Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоТеорія держави і права → 
« Попередня Наступна »
ОНЮА. Шпагралка по дисциплинні держава і право 2011, 2011 - перейти до змісту підручника

Труд.спори, види, порядок вирішення



Трудовий спір - це одна з форм існування розбіжностей між суб'єктами труд.правовідносин. Законодавство забезпечує регулювання вирішення самого труд.спору, який виникає після того, як розбіжності між сторонами не вдалося владнати шляхом переговорів.
Трудові спори можна класифікувати на окремі види за різними критеріями. Найбільш поширеним вважається їх поділ з огляду на предмет, сторони хар-р та за їх підвідомчістю.
За предметом труд.спори можна класифікувати на спори про застосування законодавства про працю і спори про встановлення чи зміну умов праці. До перших належать спори про відмову у прийнятті на роботу, про поновлення на роботі, про порушення інших труд.прав працівників. До другого виду належать спори з приводу встановлення чи зміни індивідуальних, колективних умов праці, а також укладення колективного договору чи угод.
За сторонами трудові спори поділяються на індивідуальні та колективні. Сторонами індивідуального труд.спору є роботодавець і окремий працівник. А у колективному труд.спорі залежно від його рівня сторонами можуть бути наймані працівники підприємства, об'єднання найманих працівників, профспілки, об'єднання профспілок. І роботодавець, об'єднання роботодавців або їхні уповноважені представники - з другої сторони.
За хар-ом спорів виділяють труд.спори позовного і непозовного хар-ру. Спори про застосування законодавства про працю - це, як правило, спори позовного хар-ру. Вони виникають з приводу відновлення порушеного права або законного інтересу. Спори про встановлення умов праці відносяться до спорів непозовного хар-ру, оскільки тут ідеться не про відновлення порушеного права або законного інтересу, а про встановлення нового права.
Класифікація труд.спорів на позовні і непозовні має важливе значення для визначення їх підвідомчості. Підвідомчість - це визначена законодавством компетенція відповідних органів щодо розгляду і вирішення труд.спорів.
За порядком розгляду (підвідомчістю) трудові спори поділяються на такі, що розглядаються:
в загальному порядку (який передбачає послідовність розгляду спору спочатку в комісії по труд.спорах (КТС), а потім в порядку оскарження в районному суді);
в судовому порядку (при якому розгляд труд.спору розпочинається безпосереднім зверненням до суду, минаючи КТС);
в особливому порядку (при якому певні категорії спорів або труд.спори певних категорій працівників вирішуються відповідно до спеціальних правил, визначених законодавством, наприклад, розгляд спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників).
Індивідуальні труд.спори - це неврегульовані розбіжності між працівником і роботодавцем з питань застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про працю, або зміни умов труд.договору, інших угод про працю, які передані на розгляд до органу, уповноваженого відповідно до закону розглядати спір, що виник, і винести по ньому рішення, обов'язкове для всіх сторін.
Індивідуальні труд.спори розглядаються комісіями по труд.спорах, районними (міськими) судами. Комісія по труд.спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду труд.спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях. Це означає, що до звернення в суд працівник повинен подати відповідну заяву до комісії по труд.спорах, де вона розглядається по суті. Лише у випадку незадоволення рішенням комісії по труд.спорах працівник може подати заяву до суду.
Працівник може звернутися до комісії по труд.спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком. У разі пропуску з поважних причин установленого с'гроку комісія може його поновити. Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації.
Труд.спір розглядається комісією у десятиденний сгрок з дня подання заяви у присутності працівника, який подав заяву або його представника та представника роботодавця. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою.
Другим органом, який розглядає труд.спори, є районний (міський) суд. У районних (міських) судах можуть розглядатись труд.спори після розгляду в комісіях по труд.спорах за заявами:
працівника чи роботодавця, коли вони не згодні з рішенням комісії по труд.спорах;
прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії по труд.спорах суперечить чинному законодавству.
Для вирішення труд.спору працівник може звернутись безпосередньо до районного (міського) суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі труд.книжки.
Колективний труд.спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин щодо:
а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та вир-го побуту;
б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;
в) виконання колективного договору, угоди або Їх окремих положень;
г) невиконання вимог законодавства про працю.
Сторонами колективного труд.спору (конфлікту) є:
на вир-му рівні - наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та власник або уповноважений ним орган (роботодавець) чи представник;
на галузевому, територіальному рівнях - наймані працівники підприємства, установи, організації однієї або декількох галузей (професій) або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, Їх об'єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;
на національному рівні - наймані працівники однієї або декількох галузей (професій) чи профспілки або їх об' єднання, чи інші уповноважені найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи (представники) на території більшості областей України.
Примирна комісія - це орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного труд.спору (конфлікту), який складається із представників сторін і утворюється за ініціативою однієї із сторін. Примирна комісія розглядає колективні спори, що виникла з приводу встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та вир-го побуту, а також з приводу укладення чи зміни колективного договору.
Труд.арбітраж - це орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті труд.спору (конфлікту), що виник з приводу виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю або в разі неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення труд.спору (конфлікту).
Особи, винны в порушенны законодавства про колективны труд.спори несуть дисциплынарну, адмыныстративну або кримынальну выд-ть згыдно з законодавством.
61.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Труд.спори, види, порядок вирішення"
  1. Поняття та види співучасті у злочині
    труд.договору 36. Припинення труд.договору 37. Розірвання труд.договору працівником 38. Розірвання труд.договору власником 39. Поняття і види робочого часу 44. Правове регулювання надурочних робіт 45. Поняття та види часу відпочинку 40. Відпустки: поняття, види та порядок надання 43. Труд.дисципліна, дисц.від-ть, види дисц. стягнень 48. Заохочення 50. Труд.спори, види, порядок вирішення 61.
  2. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    труднює застосування норм цього інституту адміністративного права, породжує справедливі докори з боку громадян. Доцільно привести у відповідність із нормами КпАП всі інші законодавчі акти, які встановлюють адміністративну відповідальність (Митний кодекс, Закон України про Державну податкову службу та інші). Потребують перегляду передбачені в КпАП України види адміні- 292 стративних стягнень.
  3. 61. Регіональні міжнародні організації
    спори між державами ЛАД. Рада обирає на п'ять років Генерального секретаря З 1964 р. а рамках ЛАД діє Конференція глав держав і урядів, на якій обговорюються найбільш важливі питання. Під егідою ЛАД діють спеціалізовані міжарабські організації. Тимчасове місцезнаходження Генерального секретаріату ЛАД у Тунісі. Організація американських держав Організація американських держав (ОАД) -
  4. 91. Міжнародне право в період збройних конфліктів - галузь міжнародного права
    спори мирними засобами. Проте сучасне міжнародне право припускає можливість правомірного застосування збройних сил (самооборона від агресії, застосування збройних сил ООН, реалізація права на самовизначення). У міжнародному праві є велика кількість норм, що регламентують суспільні відносини в період збройних конфліктів. Обсяг і якість регулювання цих відносин дозволяють свідчити про існування
  5. 5. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон: поняття та види спеціальних (вільних) економічних зон, порядок створення та ліквідації спеціальних (вільних) економічних зон, управління спеціальними (вільними) економічними зонами.
    трудових ресурсів; прискорення соціально-економічного розвитку України (ст. 401 ГК України). Відповідно до статті 403 ГК України на території України можуть створюватися спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти; експортні, транзитні зони; митні склади; технологічні парки; технополіси; комплексні виробничі зони; туристично-рекреаційні
  6. § 2. Засоби державного регулювання господарської діяльності
    види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування. Дія закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання, проте ліцензування банківської діяльності, діяльності з надання фінансових послуг,
  7. § 1. Поняття та ознаки господарського договору
    спори, які виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду (ст. 10), визначає процедуру досу-дового врегулювання спорів, які виникають у разі зміни та розірвання певної категорії господарських договорів (ст. 11), а також регулює процесуальні відносини щодо порушення позовного провадження з господарських спорів та їх вирішення. Отже, у
  8. 2. Організаційно-правові заходи охорони тваринного світу
    види тварин підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України. Порядок і вимоги щодо охорони, використання і відтворення рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин визначаються законом про Червону книгу України. Види тварин, які не занесені до Червоної книги України, але мають особливу наукову, природоохоронну та іншу цінність, за рішенням
  9. Висновки
    види діяльності та експлуатуються відповідні об'єкти. Необ-хідно також передбачати особливий статус осіб, які тимчасово або постійно знаходяться в зоні підвищеного екологічного ри-зику, та тих, що постраждали внаслідок дії екологічно небезпечних чинників. Ризик підвищеної екологічної небезпе-ки зобов'язує еколого-правову науку по-новому оцінювати факти її прояву. Ці фа-кти, які набувають
© 2014-2021  ibib.ltd.ua