| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
39. Форма угод. |
||
|
Форма угоди - це спосіб вираження волі що у угоді сторін. Так, одним з таких способів вираження волі є звичайне за даних обставинах поведінка особи, з якого ясно випливає його намір (бажання) здійснити операцію на заздалегідь відомих умовах. Такі дії називаються конклюдентні. Угоди з допомогою конклюдентних дій можуть укладатися (вчинятися) лише у випадках, якщо це не суперечить їх сутності і законом не встановлено інший спосіб вираження волі стосовно до даними угодам. Виявлення волі може мати місце і за допомогою мовчання. Однак таке вираз волевиявлення допускається тільки у випадках, передбачених законом або угодою сторін. Тобто, мовчання можна вважати вираженням волі остільки, оскільки воно при даній ситуації піддається оцінці як прояв волі. Так, сторони можуть домовитися про те, що мовчання одного з учасників договору на пропозицію іншого учасника про зміну умов договору означає його згоду зі зробленим пропозицією. Однак більш кращим способом вираження волі визнається словесний спосіб, коли судження про волю особи робиться не імовірно, а на основі прямо висловленого ним бажання. Словесний спосіб вираження волі сторін одночасно називається усною формою угод. Така форма угод може мати місце у випадку переговорів сторін при їх особистій зустрічі, переговорів по телефону, радіо і т.п., що не супроводжуються складанням письмового документа. Згідно ст.43 ГК угоди, що виконуються при самому їх скоєнні, можуть вчинятися усно, якщо інше не встановлено законодавством. Характерною рисою таких угод є збіг у часі двох стадій їх розвитку - виникнення і припинення шляхом виконання. Звичайно мова йде про угоди, які здійснюються на невелику суму або по приводу яких рідко виникають суперечки. Це угоди громадян між собою на суму, що не перевищує трикратний розмір мінімальної заробітної плати; угоди з будь-яким суб'єктним складом і незалежно від суми, але виконуються при самому їх скоєнні, як, наприклад, договір купівлі-продажу за готівку. У цьому випадку будь-якій фізичній чи юридичній особі, що оплатила товари або послуги на підставі усного правочину з іншими юридичними або фізичними особами, за його бажанням має бути виданий документ, подтвержда-ющий основу і суму отриманих грошей. Зважаючи короткочасності договору зберігання речей у гардеробах установ, підприємств та організацій цей договір також вчиняється усно незалежно від вартості речі, переданої на зберігання. При цьому виникає питання про правовий значенні так званих легітимаційні знаків (номерки або жетона), видаються в. таких випадках поклажедателю. Виправданим видається висновок, про наявності договору зберігання, а не його формою. Тому при втраті жетона або номера громадянин не позбавляється права доводити існування договору показаннями свідків (ст. 414 ЦК). Цивільний кодекс передбачає випадки, коли угоди повинні здійснюватися у письмовій формі. Зокрема, письмово мають бути вчинені: 1) угоди між юридичними особами, а також між юридичними і фізичними особами, за винятками, зазначеними вище; 2) угоди фізичних осіб між собою на суму понад 100 гривень; 3) інші угоди, щодо яких закон вимагає дотримання письмової форми. Письмова форма дозволяє найбільш точно зафіксувати волю суб'єктів угоди і тим самим закріплює докази про дійсну спрямованості намірів цих суб'єктів. Це може бути складання одного документа, а також обмін листами, телеграмами, факсами, телетайпотелеграмами, телефонограмами, радіограмами і т . п. У будь-якому випадку вони повинні бути підписані учасниками угоди або їх представниками. Документи по операціях, що здійснюються юридичними особами, підписуються керівниками цих організацій або спеціально уповноваженими на те особами та скріплюються печаткою. Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або інший поважної причини не в змозі власноруч підписатися, то за його прохання угоду може підписати інша особа. Підпис останнього має бути засвідчена нотаріусом або організацією, у якій працює або вчитися громадянин, що здійснює угоду, або житлово-експлуатаційної організацією за місцем його проживання, або адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні, з зазначенням причин, через які здійснює операцію не міг підписати її власноруч (ст.44 ЦК). Суб'єкти можуть домовитися щодо будь-якої угоди про те, що вона буде укладена в письмовій формі, навіть якщо за законом така форма і не обов'язкова для такого типу угод. Недотримання необхідної законом простої письмової форми за загальним правилом не тягне її недійсності. Це означає, що якщо сторони не оспорюють угоду, то вона породжує для них права і обов'язки, як якби форма її була дотримана. Однак у разі спору сторони позбавлені можливості посилатися на показання свідків на підтвердження факту укладення угоди та її виконання (ст. 46 ЦК). По спорах, що випливають з угод, укладених з порушенням необхідної простий письмової форми, суд бере до уваги лише письмові докази (наприклад, розписки, листи, що підтверджують наявність боргу та ін.) Виняток складаю випадки, коли в діях учасників угоди є ознаки злочину (наприклад, при заперечувань договору позики). порушенням письмової форми визнається недійсною. Так, угоди про неустойку, заставу, поручительство, гарантії, вчинені усно, є недійсними. Складнішою є нотаріальна форм »угоди, при якій угода не тільки вчиняється у вигляді складання спеціального письмового документа, але факт її вчинення та складання документа ще й засвідчується нотаріусом. Оформляючи таку угоду, нотаріус засвідчується в законності її умов, мети, встановлює істинну волю суб'єктів. Нотаріальне посвідчення угоди обов'язково лише у випадках, зазначених у законі (ст.47 ЦК). Однак сторони можуть домовитися про нотаріальне оформленні будь-якої угоди. Нотаріальна форма у вигляді загального правила передбачена для угод, предметом яких є нерухомість (наприклад, житловий будинок, земельну ділянку та т.п.). Крім того, вона може бути встановлена законом для угод, в яких необхідно точно встановити волю сторін, проконтролювати відповідність укладення правочину інтересам всіх її учасників і пр. Наприклад, дотримання нотаріальної форми потрібно для заповіту, видачі довіреності при передоверии і т.п. У випадках, передбачених законом, до нотаріального оформлення угоди прирівнюється її посвідчення певною посадовою особою (командиром військової частини, головним лікарем лікарні, капітаном морського судна, начальником місць позбавлення волі і т. д.). Недотримання нотаріальної форми угоди тягне її недійсність. Частина 2 ст. 47 ЦК містить виняток із загального правила на той випадок, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди. У такій ситуації суд вправі на вимогу виконала угоду сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається. Суд може визнати таку угоду дійсною на вимогу сторони, яка його виконала, її правонаступників або прокурора. Однак це правило не може бути застосоване, якщо сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. із змінами від 25 грудня 1992 р. "Про судову практику у справах про визнання угод недійсними") . Операції з землею та іншим нерухомим майном підлягають державній реєстрації уповноваженими на те органами. Так, наприклад, угоди з відчуження житлових будинків і квартир підлягають реєстрації у виконавчих комітетах місцевих Рад. Законодавством може бути передбачено вимогу державної реєстрації і для угод з рухомим майном. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 39. Форма угод. " |
||
|
||