| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Поняття суб'єктивної цивільного обов'язку |
||
|
Суб'єктивна обов'язок - міра належної поведінки учасника цивільного правовідносини. Сутність обов'язків криється в необхідності вчинення суб'єктом певних дій або утримання від соціально шкідливих дій. У цивільних правовідносинах бувають два типи обов'язків - пасивний і активний. Це обумовлено наявністю в цивільно-правовому регулюванні суспільних відносин двох способів законодавчого закріплення обов'язків - позитивного зобов'язування і методу заборон (негативного зобов'язування). Обов'язки пасивного типу випливають з цивільно-правових заборон і за своєю природою означають юридичну неможливість здійснення дій, що порушують публічні інтереси та інтереси уповноважених осіб. Опції заборон в механізмі цивільно-правового регулювання досить різноманітні. Одна з головних функцій заборон полягає у встановленні меж здійснення суб'єктивних цивільних прав. Так, власник-громадянин зобов'язаний не допускати безгосподарного утримання наявних у нього культурних цінностей, не повинен при здійсненні своїх правомочностей завдавати шкоди навколишньому середовищу, порушувати права, охоронювані законом інтереси громадян, організацій. Заборони породжують обов'язки одного суб'єкта громадянського правовідносини перед іншим: заборона односторонньої відмови від виконання договору, переведення боргу без згоди кредитора і їм подібні. Особливе місце займають заборони, які породжують обов'язки, виконання яких перешкоджає трансформації відносних цивільних правовідносин одного виду в інший. Наприклад, заборона зберігачу використовувати майно, передане йому на зберігання поклажодавцем з оплатою послуг із зберігання, перешкоджає трансформації правовідносини зберігання в правовідносини майнового найму. Досить своєрідні в цивільному праві общерегулятівние заборони, що покладають на всіх суб'єктів цивільних правовідносин обов'язки принципового характеру - дотримуватися вимог законів і правових актів; здійснювати суб'єктивні цивільні права розумно і сумлінно. Соціальне призначення цивільно-правових обов'язків активного типу полягає в намірі суб'єктів до вчинення суспільно корисних дій. Всяка цивільно-правовий обов'язок активного типу містить вимогу до суб'єкта здійснити дію або з передачі майна, інформації чи іншого блага, або по виконанню роботи, створення і використання творів літератури, науки і мистецтва та інших результатів інтелектуальної діяльності, або з надання послуги. Вимога, укладену в обов'язки активного типу і що становить її зміст, означає для зобов'язаного суб'єкта необхідність діяти в інтересах уповноваженої суб'єкта, так як воно забезпечується санкцією за невиконання обов'язку. Зміст обов'язків активного типу може бути складним - в рамках загальної вимоги включати в себе "подтребова-ня". Так, в обов'язки з передачі майна в рамках загальної вимоги вчинити дії з передачі майна відокремлюються подтребованія до якості та комплектності переданого майна 1. Структура змісту цивільного правовідносини може бути простою і складною. Елементарно простий виглядає структура змісту правовідносини, виникає між позичальником і позикодавцем, без права позикодавця на отримання процентів. Єдиному праву позикодавця вимагати повернення боргу після закінчення терміну позики кореспондує єдиний обов'язок позичальника повернути борг. Більшості цивільних правовідносин властива складна структура змісту. Прикладом може служити структура змісту правовідносини, що виникає на підставі договору поставки. Крім головного права покупця вимагати передачі куплених товарів і його головного обов'язку сплатити за товар і кореспондуючих їм головних прав і обов'язків продавця, у сторін виникають численні права і обов'язки, пов'язані з виконанням і здійсненням головних прав і обов'язків. До числа таких можна віднести права та обов'язки сторін за способами та формами розрахунків за поставлений товар; способам вибірки і доставки товару; порядку і методам приймання товару за кількістю та якістю; відповідального зберігання товару і т. п. Розмежування структур змісту цивільних правовідносин на прості і складні має важливе практичне значення, що складається в наступному. По-перше, в різних правовідносинах зі складною структурою змісту ми нерідко зустрічаємо однорідні елементи. Наприклад, обов'язок зберігання майна має місце у правовідносинах з перевезення вантажів, заставі речей у вигляді їх заклада заставодержателю, зберігання речей у професійного зберігача. Тим часом два перших правовідносини - самостійні цілісні правові утворення, до яких не застосовуються безпосередньо норми, що регулюють відносини, що виникають з договору зберігання. Пряме застосування норм про договір зберігання застосовується лише до третього правоотношению. Як видно, тільки визначивши, елементом змісту якого правовідносини є однорідні права і обов'язки, можна встановити, на основі яких правових норм вони виникли. По-друге, структура змісту цивільних правовідносин може бути комплексною, включати структурні утворення, які можуть існувати і в якості самостійних правовідносин. Таку структуру, наприклад, має правовідношення, що виникло на основі договору на проведення дослідно-конструкторських робіт зі створення обладнання, його постачання, здійсненню його монтажу та проведення пусконалагоджувальних робіт. У цьому випадку в комплексну структуру виник правовідносини виявилися включеними структурні утворення, притаманні правовідносин на проведення дослідно-конструкторських робіт, постачання обладнання, підрядних робіт Але дані структурні утворення є складовими частинами більш складною, цільної структури, що представляє собою єдине правовідношення |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "2. Поняття суб'єктивної цивільного обов'язку " |
||
|
||