| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Тема 7. Адміністративно-правові методи державного управління |
||
|
Заохочення як метод державного управління. Стимулювання як метод державного управління. _м Поняття дозвільної системи. Поняття і стадії дозвільного провадження. Адміністративно-правові методи - це способи та прийоми безпосереднього і цілеспрямованого впливу органів державного управління (посадових осіб) на підпорядковані їм об'єкти управління. Методи досить різноманітні, однак вони мають загальні риси, а саме: --- способи впливу органів державного управління на підпорядко-:н вані їм об'єкти управління; вираження державного публічного інтересу; '--' засоби досягнення мети; ' способи організації, прийоми здійснення функцій, що виника- <а ють в процесі спільної діяльності; -?і способи реалізації компетенції. В юридичній науці виділяють такі види адміністративно-правових методів, як: переконання, заохочення, примусу; прямого і непрямого впливу; нагляду, регулювання, керівництва та ін. Переконання - це один із основних адміністративно-правових методів, який проявляється в різних роз'яснювальних, виховних, організаційних заходах для формування волі підвладного. Способами такого методу є навчання, пропаганда, роз'яснення, обмін досвідом та ін. Примус як адміністративно-правовий метод (див. тему 9). Заохочення - це такий спосіб впливу, який через інтереси, свідомість направляє волю людей на здійснення корисних, з точки зору суб'єкту управління, справ. Правовою основою застосування даного методу є Указ Президента "Питання Комісії по державних нагородах України при Президентові України", "Про заснування відзнаки Президента України "Іменна вогнепальна зброя" та ін. Даний метод характеризується такими ознаками, як: - фактичною підставою для нього є заслуга, діяння, яке позитивно 35 - воно пов язане з оцінкою уже здійснених дій; - воно персоніфіковано, застосовується у відношенні окремих інди відуальних або колективних суб'єктів; - воно проявляється у моральному схвалені, наділенні правами, пільгами, матеріальними цінностями та іншими благами. Метод прямого впливу характеризується наступними ознаками: - прямий вплив на волю; - директивність, наказовий характер; - однозначність команди, яка, як правило, не дає виконавцям мож ливості вибору варіанту поведінки; - наявність великого адміністративного апарату, контролюючого виконання команди і наділеного повноваженнями застосовува ти примусові заходи за невиконання. Для методу непрямого впливу характерно: - вплив на волю здійснюється через створення ситуації, яка заці кавлює в необхідній поведінці через інтереси, запити виконавця; - у виконавця є право вибору відповідного варіанту поведінки; - нормами права передбачається діючий механізм стимулювання (одержання прибутку, пільги та ін.). Дозвільна система - це урегульована нормами права сукупність суспільних відносин суб'єктів державного управління з громадянами і організаціями з приводу видачі дозволу на зайняття певними видами діяльності з наступним наглядом за дотриманням правил і умов здійснення дозвільної діяльності. Вона включає в себе чотири основних елементи: 1) наявність відносної заборони (займатися певною діяльністю можна тільки при наявності дозволу на це); 2) діяльність щодо видачі дозволу, здійснювана суб'єктами дер жавного управління у відношенні громадян, організацій організа ним засобом, допуск до державної таємниці та ін.); 3) нагляд за дотриманням правил і умов особами, що одержали дозвіл на певну діяльність; 4) застосування примусових заходів щодо припинення порушення правил, умов здійснення діяльності і притягнення винного до відпо відальності. Правову основу здійснення дозвільної системи визначають закони та підзаконні нормативні акти (див. закони: "Про підприєм- 36 ництво", "Про господарські товариства", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про друковані засоби масової інформації (преси) в Україні"; укази Президента: "Про запровадження ліцензування діяльності господарюючих суб'єктів у сфері природних монополій", "Про ліцензування окремих видів підприємницької діяльності", "Про запровадження єдиної регуляторної політики у сфері підприємництва", "Про порядок ліцензування підприємницької діяльності"; постанову КМУ "Про затвердження Положення про дозвільну систему України" та ін. (див. рекомендовану літературу). Важливою складовою дозвільної системи є дозвільне провадження, яке включає в себе наступні стадії: я 1) порушення дозвільної справи; 2) прийняття рішення; 3) виконання рішення; 4) нагляд за дотриманням особами, які одержали дозвіл, вста новлених правил та умов; 5) атестація, акредитація дозвільної діяльності; 6) переоформлення, продовження дозволу; 7) застосування заходів примусу за допущення порушень пра вил і умов. Слід мати на увазі, що останні три стадії є факультативними. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Тема 7. Адміністративно-правові методи державного управління" |
||
|
||