- 3. Оцінка доказів, забезпечення доказів, судові доручення
Повна і всебічна оцінка арбітражним судом доказів має найважливіше значення для винесення законного і обгрунтованого рішення. Оцінка доказів має логічну і правову сторону. Логічна сторона оцінки доказів полягає у вчиненні розумових операцій з аналізу якісних характеристик доказів, їх взаємозв'язку. Арбітражний суд оцінює докази з точки
- ВСТУП
Керуючись марксистсько-ленінської методології, люди розкривають не тільки закономірності розвитку природи, а й закономірності суспільного життя. Це дозволяє їм в умовах соціалізму ставити під свій контроль як процеси, що відбуваються в природі, таге і в суспільному житті. Пізнаючи закони розвитку природи і суспільства, людина опановує ними, використовує їх у своїх інтересах, в інтересах
- § 3. Методологічне значення встановлення критеріїв кримінальної караності для правотворчої діяльності
Аналіз того чи іншого діяння з точки зору ступеня суспільної небезпеки та наявності умов для здійснення принципу невідворотності покарання необхідно розглядати як методологічну основу для правотворчої діяльності держави при встановленні кримінальної караності, як основу для наукової критики правових норм з метою вдосконалення законодавства. Завдання науки кримінального
- § 4. Критерії встановлення кримінальної караності і поняття кримінальної протиправності
При визначенні поняття злочину в більшості підручників кримінального права зазвичай вказується на чотири ознаки: 1) суспільну небезпеку; 2) протиправність; 3) винність; 4) караність. У деяких підручниках, поряд із зазначеними ознаками, називається ще п'ятий - аморальность2. Однак при уважно-1 Це відноситься, головним чином, до дисертаційним дослід ваниям, присвяченим
- § 2. Короткий нарис розвитку проблеми
Більш ніж за п'ятидесятирічну історію нашої держави радянські вчені-криміналісти виконали значну роботу з подолання впливу буржуазних теорій в кримінальному праві. У теоретичній і навчальній літературі перших років Радянської влади важко знайти достатньо чітку зв'язок між вченням про склад злочину і проблемою підстави кримінальної відповідальності. Окремі автори в цей період
- § 4. Теорії складу злочину як єдиної підстави кримінальної відповідальності
У радянській кримінально-правовій науці найбільш великими роботами, присвяченими спеціально проблемі вчення про склад злочину, є роботи А. Н. Трай-нина '. Основи теорії А. Н. Трайніна про склад злочину коротко можна представити у наступних тезах. «Склад злочину є сукупність всіх об'єктивних і суб'єктивних ознак (елементів), які згідно радянським законом
- § 1. Передумови кримінальної караності і елементи складу злочину
При встановленні кримінальної караності діянь, на основі вивчення суспільних відносин держава, як уже зазначалося, проводить відбір найбільш суспільно небезпечних діянь як злочинних і карних. При цьому законодавець індивідуалізує у встановлюваному законі відповідальність за більш-менш конкретні дії, змальовуючи їх в диспозиціях статей Особливої частини Кримінального
- § 1. Поняття злочину
Одна з давніх традицій російського правотворчест-ва-визначення в кримінальному законі поняття злочину. Не виняток і новий КК РФ, де в ст. 14 встановлено: "Злочином визнається винне досконале суспільно небезпечне діяння, заборонене цим Кодексом під загрозою застосування покарання". Вважаючи, що дане визначення містить чотири найбільш актуальних типу взаємозв'язку (родовий і
- § 2. Види злочинів
Одна з істотних новел КК РФ - система норм, присвячених вирішенню питання про види злочину. Що в ній звертає на себе особливу увагу? Насамперед те, що вона за місцем розташування зв'язується з поняттям злочину і, по-перше, поділяє всі злочини на чотири категорії, іменовані злочинами: невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкими та особливо тяжкими, а по-друге,
- § 2. Види співучасників злочину
КК РФ називає чотири види співучасників: виконавець, організатор, підбурювач та пособник. Всі вони відрізняються один від одного формами і характером участі в злочині. Які ж критерії покладені в основу їх розмежування? На цей рахунок слід зробити декілька попередніх зауважень. Існують дві основні теорії - суб'єктивна та об'єктивна. Суть першої полягає в тому, що проводити
|