Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Вексельне право / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 1: Загальна частина: Підручник 3-е видання, перероблене і доповнене. М. Волтерс Клувер. , 2008 - перейти до змісту підручника

§ 5. Обмеження та позбавлення дієздатності громадян

1. Поняття обмеження дієздатності громадян

Обмеження дієздатності громадян можливе лише у випадках і в порядку, встановлених законом (п. 1 ст. 22 ЦК). Воно полягає в тому, що громадянин позбавляється здатності своїми діями набувати такі цивільні права і створювати такі цивільні обов'язки, які він в силу закону вже міг набувати і створювати. Йдеться, отже, про зменшення обсягу що була у особи дієздатності. Обмеженим у дієздатності може бути як особа, яка має неповну (часткову) дієздатність, так і особа, яка має повну дієздатність. Цивільні справи про обмеження дієздатності громадян розглядаються судом з порядку окремого провадження (глава 31 ЦПК РФ).

2. Обмеження неповної (часткової) дієздатності

неповнолітніх

За раніше діючим законодавством воно допускалося за рішенням органів опіки та піклування. ГК посилив в цій галузі охорону інтересів неповнолітніх. Згідно п. 4 ст. 26 ГК обмеження дієздатності неповнолітніх віком від 14 до 18 років допускається тільки за рішенням суду. Обмеження дієздатності може виразитися в обмеженні або навіть у позбавленні неповнолітнього права самостійно розпоряджатися заробітком, стипендією або іншими доходами. Після винесення судом такого рішення неповнолітній буде мати можливість розпоряджатися заробітком, стипендією та іншими доходами (повною мірою або частково) лише за згодою батьків, усиновителів, піклувальника.

Цивільний кодекс визначає коло осіб, які можуть звернутися до суду з клопотанням про обмеження або позбавлення неповнолітнього права самостійно розпоряджатися заробітком, стипендією або іншими доходами: до їх числа віднесені батьки, усиновителі або піклувальники, а також орган опіки та піклування. Ні громадські організації, ні будь-які зацікавлені особи (як передбачалося ЦК РРФСР 1964 р.) виступати з таким клопотанням не має права.

Рішення про обмеження дієздатності неповнолітнього віком від 14 до 18 років може бути прийнято судом "за наявності достатніх підстав". Такими підставами слід визнати витрачання грошей на цілі, що суперечать закону і нормам моралі (купівля спиртних напоїв, наркотиків, азартні ігри тощо), або нерозумне їх витрачання, без урахування потреб у харчуванні, одязі і т.д.

Залежно від конкретних обставин суд може або обмежити неповнолітнього у праві вільно розпоряджатися заробітком, стипендією або іншими доходами, або зовсім позбавити її цього права. Вибір рішення залежить від того, наскільки міцні погані схильності неповнолітнього і серйозні його помилки в розпорядженні заробітком, стипендією, іншими доходами. На підставі рішення суду заробіток, стипендія, інші доходи неповнолітнього повністю або частково мають видаватися не йому, а його законним представникам - батькам, усиновителям, піклувальнику.

У ЦК прямо не передбачена можливість обмеження дієздатності неповнолітнього на певний термін. Представляється, що встановити такий термін має право суд у своєму рішенні. У цьому випадку після закінчення встановленого судом терміну часткова дієздатність неповнолітнього повинна вважатися відновленої в тому обсязі, яку він мав до її обмеження. Якщо термін, на який обмежується дієздатність неповнолітнього, не було зазначено, то обмеження діє до досягнення неповнолітнім 18 років або до скасування обмеження судом за клопотанням тих осіб, які клопотали про обмеження.

Обмеження дієздатності неповнолітнього неможливо, якщо він придбав повну дієздатність у зв'язку з вступом у шлюб до досягнення 18 років або в порядку емансипації. Отже, стосовно неповнолітнім віком від 14 до 18 років мається на увазі обмеження їх часткової дієздатності.

3. Обмеження повної дієздатності громадян

Законом допускається обмеження (за наявності певних умов) дієздатності громадян, що зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами (ст. 30 ЦК). Ця норма стосується лише громадянам, що володіє повною дієздатністю, оскільки громадяни у віці від 14 до 18 років за наявності достатніх підстав обмежуються у дієздатності в порядку, розглянутому вище. Разом з тим слід визнати, що норма ст. 30 ЦК поширюється і на неповнолітніх, які до досягнення 18 років придбали повну дієздатність у зв'язку з вступом у шлюб (п. 2 ст. 21 ЦК) або в порядку емансипації (ст. 27 ЦК). До таких громадян повинні застосовуватися всі правила, які стосуються повністю дієздатним особам, і не можуть застосовуватися норми, що визначають правовий статус неповнолітніх.

Обмеження дієздатності повнолітнього громадянина є досить суттєвим вторгненням в його правовий статус і тому допускається законом при наявності серйозних підстав, які повинні бути встановлені судом.

По-перше, обмеження дієздатності передбачено ст. 30 ГК тільки для осіб, що зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами. Інші зловживання і вади (наприклад, азартні ігри, парі тощо) не можуть спричинити обмеження дієздатності, якщо навіть вони є причиною матеріальних утруднень сім'ї.

По-друге, підставою для обмеження дієздатності громадянина за ст. 30 ГК служить таке надмірне вживання спиртних напоїв або наркотичних речовин, яке тягне за собою значні витрати коштів на їх придбання, чим викликає матеріальні труднощі і ставить сім'ю у важке становище.

Обмеження дієздатності громадянина в розглянутому випадку виражається в тому, що відповідно до рішення суду над ним встановлюється піклування і здійснювати операції щодо розпорядження майном, а також одержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів і розпоряджатися ними він може лише за згодою піклувальника. Він має право самостійно вчиняти лише дрібні побутові угоди (п. 1 ст. 30 ЦК) (1).

---

(1) Див: Постанова Пленуму Верховного Суду Російської Федерації від 4 травня 1990, N 4 "Про практику розгляду судами Російської Федерації справ про обмеження дієздатності громадян, що зловживають спиртними напоями або наркотичними речовинами" / / БВС РРФСР. 1990. N 7; БВС РФ. 1994. N 3; 1997. N 7; 2003. N 3.

При припиненні громадянином зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами суд скасовує обмеження його дієздатності. На підставі рішення суду відміняється встановлене над ним опікування. Якщо громадянин після скасування обмеження його дієздатності знову почне зловживати спиртними напоями або наркотичними засобами, суд за заявою зацікавлених осіб може повторно обмежити його дієздатність.

Законодавство деяких країн однією з підстав обмеження або позбавлення дієздатності визнає марнотратність.

Так, Німецьке цивільне укладення до 1992 р. містила норму, згідно з якою той, хто своїм марнотратством ставить себе чи свою сім'ю у важке матеріальне становище, може бути позбавлений дієздатності і ставиться під опіку. За Цивільним кодексом Франції марнотрат не позбавляється дієздатності, але може здійснювати угоди та інші юридичні дії лише з дозволу призначеного судом радника (ст. 513).

Законодавство дореволюційної Росії підставою для обмеження дієздатності марнотратників визнавало "безмірну і руйнівну розкіш, надмірності, безпутність і марнотратство". У літературі вказувалося на труднощі встановлення самого факту марнотратства. Найбільш правильним критерієм пропонувалося вважати "безцільність витрат, безвідносно до прибутковості" (1). Цивільне законодавство радянського періоду не знало поняття "марнотратність". Чинний ЦК РФ про марнотратства як підставі для обмеження дієздатності також не згадує, хоча аналогічні явища в житті зустрічаються і тягнуть несприятливі наслідки як для самого марнотрата, так і для його сім'ї.

---

(1) Шершеневич Г.Ф. Підручник російського громадянського права. Т. 1. М., 1914. С. 122. Висловлювалося і негативне ставлення до інституту марнотратства. Див: Покровський І.А. Проблема марнотратства / / Збірник статей з цивільного та торговельного права пам'яті проф. Г.Ф. Шершеневича. М., 1915. С. 127 - 136.

4. Визнання громадянина недієздатним

Одним з важливих факторів, що впливають на дієздатність громадянина, є психічне здоров'я. Згідно п. 1 ст. 29 ГК громадянин, який внаслідок психічного розладу не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним.

Однак сам по собі факт душевної хвороби або недоумства, хоча б і очевидний для оточуючих або навіть підтверджений довідкою лікувального закладу, ще не дає підстав вважати громадянина недієздатним. Він може бути визнаний недієздатним лише судом, причому з заявою до суду згідно зі ст. 281 ЦПК РФ можуть звернутися члени її сім'ї, близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) незалежно від спільного з ним проживання, орган опіки та піклування, психіатричне або психоневрологічне установа.

Для розгляду такої справи потрібно висновок про стан психіки громадянина, що видається судово-психіатричною експертизою на вимогу суду; обов'язковою є участь прокурора і представника органу опіки та піклування (ст. ст. 283 і 284 ЦПК РФ) . Все це є важливою гарантією особистих прав та інтересів громадянина, недопущення довільного вторгнення в його правовий статус. Громадянин вважається недієздатним лише після винесення судом відповідного рішення. При цьому на підставі рішення суду над ним встановлюється опіка.

Якщо стан психічного здоров'я громадянина, визнаного недієздатним, покращився, він за рішенням суду може бути визнаний дієздатним. Підставою для такого рішення має бути відповідний висновок судово-психіатричної експертизи. Визнання громадянина дієздатним тягне скасування встановленої над ним опіки.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 5. Обмеження та позбавлення дієздатності громадян "
  1. 20. Адміністративно-правовий статус громадян: адміністративна правоздатність та дієздатність.
    Адміністративно-правовий статус громадянина України визначається обсягом і характером адміністративної правосуб'єктності, яку складають адміністративні правоздатність та дієздатність. Адміністративна правоздатність - це визнання законом за громадянином фактичної можливості бути суб'єктом адміністративного права, мати права та обов'язки адміністративно-правового характеру.
  2. § 7. Інші обставини, що виключають злочинність діяння
    Крім перерахованих в кримінальному законі доктрина називає ще ряд обставин, які виключають або суспільну небезпеку, або протиправність скоєного, і тому не тягнуть кримінальної відповідальності. Питання про & цих обставин є дискусійним. Серед них називають: згода потерпілого на заподіяння шкоди його інтересам, здійснення професійних функцій, здійснення
  3. 14. Поняття цивільної дієздатності. Обсяги дієздатності громадян.
    Дієздатність - здатність фізичної особи своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки (ст. 11 ЦК України). Більшість вчених-цивілістів виділяють два основних елементи у змісті дієздатності: сделкоспособность - здатність самостійно укладати угоди і деліктоздатність - можливість нести самостійну майнову
  4. 16. Опіка та піклування.
    Опіка - один із способів заповнення відсутньої або повністю відсутньою дієздатності фізичної особи, а також спосіб охорони майна певної категорії громадян. Опіка встановлюється над особами до 15 років, у яких немає батьків або батьки яких позбавлені батьківських прав, а також над особами, визнаними судом недієздатними, а також над майном цих осіб, якщо воно знаходиться в
  5. § 1. Правоздатність та дієздатність громадян
      Поняття цивільної правосуб'єктності. Суспільні відносини, врегульовані нормами цивільного права, існують між людьми. У відносини можуть вступати як окремі громадяни, так і колективні утворення, які мають передбаченими законом ознаками. До числа таких утворень відносяться організації, іменовані юридичними особами, а також особливі суб'єкти цивільного права-держави,
  6. § 3. Позовна давність
      Поняття і значення терміну позовної давності. Під терміном захисту цивільних прав розуміється строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права. Оскільки основним засобом захисту порушеного цивільного права є позов, зазначений термін отримав найменування терміну позовної давності. Слід, однак, пам'ятати, що в
  7. § 1. Правоздатність громадян (фізичних осіб)
      Здатність фізичної особи бути суб'єктом цивільного права іменується правосуб'єктність. Правосуб'єктність включає в себе правоздатність і дієздатність. Поняття правоздатності громадян. Під правоздатністю громадян ст. 17 ГК розуміє здатність мати цивільні права і нести обов'язки, тобто можливість бути учасником всіх дозволених нормами закону цивільних правовідносин. Ця
  8. 11. Обмеження дієздатності громадян
      Обмеження дієздатності можливе лише у випадках і в порядку, встановлених законом (п. 1 ст. 22 ЦК). Воно полягає в тому, що громадянин позбавляється здатності своїми діями набувати такі цивільні права і створювати такі цивільні обов'язки, які він в силу закону вже міг набувати і створювати. Йдеться, отже, про зменшення обсягу що була у особи дієздатності.
  9. 12. Обмеження повної дієздатності громадян
      Законом допускається обмеження (за наявності певних умов) дієздатності громадян, що зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами (ст. 30 ЦК). Ця норма стосується лише громадянам, що володіє повною дієздатністю, оскільки громадяни у віці від 14 до 18 років за наявності достатніх підстав обмежуються у дієздатності в порядку, розглянутому вище. Разом з
  10. 1. Поняття і суб'єкти представництва
      Суб'єктивні цивільні права та обов'язки можуть здійснюватися не самими уповноваженими і зобов'язаними особами, а їх представниками (за винятком випадків, коли в силу закону і самої сутності прав і обов'язків вони можуть здійснюватися і виконуватися тільки особисто їх носіями). Використання представництва як способу здійснення прав і виконання обов'язків диктується причинами
  11. 6. Відмова від спадщини
      Спадкоємець за законом або за заповітом протягом шести місяців з дня відкриття спадщини має право відмовитися від спадщини (ст. 550 ЦК України). Відмова від спадщини може бути фактичним, коли протягом шести місяців з дня відкриття спадщини покликаний до спадкоємства спадкоємець не вчиняє дій, з яких можна було б судити про його намір прийняти спадщину. Однак спадкоємець може
© 2014-2021  ibib.ltd.ua