об'єднанні "Південний машинобудівний завод", де пройшов шлях від інженера до генерального директора. З 1992 по 1993 р. БУВ Прем'єр-міністром України. 10 липня 1994 р. Обраний Президентом України 702 Кюльман Ріхард (1873-1948) - Німецький дипломат, у 1917-1918 рр. державний секретар закордоних справ. У 1918 р. підпісав мірні
- 5. Вічний інтерес, вічні е суперечки Іван Грозний і Петро Великий
петровської Русі. Своєрідну точку зору зайняли і революційно налаштовані діячі. А. И. Герцен визнавав, що «тиранія» Грозного виправдовувалася державними цілями, і вважав, що винищення «зухвалої аристократії» і «крамольних бояр» було благом для країни. У той же час він засуджував свавілля царської влади і надзвичайно шкодував про розгром Новгорода, як останнього осередку народовладдя.
|