Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоГосподарське право України → 
« Попередня Наступна »
Саниахметова Н.А.. ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ПРАВО В ПИТАННЯХ І ОТВЕТАХУчебное посібник. Харків "Одіссей" 2000, 2000 - перейти до змісту підручника

3. Управління у сфері інвестиційної діяльності


Управління інвестуванням в Україні здійснюють різні державні органи. Єдиного органу в цій сфері немає. Немає і органу, який спеціалізувався б на управлінні інвестуванням. Управління у сфері інвестування входить в сферу діяльності Міністерства економіки України. Управлінські функції у сфері інвестиційної діяльності здійснюють також Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Фонд державного майна. Антимонопольний комітет. Національний банк. Міністерство фінансів. Міністерство праці та соціальної політики, Державна митна служба, Державна податкова адміністрація та ін Делеговані функції здійснюють кредитно-інвестиційні компанії, центри приватизації, інвестицій і менеджменту, торгово-промислові палати, різні цільові або тимчасові робочі групи консультативного характеру, створювані органами виконавчої влади ( наприклад, урядова комісія з питань акціонування стратегічно важливих промислових підприємств із залученням іноземних інвестицій). На рівні великих територіальних громад цими питаннями, як правило, займаються місцеві органи з управління економікою і зовнішньоекономічними зв'язками (зокрема, шляхом формування місцевих програм по залученню іноземних інвестицій).
Характер регулювання залежить від рівня економічного розвитку і економічного режиму. Як правило, для країн з відсталою або среднеразвитой економікою характерно активне втручання в інвестиційну сферу з боку бюрократичних структур, а також прагнення до "ручного", волюнтаристського управлінню інвестуванням в найбільш привабливих секторах економіки. У розвинених країнах держава регулює лише інвестиції в державний сектор економіки, а в іншому, як правило, проводить політику "відкритої економіки", виступаючи лише гарантом. Наприклад, федеральна структура - ОПІК;
СогрогаНоп) надає державні фінансові гарантії американським інвестиціям за кордоном (подібні організації є і в інших країнах, наприклад у Великобританії). З іншого боку, спеціальне федеральне агентство активно втручається в управління вільними економічними зонами США.
До організаціям, що здійснюють міжнародно-правове регулювання інвестиційної діяльності, належать, насамперед, такі спеціалізовані міжнародні інституції, як Міжнародний Валютний фонд і Група Світового банку (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародна асоціація розвитку, Багатостороннє агентство з гарантій інвестиції та Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних спорів), Європейський банк реконструкції та розвитку. Чорноморський банк реконструкції та розвитку, учасником яких є і Україна. Всесвітня торгова організація, про вступ в яку Україна вже давно веде переговори, також займається питаннями міжнародно-правового регулювання інвестиційної діяльності. Важливе місце займають інвестиційні питання в діяльності ряду спеціалізованих установ ООН: ЮНІДО, ЮНКТАД та ін, регіональних економічних угруповань і союзів: НАФТА, АПЕК, Мірку-СУР та ін На транснаціональному рівні регулюється свобода руху товарів, осіб та капіталів в рамках Європейського Союзу (ЄС).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3. Управління у сфері інвестиційної діяльності "
  1. Зміст
    управління 65. Санкції за порушення антимонопольного законодавства 66. Поняття і види економічної концентрації суб'єктів господарювання 67. Антимонопольний контроль за економічною концентрацією суб'єктів господарювання 68. Особливості антимонопольного контролю за створенням холдингів, промислово-фінансових груп, діяльністю інвестиційних фондів і компаній 69. Державне
  2. Пріоритетні напрямки діяльності організованих злочинних груп у сфері економіки
    управлінню майном. Значне поширення мали зловживання з боку посадових осіб державних підприємств, що використовують незаконні способи перетворення державної власності в приватну. Злочинність у сфері споживчого ринку. Злочини, вчинені у сфері споживчого ринку можна об'єднати в дві групи: злочини проти прав споживачів та інші
  3. Основні напрямки контролю над організованою економічною злочинністю
    управління світовими політичними та економічними процесами , в першу чергу під егідою Ради Безпеки ООН розвиток міжнародного співробітництва у сфері боротьби з транснаціональною злочинністю і тероризмом. Основними завданнями Російської Федерації у прикордонній сфері є: створення необхідної нормативної правової бази; розвиток міждержавного співробітництва в цій галузі;
  4. 68. Особливості антимонопольного контролю за створенням холдингів, промислово-фінансових груп, діяльністю інвестиційних фондів і компаній
    управління, органів адміністративно-господарського управління та контролю, орендаря, суб'єкта господарювання, фізичних та юридичних осіб, які в межах своєї компетенції приймають рішення про концентрацію, а уповноваженої особи (осіб) ініціаторів створення ПФГ. Відповідно до п. 11 Положення подача заяви про отримання висновків Комітету щодо доцільності створення ПФГ,
  5. 19. Поняття зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Предмет і методи правового регулювання ЗЕД
    управління (контори) суб'єкта господарської діяльності, а постійне місце проживання - це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом невизначеного терміну, не обмежуючи таке проживання
  6. 1. Адміністративне право
    управління, місцевого самоврядування, в області реалізації уполномо-ченнимі органами та посадовими особами управлінських функцій. Адміністративне право - це управлінське право (право управ-ління). Адміністративне право - це важлива галузь права (система правових норм), яка з метою виконання завдань і здійснення функцій держави регулює суспільні відносини управленче-
  7. 5. Предмет адміністративного права
    управління. Ці відносини регулюються іншими галузями права. Адміністративне пра-во взаємодіє з наступними галузями права: 1) конституційним. Воно бере початок у нормах конституційного права, що регулюють принципи організації та діяльності виконавчої влади, права і свободи громадян. 2) цивільним. Нормами цивільного права регулюється прави-ло руху майна,
  8. 1. Адміністративно-правова норма
    управління, а також відносини управлінського характеру, що виникають у процесі здійснювала-тичних державної діяльності. Особливості адміністративно-правових норм: 1. Метою адміністративно-правових норм є забезпечення організації та функціонування всієї системи виконавчої влади. 2. Адміністративно-правові норми визначають належне поведе-ня всіх осіб і організацій, що діють
  9. 2. Основні права і обов'язки громадян у сфері виконавчої влади закріплені в Конституції РФ.
    Управлінні справами го-державу як безпосередньо, так і через своїх представників 4. Громадяни РФ мають право брати участь у відправленні правосу-дія. Ст. 33 Громадяни РФ мають право звертатися особисто, а також направляти індивідуальні та колективні звернення до держ. органи та органи місць-ного самоврядування Ст. 42 Кожен має право на сприятливе навколишнє середовище, дост-вірну інформацію про
  10. 2. Президент формально не є главою виконавчої влади
    управління у встановленій сфері діяльності, а також координую-щий в цій сфері діяльності діяльності інших органів виконавець-ної влади. Міністерством одноосібно керує міністр, який за посадою входить до Уряд, видає накази, розподіляє зобов'язаний-ності між заступниками. ст. 260 МВС РФ Міністерство охорони здоров'я РФ Міністерство закордонних справ РФ Міністерство