| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. Джерела конст.права зар.стран. |
||
|
Джерела конституційного державного) права надзвичайно різноманітні за формою і за значенням у правовому регулюванні здійснюва-лення державної влади. Це визначає складний, а часом і суперечливий характер самого державного права. Основним джерелом конституційного (державно-го) права є конституції, але вони часто містять лише загальні положення і обходять мовчанням ряд найважливіших питань державного-кої життя, тим самим залишаючи їх вирішення на розсуд уряду та адміністрації. Саме такий характер носить конституція США 1787 року. Поряд з цим конституції багатьох країн перевантажені поруч дрібниць і второсте-пінних деталей. Досить послатися на ст. 25-біс конституції Швейцарії, яка забороняє «випускати кров у м'ясної худоби, що не оглушивши його попередньо». Конституційні норми не охоплюють усього різноманіття відносин, що складаються в процесі здійснення державної влади, і доповнюються цілою низкою інших нормативних актів. До числа найважливіших джерел державного права зарубіжних країн відносяться конституційні закони, які хоч і не є складовими частинами конституції, але регулюють найважливіші державно-правові питання. Це закони про виборче право і виборчу систему, про повноваження урядів і парламентів, про правове становище особистості, про порядок введення надзвичайного стану. Як приклад конституційних законів можна привести акт про свободу друку 1949 року в Швеції, акти про громадянські права 1957, 1960, 1964 і 1969 років, а також закони про виборчі права 1965 і 1970 років в США, закон про політичні партії Іспанії 1978 (доповнено в 1981 році) і ряд інших. Не менш важливе значення як джерела державного права меют органічні закони, які на відміну від конституційних приймаються на основі бланкетну норму, содежащіхся в конституціях. Особливо багата такими бланкетним нормами конституція Франції 1958 року. Наприклад, конституція встановлює, що органічний закон визначає тривалість повноважень кожної палати, кількість її членів, їх винагороду деніе, умови їх обрання, режим неізбіраемим-мости і неприпустимість суміщень (ст. 25), що «парламент приймає фінансові законо-проекти з дотриманням умов, передбачений-них органічним законом »(ст. 47) і т. д. Таких бланкетну Найважливіші норми державного права містяться і в звичайних парламентських законах, які іноді вступають в протиріччя з конституцією. Як приклад можна послатися на закони Сміта, Маккарена - Вуда, закон про контроль над комуністичною діяльністю в США, які представляли собою пряме порушення конституції (їх дію згодом було припинено). Державно-правовими за своїм характером є закон про превентивний тюремному ув'язненні і закон про оборону Індії, так як вони внесли суттєві корективи в констшуціонние положення, що стосуються правового становища особисто-сті. Джерелами конституційного державного права є також нормативні акти урядів і глав держав, причому часто ці акти докорінно змінюють порядок застосування конституції. Такі укази і декрети про введення надзвичайного стану, які, як правило, супроводжуються припиненням дії конституційних прав і свобод, конституційних і процесуальних гарантій недоторканності особи і майна громадян та підданих. У Франції президент-ські ордонанси, юридично прирівняні за своєю обов'язкової силі до парламентських актам, відіграють роль найважливіших джерел державного права. Так, 13 жовтня 1958 р. у Франції спеціальним ордонансом була введена мажоритарна уніномінальная система з двома турами голосування при виборах Національних зборів; ордонанси 24 жовтня, 17 листопада і 13 грудня 1958 визначили порядок діяльності палат і правове становище депутата парламенту. Заміна урядовими актами традиційних джерел державного права є одним із проявів відступу від принципу верховенства закону. У багатьох країнах, особливо англосаксонських, а також у країнах, що сприйняли основи англосаксонської правової системи, найважливіші питання державного життя регулюються звичаями (у літературі вони називаються конституційні-ми угодами або конвенційними нормами). Значне місце в державного-венном праві зарубіжних країн займають судові прецеденти, тобто раніше винесені рішення судів, прийняті за обов'язковий зразок при вирішенні ана- Найбільш широке поширення судові прецеденти отримали в Велікобріта-ванні та ряді інших англосаксонських країн. Досі безліч найважливіших державно-правових питань вирішується на основі судових прецедентів, що склалися двісті, триста і більше років тому. У числі джерел державного права зарубіжних країн слід назвати також акти, які видаються в порядку тлумачення конституційних норм і законів. У англосаксонських і мно-гих інших країнах акти тлумачення законів є широко поширеними джерелами права. Тлумачення законів здійснюється або главою держави, або судами. Предметом тлумачення можуть бути як окремі статті конституції, так і положення конституційних, органічних і звичайних парламентських законів, що містять в собі норми державного права. Тлумачення законів може серйозно впливати на правову систему. Досить послатися на державно-го практику США, де довільне тлумачення президентом актів конгресу часом стає однією з різновидів нормоуста-встановлюються діяльності виконавчої влади. У зарубіжній юридичній літературі зустрічаються твердження, що джерелами конституційного державно-го) права є думки та висловлювання видатних вчених государствоведов. Ця концепція особливо широке поширення набула у Великобританії, де в якості докт- рінальних джерел права іноді розглядаються праці Блекстона, Беджгота, Мея, Лоу і деяких інших канонізований-них авторів. На наш погляд, висловлювання цих авторів можуть прийматися в якості аргументів у суперечках з державно-правових питань, але ніяк не бо-леї. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 3. Джерела конст.права зар.стран. " |
||
|
||