Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальне право України → 
« Попередня Наступна »
Процюк Олег Володимирович. КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОНТРАБАНДУ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ -2006, 2006 - перейти до змісту підручника

ВСТУП



Актуальність теми. Недостатня захищеність легітимних економічних відносин стала визначальною причиною кримінальних процесів у сфері господарської діяльності, серед яких контрабанда набула значного поширення.
За оцінкою Кабінету Міністрів України [144; c. 34-42], контрабанда завдає суттєвої шкоди економічним відносинам у сфері господарської діяльності нашої держави. Збитків зазнають інтереси вітчизняного товаровиробника і порушується нормальний порядок товаровідносин на внутрішньому ринку України та у сфері зовнішньої торгівлі, що, у свою чергу, негативно позначається на розвитку економічних відносин між державами, гальмує входження України до загальносвітового економічного простору. Нелегальне ввезення іноземних товарів зменшує попит на вітчизняну продукцію. Порушується монополія держави на експорт та імпорт певних груп товарів, особливо на ті з них, що виключені із загального товарообігу. Крім того, результати такої злочинної діяльності негативно впливають на суспільні відносини у сфері захисту життя та здоров'я громадян (контрабанда зброї та боєприпасів, ядерних матеріалів та речовин), прав громадян у галузі користування культурними цінностями, культурним надбанням нашої держави, іншим інтересам особи. Незважаючи на зазначені загрози, контрабанда досі не дістала належної правової оцінки.
Так, за даними Державної митної служби України, протягом 2002 - 2004 рр. було порушено 1181 кримінальну справу за ознаками контрабанди, а розглянуто судами лише - 698, або половина від зареєстрованих випадків контрабанди. Ймовірно, це стало можливим унаслідок недоліків у діяльності правоохоронних органів, прогалин у чинному законодавстві, низького рівня правозастосовчої діяльності у справах про контрабанду, існуючих на цей час термінологічних розбіжностей в кримінальному та інших галузях права.
Наявна конструкція ст. 201 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на думку автора, є недосконалою. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки контрабанди мають бути вивчені більш глибоко, що певною мірою сприятиме призначенню кримінального покарання залежно від ступеня суспільної небезпеки цього злочину та переміщуваних предметів контрабанди.
Частину зазначених проблем намагався розв'язати Пленум Верховного Суду України постановою № 8 від 03 червня 2005 р. "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил", але, на думку автора, низка проблем все ж залишилася поза межами уваги вищої судової інстанції.
Дослідженню комплексу проблем, які пов'язані із удосконаленням кримінально-правових заходів охорони інтересів держави у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД) від злочинних посягань, а також аналізу різноманітних аспектів кримінальної відповідальності за контрабанду присвячені роботи таких вітчизняних і зарубіжних авторів: П.П.Андрушка, О.Ф.Бантишева, Л.В.Багрій-Шахматова, О.І.Бойка, Б.В.Волженкіна, В.М.Володька, В.О.Владимирова, В.О.Глушкова, О.О.Дудорова, М.П.Карпушина, М.Й.Коржанського, М.А.Кочубея, О.О.Кравченко, В.І.Курляндського, П.С.Матишевського, П.П.Михайленка, М.І.Мельника, Ю.Б.Мельникова, А.А.Музики, В.О.Навроцького, С.І.Нікуліна, В.М.Поповича, Л.Ю.Родіної, М.С.Таганцева, Г.Б.Устинова, М.І.Хавронюка, П.С.Яні та ін.
Контрабанда як склад злочину розглядалась у дослідженнях С.А.Гадойбоєва, Д.Д.Давітадзе, М.П.Вороніна, Н.В.Качева, В.М.Колдаєва, М.Б.Крупкіна, В.В.Лук'янова, О.М.Омельчука, Ю.І.Сучкова, Б.І.Тишкевича та ін.
Не заперечуючи вагомого внеску вищевказаних вчених, автор констатує, що чимало питань кримінально-правового характеру вирішуються у доктрині суперечливості, що, в свою чергу, гальмує як зовнішні, так і внутрішні економічні процеси, створює вагомі перешкоди входження нашої держави до загальносвітових економічних організацій.
Однак і зарубіжне законодавство має різні погляди на питання відповідальності за контрабанду.
Наприклад, кримінальне законодавство Іспанії не передбачає окремої норми, яка регламентує відповідальність за контрабанду, а норми за незаконне переміщення згідно з предметом злочину поміщено у відповідні глави КК цієї країни [206]. Натомість у КК Болгарії, всі можливі злочинні дії з незаконного переміщення товарів, зброї, наркотичних речовин, їх аналогів та прекурсорів, сильнодіючих речовин та ін., а також усі кваліфікуючі ознаки контрабанди закріплено в одній статті, окрім ст. 242а "Псевдотранзит" [93, с. 180-182]. До речі дана норма в КК Болгарії є чи не єдиним прикладом прямо передбаченої кримінальної відповідальність за так званий "перерваний" транзит.
Усе-таки удосконалення національного законодавства має відбуватися не тільки шляхом прямого запозичення законодавства європейських та інших країн, але й з врахуванням власного досвіду.
Інтеграційні та демократичні процеси, що останнім часом відбуваються в нашій державі, об'єктивно не могли бути враховані в роботах вищевказаних науковців. Крім того, попередні дослідження порушували проблеми кваліфікації економічних злочинів у цілому, або, навпаки, автори ретельно розглядали окремі питання кваліфікації, як правило, не розглядаючи комплексно весь склад злочину та інші спірні позиції, які потребують більш детального дослідження.
Потрібно зазначити, що автор при розробці даної теми зосередив свою увагу на юридичному аналізі складу злочину та пошуках шляхів вдосконалення кримінального законодавства. Щодо ст. 201 КК України, вивченню якої присвячується дана робота, слід вказати на те, що ця стаття є бланкетною. Для розкриття її змісту та правильної кваліфікації дій осіб, що незаконно переміщують товари та інші предмети через митний кордон України, необхідно звернутися до низки інших нормативних актів, зокрема Митного кодексу України (далі ? МК України). Зазначений кодекс містить низку нових і таких, які потребують поглибленого тлумачення понять, що, у свою чергу, впливає на застосування їх у кримінальному законодавстві та призводить до правових колізій.
Усе вищевикладене і важливість розв'язання проблеми соціально-економічних перетворень на загальнодержавному рівні, зміцнення внутрішнього ринку та ЗЕД, захист держави від злочинних посягань, а також нагальна потреба вдосконалити кримінальне законодавство й зумовили вибір теми роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження базується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001?2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. №1376/2000. Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС України, на період 2001?2009 рр.(наказ МВС України від 23 травня 2001р. №755-01).
Дослідження узгоджується з постановами Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2002 р. № 1240 "Про затвердження Програми протидії контрабанді та захисту внутрішнього ринку на 2002?2005 рр.", та "Про доповнення Програми протидії контрабанді та захисту внутрішнього ринку на 2002?2005 рр.", від 10 грудня 2003 р. № 1888.
Також робота відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2005 р. № 260, яка затверджує державну програму "Контрабанді - СТОП" на 2005?2006 рр. Проведення даного дослідження передбачено Планом НД та ДКР Національної академії внутрішніх справ України на 2001?2005 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вдосконалення кримінально законодавства у сфері боротьби з контрабандою.
Відповідно до мети дослідження сформульовано такий комплекс завдань:
а) розкрити сутність і зміст контрабанди як суспільно небезпечного діянням з урахуванням новітніх тенденцій у кримінальному законодавстві України;
б) охарактеризувати сутність і зміст контрабанди як історичного та соціального явища;
в) оцінити правоохоронну ефективність норми, що встановлює кримінальну відповідальність за контрабанду;
г) оцінити співвідношення та потребу уніфікації норми, що встановлює кримінальну відповідальність за контрабанду, із загальноєвропейським законодавством;
д) здійснити чітке відмежування контрабанди від суміжних злочинів;
е) розробити пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України з питань боротьби з контрабандою.
Об'єктом дослідження є контрабанда як суспільно небезпечне явище, його історична та соціальна природа і сутність.
Предмет дослідження - теоретичні положення кримінального права України, статті як КК України, так і КК зарубіжних країн, що встановлюють відповідальність за контрабанду, правозастосовча практика з питань кримінальної відповідальності за контрабанду.
Методи дослідження. Методологічним фундаментом дисертаційного дослідження є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання соціальних явищ і процесів, взаємодії об'єктів і закономірностей їх відображення, за допомогою якого проаналізовано сучасний стан ефективності дії кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за контрабанду (ст. 201 КК України); обґрунтовано точність результатів, здобутих під час застосування інших методів пізнання; доведено наявність і вивчено причинно-наслідкові зв'язки досліджуваного предмета.
Для вирішення завдань дослідження використовувалися також загальнонаукові методи, такі як: історико-правовий, що дозволив дослідити природу та сутність контрабанди, особливості історичного розвитку законодавства щодо боротьби з контрабандою, виявити їх історичні й соціальні закономірності та існуючі нині суперечності; структурно-функціональний, що дозволив відокремити контрабанду від інших злочинних посягань, визначити функції елементів кримінально-правової норми у правозахисній системі України; системно-функціональний, що дозволив комплексно дослідити потребу уніфікації норми, що встановлює кримінальну відповідальність за контрабанду з урахуванням існуючих умов і потреб практики.
Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, КК України, МК України, нормативно-правові акти, що регламентують діяльність у сфері зовнішньоекономічних відносин, а також кримінальне законодавство Болгарії, Грузії, Іспанії, Німеччини, Російської Федерації, США, Японії.
Теоретичною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вчених з кримінального права, криміналістики, кримінології, юридичної психології, соціології, управління, опрацьовуючи які було застосовано комплексний міжгалузевий підхід та метод порівняльного аналізу наукової і методичної літератури. Вищевказані джерела стали основою для формування авторського підходу до розгляду проблем, пов'язаних із кваліфікацією контрабанди.
Емпіричною базою дослідження стали статистична звітність судів з питання судового розгляду даного виду злочину за період 1995?2005 рр. та узагальнення судової практики у справах про контрабанду та порушення митних правил, проведені Верховним Судом України та апеляційним судом м. Києва (розгляд справ 1995?2005 рр.). Особисто дисертантом опрацьовано 87 кримінальних справ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є одним з перших монографічних досліджень в Україні, в якій проведено комплексний аналіз контрабанди з позиції історичного аспекту розвитку даного явища, формалізовано та визначено терміни "переміщення" й "товар", що має першочергове значення для кваліфікації даного діяння, досліджено специфічні зв'язки контрабанди та існування організованих форм злочинності, визначено ефективність норм кримінального та митного законодавства з питань боротьби з контрабандою.
У дисертації обґрунтовується низка нових положень та висновків, що розширюють наукове уявлення про кримінально-правову кваліфікацію контрабанди.
До найсуттєвіших з них, що, на думку автора, складають новизну, належать:
І. Подальша розробка характеристики контрабанди як складу злочину з огляду на сучасну слідчу й судову практику.
ІІ. Пропозиції змін до чинного Кримінального кодексу України такого змісту:
а) пропонується доповнити розділ ІХ Особливої частини КК України, в якому передбачено відповідальність за злочини проти громадської безпеки, статтею 2621 "Контрабанда предметів, обіг яких обмежено чи вилучено з вільного цивільно-правового обігу":
1. Переміщення через державний кордон України отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та боєприпасів до неї), а також усіх видів зброї масового знищення, її компонентів або матеріалів, документів, обладнання, які можуть бути використані при її створенні, якщо таке переміщення вчинено поза (або) з приховуванням від прикордонного чи митного контролю, чи з використанням завідомо неправдивих документів, або шляхом недекларування чи недостовірного декларування, -
караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи організованою групою, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, а так само службовою особою з використанням свого службового становища -
карається позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.
б) пропонується у розділі VІІ Особливої частини КК України, в якому передбачено відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності, статтю 201 КК України "Контрабанда" викласти у такій редакції:
1. Контрабанда, тобто переміщення через митний кордон України товарів або валюти поза митним контролем, або з приховуванням від митного контролю чи з використанням завідомо неправдивих документів, або шляхом недекларування чи недостовірного декларування, вчинене у великих розмірах, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією предметів контрабанди.
2. Таке ж незалежно від розміру, незаконне переміщення культурних цінностей, -
карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років з конфіскацією предметів контрабанди.
3. Таке ж незаконне переміщення через митний кордон України стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлені відповідні правила переміщення через митний кордон України,-
карається позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з конфіскацією предметів контрабанди.
4. Ті самі дії, передбачені частинами першою-третьою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи організованою групою, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, а так само службовою особою з використанням свого службового становища,-
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.
Примітка 1. Діяння, передбачені частиною першою та третьою цієї статті, вважаються вчиненими у великих розмірах, якщо вартість переміщуваних товарів становить тисячу і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ІІІ. Надано новітнє тлумачення терміну "товар", вживаного в ст. 201 КК України, яке охоплює кримінально-правову, економічну та митну характеристику предмету вказаного складу злочину.
ІV. Додатково аргументовано, що вина у контрабанді може бути виражена тільки у формі прямого умислу, а мотив і мета, як правило, корисливі й на кваліфікацію контрабанди не впливають.
V. Конкретизовано та уточнено положення щодо таких предметів контрабанди як газ, нафта та нафтопродукти, електроенергія.
VІ. Проведено порівняльно-правовий аналіз вітчизняного законодавства з європейським та світовим законодавством з приводу оцінки співвідношення та потреби уніфікації норми, що встановлює кримінальну відповідальність за контрабанду.
VІІ. Проведено чітке відмежування контрабанди від суміжних злочинів шляхом порівняння об'єктів злочинів, переміщуваних предметів та характеру вчинюваних злочинцем дій.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення, висновки і пропозиції спрямовано на забезпечення якісно нового рівня розкриття, розслідування та попередження контрабанди. Більшість положень і рекомендацій дисертації мають прикладний характер і скеровані на їх використання при кваліфікації даного виду злочину.
Основні положення дослідження було впроваджено в навчальний процес та практичну правоохоронну діяльність, а саме: при роботі над постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 03 червня 2005 р. "Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил"(див. Додатки А, Б); при підготовці "Словника спеціальних термінів правоохоронної діяльності"(див. Додаток В).
Висновки, викладені в дисертації, застосовані: а) для вдосконалення законодавства та практики боротьби з контрабандою; б) у проведенні наукових досліджень, присвячених природі й змісту кримінально-правової протидії контрабанді, можливостям і засобам удосконалення даної діяльності; в) у навчальному процесі в юридичних навчальних закладах; г) у правозастосовчій діяльності.
Особистий внесок здобувача. Всі публікації підготовленні автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Результати роботи обговорювались на таких наукових і науково-практичних конференціях: "Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції" (НАВСУ, 27?28 березня 2003 р.); "Актуальні проблеми права ? 2003" (НАВСУ, 09 квітня 2003 р.); "Актуальні проблеми підготовки керівних кадрів МВС України в світлі освітянської реформи" (НАВСУ, 16 квітня 2004 р.); "Україна ? 2005: поступальна хода до верховенства права" (НАВСУ, 15 квітня 2005 р.). Результати роботи використано при підготовці "Словника спеціальних термінів правоохоронної діяльності". Особисто автором було надано п'ятнадцять термінів з дефініціями.
Результати роботи було використано при підготовці постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 03 червня 2005 р. "Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил". Під час роботи особисто автором було надано одинадцять пропозицій щодо внесення змін та доповнень до згаданої постанови.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у п'яти статтях, виконаних автором одноособово та надрукованих у виданнях, рекомендованих ВАК України як фахові.
Структура дисертації. Робота складається із перліку умовних скорочень, вступу, двох розділів і п'яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації - 255 сторінок, із яких основний текст - 218 сторінок. Список використаних джерел становить 23 сторінки (241 найменування). Додатки вміщено на 14 сторінках (10 додатків), з них - дві таблиці, три структурних графіки та п'ять текстових документів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ВСТУП"
  1. Волкобой И.. Реферат на тему: "Правова охорона тваринного світу", 2009
    Вступ 1. Тваринний світ як об'єкт правової охорони. 2. Організаційно-правові заходи охорони тваринного світу. 3. Відповідальність за порушення законодавства про охорону тваринного світу.
  2. Вступ
    Охорона навколишнього середовища - завдання не тільки екологів та географів, це вже загальносвітова проблема. Важливе місце в охороні навколишнього середовища належить правовій стороні цієї проблеми. Тваринний світ є одним з компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових
  3. Волкобой И.. КУРСОВА РОБОТА З ПРЕДМЕТУ ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО УКРАїНИ "ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО УКРАЇНИ : СУЧАСНИЙ ЕТАП", 2009
    1. Вступ ст. 3 - 4 2. Поняття екологічного права Укрїни ст. 5 - 16 3. Екологічне право та екологічне законодавство ст. 16 - 19 4. Поняття і особливості принципів екологічного права ст. 19 - 27 5. Екологічне законодавство України: сучасний етап ст. 27 - 32 6. Державна політика України у галузі охорони довкілля ст. 32 - 38 7. Заключення ст. 38 - 40 8. Література ст.
  4. Вступ
    Насьогодні дуже важливим курсом серед інших юридичних дісціплін є екологічне право. Чому саме цей предмет вивчають майбутні юристи? Чи є в цьому доцільність ? Перед тим, як обгрунтувати цікавість та важливість вибраної теми, я хочу процитувати Андрейцева В.І. з яким повністю згодна: "Підвищений інтерес до еколого-правової освіти зумовлений необхідністю: 1) ефективного застосування
  5. Вступ
    Насьогодні дуже важливим курсом серед інших юридичних дісціплін є екологічне право. Чому саме цей предмет вивчають майбутні юристи? Чи є в цьому доцільність ? Перед тим, як обгрунтувати цікавість та важливість вибраної теми, я хочу процитувати Андрейцева В.І. з яким повністю згодна: "Підвищений інтерес до еколого-правової освіти зумовлений необхідністю: 1) ефективного застосування
  6. 6. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ З АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
    вступ, основну частину (розділи і підрозділи), закінчення, додатки (якщо вони є), список літератури (див. додаток 2). Вступ є обов'язковою частиною курсової роботи, який за обсягом не повинен перевищувати трьох друкованих сторінок. В ньому обґрунтовується актуальність вибраної теми, дається стисла характеристика літературного стану проблеми, вказується завдання курсової роботи. Основна
  7. 10. КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ (проект)*
    вступу України до Ради Європи (листопад 1995 року), з яким пов'язане прийняття державою ряду зобов'язань, в тому числі у правовій сфері. Головною метою реформи правової системи є найповніше забезпечення конституційних засад організації державної влади, принципу верховенства права, гуманістичних вимог щодо діяльності держави. У вирішенні цих завдань велике значення мають різні галузі права,
  8. 3. Гос. служащий
    вступ. в з-ную силу. 2) лишение его права занимать гос. должности в течение опреде- ленного срока решением суда. 3) наличие подтверж. мед. заключением заболевания, препятст- вующее исполнению им должн. обязанностей. 4) отказа от прохождения процедуры оформления допуска к све- ден., составл. гос. или иную охран. з-ном тайну. 5) близкого родства или св-ва с гос. служащим, если их служба свя- зана с
  9. 5. Поняття і властивості суб'єкта міжнародного права
    вступає або може вступати в міжнародні публічні (міжвладні) правовідносини. Таким чином, це особи, учасники міжнародних відносин, що можуть бути носіями суб'єктивних юридичних прав і обов'язків. Для того щоб виступати в якості суб'єктів міжнародного права, ці особи повинні мати певні властивості, до числа яких належать: певна зовнішня відособленість; персоніфікація (можливість виступати в
  10. 6. Держави - основні суб'єкти міжнародного права
    вступу в зносини з іншими державами незалежно одна від одної і від унії в цілому. Історичними прикладами особистої унії можуть слугувати: польсько-литовська унія 1386-1669 років; англо-ганноверська унія 1714-1838 років; нідер-ландо-люксембурзька 1815-1890 років. реальна унія - це об'єднання держав не тільки під владою єдиного глави держави, але і спільними органами влади й управління, тобто