Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоМіжнародне право (шпаргалки) → 
« Попередня Наступна »
Шпаргалки по міжнародному праву, 2009 - перейти до змісту підручника

78. Юридичні підстави зміни державної території

У Декларації принципів Хельсинкского заключного акту НБСЄ 1975 р. проголошені принципи непорушності границь і територіальної цілісності. Як ми вже відзначали, данийные принципи забороняють насильницькі дії по зміні територій держав. Разом з тим міжнародне право допускає правомірні способи зміни державної території
В XX в. найбільш істотну роль як юридична підстава територіальних змін зіграв принцип самовизначення народів. Реалізація цього принципу привела до великих територіальних змін, внаслідок яких на політичній карті миру з'явилася безліч нових держав у Європі, Азії, Африці, Латинської Америці
Способи реалізації даного принципу можуть бути різними - збройна боротьба, рішення парламенту, плебісцит (референдум).
Плебісцит - це всенародне голосування по питанню державної приналежності певної території. Воно може проводитися як на підставі внутрішньодержавного акту, так і відповідно до міжнародного договору. Організація й контроль за його проведенням можуть поручатися державному органу або міжнародній організації. Плебісцит був уперше проведений у період Великої французької революції 1789-1794 р., згодом він став широко визнаним інститутом міжнародного права. В 1944 р. Ісландія на основі плебісциту вийшла з Датського королівства й стала незалежною республікою; в 1945 р. у Монгольській Народній Республіці був проведений плебісцит, у ході якого народ цієї держави виразив свою волю зберегти незалежність від Китаю; в 1993 р. провінція Эритрея за допомогою плебісциту виразила своє рішення відділитися від Ефіопії
У внутрішньодержавній і міжнародній практиці замість терміна «плебісцит» іноді використовується термін «референдум». Істотної різниці між цими поняттями немає. Однак плебісцит проводиться найчастіше для рішення територіальних питань, а референдум - з питань прийняття, зміни або скасування внутрішніх законів, конституції й т.п.
При реалізації принципу самовизначення народів необхідно пам'ятати, що всі основні принципи міжнародного права взаємозалежний і кожний принцип повинен розглядатися в контексті інших принципів. Інакше кажучи, здійснення даного принципу не повинне заподіювати збитку принципу територіальної цілісності держав. У конкретній дійсності досягти гармонічного сполучення цих принципів часом досить важко, наприклад проблема Тибету в Китаї, Чечні в Росії, створення курдським народом незалежного государства Курдистан. Якщо на ґрунті міжнародного права не вдається знайти рішення цих проблем, то необхідно шукати політичні засоби для досягнення компромісу, проявляючи добру волю й терпимість друг кдругу.
Правомірним способом територіальних змін також є цессия. Цессия - це передача частини території однієї держави іншому на основі угоди між ними. Цессия звичайно здійснюється на возмездных початках, тобто вимагає компенсації в грошовій або іншій формі. Як правило, у порядку цессии уступаются невеликі ділянки державної території з урахуванням географічних особливостей місцевості. В 1947 р. Фінляндія цессировала СРСР за певну суму невелика ділянка своєї території в районі гідроелектростанції Янискоси. А роком раніше СРСР поступився Афганістану частина водної території Амудар'ї. Але іноді може мати місце цессия у відношенні значного по площі ділянки державної території. Так, в 1867 р. на основі міжнародної угоди Росія поступилася США в якості цессии Аляску (1519 тис. кв. км)1 за 7,2 млн. доларів
У міжнародній практиці може мати місце також подвійна цессия або обмін територіями. Так, в 1951 р. СРСР і Польща на основі угоди обмінялися ділянками своїх територій у районах Люблинского воєводства ПНР і Дрогобычской (нині Львівської) області УРСР, тому що ці територіальні ділянки і їхнє населення економічно тяжіли до суміжних районів СРСР і Польщі
У зв'язку з тим що цессия юридично оформляється у вигляді міжнародної угоди, крім інших вимог правомірності даної угоди, необхідно дотримати всіх умов дійсності міжнародних договорів. При цьому варто пам'ятати, що цессия відрізняється від оренди території, тому що при цессии ділянка державної території уступается іншій державі на вічні часи, а не на певний строк, як це має місце при міжнародно-правовій оренді
Правомірним способом територіальних змін виступає також відторгнення частини території держави-агресора як санкція за агресію й міри, спрямованої на запобігання агресії в майбутньому з територій, що відриваються. Подібні виняткові міри були застосовані проти Німеччині і Японії по закінченні другої світової війни, і вони не розглядалися як анексія
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "78. Юридичні підстави зміни державної території"
  1. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    юридичні служби відповідних органів виконавчої влади. 3. З метою своєчасного ужиття заходів проти невиправданого існування застарілих актів, які втратили значення базових регуля торів управлінської діяльності й гальмують оновлення їхнього змісту, нормативно закріпити обов'язковість регулярного перегляду таких актів усіма ланками системи органів виконавчої влади з періодич ністю, наприклад, у
  2. 16. Джерела міжнародного права.
    юридичні норми, завжди існують у якійсь формі і зафіксовані в яко-му-небудь правому джерелі, «резервуарі правових норм» (С.С. Алексеев). Джерелом міжнародного права прийнято вважати форму вираження міжнародно-правової норми. Слід мати на увазі, що жодний із документів міжнародного права не містить вичерпного переліку його джерела. Деякі учені вважають, що перелік джерел сучасного міжнародного
  3. § 3. Правовий режим іноземного інвестування. Інвестування за межі України
    юридичні особи, створені відповідно до законодавства, іншого ніж законодавство України; фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України - ст. 390 ГК) в об'єкти
  4. Екологічне право та екологічне законодавство
    юридичні норми різного рівня і різної спрямованості. Ними можуть бути норми конституційні, звичайні, норми, орієнтовані на соціальні відносини різного змісту, з приводу охорони 'різних природних об'єктів. Вказане законодавство є системою, що має більш-менш сталий характер. Його реалізація породжує відносно сталі правові
  5. Екологічне право та екологічне законодавство
    юридичні норми різного рівня і різної спрямованості. Ними можуть бути норми конституційні, звичайні, норми, орієнтовані на соціальні відносини різного змісту, з приводу охорони 'різних природних об'єктів. Вказане законодавство є системою, що має більш-менш сталий характер. Його реалізація породжує відносно сталі правові
  6. Поняття і особливості принципів екологічного права
    юридичні засади, положення, риси, які визначають спрямованість галузі права і відповідно до яких здійснюється регулювання екологічних відносин, що грунтуються на об'єктивно існуючих природних факторах. Незважаючи на те, що до принципів екологічного права пристосовуються загальні положення принципів права взагалі, еколого-правові принципи мають особливості, притаманні лише їм. Важливою
  7. Тема 5. Поняття, сутність, принципи і функції державного управління
    юридичній науці немає єдиної думки з приводу видів функцій державного управління, їх можна класифікувати: а) в залежності від направленості і місця впливу: соціально- організаційні (вплив державних органів на об'єкти управління) і внутрішньоорганізаційні (управління усередині державного управ лінського апарату); б) за змістом, характером і обсягом впливу: на загальні, спе ціальні,
  8. Тема 8. Адміністративно-правові режими
    юридичній нерівності суб'єктів правовідносин. Адміністративно-правові режими досить різноманітні. В юридичній літературі їх класифікують на такі види, як: а) за територією: загальнодержавні (напр, секретності) і такі, що діють в окремих регіонах або місцях (напр, режим прикордон ної зони); б) за часом дії: постійні (напр, паспортний режим), тимчасові (напр, режим надзвичайного стану),
  9. II. СИСТЕМА ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
    підставою існування таких установ і організацій є положення пункту 9 статті 116 Конституції України, згідно з яким Кабінет Міністрів "спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади" (курсив розробників Концепції). Надання законодавчим шляхом уряду повноважень стосовно вирішення установчих і кадрових питань стосовно цих органів можливе на підставі положення частини другої
  10. 14. Визнання держав і урядів.
    юридичні наслідки визнання. Інститут визнання носить комплексний характер. Його норми в основному містяться в праві міжнародної правосуб'єктності, але окремі норми є в праві міжнародних договорів, праві міжнародних організацій і т.д. У міжнародному праві існують такі форми визнання: - de facto; - de jure; - ad hoc. Визнання de facto - це визнання офіційне, але не повне. Воно означає вираження