Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Відп. ред. проф. Б.А. Страшун. Конституційне (державне право) зарубіжних стран.В 4 т. Тома 1-2. Частина загальна: Підручник. - 3-е изд., Оновл. і дораб. - М.: Видавництво БЕК. - 784 с., 2000 - перейти до змісту підручника

3. Мова і стиль конституцій

На цей рахунок є значні відмінності в практиці окремих країн. Звичайно, є обов'язкові вимоги до мови закону взагалі, які стосовно основному закону набувають особливої значущості. Дійсно, якщо в конституції те чи інше поняття позначено одним певним терміном, то і все інше законодавство має у відповідних випадках користуватися саме цим терміном, уникаючи інших синонімів, щоб не ставити правоприменителя в утруднення щодо того, має він справу з одним і тим же поняттям або з різними.

Слововживання, застосовуваний стиль викладу значною мірою залежать від правової системи, яку обслуговує конституція, що діє в цій системі. На слововживання і стиль значною мірою впливають конституційні традиції, що існують в конкретній країні, а в більш широкому значенні-її правова та конституційна культура.

У європейських країнах з романською правовою системою можна спостерігати тенденцію до загальнодоступного слововживанню і порівняно простим формулюванням. Те ж можна сказати про японської Конституції та більшості соціалістичних конституцій. В останніх, правда, часом прагнення до простоти і доступності тексту, а також його надмірна політизація і декларативність завдають шкоди юридичній точності при позначенні відповідних понять.

Для конституцій країн з германською правовою системою характерні місцями ускладнені конструкції, проте вони, хоч і представляють відомі труднощі для непідготовленого читача, але забезпечують зате високу юридичну точність.

Мабуть, особливо складні для сприйняття тексти конституцій багатьох країн з англосаксонської правової системою. Причина не тільки в тому, що зазначена система включає ряд інститутів, які не мають аналогів у європейському континентальному праві, але й у специфічній стилістиці нормативних актів.

Для таких конституцій досить характерні деталізоване виклад норм з включенням безлічі параграфів, пунктів і підпунктів, розтягнутість викладу, майже завжди обов'язкове включення назви норми, часто публікується на полях офіційного видання.

Стиль конституційних текстів в основному строго документальний, проте в деяких випадках (преамбули, хартії, декларації про права і свободи) вживається так званий високий стиль, покликаний надати певну урочистість і тим зробити деякий емоційний вплив. Для ряду країн романської системи права характерно при формулюванні норм вживання майбутнього часу (ця особливість у наявних у нас перекладах конституцій зазвичай не відбивається). Властива актам англосаксонської правової системи деталізація регулювання забезпечує необхідну точність тлумачення відповідних правових норм.

Що стосується перекладів конституцій зарубіжних країн на російську мову, то не можна не відзначити відсутність одноманітності в передачі іноземної правової термінології, а часом і знання реалій відповідної країни. Наприклад, одне і те ж німецьке слово «Bundesrat» стосовно до Німеччини перекладається у нас «Бундесрат», а стосовно до Австрії та Швейцарії - «Федеральний (або Союзний) рада». У перекладах італійської Конституції, та й багатьох інших для поняття «публічний» обрано еквівалент «державний», тоді як «державний» є лише різновид «публічного». Тут проглядається прагнення підвести перекладається текст під прийняту у нас терміносистему, однак воно призводить до спотворення сенсу тексту.

Не завжди позитивну роль відіграє традиційність вживання термінів у російській перекладі. Будучи якось застосованим, термін залишається в тексті іншими перекладачами, навіть відносяться до різних поколінням. Досі впливають на слововживання переклади зарубіжних конституцій, зроблені ще в дореволюційний час.

Вони, правда, зазвичай відрізнялися високою якістю і часто заслуговують збереження стосовно до старим і старовинним конституціям.

При перекладах конституційного матеріалу часто не враховується відмінність терміносистем, через що один і той же, здавалося б, термін має неоднакові значення і обсяг у вітчизняному та іноземному праві. Як приклад можна вказати на вельми вживаний у французькому праві термін «regime politique», дослівно перекладається як «політичний режим». У нашому уявленні він означає способи і методи здійснення державної влади. У французькому конституційному праві цей термін багатозначний і служить для позначення різних явищ та інститутів. Так, в одному з словників політичної науки і політичних інститутів * вказується, що під політичним режимом розуміється особливий спосіб, яким організовується публічна влада, тобто порядок призначення, компетенція та юридичні і політичні правила, керуючі відносинами в системі влади. У більш широкому сенсі цей же термін включає не тільки конституційну організацію держави, а й також інші суб'єкти політичного процесу, такі, як політичні партії, ЗМІ, а також права, свободи і механізми «політичної соціалізації» громадян. Цим терміном можуть позначатися і сукупність інститутів демократії, поняття авторитаризму і тоталітаризму (в останньому випадку він збігається за значенням з терміном «політичний режим», вживаним в російській науці конституційного права).

* Hermet G., Badie В., Bimbaum P., Braud Ph. Dictionnaire de la science politique et des institutions politiques. P.: 1996, p.238.

При роботі з перекладними текстами конституцій та інших нормативних актів треба ці обставини мати на увазі.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3. Мова і стиль конституцій "
  1. 2. Проблеми науки і культури
    мовознавства та політекономії були організовані «дискусії» відповідно в 1947, 1950 і 1951 роках. Результатом стало закриття наукових центрів, звільнення вчених, вилучення вже опублікованих робіт. У дискусії про філософію головним висновком стали знамениті слова Сталіна про «безпосереднього зв'язку філософії з життям». У результаті дискусії з політекономії з'явилася робота Сталіна «Економічні
  2. Глава двадцята. Правосвідомості та правової культури
    мову на смерть не дуже юридично освічених державних діячів, а є нормальний процес проникнення в економічне життя Росії но-вих правових форм ринкової економіки. Але, зрозуміло, перехлести і тут призведуть не до воспри-ятію цих нових явищ правосвідомістю, а, навпаки, до їх відторгнення. На жаль, «термінологічна» іноземна експансія стає реальністю і їй
  3. § 4. Юридична техніка
    мовні та інші вимоги до його змісту та оформлення. 188 Юридична техніка Найважливішою проблемою законодавчої техніки є визначення предмета проекту закону. Предмет правового регулювання складають суспільні відносини, які повинні володіти двома обов'язковими властивостями: 1) вони повинні мати потребу у відповідному регулюванні; 2) за своєю природою вони можуть бути
  4. 1. Форми здійснення виконавчої влади
    це зовнішньо-виражені дії, що вчиняються посадовими особами в процесі здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності в рамках їх компетенції і викликають певні наслідки. Розрізняють такі форми виконавчої влади: 1 - правові - пов'язані з виданням правових актів, які спричиняють зміни або перетворення адм. пр-ний. 2 - неправові - не пов'язані з виданням
  5. 8. Російський консерватизм другої половини X IX в.
    Стиль поведінки, його трактують як соціально-політичний та ідеологічний процес. Громадську думку у Росії другої половини XIX століття дуже складно виразно класифікувати. Найчастіше погляди і теорії того чи іншого філософа, публіциста були полі-фонічни і багатоаспектний, тому і сьогодні дослідники не прийшли до єдиної точки зору з багатьох проблем громад-ної та політичної думки.
  6. 8. Про характер суспільного ладу в СРСР наприкінці 1930-х рр..
    Мови було зроблено попередження проти спроб перетворення його в мову викладання інших предметів. Водночас замовчувалися істотні відмінності між союзними і автономними республіками, областями і округами, зумовлені своєрідністю і неоднаковим рівнем їх історичного розвитку, які неможливо було подолати за короткий термін. Ці відмінності породили значні труднощі в
  7. 1. ПОНЯТТЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИНЦИПІВ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
    мова судочинства; рівність учасників арбітражного процесу перед законом і судом. До числа судопроізводственних принципів арбітражно-го процесуального права належать: диспозитивність; сост-ково; суддівське керівництво; процесуальне рівноправність сторін арбітражного процесу; поєднання усності і писемності судового розгляду; безперервність судового розгляду;
  8. 2. АРБІТРАЖНА УГОДА
    мову і застосовне матеріальне право. Це пояснюється тим, що відповідно до Регламенту МКАС при ТПП РФ, якщо сторонами не обумовлено інше, місцем проведення слухань є Москва, а мовою розгляду - російська мова. Фактично у всіх відомих в світі арбітражних інститутів (Стокгольма, Парижа, Лондона) є розроблені ними типові арбітражні застереження. Сторонам слід мати на увазі,
  9. 4. ВИЗНАННЯ І виконання іноземних арбітражних рішень
    мовою і не вимагають легалізації. Виконання рішення іноземного суду при полегшеною процедурою його перевірки, за клопотанням зацікавленої сторони, з дослідженням можливих заперечень боржника. Такий порядок встановлено, зокрема, Київським угодою між державами СНД, які підписали його. Звернення до суду держави за місцем виконання з клопотанням про примусове виконання в рамках
  10. 1. Понітіе та класифікації принципів арбітражного процесуального права
    мова судочинства; рівність учасників арбітражного процесу перед законом і судом. До числа судопроізводственних принципів арбітражного процесуального права належать: диспозитивність; состязатель-ність; доступність судового захисту прав і законних інтересів; юридична істина; суддівське керівництво; рівноправність сторін арбітражного процесу; поєднання усності і писемності судового
© 2014-2020  ibib.ltd.ua