Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальне право Росії → 
« Попередня Наступна »
І.Я. Козченко, З.А. Незнамова .. Кримінальне право. Загальна частина. Підручник для вузів / Під ред. І.Я. Козченко і З.А. Незнамова. М., 1997., 1997 - перейти до змісту підручника

§ 10. Видача осіб, які вчинили злочин



Проблема видачі злочинців не має відношення до питань кримінального закону та дії кримінального закону в часі або просторі. Лише та обставина, що законодавець помістив статтю про видачу злочинців у главу 2 УК "Дія кримінального закону в часі і в просторі", визначає необхідність розгляду тут цього питання. Строго кажучи, проблема видачі злочинця
(екстрадиція) відноситься до міжнародного, а не національному законодавству. Саме там розроблені її основні положення.
Під екстрадицією розуміється передача осіб, які вчинили злочини, однією державою (запитуваною), на території якого вони знаходяться, іншій державі (запитуючій), на території якої було вчинено злочин або громадянином якої є злочинець.
У міжнародному праві виділяють два різновиди видачі злочинця: для здійснення кримінального переслідування і для виконання покарання. Наведемо нормативні підстави екстрадиції. 1. Багатосторонні угоди по боротьбі з окремими видами злочинів. Так, згідно зі ст. 7 Конвенції про попередження злочину геноциду "відносно видачі винних геноцид і інші перераховані в статті 3 діяння не розглядаються як політичні злочини. У таких випадках Договірні Сторони зобов'язуються здійснювати видачу у відповідності зі своїм законодавством і діючими договорами".
2. Багатосторонні конвенції про надання правової допомоги у кримінальних справах. Прикладом може служити Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписана 22 січня 1993 в Мінську державами - членами Співдружності Незалежних Держав. Ст. 56 Конвенції встановлює, що "Договірні Сторони зобов'язуються відповідно до умов, передбачених цією Конвенцією, за вимогою видавати один одному осіб, що знаходяться на їх території, для притягнення до кримінальної відповідальності або для приведення вироку у виконання".
3. Двосторонні договори про правову допомогу у кримінальних справах або про видачу злочинців. У післявоєнні роки СРСР уклав такі договори з усіма колишніми соціалістичними державами і з деякими капіталістичними державами. Після розпаду СРСР Російська Федерація стала його правонаступником в міжнародних відносинах, у тому числі і за даними договорами. Після 1992 р. Російська Федерація уклала договори про правову допомогу з усіма державами, що утворилися на території колишнього СРСР, і з деякими державами так званого далекого зарубіжжя. Прикладом може служити Договір з Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних і кримінальних справах від 19 червня 1992 р. Всі вони містять норми про видачу злочинців.
4. Національне законодавство. До недавнього часу в Російському кримінальному законодавстві питання видачі злочинців взагалі не регулювалися. Ст. 13 КК 1996р усунула цей пробіл: "1. Громадяни Російської Федерації, які вчинили злочин на території іноземної держави, не підлягають видачі цій державі. 2. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які вчинили злочин поза межами Російської Федерації та знаходяться на території Російської Федерації, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності або відбування покарання відповідно до міжнародного договору Російської Федерації ".
Міжнародні договори, як багатосторонні, так і двосторонні, чітко визначають категорії злочинів, що тягнуть видачу. Загальноприйнято, що до них належать такі діяння, які відповідно до кримінального законодавства обох Договірних Сторін є злочинами і за скоєння яких законом передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад або не менше одного року.
Міжнародні договори встановлюють умови, за яких видача не здійснюється, так званий відмова у видачі.
1. Не видаються власні громадяни.
2. Не підлягають видачі політичні злочинці. Положення про порядок надання політичного притулку в Російській Федерації затверджено Указом Президента РФ від 6 березня 1995
3. У видачі може бути відмовлено, якщо злочин скоєно на території запитуваної держави. Тим самим підтверджується пріоритет територіального принципу дії кримінального закону над принципом громадянства.
4. Не видається особа, щодо якої на території запитуваної сторони вступили в законну силу вирок або постанова про припинення провадження у справі.
5. У видачі відмовляється, якщо за законодавством запитуваної сторони кримінальне переслідування неможливо внаслідок закінчення строку давності або з іншої законної підстави.
У разі відмови у видачі злочинця держава зобов'язана здійснювати кримінальне переслідування відповідно
з власним законодавством за злочини, скоєні на території іноземної держави.
Видача для виконання покарання має ті ж нормативні підстави, що і для здійснення кримінального переслідування. Зокрема, такими є згадана Конвенція про правову допомогу держав - членів СНД, а також Конвенція 1978 про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування покарання в державі, громадянами якої вони є, підписана колишніми соціалістичними державами, в тому числі СРСР .
Юридичною підставою для видачі служить вирок, винесений судом запитуваної держави щодо громадянина запитуючої держави. Причому видача для приведення вироку у виконання провадиться за такі діяння, які, по-перше, відповідно до законодавства обох держав є карними і, по-друге, за вчинення яких особу було засуджено до позбавлення волі. Конвенція, підписана державами - членами СНД, робить ще одне доповнення: обличчя видається, якщо воно засуджено до позбавлення волі на строк не менше шести місяців.
Передача засудженого можлива тільки після вступу вироку в законну силу. Покарання відбувається на підставі вироку іноземного суду. Причому щодо особи, переданого для цього в державу, громадянином якої вона є, наступають ті ж правові наслідки засудження, що і для осіб, засуджених у даній державі за вчинення такого ж діяння.
Список літератури
1. Дурманов Н. Д. Радянський кримінальний закон. М., 1967.
2. Наумов А. В. Застосування кримінально-правових норм. Волгоград, 1973.
3. Блум М. І., Тілле А. А. Зворотній сила закону. Дія радянського кримінального закону в часі. М "1969.
4. Тілле А. А. Час, простір, закон: дія радянського закону в часі і в просторі. М "1965.
5. Ковальов М. І. Радянське кримінальне право: Курс лекцій. Вип. 2. Радянський кримінальний закон. Свердловськ, 1974.
6. Бойцов А. І., Волженкіп Б. В. Кримінальний закон: дія в часі і просторі. Санкт-Петербург, 1993.
7. Незнамова 8. А. Колізії у кримінальному праві. Єкатеринбург, 1995.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 10. Видача осіб, які вчинили злочин "
  1. ЗМІСТ
    осіб 72 § 9. Тлумачення кримінального закону 74 § 10. Видача осіб, які вчинили злочин 76 Глава 3. Кримінальна відповідальність 81 § 1. Соціальні передумови кримінальної відповідальності 81 § 2. Кримінальна відповідальність - феномен індивідуального правосвідомості 83 § 3. Місце кримінальної відповідальності у соціально-правовому просторі 89 § 4. Поняття кримінальної відповідальності 95 § 5.
  2. Види і стадії адміністративного права
    особою діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення. Грунтовний-ства, при яких виробництво по справі про адміністративне право-шении не може бути почати, а розпочате підлягає закриттю: 227 2. встановлення фактичних обставин. 3. процесуальне оформлення результатів розслідування процес-суального документом, що фіксує закінчення розслідування по адміні-
  3. § 4. Відповідальність співучасників
    видачі вони не підлягають. Це, зрозуміло, відноситься не тільки до виконавців, а й до всіх співучасникам. Таким чином, загальні межі кримінальної відповідальності співучасників визначаються тим, що вчинив виконавець, але результат цієї справи є колективним плодом зусиль і його співучасників, тому вони несуть відповідальність з урахуванням ступеня і характеру участі кожного з них. Це
  4. 39. Форма угод.
    Видачі довіреності при передоверии і т.п. У випадках, передбачених законом, до нотаріального оформлення угоди прирівнюється її посвідчення певною посадовою особою (командиром військової частини, головним лікарем лікарні, капітаном морського судна, начальником місць позбавлення волі і т. д.). Недотримання нотаріальної форми угоди тягне її недійсність. Частина 2 ст. 47 ЦК містить
  5. 58. Форма угод, правові наслідки недотримання форми угод.
    Видачі довіреності при передоверии і т.п. У випадках, передбачених законом, до нотаріального оформлення угоди прирівнюється її посвідчення певною посадовою особою (командиром військової частини, головним лікарем лікарні, капітаном морського судна, начальником місць позбавлення волі і т. д.). Недотримання нотаріальної форми угоди тягне її недійсність. Частина 2 ст. 47 ЦК містить
  6. Методи здійснення виконавчої влади
    видачу ліцензії, вилучення вогнепальної зброї, проістановленіе експлуатації транспортних засобів, технічний стан яких не відповідає технічним вимогам-ваніям, накладення арешту на банківські рахунки організацій, привід в мі-ліцію. 3. заходи адміністративної відповідальності, адміністративні стягнення - це покарання, які застосовуються у встановленому законом поряд-ке уповноваженим органом або
  7. Адміністративна відповідальність
    особою адміністративного стягнення до особи, яка вчинила адміністративне пр- ня. У РФ діє велика кількість адміністративних правил. Правила дорожнього руху, санітарно-епідеміологічні, митниць-ні, правила прикордонного режиму, ПП і т.д. Порушення административ-них правил можуть спричинити АТ, УО і МО. Особливості адміністративної відповідальності: 1. Адміністративна відповідальність
  8. Держ. управління в адміністративно-політичній сфері
    ліція і види її адм. д-ти. 2. Адм.-прав. регулювання в'їзду в РФ і виїзду громадян за гра-ніцу. 1. Н / а з-н "Про міліцію" від 18 квітня 91 р. Міліція підрозділяється на кримінальну і міліцію заг. безп. (Місцеву). Основними завданнями крим. міліції є: 1) попередження, припинення і розкриття злочинів, а також організація та здійснення розшуку осіб, які переховуються від органів доз-нания,
  9. 4. Забезпечувальні заходи. ЗУСТРІЧНИЙ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. СКАСУВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ
    видачі виконавчого листа на примусову-ве виконання рішення третейського суду. Забезпечувальними заходами можуть бути: накладення арешту на грошові кошти або інше майно, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб; заборона відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору; покладання на відповідача обов'язку вчинити певні
  10. 4. Забезпечувальні заходи. Зустрічне забезпечення. Скасування забезпечення позову
    видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду. Забезпечувальними заходами можуть бути: накладення арешту на грошові кошти або інше майно, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб; заборона відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору; покладання на відповідача обов'язку вчинити певні
© 2014-2022  ibib.ltd.ua