Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКриміналістика → 
« Попередня Наступна »
Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Тимошенко П.Ю., Салтевський М.В.. Криміналістика.:Підручник. Київ: Національна академія внутрішніх справ України,1997. - 232 с., 1997 - перейти до змісту підручника

§ 1. Відображення в основі механізму вчинення злочину


Відображення - фундаментальне філософське поняття і є загальною властивістю матерії. Воно притаманне всім об'єктам живої і неживої природи. Злочин - це специфічна діяльність суб'єкта в матеріальному середовищі. Тому її об'єкти, перебуваючи в орбіті подій злочину, відбивають злочин і його суб'єктів.
Розкриваючи сутність відображення, його завжди пов'язують із взаємодією і повторенням, з внутрішньою здатністю матеріальних об'єктів пристосовуватись до дій і відповідним чином реагувати на них (В. Г. Афанасьєв). Результатом такого реагування і пристосування об'єктів, що взаємодіють, є сліди-відображення, характер яких обумовлений їхнім рівнем організації. Всезагальна властивість матерії полягає в тому, що в конкретних умовах одна матеріальна система відтворена в специфічній формі сторони другої системи, взаємодіючі з нею. Результат цього процесу відтворення - "відбиток", фіксуючий особливості явища, яке відображається
За формою і глибиною відтворення розпізнають відображення в живій і неживій природі та в суспільстві. Однак для кожної форми загальною закономірністю є те, що виникле відображення-слід є другим щодо предмета, яким відображається і подібний до нього.
У неживій природі процес відображення відносно простий і завершується утворенням матеріальних слідів, наприклад, рук, ніг, транспортних засобів, які є відтворенням ознак самоутворюючого об'єкта в особливостях слідосприймаючого. Таке відображення інколи називають "пасивним", а результати його - елементарними слідами-відображеннями.
У живій природі відображення складніше, форми його неоднакові і залежать від рівня розвитку живих організмів. Найдосконалішим є відображення людиною, яка наділена свідомістю і мисленням. Таке відображення називають психічним, це складний процес взаємодії людей між собою і матеріальною дійсністю. Процес взаємодії відбувається на чуттєвому (органолептичному) рівні. Всі відчуття, які виникають у зв'язку із взаємодією, перетворюються в пам'яті людини на суб'єктивні образи об'єктивного світу. При цьому чуттєве і раціональне відображення виконують роль "інструментів" для вилучення і переробки інформації із матеріальних джерел при переході від живого до абстрактного мислення і від нього до практики (В. І. Ленін).
Чуттєве відображення викликає формування мислячого (ідеального) образу як джерела криміналістичної інформації. В цьому плані розслідування можна інтерпретувати як процес відображення на рівні людської свідомості ідеальних і матеріальних слідів злочину. Слідчий-дізнавач, суддя починають пізнання злочину з живого споглядання матеріальних змін в оточуючому середовищі і виявлення в цих змінах ознак складу злочину.
Дійсно, слідчий при огляді місця події відображає сліди вимірювань, оцінює їх, складає єдину картину події злочину. Під час допиту потерпілого або свідка-очевидця слідчий відображає у свідомості подію злочину, трансформує її в форму для доказування, наприклад, фіксує в протоколі, складає суб'єктивний портрет і схему місця події, тобто закріплює їх матеріально.
У процесі відображення беруть участь три об'єкти: відображуваний (слідоутворюючий), відображаючий (слідосприймаючий), в результаті чого виникає відображення-слід.
Відображуваний об'єкт - це звичайна реальність у конкретний момент часу, як то: люди, події, явища, факти, моменти часу, речі, відносини, тварини, машини та інструменти. Він взаємодіючий і, як правило, є причиною впливу і слідоутворення; він сам джерело енергії взаємодії чи отримує її від іншого джерела.
Відображаючий об'єкт - це будь-яке матеріальне тіло живої і неживої природи, який під час взаємодії змінює свої зовнішні ознаки і внутрішні властивості, відтворює (копіює) властивості слідоутворюючого об'єкта. Це всі матеріальні тіла, які перебувають у агресивному стані.
Відображення - це результат процесу відбиття, сліди в широкому розумінні (матеріальні та ідеальні). У неживій природі відображення являють собою сліди - механічної, електричної, фізичної, хімічної та ін. взаємодії (сліди взуття, знаряддя злому, транспорту, короткого замикання, вибуху, радіоактивності тощо). Механізм дії відображення опосередкований об'єктами взаємодії та енергією взаємодії. Головним чином слід являє зміни слідосприймаючого об'єкта (відображаючого). Однак відображення може бути утворено за рахунок третього об'єкта, наприклад, речовини, яка є на одному із взаємодіючих об'єктів (кров на руці, фарба на знарядді злому). У цьому разі слідовідображення і слідоутворюючий об'єкт - різні предмети. Слідосприймаючий об'єкт в цьому випадку має назву носія сліду на відміну від самого сліду, який можна відокремити від носія.
Відображення може виникнути внаслідок проміжного об'єкта, який знаходиться між відображуваним і відображуючим об'єктами, наприклад, рідке, газоподібне, сипуче середовище. Такі матеріальні проміжні об'єкти називаються каналами зв'язку процесу відображення, каналом передачі інформації від слідоутворюючого об'єкта до слідосприймаючого (так передаються звукові сліди, оптичні сигнали). Слідом-відображенням в даній процедурі є проміжний об'єкт, його енергетичний стан у визначений момент часу.
Відображення людини проходить на рівні суспільної свідомості, тут слідами-відображеннями є уявні образи - "сліди пам'яті, що виникають у свідомості людини, яка думає. У зв'язку з цим утворення слідів пам'яті не можна зводити лише до механічного копіювання або переносу інформації. Досі цей процес не можна вважати пізнаним до кінця. В ньому залишається ще багато білих плям.
Таким чином, методологічну роль теорії відображення як всезагальної властивості матерії для науки криміналістики взагалі і теорії механізму учинення злочину зокрема можна сформулювати так:
По-перше, всезагальна властивість матерії відображення дозволяє події злочину інтерпретувати як процес відображення і слідоутворення. Якщо існують події в дійсності або існували в минулому, то обов'язково мають бути відображення-сліди. Останнє збільшує число джерел інформації, існують не тільки традиційно тверді носії інформації, але й сипучі, рідкі, газоподібні і т. п.
По-друге, положення теорії відображення про те, що слід-відображення не може існувати окремо від відображуючого об'єкта, в судово-слідчому процесі визначає кінцеву мету дослідження. Практично це означає: якщо є слід, то обов'язково повинен бути предмет, який його залишив.
По-третє, положення теорії відображення про те, що відображуване існує незалежно від відображуючого, орієнтує слідчого на те, що ступінь копіювання слідоутворюючого об'єкта, повнота передач його рельєфу залежить тільки від матеріалу контактуючих об'єктів і механізму взаємодії, але не залежить від суб'єкта дії. Останній в силу своїх професійних знань і процесуального стану може одержувати із джерела більше або менше інформації, але кількість відображуваної первинної інформації залишається незмінною. Тому, використання однакових засобів дослідження одного і того самого джерела дозволяє одержувати однозначні результати і таким чином перевіряти обгрунтованість раніше проведених досліджень.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 1. Відображення в основі механізму вчинення злочину"
  1. § 3. Пізнавальна сутність огляду місця події
    відображенням певної події злочину. Саме в цьому сенсі місце події являє собою фрагмент об'єктивно існуючої події, де зафіксовані її окремі сторони. Певною мірою воно містить інформацію про подію злочину, виражену у зміні обстановки, слідах перебування злочинців, слідах їх дій, намірів та інших даних. Велике значення мають вилучені у процесі огляду місця події мікрооб'єкти - дрібні частки скла,
  2. § 4. Тактика огляду місця події
    відображенням наслідків певного злочину. Місце вчинення злочину - найбагатше джерело відомостей. У більшості випадків розкриття злочинів цілком залежить від того, чи повною мірою використано це джерело, але воно не завжди однаково відображає подію злочину. Залежно від характеру відображення на місці події злочину можна уявити ситуації, коли подія злочину: 1) має дійсне відображення; 2) не має
  3. § 1. Сутність методики розслідування злочинів
    відображення досягнутих знань, властивостей і закономірностей об'єкта пізнання, методика розслідування є, як зазначалося, заключним розділом, синтезуючим наукові положення криміналістичної техніки й тактики щодо завдань і програм виявлення і розкриття окремих видів злочинів. У цьому розумінні методика розслідування злочинів може розглядатися як особлива частина криміналістики. Порівняння системи
  4. § 4. Криміналістичне вчення про розкриття злочинів
    відображень, речовин, матеріалів, виробів та інших предметів. До таких слідів належать також факти, які викладаються у поясненнях і показаннях різних осіб про подію злочину та його обставини. Чинник часу як характеристика ступеня збереження матеріальних слідів залежить від їх виду, умов створення, місця знаходження та інших обставин. Щодо слідів-відображень (сліди рук, взуття, транспортних
  5. § 1. Криміналістична характеристика злочинів у сфері службової діяльності
    відображення у Довідковому документі ООН про міжнародну боротьбу зі злочинністю, де корупція визначається як зловживання державною владою для одержання вигоди в особистих цілях. З цього визначення випливає, що поняття корупції ширше, ніж хабарництво. Серед основних елементів загальної криміналістичної характеристики службових злочинів варто виділити способи їх вчинення і приховування та типові
  6. § 3. Виявлення слідів шкірного покриву голови і прийоми їх використання для одержання інформації про особу і подію
    відображення. Тому, розпочинаючи огляд місця події, передусім, потрібно змоделювати механізм події, тобто хто і як з суб'єктів взаємодії рухався, з якими предметами контактував. При розслідуванні убивств сліди шкірного покриву обличчя треба шукати на дверях квартир біля замкової шпари, щілин, на склі з зовнішнього боку вікон та ін. Ці сліди можливо залишив злочинець, вистежуючи свою жертву і
  7. § 1. Звук як джерело криміналістичної інформації при розкритті злочину і розшуку злочинця
    відображення в матеріальному середовищі доцільно називати слідами звуку або звуковими слідами. Звукові сліди все частіше почали використовуватись у кримінальному судочинстві для розкриття злочинів і викриття злочинців. Але в кримінально-процесуальному значенні фонограми, отримані на стадії збудження кримінальної справи і виявлення ознак злочину оперативно-розшуковими засобами (ст. 103 КПК
  8. § 2. Види динамічних властивостей-навичок людини
    відображення добре знайомих, тобто неодноразово сприйнятих раніше об'єктів. Перцептивні навички лежать в основі впізнавання предметів, явищ і подій реального світу. Зір, слух та інші органи чуттів - канали отримання інформації про зовнішнє середовище, мислені образи якої зберігаються в пам'яті людини як сліди минулих відображень. І. П. Павлов писав: "У нас від усіх колишніх подразників є сліди".
  9. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    відображені наступні ключові положення. 1. Кабінет Міністрів України, як уряд, очолює систему органів виконавчої влади, спрямовує, координує і контролює діяльність 264 всіх нижчих - центральних і місцевих - органів виконавчої влади. Це означає, що в зазначеній системі не може бути органів, які б не були прямо чи опосередковано підпорядковані уряду. Особливості правового статусу окремих
  10. § 1. Поняття трасології та її значення
    відображень) здійснює трасологія - криміналістичне вчення про сліди. Трасологія* - це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає матеріально-фіксовані сліди, закономірності їх утворення і розробляє прийоми, методи та науково-технічні засоби їх виявлення, фіксації, вилучення і дослідження. Трасологія базується на таких наукових положеннях: 1) об'єкти матеріального світу індивідуальні. Кожний