Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Відп. ред. проф. Б.А. Страшун. Конституційне (державне право) зарубіжних стран.В 4 т. Тома 1-2. Частина загальна: Підручник. - 3-е изд., Оновл. і дораб. - М.: Видавництво БЕК. - 784 с., 2000 - перейти до змісту підручника

3. Розпуск парламентів (палат)

Вище, в гол. VI, ми вже говорили про те, що при парламентарних і змішаних формах правління одним із способів вирішення конфліктів між законодавчою і виконавчою владою є достроковий розпуск парламенту з одночасним призначенням нових виборів, щоб виборці своїм голосуванням дозволили конфлікт. У тих країнах, де можливий достроковий розпуск парламенту, це часто відноситься лише до нижній палаті. Так, якщо відповідно до частини першої ст. 88 італійської Конституції «Президент Республіки може, заслухавши їх голів, розпустити обидві палати або одну з них», то відповідно до частини першої ст. 12 французької Конституції «Президент Республіки може після консультації з Прем'єр-Міністром та головами зборів (тобто палат.-Авт.) Оголосити про розпуск Національних Зборів». Тут конституції не обмежують розсуду президентів, якщо не рахувати того, що акти італійського Президента згідно зі ст. 89 Конституції мають бути контрасігновани відповідними членами Ради міністрів, а отже, питання про розпуск Парламенту або палати вирішує Уряд, розсуд якого тут також не обмежена.

Цікаві в цьому відношенні положення ст. 57 Конституції Намібії. Її ч. 1 відкриває, здавалося б, необмежені можливості розпуску нижньої палати: «Національні збори може бути розпущено Президентом за порадою Кабінету, якщо уряд (очевидно, в широкому, британському сенсі слова: центральна влада. - Авт.) Нездатне керувати ефективно». Але от ч. 2 цієї статті не може не змусити Президента задуматися, перш ніж підписати указ про розпуск: «Якщо Національні збори буде розпущено, то протягом дев'яноста (90) днів від дати такого розпуску мають відбутися вибори нового Національних зборів і нового Президента» .

У багатьох країнах, де можливість розпуску існує, вона все ж обмежується певними умовами.

Так, у Німеччині Федеральний президент може розпустити Бундестаг у двох випадках:

- відповідно до ч. 4 ст. 63 Основного закону, якщо Бундестаг протягом 21 дня не зміг вибрати Федерального канцлера абсолютною більшістю своїх членів, і

- відповідно до ст. 68 протягом 21 дня за пропозицією Федерального канцлера, якщо Бундестаг більшістю голосів своїх членів не виразив довіри Федеральному канцлеру, незважаючи на вимогу останнього, і не вибрав нового Федерального канцлера.

В Угорщині Президент Республіки розпускає Державні збори з призначенням нових виборів, якщо Державні збори одного скликання протягом 12 місяців не менше ніж у чотирьох випадках позбавило довіри (megvonja a bizalmat) Уряд або у разі припинення повноважень Уряду не обрати Міністра-голови протягом 40 днів, рахуючи з першого речення кандидатури Президентом Республіки (ч. 3 § 28 Конституції). Тут, правда, неясно, чи йде мова про відмову в довірі у відповідь на вимогу Уряду про висловлення його або про вотум недовіри з власної ініціативи Державних зборів. Можливо, що мається на увазі і те й інше.

Конституція Чехії в ч. 1 ст. 35 передбачила такі підстави для розпуску нижньої палати Парламенту:

«1. Президент Республіки може розпустити Палату депутатів, якщо a)

Палата депутатів не висловила довіри новопризначеному Уряду, Голова якого був призначений Президентом за пропозицією голови Палати депутатів, b)

Палата депутатів протягом трьох місяців не прийняла рішення з урядовим законопроектом, з розглядом якого Уряд зв'язало питання про довіру, c)

сесія Палати депутатів була перервана на більш тривалий час, ніж це допустимо, d)

Палата депутатів протягом більше трьох місяців була нездатна приймати рішення, хоча її сесія не була перервана і хоча вона в цей період була повторно скликана на засідання ».

Останні дві підстави звернені проти можливих широких обструкцій всередині палати, які могли б серйозно перешкоджати її діяльності.

У ч. 2 цієї статті встановлено, що Палату депутатів не можна розпустити за три місяці до закінчення її терміну повноважень. Таке й інші обмеження часу, коли розпуск допустимо, зустрічаються і в інших конституціях. Наприклад, італійський Президент не може здійснювати право розпуску в останні шість місяців своїх повноважень (частина друга ст. 88 Конституції). Французький Президент, розпустивши Національні збори, не може зробити це повторно, поки не пройде рік після виборів нового Національних зборів (частина четверта ст. 12 Конституції), і не може розпустити Національні збори під час застосування надзвичайних повноважень (частина п'ята ст. 16 Конституції) .

В угорській Конституції міститься досить рідкісне становище. Згідно ч. 2 її § 28 «Державні збори може оголосити про свій розпуск і до закінчення своїх повноважень». Але згідно § 28-а під час надзвичайного і особливого становища Державні збори не може бути розпущено і не може саморозпуститися. Якщо в цей час закінчився термін його повноважень, він відповідно продовжується. У разі стану війни, загрози війни або особливого стану Президент Республіки може знову скликати Державні збори, якщо воно було розпущено або саморозпустилася, і воно саме вирішує про продовження терміну своїх повноважень. У ч. 3 - 6 ст. 98 польської Конституції замість термінів «розпуск» і «саморозпуск» вжито евфемізм «скорочення терміну повноважень».

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3. Розпуск парламентів (палат) "
  1. 6. Процедура політичної відповідальності уряду
    розпуск парламенту (палати). З іншого боку, дійсно відмова парламенту прийняти бажаний для уряду акт може позбавити уряд можливості проводити свою політику або серйозно утруднити проведення цієї політики, в результаті чого знаходження в складі уряду стає для його членів безглуздим. Наведемо деякі приклади конституційного регулювання політичної
  2. Контрольні питання і завдання
    розпуску парламенту (палати)? 20. Які існують системи організації керівництва палатами парламенту і парламентом в цілому? Чому в двопалатних парламентах зазвичай немає голови парламенту? 21. Чим відрізняються постійні комісії (секції, депутації) парламентів або їх палат в демократичних країнах від постійно діючих вищих колегіальних органів державної влади в
  3. 21. Основні особливості та характеристика президентської республі-ки.
    Розпуску парламенту. Президентська республіка створює дуже сприятливі юридичні предпосил-ки для зосередження в руках президента гігантських повноважень. У свою чергу відсутність у президента права розпуску парламенту позбавляє уряд можливості застосовувати щодо загальнонаціонального представницького установи загрозу досроч-них виборів, що є звичайною практикою в
  4. 24. Основні особливості та характеристика парламентської республі-ки.
    Розпуск парламенту і вето, може бути здійснено тільки за згодою уряду. Вихідні від президента нормативні акти набувають юридичну силу тільки після схвалення їх відповідаю-щим міністром, який і несе за них відповідальність. 3. Для парламентарної республіки в значно більшому ступені (чим для президентської) характерний розрив між юридичним і фактичним становищем
  5. 34 осоновние повноваження глави державного-ва.
    Розпуску нижньої палати (дуже редкообеіх палат) парламенту. У разі розпуску парламенту або закінчення терміну його повноважень глава держа-ви призначає позачергові або чергові вибори. У ряді випадків президенту чи монарху надається в обмеженій формі право законодавчої ініціативи, яке зазвичай здійснюється ними у вигляді послань. Конститу-ційна теорія в ряді зарубіжних
  6. 41. Види контрольних повноважень парла-та.
    Розпуску парламентах основні методи контролю над деятельностьюправительства. 1. Постановка питання про довіру, застосовувані лише в парла ментарной країнах, де уряд несе відповідальність перед парламентом (зазвичай перед нижньою палатою) за свою діяльність. 2. Резолюція осуджуючи-ня, яка на відміну від вотуму недовіри вноситься не з ініціативи уряду, а за пропозицією палати. 3.
  7. Глава пя-тая. ПРИСТРІЙ ДЕРЖАВИ
    розпуск парламенту, зняття з посади (судді) та ін Саме чіткий розподіл компетенції між державними органами дозволяє встановити, на якій ділянці державного механізму стався збій в роботі і де потрібно замінити чи інша посадова особа. Іноді аналіз упущень показує, що допущені не просто помилки, а зловживання з боку тих чи інших посадових осіб, і це
  8. 2. Інститут парламентської відповідальності уряду.
    Розпуск парламенту (нижньої палати) і проведення дострокових парламентських виборів (певні обмеження: Франція - Нац. Збори не може бути розпущено в перебігу року; ФРН - бундестаг не розпускається, якщо одночасно з виразом недовіри обрано нового федеральний канцлер). Уряд несе: - солідарну відповідальність - за політику і рішення уряду (в повному складі); -
  9. 1. Парламентарна республіка.
    Розпуск парламенту (при оголошенні їм вотуму недовіри уряду). -Якщо в нижній палаті немає стабільної більшості, парламент формує коаліційний уряд. При винесенні вотуму недовіри є деякі особливості: у Німеччині він виноситься не всьому уряду, а тільки канцлеру, в Іспанії - лише голові уряду. Це т.зв. конституційний вотум недовіри. При такій
  10. 2. Взаємовідносини глави держави та уряду в республіках зі змішаною формою правління.
    Розпуск парламенту, на користь парламенту - відставку уряду. Приклади таких президентських республік, як ZB., Венесуела, Єгипет, Уругвай, свідчать про те, що в тих з них, де можливий вотум недовіри міністру чи уряду в цілому, він украй утруднений, до того ж остаточне рішення, як правило, належить президенту . Ця ж ситуація спостерігається в напівпрезидентських
© 2014-2021  ibib.ltd.ua