Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКриміналістика → 
« Попередня Наступна »
В. Ю. Шепітько. Криміналістика: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. В. Ю. Шепітька. - 2-ге вид., переробл. і допов. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»,2004. - 728 с, 2004 - перейти до змісту підручника

§ 3. Експертне ототожнення особи за фотозображенням (портретно- криміналістична експертиза)


Суттєва роль в ідентифікації особи належить портретно-криміналістичній (фотопортретній) експертизі. Предметом її дослідження є розпізнавання (діагностика) і встановлення тотожності особи за портретним зображенням. Портретно-криміналістична експертиза поділяється на такі види:
1) експертиза зображень людей за фотопортретами з метою встановлення, чи не зображено на двох (або більше) фотознімках одна й та сама особа;
2) експертиза невпізнаного трупа (фотознімки якого представлені) та фотопортрета живої особи для встановлення особи трупа;
3) експертиза прижиттєвих фотографій безвісти зниклої людини та черепа трупа для встановлення, чи міг виявлений череп належати даній особі;
4) експертиза посмертної маски невідомої людини і прижиттєвих фотозображень безвісти зниклого з метою впізнання трупа.
Ідентифікованим об'єктом портретно-криміналістичної експертизи є конкретна особа, тотожність якої встановлюється. Ідентифікуючими об'єктами можуть бути зображення голови та обличчя ідентифікованої особи (фотознімки, відеокадри, рентгенівські знімки), череп або його знімок.
Типовими питаннями, які вирішує портретно-криміналістична експертиза, є такі: одна чи різні особи зображені на фотографіях, на фотознімку і рентгенознімку; одному чи різним людям належать частини голови, обличчя, тіла, які зображені на представлених фотознімках; чи в одному й тому самому одязі сфотографовані особи на представлених фотознімках; чи не належав череп, представлений на дослідження, людині, яка зображена на фотознімках; в одному чи різному віці сфотографована людина на представлених знімках, який знімок є більш раннім; чи одна й та сама особа чи різні особи представлені на відеокадрах тощо.
Експертне дослідження полягає у виявленні та порівнянні зовнішніх прикмет з використанням спеціальних методів зіставлення, суміщення, накладання зображень, координатних сіток, лінійних і кутових вимірів. Використовують такі технічні прийоми: виміряють відстані між одноіменними анатомо-топографічними точками, вивчають різномірні співвідношення, проводять графічні побудови. Експерти використовують зазвичай 12-14 антропометричних точок обличчя в положенні фас і профіль (наприклад, точки, які відповідають зовнішнім і внутрішнім кутам очей та губ, зіниці, кінчик носа, точка перенісся і основи носа тощо).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 3. Експертне ототожнення особи за фотозображенням (портретно- криміналістична експертиза)"
  1. § 1. Поняття ідентифікації людини за ознаками зовнішності
    експертна ідентифікація. У криміналістиці вирізняють також види ідентифікації людини за ознаками зовнішності: 1) ідентифікація людини шляхом пред'явлення її для впізнання (можуть бути пред'явлені живі особи, труп або його частини, їх фотозображення); 2) ідентифікація людини шляхом безпосереднього зiставлення зовнішності з фото- чи ізопортретом (комбінованим портретом); 3) ідентифікація людини
  2. § 1. Поняття ідентифікації
    експертну ідентифікацію. В усіх випадках встановлення тотожності являє собою процес, який охоплює дослідження, порівняння або зіставлення ознак, - такий процес називається ідентифікацією, або ототожненням. Таким чином, криміналістична ідентифікація - це процес встановлення індивідуальної тотожності об'єктів, які мають значення для розслідування злочину або розгляду кримінальної справи. Розробка
  3. § 3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
    експертному дослідженню можуть бути піддані відеозаписи, здійснені під час окремих слідчих дій (допитів, очних ставок, обшуків, пред'явлень для впізнання, експериментів). Залежно від мети експертизи перед експертами можуть бути поставлені такі запитання: оригіналом або копією є подана на дослідження відеофонограма; чи внесені до відеофонограми у процесі її запису або після його закінчення
  4. § 1. Ознаки зовнішності людини і механізм відображення їх при вчиненні злочину
    ототожненні особи. Так, на місці події суб'єкти злочину - люди залишають сліди, які сповіщають інформацію про фізичні, біологічні та соціальні властивості людини. Фізичні властивості характеризують будову тіла, як усякого матеріального утворення. Будь-яке матеріальне тіло займає певний простір, а тому воно "виділяється із решти середовища з допомогою більш або менш чіткої просторової границі" (А.
  5. § 5 Збирання і використання джерел інформації про зовнішність людини ^д^розшуку і ототожнення
    особи, якщо є "прижиттєва" фотографія (мал. 12), а з допомогою метод М. М. Герасимова виготовити скульптури портрет і використати його для розшуку пропалого. Найпоширенішими джерелами інформації про зовнішність людини є люди (злочинець, потерпілий, свідок), ідеальні відображення яких зафіксовані в процесуальних]^окументах^особових справах^картках кримінальних ^фіків, АІ^С, АБД, документах різного
  6. § 6. Особливості методики ототожнення людини за ознаками зовнішності
    ототожнення. Для ідентифікації користуються двома видами слідів-відображень ознак зовнішності: ідеальними і матеріальними. Ототожнення за ідеальними слідами здійснює джерело під час такої слідчої дії, як пред'явлення для впізнання, а за матеріальними слідами - спеціаліст протягом проведення судової експертизи. У першому випадку ототожнення здійснюється за мисленим образом (сліду пам'яті), який
  7. § 5. Основи методики дактилоскопічної експертизи
    експертного дослідження складається з трьох: роздільне дослідження; порівняльне дослідження; аналіз результатів порівняння і складання висновків. Роздільне дослідження починається з огляду об'єкта, який доставлений на дактилоскопічну експертизу. Реєструється спосіб упаковки об'єктів, чи не пошкоджені сліди під час транспортування. Все це детально занотовується у висновку. Кожний об'єкт
  8. § 4. Сліди навичок письма
    експертних закладів при проведенні почеркознавчих експертиз. Класифікація складається з таких груп часткових ознак. 1. Форма руху характеризує письмовий знак в цілому і окремо кожний його елемент. Розпізнають спрощену і ускладнену форми руху (мал. 41, відм. 1, 2) при виконанні окремих букв, а при виконанні елементів - петльову, кутасту, хвилясту (відм. 3, 4, 5). 2. Напрямок руху пишучого приладу
  9. § 1. Виникнення і розвиток криміналістики
    експертної практики. Цікава історія виникнення розшукових органів. Так, у Франції першу розшукову бригаду «Сюрте» («Безпека») в паризькій поліцейській префектурі очолив колишній рецидивіст Франсуа Єжен Відок. Бригада була створена з колишніх кримінальних злочинців за принципом: «Лише злочинець може побороти злочин». В історії російського розшуку відоме прізвище Ваньки Каїна (Івана Осипова) -
  10. § 3. Експертні та криміналістичні установи в Україні
    експертну діяльність проводили в основному науково-технічні відділи (НТВ) органів міліції. Київський, Харківський та Одеський науково-дослідні інститути судових експертиз відновили свою експертну і наукову діяльність у 1943-1944 рр. З 1946 р. директором Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз (НДІСЕ) був призначений В. П. Колмаков, який успішно керував інститутом протягом 20
© 2014-2021  ibib.ltd.ua