Одним із засобів стимулювання праці, що забезпечує належну труд.дисципліну, є заохочення працівників. Заохочення - це своєрідна форма позитивної оцінки результатів праці працівника у процесі виконання ним своєї труд. функції.
Заохочення за видами поділяються на моральні й матеріальні (за формою), на індивідуальні і колективні (за суб'єктом).
До моральних належать такі заохочення, які не пов'язані з виплатою грошей, наданням послуг, продукції, подарунків. Це - оголошення подяки, нагородження почесною грамотою, занесення прізвища працівника до книги пошани тощо.
Заохочення застосовуються роботодавцем разом або за погодженням з профспілками. Потрібно зауважити, що відсутність профспілкового комітету не позбавляє права роботодавця самостійно застосувати до працівника будь-який вид заохочення. Критерієм належного виконання працівником трудових обов'язків є результат його праці. Саме роботодавець є зацікавленим, щоб працівники підвищували свою кваліфікацію та продуктивність праці. Стимулювання праці є правом, а не обов'язком роботодавця, а відтак він вправі на власний розсуд вирішувати доцільність застосування заходів заохочення. При застосуванні заохочення роботодавець може врахувати думку трудового колективу.
У законодавстві немає обмежень щодо кількості заохочень, які одночасно можна застосовувати до працівника.
Заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) роботодавця, доводяться до відома всього трудового колективу та заносяться у трудову книжку працівника.
За неналежне виконання трудових обов'язків роботодавець може застосувати заходи дисциплінарного стягнення. Протягом дії дисциплінарного стягнення до працівника не застосовуються засоби заохочення. Своєрідним засобом заохочення може бути дострокове зняття з працівника дисциплінарного стягнення.
За особливі труд.заслуги працівники представляються у вищі органи для заохочення, до нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними значками і до присвоєння почесних звань і звань кращого працівника за даною професією.
Встановлення державних нагород може здійснюватись лише законами України. Відповідно до п. 25 ст. 106 Конституції УкраЇни нагородження державними нагородами віднесено до компетенції Президента України. Сьогодні в Україні встановлені такі відзнаки: «Герой України», що передбачає вручення ордена «Золота Зірка» та ордена Держави; Орден князя Ярослава Мудрого І, ІІ, ІІІ, ІУ, V ступенів; Орден «За заслуги» І, ІІ, ІІІ ступенів.
44.
|
- 1. Аналіз витрат на зоробітню плату
заохочення та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата -це винагорода за виконану роботу згідно встановлених норм (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді ставок (окладів) в відпускних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. Додаткова зар.плата- це винагорода за працю понад встановлену норму, за трудові успіхи й
- Тема 7. Адміністративно-правові методи державного управління
Заохочення як метод державного управління. Стимулювання як метод державного управління. _м Поняття дозвільної системи. Поняття і стадії дозвільного провадження. Адміністративно-правові методи - це способи та прийоми безпосереднього і цілеспрямованого впливу органів державного управління (посадових осіб) на підпорядковані їм об'єкти управління. Методи досить різноманітні, однак вони мають
- III. ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
заохочення державних службовців. Слід реформувати систему оплати праці державних службовців з тим, щоб забезпечити конкурентоздатність державної служби на ринку праці, зменшити відомчий та місцевий вплив, запобігти корупції, кардинально підвищити заінтересованість кадрів у продуктивній і якісній, ініціативній і ефективній, сумлінній і відповідальній роботі, перебуванні на державній службі та
- 18. Кодифікація норм міжнародного права.
заохочення прогресивного розвитку міжнародного права і його кодифікації» (стаття 13 Статуту). Таким чином, слід зазначити, що поняття «кодифікація» і «прогресивний розвиток міжнародного права» є складовими, взаємозалежними й такими, що взаємопроникають, елементами єдиного кодифікаційного процесу. Практичною діяльністю з кодифікації міжнародного права в рамках ООН займається Комісія міжнародного
- 23. Принцип незастосування сили або погрози силою.
заохочення організації іррегулярних сил або збройних банд, у тому числі найманців, для вторгнення на територію іншої держави; з) кожна держава зобов'язана втримуватися від організації, підбурювання, надання допомоги або участі в актах громадянської війни або терористичних актів в іншій державі У резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» 1974 р. дається перелік актів (не вичерпний),
- 23. Принцип резастосування сили або погрози силою
заохочення організації збройних банд, іррегулярних сил, зокрема найманців, для вторгнення на територію іншої держави. Порушенням принципу незастосування сили слід також вважати насильницькі дії у відношенні міжнародних демаркаційних ліній і ліній перемир'я, блокаду портів або берегів держави, будь-які насильницькі дії, що перешкоджають народам здійснити законне право на самовизначення, а також
- 29. Принцип поваги прав людини й основних воль
заохоченні й розвитку поваги до прав людини й основних воль для всіх, без розходження раси, підлоги, мови і релігії...» (п. 3 ст. 1). Формально принцип поваги» прав людини й основних воль не закріплений у ст. 2 Уставу ООН, але логічно його можна вивести з вищевказаних положень, а також ст.ст. 55 і 56. У першій з них проголошується, що «з метою створення умов стабільності й благополуччя,
- 43. Регіональне співробітництво в області прав людини
заохочення й захист прав людини. У Хельсинкском заключному акті НБСЄ від 1 серпня 1975 р. чимало місця приділено питанням співробітництва в гуманітарних областях («людському виміру») - так званої «третьому кошику» (перша - забезпечення миру й безпеки, друга - соціально-економічне сотрудничество). У Заключному акті держави-учасники визнали універсальне значення прав людини й основних воль і
- 57. Правосуб'єктність міжнародних організацій
заохочення розвитку народної освіти і поширення культури; в) допомога у збереженні, збільшенні і поширенні знань. 3. Право на вільне виконання своїх функцій. Сутність даного критерію полягає в тому, що кожна ММУО має свій установчий акт (у формі статутів, конвенцій або резолюцій інших організацій із загальними повноваженнями), правила процедури, фінансові правила й інші документи, що у своїй
- 59. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи
заохочення прогресивному розвитку міжнародного права та його кодификації, а також сприяння міжнародному співробітництву в галузі економічній, соціальній, культури, освіти і т.д. Рішення Генеральної Асамблеї, відповідно до пункту 2 статті 18 Статуту ООН, приймаються з важливих питань (рекомендації відносно миру і безпеки, вибори непостійних членів Ради Безпеки, прийом нових членів Організації,
|