| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§1. Проблеми представництва прокурора в суді |
||
|
Статтею 121 Конституції України чітко передбачені права прокуратури як органу держави. Зокрема, у п.2 цієї статті закріплено її право представляти інтереси громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Функція представництва інтересів громадянина або держави в суді є для прокуратури новою. До речі, такої функції не мала і прокуратура СРСР. Оскільки в Конституції зміст даної функції не розкривається, доцільно це зробити в новому Законі про прокуратуру. Не претендуючи на остаточне вирішення цього питання, гадаємо, що під функцією представництва в суді слід розуміти діяльність прокурора, яка поєднується з його участю в судовому розгляді цивільних, господарських справ та справ про адміністративні правопорушення з метою захисту прав і законних інтересів окремої особи, громадян, держави, а також підготовкою та направленням в суд заяв та інших матеріалів, вжиттям інших заходів з поновленням порушеного права окремої людини, громадян, держави. У Законі про прокуратуру необхідно також сформулювати приводи та підстави представництва прокурора в суді, його повноваження як безпосередньо в судовому засіданні, так і на стадії підготовки заяви в суд. Думається, що приводами для дій прокурора щодо здійснення своїх повноважень в межах даної функції можуть бути як звернення в прокуратуру громадянина, до органу державної влади, підприємства, іншої юридичної особи, так і безпосереднє виявлення прокурором порушеного права громадянина чи держави. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді є представництво особливого роду, передбачене Конституцією України, яке здійснюється на підставі відповідної заяви прокурора і його службового посвідчення. Представництво прокуратурою здійснюється у всіх загальних та спеціалізованих судах. Завданням представництва прокуратури в суді є захист прав, свобод та законних інтересів громадянина, а також інтересів держави. Приводами представництва прокурора в суді інтересів громадянина або держави є звернення громадянина, державного орга- 179 ну, підприємства, установи, організації, а також виявлення порушень зазначених інтересів прокурором. Прокурор обов'язково бере участь у розгляді справ, коли це визнав за необхідне суд, а також у випадках, визначених законом. Прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагають інтереси держави. Позиція прокурора у справі є незалежною від інших учасників процесу. Прокуратура звертається до суду за захистом прав та свобод громадян, коли цього вимагає охорона державних інтересів, а також представляє в суді інтереси держави. Прокурор представляє в суді законні інтереси і захищає права і свободи неповнолітніх, недієздатних, обмежено дієздатних громадян та безвісно відсутніх, якщо ці інтереси не захищають відповідно їх батьки, усиновителі, опікуни та піклувальники. Прокурор представляє і захищає в суді інтереси держави, коли відповідні державні органи контролю за додержанням законів не захищають державні інтереси при обов'язку забезпечувати територіальну цілісність, суверенітет, економічну, державну, інформаційну, національну безпеку, законність і правопорядок тощо, виходячи із свого відомчого підходу або коли ці органи некомпетентні, не мають достатнього професіоналізму для виконання своїх обов'язків, коли їх посадові особи мають особисту зацікавленість у невиконанні своїх обов'язків по захисту державних інтересів, а також, коли ці органи контролю безпосередньо посягають на інтереси держави. Прокурор і в інших випадках представляє в суді інтереси держави і захищає їх, якщо ці інтереси залишаються незахищеними. Прокуратура звертається за захистом інтересів держави в суд, коли органи центральної виконавчої влади, місцеві адміністрації, органи місцевого самоврядування допустили порушення законності при виданні правових актів, а також за захистом порушених засад конституційного ладу, суспільного життя, права власності, економічної, екологічної та інформаційної безпеки держави. Обсяг і межі повноважень прокурора, який представляє інтереси громадянина або держави в суді, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України. Прокурор, виявляючи порушення інтересів громадянина або держави, має право звернутися до органу, посадової особи, які 'їх допустили, чи до вищестоящого органу з вимогою про їх усунення або з заявою до суду. Право вибору належить прокурору. 180 Коли виникає необхідність захистити інтереси громадянина або держави, прокурор має право: " 1) вимагати необхідні матеріали, документи, рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти, статистичні дані, акти ревізій, перевірок, висновки спеціалістів тощо; 2) викликати до прокуратури посадових осіб і громадян, вимагати від них письмових чи усних пояснень щодо порушень інтересів громадянина або держави; 3) призначати проведення в межах своєї компетенції відповідними органами, установами, організаціями ревізій, експертиз, перевірок, а також залучати для з'ясування необхідних питань експертів та інших спеціалістів; 4) вносити подання про усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють. Право порушення цивільної справи в суді відповідно до законодавства надано широкому колу осіб, що звертаються за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу: прокурору, органам державного управління, підприємствам, громадським організаціям, чи окремим громадянам у випадках, коли за законом вони можуть звертатися за захистом прав і інтересів інших осіб. Законодавець не поставив знак рівності між названими суб'єктами права, хоча надає всім їм рівне право на порушення цивільної справи. Це обґрунтовується перш за все особливостями правового становища кожного з перерахованих суб'єктів. Якщо для подачі заяви (позовної) і порушенням цивільної справи в суді громадянам і організація - позивачам - необхідно звернутись за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу в спірному матеріальному правовідношенні, а органам державного управління, профспілкам по закону надана можливість звертатись за захистом прав і інтересів інших осіб, то прокурор зобов'язується порушити цивільну справу у випадках, визначених законом. Як головні підстави, що дають право прокурору порушувати цивільну справу, розглядаються порушення закону і порушення чи оспорювання суб'єктивних матеріальних прав і охоро- 181 нюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб, коли вони самі не взмозі захистити свої інтереси чи ті, що торкаються державних інтересів. Автором розділяється точка зору про поняття права на звернення до суду за судовим захистом як права на судовий розгляд заявленої вимоги, як права на процес і судове рішення. Це обґрунтовується тими підставами, які надані суду (судді) як право відмовити в прийнятті позовної заяви. Нами обґрунтовується правильність твердження, що суд не має права закрити провадження по справі, якщо прокурор відмовився від пред'явленого позову з мотивів неучасті особи, в інтересах якої пред'явлено позов у справі, і визнається, що таке право надається суду лише у разі відмови позивача від позову. З урахуванням диспозитивності цивільного процесу вважаю, що притягнути позивача до участі у справі в обов'язковому порядку неможливо, закриття провадження по справі з вищевказаних мотивів позбавило б позивача можливості захисту своїх прав в майбутньому, і тому в даному випадку визнається недоцільним залишати позов прокурора без розгляду і заповнити наявне в законі упущення з цього приводу. Двигуном судового розгляду є позовна заява, що подана прокурором. Поняття позову, на нашу думку, визначається як не-єдине поняття з урахуванням двох сторін: процесуальної, яка має право звернення до суду про захист прав, і матеріально-правова, яка має в собі вимогу позивача до відповідача. Особливий інтерес викликає питання про сумісність права суду притягати за своєю ініціативою до участі в цивільному процесі прокурора з принципом незалежності прокурорських органів. У зв'язку з цим підтримується судження, що для прокурора можуть бути обов'язковими тільки такі вимоги суду, виконання яких не позбавляє його ініціативи і суб'єктивного права та прерогативи на пред'явлення позову. У цивільному процесі прокурор реалізує надані йому цивільним процесуальним законодавством права і обов'язки і в силу принципу диспозитивності зобов'язаний прагнути до реалізації іншими суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин, їх суб'єктивних прав і обов'язків. Тому не можна погоджуватись з твердженням, що дії прокурора набувають владного характеру. В судовому процесі владні повноваження належать суду як органу держави, покликаному здійснювати правосуддя. Аналізуючи зміст передбачених процесуальних прав і обов'язків прокурора, автор доходить до висновку, що діяльність прокурора у цивільному процесі полягає в захисті закону від 182 порушень і тим самим в захисті порушених прав і охороню-ваних законом інтересів інших осіб, що беруть участь у справі.' Він має право пред'явити позов, вступити у справу на будь-якій стадії процесу, брати участь в дослідженні доказів, розгляді справи, якщо це передбачено законом чи визнано судом. Прокурор має право знайомитись з матеріалами справи, заявляти відводи, представляти докази, брати участь в 'їх дослідженні, заявляти клопотання, а також вчиняти інші процесуальні дії, передбачені законом. Розглядаючи повноваження прокурора на відмову від пред'явленого позову, на зміну заявлених ним позовних вимог, тобто на збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, ми вважаємо, що в цій частині необхідне реформування чинного законодавства в напрямку розширення прав прокурора і виділення їх в окрему главу нового Цивільно-процесуального кодексу. Автор підтримує думку про те, що процесуальні права і обов'язки не можна змішувати з його посадовими правами і обов'язками, і ні в якому разі не можна ототожнювати процесуальні права і обов'язки з посадовими правами і обов'язками. Випадки обов'язкової участі прокурора у цивільному процесі повинні передбачатись законом. На нашу думку, доцільно додатково регламентувати обов'язкову участь прокурора по справах, пов'язаних з діями державних органів і їх посадових осіб, а також по справах, що зачіпають інтереси держави. Висновок розглядається як підсумок діяльності прокурора по цивільній справі, підсумок вияснення обставин, що підтверджують позовні вимоги позивача і заперечень відповідача, підсумок дослідження доказів, встановлення фактичних взаємовідносин сторін і тим самим насамкінець служить правильному вирішенню спору судом. Прокурор має право вступити в справу на будь-якій стадії процесу. У зв'язку з цим нами рекомендується вирішити питан- 'Див. Бапченко-Любимова. Участь прокурора в суді першої і другої інстанції по цивільних справах. М., 1983, с. 11. 183 ня в законодавчому порядку про надання прокурору права при вступі в уже розпочатий процес знайомитися з матеріалами справи, а також з протоколом судового засідання, тобто з процесуальн йми діями, вчиненими до його вступу в процес. Такий підхід грунтується на тому, що успішна участь прокурора у справі з метою дачі висновку можлива тільки в тому разі, якщо цьому передує активне з'ясування ним всіх питань, пов'язаних з предметом судової діяльності. З нашої точки зору, для правильного винесення судом рішення по справі неабияке значення має форма подачі прокурором висновку по справі. Щодо форми і плану висновку прокурора існують відповідні методичні рекомендації.1 Однак головне в ньому - це охоплення всіх питань, викладених в позовній вимозі, фактичних обставин, встановлених в судовому засіданні. Прокурор повинен вживати заходів до захисту порушуваних цивільних справ. Звідси випливає висновок, що для пред'явлення позову прокурором обов'язковою умовою є наявність законних до цього підстав. Тобто до порушення справи прокурор повинен переконатися в тому, що порушення закону в даному конкретному випадку вимагає втручання органів прокуратури. Підставою для цього можуть бути факти публічного порушення закону з боку окремих посадових осіб і т.п. Іншими словами, виходить, що відновлення порушеного права має принципове значення для держави і суспільства. Прокурор зобов'язаний пред'явити позов і в тому разі, коли державі діями обвинувачених нанесені матеріальні збитки, а кримінальну справу закрито. Цей обов'язок лежить на прокуророві і тоді, коли, розглянувши кримінальну справу, суд визнає за цивільним позивачем лише право на задоволення позову чи залишить позов без розгляду. Прокурор повинен пред'являти позови для захисту непрацездатних і потребуючих батьків, якщо вони за станом здоров'я чи віку позбавлені можливості самі захистити свої права. Пред'являючи позов, прокурор повинен бути переконаний в обгрунтованості позову. Тому слід дуже ретельно знайомитися із заявами і документами, що надійшли від установ, організацій чи окремих громадян. 'Див. Огляд практики участі прокурорів у розгляді цивільних справ. М., 1989, с.1. 184 Матеріал, що надійшов до прокуратури, повинен бути перевірений до пред'явлення позову. Перевірка може бути проведена прокурором шляхом витребування документів чи опиту окремих громадян. Така перевірка особливо необхідна в тих випадках, коли особи, в інтересах яких пред'явлені позови, самі не можуть захистити свої законні інтереси (малолітні, непрацездатні, престарілі тощо). Прокурор зобов'язаний доказувати обгрунтованість заявлених вимог. Це означає, що до позовної заяви повинні бути додані документи та інші письмові докази, що підтверджують позов, вказані свідки, які можуть підтвердити ті чи інші обставини. Порушувана прокурором справа повинна бути підвідомча суду. Підвідомчість визначає коло справ, на розгляд і вирішення яких уповноважені різні органи, в тому числі судові. Підвідомчість розмежовує повноваження судових органів і повноваження інших органів. Пред'являючи позов, прокурор повинен перевірити, чи не минув строк позовної давності, встановлений законом. У разі коли строк минув, він має право порушити перед судом питання про відновлення строку. Як правило, заява про відновлення строку позовної давності складається окремо і подається в суд разом з позовною заявою. Пропуск строку позовної давності без поважних причин може потягнути відмову в позові лише при вирішенні спору по суті. Позовна заява, складена прокурором, повинна відповідати вимогам закону. У ній повинні бути вказані обставини, що служать підставою позову, вказаний закон, в силу якого позов підлягає задоволенню, і повинні бути точно викладені позовні вимоги. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§1. Проблеми представництва прокурора в суді" |
||
|
||