Займаючи провідне становище в світі, США в післявоєнні роки проводили активну зовнішню політику, що базується на поєднанні двох принципів. По-перше, вони за допомогою сили чинили опір неугодним для них змін. По-друге, пристосовувалися до них і прагнули витягти з них уроки.
Прагнучи встановити гегемонію в світі, США активно втручалися в міжнародні справи у всіх регіонах планети. Неодноразово вони використовували військову силу для забезпечення своїх інтересів і захисту західної демократії.
Бачачи в СРСР свого головного ідеологічного, політичного і військового противника, США протягом багатьох десятиліть «холодної війни» намагалися чинити всебічний натиск на СРСР і його союзників. США стояли біля витоків створення багатьох економічних, політичних і військових союзів, міжнародних організацій, де вони займали і продовжують займати провідне становище.
До початку 70-х років відносини між США та СРСР залишалися вкрай напруженими. Але змінилося співвідношення
сил на світовій арені, досягнення Радянським Союзом військового паритету з США і загроза знищення людської цивілізації у разі розв'язування ядерної війни спонукали керівництво США почати діалог з СРСР, переоцінити підходи у відносинах двох наддержав. У першій половині 70-х років в результаті зустрічей на вищому рівні були закладені основи для позитивних змін в радянсько-американських відносинах. Були укладені важливі угоди OCB-1, Договір про обмеження систем протиракетної оборони (ПРО).
Різке загострення радянсько-американських відносин відбулося в першій половині 80-х років. Адміністрація Р.Рейгана стала проводити жорсткий курс відносно СРСР і країн Варшавського договору. Нарощування ядерного потенціалу, розміщення американських ракет в Європі, оголошення програми стратегічної оборонної ініціативи (СОІ) ще більш ускладнили ситуацію. Значна відповідальність за загострення обстановки лягала і на СРСР. Недалекоглядна політика радянських керівників, пов'язана з введенням радянських військ в Афганістан і трагічним інцидентом з південно-корейським цивільним літаком, викликала різку критику і нерозуміння багатьох країн світу.
З приходом нового політичного керівництва в СРСР почався якісний зсув у радянсько-американських відносинах. Інтенсивні політичні та дипломатичні контакти, чотири зустрічі на вищому рівні в період з 1985 по 1988 р. принесли свої плоди. Був підписаний і реалізований Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності. Це перший в історії угоду про знищення двох класів ядерної зброї. У наступні 1990-1991 р. були підписані нові до-говори і угоди у військовій сфері. Особливо важливе значення мав Договір про обмеження і скорочення стратегічних наступальних озброєнь. Значно покращилися радянсько-американські відносини у всіх інших сферах.
Розпад СРСР і тривалий криза в усіх республіках колишнього Радянського Союзу різко змінив ситуацію у світі. США виявилися не лише лідером західного світу, але і єдиною «наддержавою». У певних політичних колах США виникає прагнення вирішувати свої проблеми за рахунок обмеження інтересів інших країн. Однак безпеку в світі буде в значній мірі залежати від того, наскільки США будуть поєднувати свої національні інтереси з інтересами інших держав. Тільки на шляху рівноправного і взаємовигод-
ного співробітництва всіх держав можна зберегти і зміцнити мир на планеті, удосконалювати демократію, забезпечити розвиток і гідне існування всім народам.
У 90-ті роки основні принципи зовнішньої політики США зберігають своє значення. Будучи високорозвиненою промисловою країною, США мають в своєму розпорядженні не тільки військовими засобами забезпечення своїх життєво важливих інтересів у різних регіонах планети. Промислові, торгові, фінансові, науково-технічні, культурні та інші засоби мають величезне значення у світовій політиці. США вміло використовували і використовують їх на міжнародній арені.
|
- 2. «Так чи знаєте Ви, що таке Росія?»
Зовнішні впливи могли лише кілька прискорити або сповільнити, але не скасувати. При цьому наголошується поліетнічність панівного шару народжується держави. З питання про походження назви Русь по раніше йдуть суперечки між прихильниками «скандинавської» і южнорусский гіпотез. Аналізуючи їх аргументацію, А. А. Горський зазначає, що перші більше значення надають лінгвістичним паралелей,
- Петро Великий
зовнішньої і внутрішньої політики. У «Слові про владу», крім того, наполегливо проводилася думка про вищість абсолютної монархії над усіма іншими формами державного правління. Противники Петра піддавалися безумовному засудженню. «Не може народ, - писав Ф. прок-Повіча, - повелівати небудь монарху своєму». Петро I постає в працях цього автора, як «піклувальна батько» свого народу,
- 4. Жовтень 1917 (питання методології)
зовнішній політиці, тобто відмова від другої революції, диктатури пролетаріату і сепаратного миру ». До цього додаються й інші причини, які зробили неможливою широку коаліцію соціалістичних сил: виняткова загостреність класової свідомості і наростаюча радикалізація мас, відштовхуємося правих лідерів; складність, заплутаність зовнішніх і внутрішніх обставин, придававших особливого забарвлення
- Юрій Володимирович Андропов (1914-1984)
зовнішньої розвідки, були розроблені і здійснені численні операції по захисту державних інтересів, створений спецназ. Але КДБ у поданні певної частини интеллиген-ції не завжди пов'язаний з активною боротьбою «п'ятого управління» проти дисидентів. Щоб посилити контроль за поведінкою і настроєм радянських людей, були відновлені, як в 30-і рр.., Районні відділи КДБ, спецвідділи на
- 27. Основні теорії демократії.
Зовнішньої політики, а розбіжності спостерігаються тільки по второсте-пінним питань, що не зачіпають основ економіко-політичної організації суспільства (тобто більшість населення підтримує існуючу систему за основними питан-сам). У цих умовах демократія діє як механізм досягнення угод, компроміс-сов. 2. Реалістичний напрямок зародилося ще до першої світової війни.
- 40. Внутріполіт. і внешнепол. повноваження парламенту
зовнішньої політики. Він може висловлювати свою думку і здійснювати в доступних для нього формах контроль за зовнішньою політикою уряду. Ці функції зазвичай покладають-ся на комісії з закордонних справ відповідних палатДЧісто формальними є права парламенту оголошувати війну-і укладати мир, оскільки ці повноваження фактично повністю зосереджені в руках правительст-ва. Що
- 41. Види контрольних повноважень парла-та.
Зовнішньої політики або з якого-небудь конкретного питання. (Італія, Бельгія, Данія, Фінляндія, Нідерланди, Норвегія, Японія) ні у Великобританії, ні в країнах, що сприйняли британську правову систему, інтерпеляції не застосовуються. Внесення інтерпеляцій практикується, як правило, тільки в нижніх палатах, 4. Питання усні та письмові. Ця форма широко при змінюється в парламентарнихкраїнах і
- 44. Місце уряду в політ. системі з. с.
Зовнішньої політики; уряд осуществля-ет контроль над великими політичними партіями при будь-якій формі правління.
- 46. Компетенція та функції уряду.
Зовнішньої політики в сучасних зарубіж-них країнах насамперед входить в компетен-цію уряду. Глава держави в парламентарних країнах у сфері міжнарод-них відносин помітної ролі не грає. 7.Правітельство контролює і спрямовує діяльність всіх органів та інститутів, за допомогою яких здійснюють-ся зовнішньополітичні функції держави. Воно комплектує дипломатичний і
- 12. Центральні органи виконавчої влади: поняття, компетенція, види. Нормативні акти регламентують їх діяльність.
Зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; 2) вживає заходів до здійснення прав і свобод людини і громадянина; 3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і
|