Головна
Аксіологія / Аналітична філософія / Антична філософія / Антологія / Антропологія / Історія філософії / Історія філософії / Логіка / Метафізика / Світова філософія / Першоджерела з філософії / Проблеми філософії / Сучасна філософія / Соціальна філософія / Середньовічна філософія / Телеологія / Теорія еволюції / Філософія (підручник) / Філософія мистецтва / Філософія історії / Філософія кіно / Філософія науки / Філософія політики / Філософія різних країн і часів / Філософія самоорганізації / Філософи / Фундаментальна філософія / Хрестоматії з філософії / Езотерика
ГоловнаФілософіяПершоджерела з філософії → 
« Попередня Наступна »
Аристотель. Твори в 4-х томах. Том 2. Вид-во Думка, Москва; 687 стр., 1976 - перейти до змісту підручника

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ [ОТРИМАННЯ КІЛЬКОХ ВИСНОВКІВ З ОДНИХ І ТИХ ЖЕ ПОСИЛОК]

Ми вже розібрали, по скільком фігурам, за допомогою яких і якого числа посилок, а також коли і як виходить силогізм; далі, на що слід при 40 опроверганіі та обгрунтуванні звертати увагу і як 53а належить дослідити даний предмет з того чи іншого способу; нарешті, яким шляхом можна встановити початку для кожного [предмета]. А так як (дні силогізми мають загальні висновки, інші - приватні, то всі загальні силогізми завжди можуть мати кілька висновків; з приватних же силогізмів утвер-5 дітельного завжди можуть мати кілька висновків, а негативні - тільки один. Справа в тому, що інші посилки оборотні, [приватно] отрицатель-паю ж незворотна; закінчення ж є [вислів] чогось про щось. Ось чому інші силогізми мають більше одного висновку. Наприклад, Ослі доведено, що А притаманне всім або деяким Б, «про то і Б необхідно притаманне деяким А. Якщо ж доведено, що А не властиво жодному Б, то і В не буде властиве жодній А. Але цей висновок відрізняється від попереднього. Якщо ж А деяким В не притаманне, то не потрібно, щоб і Б не було притаманне деяким А, бо цілком можливо, що воно притаманне всім А.

Таке загальне підставу для всіх силогізмів - і 15 загальних, і приватних. Відносно ж загальних силогізмів це можна виразити інакше . А саме, про все, що підпорядковане середньому терміну або [підлягає] наключенія, буде один і той же силогізм, якщо одне взяти середнім терміном, а інше - [підметом] ув'язнення. Наприклад, якщо АБ є висновок, виведене за допомогою В, ТО про все ТЕ, ЩО підпорядкованих-20

нено Б або В, необхідно йдеться А. Справді, якщо Д цілком міститься в Б, а Б - в А, то і Д буде міститися в А . Далі, якщо Е цілком міститься в В, а В - в А, то і Е міститиметься в А. І точно так само - якщо силогізм негативний. 25 Але по другій фігурі умовивід буде тільки про те, що підпорядковане [підлягає] укладення . Наприклад, якщо А не властиво жодному Б і притаманне всім В, то висновок буде про те, що Б пе властиве жодній В. Якщо ж Д підпорядковане В, то очевидно, що Б йому не властиве. Але що Б не властиво того , що підпорядковане А, це з силогізму не ясно, хоча, конеч-80 але, Б не властиво Е, якщо Е підпорядковане А. Що Б не властиво жодному В, доведено силогізмом, але, що Б не властиво А, було прийнято без докази, а тому висновок, що Б не властиво Е, не виводиться за допомогою цього силогізму. У приватних силогізмах [першої фігури] нічого не виводиться з необ-85 ходимостью про те, що підпорядковане [підлягає] ув'язнення (бо силогізму не виходить, коли [ велика] посилка приватна), але про все те, що підпорядковане середньому терміну, висновок буде виводитися [з необхідністю], однак не за допомогою даного силогізму, наприклад якщо А притаманне всім Б, а Б - деяким В; бо про те, що підпорядковане В , силогізму в цьому випадку не буде; але про те, що під-40 чінено Б, силогізм буде, однак не за допомогою ужо отриманого силогізму. Точно так само і в інших фігурах а саме: про те, що підпорядковане [підлягає] ув'язнення, силогізму не буде, а про те, [що БЗЬ підпорядковане середньому терміну], буде, але пе допомогою [вже отриманого] силогізму, оскільки те, що цодчііено середньому терміну, і в загальних силогізмах доводиться, як ми бачили, з недоведеною посилки; так що або і там пе буде висновку про це, або буде також і в цих.

ГЛАВА ДРУГА

[Справжні укладення з помилкових або змішаних посилок по першій фігурі]

Справа може складуться так, що посилки, з яких 5 будується силогізм, будуть обидві істинними, або обидві хибними, або одна з них буде істинною, а інша -

помилковою, закінчення ж буде необхідно або істинним, або хибним. Так от, з істинних посилок не можна вивести неправдивий висновок, але з помилкових посилок можна виводити справжнє висновок, тільки не видно, чому воно істинне, а видно лише, що воно істинне. Бо з помилкових посилок не можна довести, чому [укладення істинно], а з якої причини - буде сказано в наступному м

Отже, що з істинних [посилок] не можна вивести неправдивий висновок, випливає насамперед з такого. Якщо за наявності А необхідно їсти Б, то, якщо немає Б, необхідно немає і А. Отже, якщо А істинно, то пообходімо істинно і Б; інакше виявиться, що одне і те ж разом І є і не є, ЩО НЄВОЗ-15 можна. Однак на тій підставі, що А покладено як один термін, не можна вважати, що при наявності чого-то одного з необхідністю випливає щось [інше], бо це неможливо. Адже те, що випливає з необхідністю, є висновок, а для того, щоб вийшло висновок, потрібно щонайменше три терміпа і два їх поєднання, тобто дві посилки. Следо-20 вательно, якщо істинно, що всьому тому, чому притаманне Б, притаманне А, і всьому тому, чому притаманне В, притаманне Б, то чому притаманне В, необхідно притаманне А; і це не може бути ложно, бо інакше одне і те ж було б разом притаманне і не властиво. Таким чином, А покладено як одне, але охоплює дві посилкі2. Точно так само йде справа і з негативними силогізмами, бо з істинних [посилок] не можна довести помилкове.

25

Але з помилкових [посилок] можна вивести справжнє висновок і коли обидві посилки ложпи, і коли тільки одна, проте в останньому випадку не будь-яка, а другий, якщо тільки вона цілком помилкова, якщо ж опа НЕ цілком помилкова, то байдуже яка. Справді, нехай А буде властиве всьому В і не при-зо суще жодному Б, як і Б - жодному В. Це вполйе можливо. Наприклад, ні одному каменю не властиво бути живою істотою, так само як і бути каменем не властиво жодній людині. Якщо ж прийняти, що А притаманне всім Б, а Б - всім В, то А буде притаманне всім В; так що з двох помилкових посилок вийде справжнє висновок, бо кожна людина є жива істота. І так само - якщо укладання заперечуючи-25

тельное, бо можливо, що ні А, ні В не будуть притаманні жодному В, але А буде притаманне всім Б, наприклад якщо при тих же термінах середнім взяти [термін] «людина». Справді, бути людиною або бути живою істотою не властиво ні одному каменю, але всякому людині притаманне бути живою істотою. Так що якщо ми приймемо, що щось пе властиве жодній тому, чому воно притаманне, і властиво всьому тому, чому воно не притаманне, то з двох помилкових посилок вийде справжнє висновок. Рівним чином можна довести і в тому випадку, якщо кожна з посилок буде помилковою тільки частково. Якщо ж тільки одна посилка помилкова, то за умови, що перша, па-приклад АБ, буде цілком помилковою, істинного висновку не вийде. Але якщо БВ буде цілком помилковою, то істинне висновок вийде. Цілком помилкової я називаю посилку, протилежну [істинної], наприклад якщо стосовно того, що нічому але притаманне, приймається, що воно притаманне всьому, або якщо щодо того, що властиве всьому, - що воно не притаманне нічому. Нехай А буде не властиво жодному Б, а Б притаманне всім В. Якщо приймемо, що посилка БВ істинна, а посилка АБ цілком помилкова, тобто А притаманне всім Б, то не можна отримати справжнє висновок, бо було припущено, що А пе притаманне ні одному В, оскільки А не було притаманне нічому тому, чому було притаманне Б, а Б було притаманне всім В. Рівним чином, якщо А притаманне всім Б, а Б - всім В і приймається, що посилка БВ істіп-ная, а посилка АБ цілком помилкова, тобто А не властиво нічому тому, чому притаманне Б, то висновок буде хибним, бо А притаманне всім В, оскільки всьому тому, чому притаманне Б, було притаманне А; Б жо було притаманне всім В. Таким чином, очевидно, що ніякого істинного ув'язнення не виходить, якщо перша посилка береться цілком помилковою, все одно, стверджувальна вона чи негативна, а інша береться істинною. Якщо ж перша посилка береться пе цілком помилковою, то справжнє висновок вийде, бо якщо А притаманне всім В і пекоторим Б, а Б притаманне всім В, як, наприклад, бути живою істотою притаманне кожному лебедю і чомусь білому, між тим як бути білим притаманне кожному лебедю, і якщо прийняти, що А притаманне всім Б, а Б - всім В , то А

буде істинно притаманне всім В, бо кожен лебідь є жива істота. Точно так само йде справа, якщо АБ - негативна посилка, бо можливо, що А притаманне деяким Б і не властиве жодній В, а Б притаманне всім В, як, наприклад, бути живим су-25 ществом притаманне чогось білому, але не притаманне ніякому снігу; бути же білим притаманне будь-якому снігу. Якщо ж прийняти, що А не властиво жодному Б, а Б притаманне всім В, то А чи не буде властиве жодній В. Якщо посилку АБ взяти цілком істинної, а посилку БВ - цілком помилковою, то висновок буде істинним, бо ніщо не заважає, щоб А було притаманне 30 всім Б і всім В, а Б проте не було властиве жодній В, як, наприклад, щодо видів одного і того ж роду, що не подчінеппих одіп іншому. Справді, бути живою істотою притаманне і коні, і людині, проте бути конем не властиво жодному людині. Якщо ж прийняти, що А притаманне всім Б, а Б - всім В, то висновок буде істинним, 35 хоча посилка БВ цілком помилкова. Рівним чином йде справа, якщо посилка АБ негативна: адже можливо, що А не властиво жодному Б і жодному В, так само як і Б - жодному В, як, наприклад, один рід не притаманний видам іншого роду. Дійсно, бути живою істотою не властиво ні мистецтву музики, ні лікарському мистецтву, так само як і мистецтво музики не властиво врачебпому мистецтву. Якщо ж 54] прийняти, що А не властиво жодному Б, а Б притаманне всім В, то висновок буде істинним. Точно так само, якщо посилка БВ помилкова не цілком, а лише частково, висновок буде істинним, бо ніщо не заважає , щоб А було притаманне і всім Б, і всім В, а Б тим 5 пе менш було притаманне лише деяким В, як, наприклад, рід властивий і виглядом і видовим відзначення. Справді, бути живою істотою притаманне і кожній людині і кожному має ноги, але бути людиною притаманне лише деяким істотам, які мають ноги, а пе всім. Якщо ж прийняти, що А притаманне всім Б, а Б - всім В, то А буде притаманне всім В, що й було істинним. Рівним чином йде справа , якщо посилка АБ негативна. Дійсно, вцолне н> можливо, що А не властиво жодному Б і жодному В, а Б проте притаманне деяким В, як, наприклад, один рід може бути притаманний увазі і видо-

вому відмінності іншого роду.

Справді, бути живою істотою не властиво ні розсудливості, пі умогляду, але розважливість притаманна деякого [увазі] умозрепія. Якщо ж прийняти, що А не властиво жодному Б, а Б притаманне всім В, то А чи не буде властиве жодній В, а це і було істинним.

Приватні укладення силогізму можуть бути істинними і якщо перша посилка цілком помилкова, а друга - справжня, і якщо перша посилка почасти помилкова, а друга - справжня, а також якщо перша посилка істинна, а приватна - помилкова і, [нарешті], якщо обидві посилки помилкові. Справді, ніщо не заважає, щоб А не було притаманне пі одному Б і притаманне деяким В, а Б було притаманне деяким В, як, наприклад, бути живою істотою не властиво ніякому снігу, по чомусь білому притаманне, як і бути снігом притаманне чогось білому. Якщо ж «сніг» взяти середнім терміном, а «жива істота» - перший терміном і якщо прийняти, що А притаманне всьому Б, а В - деяким В, то посилка АБ буде цілком помилковою, посилка ж БВ - істинної, і істинним буде і висновок. Рівним чином йде справа, якщо посилка АБ негативна, бо можливо, що А притаманне всім Б, деяким же В не притаманне, а Б проте деяким У притаманне, як, наприклад, бути живою істотою притаманне кожній людині, і з [наявності] чогось білого «жива істота» пе слід, між тим як бути людиною притаманне чогось білому. Так що якщо «людина» взято середнім терміном і якщо прийняти, що А не властиво пі одному Б, а Б притаманне деяким В, то висновок буде істинним , хоча посилка АБ цілком помилкова. Далі, якщо посилка АБ почасти помилкова, [а посилка БВ істинна], то висновок буде істинним, бо ніщо але заважає, щоб А було притаманне і деяким Б, і деяким В і щоб Б було притаманне деяким В , як, наприклад, бути живою істотою притаманне чогосьто прекрасного і чогось великого, а бути прекрасним - чогось великого. Якщо ж прийняти, що А притаманне всім Б, а Б - деяким В, то посилка АБ буде частково помилковою , посилка ж БВ - істинної, і істинним буде висновок. Рівним чином йде справа, якщо посилка АБ негативна; для докази будуть тут ті ж терміни і в тому ж розта-жении. Дадее, якщо посилка АБ істинна, а посилку БВ помилкова, то висновок буде істинним, бо ніщо не заважає, щоб А було притаманне всім Б і деяким В, а Б не було властиве жодній В, як, наприклад, бути живою істотою притаманне кожному лебедю і чомусь чорному, тоді як бути лебедем не властиво нічому чорному. Тому якщо прийняти, що А притаманне всім Б, а Б - деяким В, то висновок буде істинним, хоча посилка БВ помилкова. Рівним чином йде справа, якщо посилка АБ негативна, бо можливо, що А не властиво жодному Б і не властиво деяким В, а Б тим щонайменше не властиве жодній В, як, наприклад, одіп рід - увазі іншого роду і чомусь привхідними для своїх же видів. Справді, бути живою істотою пс властиве жодній числу, по притаманне чогось білому, тоді як число не властиво нічому білому. Якщо ж середнім терміном взяти число і якщо прийняти, що А не властиво жодному Б, а Б притаманне деяким В, то А чи не буде притаманне деяким В, що й було істинним , і посилка АБ буде істинною, а посилка БВ - ложпой. Далі, якщо посилка АБ почасти помилкова, а посилка БВ також помилкова, то висновок буде істінпим. Бо ніщо не заважає, щоб А було притаманне і деяким Б, і деяким В, а Б не було притаманне пі одному В, як, наприклад, якщо Б протилежно В і обидва суть щось прівходящео для одного і того ж роду. Справді, бути живою істотою притаманне чогось білому і чомусь чорному, тоді як біла НЕ притаманне нічому чорному. Тому якщо при-п'ять, що А притаманне всім Б, а Б - деяким В, то висновок буде істинним. Точно так само - якщо посилка АБ взята як негативна; для докази будуть тут ті ж терміни п в тому ж розташуванні . Нарешті, і в тому випадку, якщо обидві посилки помилкові, висновок буде істинним. Бо можливо, що А не властиво жодному Б і притаманне деяким В, а Б проте пе властиве жодній В, як, наприклад, одіп навіки не притаманний увазі іншого роду і притаманний чогось привхідними для своїх же видів. Справді, бути живою істотою не властиво пі одному числу і притаманне чогось білому, число ж пе притаманне нічому білому. Якщо ж прийняти, що А притаманне всім Б , а Б - деяким В, то укладання

 буде істинним, хоча обидві посилки помилкові. Рівним чином йде справа, якщо посилка АБ негативна. Бо ніщо не заважає, щоб А було притаманне всім Б і не притаманне деяким В, а Б не було властиве жодній В, як, наприклад, бути живою істотою притаманне кожному лебедю, але не притаманне чогось чорному, тоді як бути лебедем НЕ притаманне нічому чер-40 пому. Тому якщо прийняти, що А не властиво ні б5ь одному Б, а Б притаманне деяким В, то А чи не буде притаманне деяким В. Таким чином, висновок буде істинним, хоча посилки ложпие. 

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "ГЛАВА ПЕРША [Отримання кількох висновків з одних і тих же ПОСИЛОК] "
  1. ГЛАВА ТРЕТЯ [Справжні укладення з помилкових або змішаних посилок по другій фігурі]
      виводити істинні укладення у всіх випадках - і коли обидві посилки взяті цілком
  2. 5.1. Поняття про недедуктивних (імовірнісних) умовиводах
      висновки в такого роду умо-заключних підвищують ймовірність того, що це висловлювання істинно. Різниця між висновками дедуктивними і недедуктивних полягає насамперед у відмінності відносин між укладанням і посилками за критерієм інформативності. Так, якщо в дедуктивних умовиводах інформація, яку містить висновок, складає частину сукупної інформації посилок (це пояснює, чому
  3. Розділ сорок перший
      перша і третя фігури. - 197. Глава сорок шоста 1 А іменпо Celarent, Cesare і Caniestres. - 201 * «Див 52 Ь 4-8. -
  4. Глава двадцята 1
      перша 1 У гол. 20 при проблематичності обох посилок або при проблематичності однієї і ассерторічності другий. - 163. 2 В 33 Ь 25-31. - 163. 3 Як у 39 а 26-28. - 163. 4 Див 30 а 17-23. - 164. I Див 39 b 2-6. - 164. Розділ двадцять другий 1 Див 36 а 40 - b 2. - 164. 2 Див 36 а 39 - Ь 2. - 165. 3 Див 36 а 34-39. - 165. 4 Див 32 а 29 - b 1. - 165. I Див 40 а 35-38. - 166.
  5. 5.1. Загальна характеристика умовиводу
      отримане таким шляхом знання прийнято називати вивідним, або опосередкованим. Під умовиводом розуміють форму мислення, за допомогою якої з одного або кількох суджень виводиться з необхідністю або ймовірністю нове судження. Умовивід складається з трьох основних компонентів: посилки - вихідного судження, з якого виводять нове знання; виводу - логічного переходу від посилок до
  6. Глава тридцятих * В
      перша * Див Платон. Софіст, 219 а - 237 а; Політик, 258 b 267 с. - 183. 2 Послідовники Платона. - 183. 3 Див гл. 4-30. - 183. 4 СР «Друга аналітика», 91 b 24-27. - 184, Розділ тридцять другий * Див гл. 2-26. - 185. а Див гл. 27-30. - 185. 8 Див гл. 45. - 185. 4 Посилка становить більшу частину силогізму, ніж термін. - 185. ? У 25 b 32-35; 26 Ь 34-38; 28 а 10-14. -
  7. 3.1. Умовивід як форма мислення. Види умовиводів
      отримання вивідного знання на основі вже наявного. Умовивід являє собою перехід від деяких висловлювань Аі, ..., Ап (п> 1), що фіксують наявність деяких ситуацій у дійсності, до нового висловом В і відповідно до знання про наявність ситуації, яку описує цей вислів. У структурі умовиводу прийнято виділяти такі частини: посилки і висновок. Посилки - це
  8. 4.4. Правила висновків логіки висловлювань
      виводу; апаратом в ній служать правила виведення, кожне з якого є елементарною формою умовиводу. Правила виводу - це припису або дозволу, що дозволяють з суджень однієї логічної структури як посилок вивести судження деякої логічної структури як висновок. Їх особливість полягає в тому, що визнання істинності укладення проводиться на підставі не змісту
  9. Глава перша
      висновок некоректним. СР прим. 1 до гол. 11 «Другий аналітики» I. - 506. - Т. е. пе необхідні. СР 155 b 21 - 28 в ПРВМ. 5. - 507. 7 Бо коли хто запитує буде користуватися тільки необхідними посилками, що відповідає легко зуміє розкрити висновок, що випливає з ППХ. Щоб завуалювати висновок, потрібно «розширити» (155 b 25) коло посилок і перетасувати веобходвмие посилки з не
  10. Загальні правила простого категоричного силогізму
      отримання істини з істини. Дані правила діляться на дві групи: правша термінів і правша
  11. Глава десята 1
      перша 1 Меншою. - 292. 2 Діалектичне рассмотреііе засноване на прнпціпах, застосовуваних до міркувань будь-якої природи, аналітичне ж розгляд враховує особливий характер доводять наук, у пропозиціях яких присудки приписуються підметом безумовно, саме по собі. СР 84 а 7-12. - 293. Розділ двадцять другий 1 Див прим. 2 до гол. 21. - 296. 2 Див 72 Ь 6-7. - 297. 3
  12. Правила посилок
      посилок висновок не слід з необхідністю. Отже, одна з посилок повинна бути ствердною. Порушення цього правила можна продемонструвати на прикладі: Дельфіни - НЕ риби Щуки - НЕ дельфіни Щуки - НЕ риби З двох приватних посилок висновок не слід з необхідністю. Наприклад: Деякі тварини - плазуни Деякі живі організми - тварини Деякі живі організми -
  13. Розділ тридцять ДРУГА [Підбір посилок і середнього терміна]
      перша фігура. Якщо ж середній термін про одне позначається, а щодо іншого щось заперечує, то вийде середня фігура. Якщо ж крайні про нього позначаються або один щось заперечує щодо нього, а інший про нього позначається, то вийде остання фігура, бо таке, як було сказано5, становище середнього терміна в кожній фігурі. Подібним же чином йде справа, якщо посилки незагального,
  14. Глава перша
      и Див 128 Ь 22 - 23. - 431. 654 Глава друга * Див 129 Ь5
  15. Види умовиводів
      виводиться з однієї посилки. Наприклад, вихідне судження: «Все леви хижаки», а нове - «Жоден лев не є НЕ-хшцніком». У опосередкованих умовиводах висновок виводиться з двох і більше посилок. Наприклад: Всі люди смертні Сократ - людина Сократ -
  16. ПРЕДМЕТ ЛОГІКИ
      перша ступінь логіки вивідного знання. Вона вивчає загальнолюдські форми думки (поняття, судження), форми зв'язку думок у міркуванні (умовиводи), зафіксовані в системі формально-логічних законів: тотожності, протиріччя, виключеного третього і достатньої підстави. Математична логіка - друга після традиційної логіки щабель у розвитку формальної логіки, що застосовує
  17. Фігури і модуси простого категоричного силогізму
      отримані строго логічно, як наслідку із загальних правил простого категоричного силогізму. I. Перша фігура характеризується тим, що середній термін (М) грає в ній роль суб'єкта в більшому і предиката у меншому посилці. Перша фігура простого категоричного силогізму використовується в процесі пізнання як спосіб поширення деякого загального знання, вираженого в більшій посилці, на
© 2014-2022  ibib.ltd.ua