Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальне право України → 
« Попередня Наступна »
Процюк Олег Володимирович. КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОНТРАБАНДУ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ -2006, 2006 - перейти до змісту підручника

ВИСНОВКИ РОЗДІЛУ 1



Згідно вищевикладеного можливо зробити певні висновки, а саме:
Історичний розвиток законодавства щодо відповідальності за контрабанду вказує на те, що законодавець ішов шляхом проб та помилок у пошуках оптимальної формули законодавчого закріплення згаданого діяння та визначення міри та виду відповідальності за нього. Така ситуація, на наш погляд, пояснюється тим, що контрабанда нерозривно пов'язана із процесами становлення державності.
В Київські Русі, за свідченням історичних джерел, відомості про контрабанду зустрічаються датованими ще ІХ-Х століттям, однак її визнання як явища прийшло набагато пізніше, приблизно в ХІІ-ХІІІ столітті, саме тоді держава за рахунок правових заходів стала реагувати на контрабанду.
Згідно досліджень професора Ю.Г. Кисловського контрабандою займалися в XІІІ-XVІ століттях заморські купці [71, с. 3]. Тому не дивно, що першим митним порушенням було ухилення від сплати податків. До середини XVI століття контрабанда не сприймалася суспільством як явище злочинного характеру та не створювала економічної загрози інститутам державності, вона не отримала досить великої розповсюдженості, достатньої для її криміналізації, і, лише в кінці XVII століття була передбачена відповідальність за контрабанду як за самостійне правопорушення.
Все вищенаведене свідчить про те, що контрабанда з'явилася разом із становленням міждержавних торгових стосунків. Також ми можемо зробити висновки про те, що метою контрабандистів було, в першу чергу, не сплачувати податки на товари, які переміщуються. В переважній більшості випадків саме тому і вчинялась контрабанда.
Даний аспект є досить суттєвим, на наш погляд, при розгляді питання про кваліфікацію контрабанди та ухилення від сплати податків та митних платежів.
З середини XVIІ століття держава починає формування законодавчої бази по боротьбі із контрабандою та активну боротьбу із нею. На той час норми, які регламентували відповідальність за контрабанду, знаходились як в митних, так і в кримінальних законодавчих актах.
Змістовне поняття контрабанди як правопорушення з'явилось у XVII початку XVIIІ. Будь яке порушення встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами правил перевезення товарів і цінностей через кордон, які приховувались від контролю з боку митниці, отримало назву контрабанди, а порушники, що вдавалися до таких дій, підлягали покаранню [7, с. 24].
Підсумовуючи вищевикладене можливо зазначити, що контрабанда - це господарський злочин. Серед причин вченими-правниками найчастіше виділяються такі, як: економічна нестабільність в державі, недоцільна податкова політика, відсутність достатніх кримінально-правових заходів впливу та суворого громадського осуду. Найбільш частою причиною вчинення контрабанди є небажання сплати податків. Але слід зазначити, що в залежності від переміщуваного предмету контрабанда визнавалася злочином проти порядку управління та громадської безпеки.
Привертають до себе увагу також певні "вагання" законодавця щодо віднесення контрабанди до кримінально-караних злочинів чи митних порушень. Цей факт пояснюється місцем вчинення контрабанди - митним кордоном. Саме тому в найдавніших законодавчих актах найчастіше контрабанда визначалась як митне порушення.
Також необхідно зазначити, що в розглянутих законодавчих актах вже досить чітко простежується вказівка на спосіб вчинення контрабанди - поза митним контролем чи з приховуванням від митного контролю, виділяється вчинення злочину у співучасті, визначено строки давності.
Предмет даного злочину поділено на певні групи, а саме:
а) предмети та товари, що дозволені до перевезення.
б) предмети та товари, заборонені як до вивезення, так і до ввозу.
Суб'єкт злочину контрабанди в різний час визначався по різному. Ним за певних обставин міг бути і власник предмету контрабанди, хоча він і не вчиняв дій по фактичному незаконному переміщенню предметів контрабанди. Відповідальність за контрабанду була в основному майнового характеру, хоча в залежності від предмету контрабанди (наприклад, зброя) це могли бути і більш суворі санкції.
Як в дореволюційному, так і в радянському законодавстві в певний проміжок часу законодавець визначав за можливе визнати злочин закінченим, незважаючи на той факт, що предмети контрабанди фактично не були переміщені через митний кордон. Цей факт пояснювався неможливістю юрисдикційного впливу на правопорушника за межами території держави та спробою вирішити проблему невідповідності терміну "переміщення" та фактичних дій контрабандистів.
Також необхідно звернути увагу на досить високу полемічність відносно контрабанди у наукових колах. Це дає нам можливість стверджувати, що розгляд кримінально-правового аспекту даного злочину є досить актуальним та містить в собі велику кількість невирішених питань.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ВИСНОВКИ РОЗДІЛУ 1"
  1. ЗМІСТ
    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ...3 ВСТУП ...4 РОЗДІЛ 1. Кримінальна відповідальність за контрабанду: історико-правовий аналіз...15 1.1. Історичні витоки і соціальні передумови виникнення контрабанди...15 1.2. Теоретичні та
  2. Сутність кредитних операцій. Документальне оформлення видачі кредиту.
    висновку від юридичного управління фахівець передає документи службі безпеки банку. Служба безпеки банку перевіряє документи й готує свій висновок. У ньому відображаються такі основні моменти: оригінальність реєстраційних документів; інформація щодо засновників та керуючих осіб позичальника, а також структурних підрозділів - дочірніх підприємств, філій та ін.; інформація про раніше отримані
  3. 1.2 Основні фінансові документи - їх значення для фінансового планування
    висновки про те, через які джерела, в основному, відбувся притік нових коштів і в які активи ці нові кошти вкладені. Сама по собі структура майна і навіть її динаміка не дає відповідь на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладання грошей у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність можливостей для погашення
  4. 6. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ З АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
    висновки та пропозиції. Кращі курсові роботи можуть бути рекомендовані для участі в конкурсах наукових студентських робіт. Курсову роботу з адміністративного права виконують: - студенти денної форми навчання другого курсу факультету державного управління і міжнародно-правових відносин (спеціалі зації "Правове забезпечення управлінської діяльності"); - студенти другого курсу очно-заочної
  5. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    висновки в обов'язковому порядку мають надходити до вищого органу в порядку підпорядкованості. Керівники центральних органів виконавчої влади уповноважені здійснювати і організовувати здійснення контролю у відповідних сферах своєї діяльності, а, отже, і визначати у межах виділених коштів можливість утворення аналітико-контрольних або інформаційно-аналітичних служб, діяльність яких
  6. 38. Дія й дійсність міжнародних договорів
    висновку Відносна недійсність міжнародного договору означає його оспоримость однієї зі сторін. Найчастіше відносна недійсність договору обумовлена помилкою, обманом, підкупом представника держави, порушенням повноважень або конституційних положень при його висновку. Право на заперечування з'являється в держави в тому випадку, якщо порушення певних положень внутрішнього законодавства, що регулюють
  7. 42. Основні універсальні міжнародні акти по захисту прав людини
    висновку в якій-небудь формі, 1988 р. і ін. Оскільки ці документи були затверджені резолюціями головних або допоміжних органів ООН, вони не є юридично обов'язковими. Однак багато держав втілили положення зазначених документів у своєму національному
  8. 61. Регіональні міжнародні організації
    висновки. З 1 січня 1996 р. у ЄС скасовані всі мита на внутрі-шньоєвропейських кордонах на усі види товарів, а стосовно держав, що не входять у ЄС, провадиться єдина митна політика. Організація Північноатлантичного договору (НАТО) Організація Північноатлантичного договору (НАТО) створена у відповідності зі ст. 9 Північноатлантичного договору від 4 квітня 1949 року. Підписавши Брюссельський
  9. Об'єкти групофікації
    висновком про тотожність розчленованого цілого. Наприклад, шматок фарного скла, який було знайдено на місці події, і шматки скла, що залишились у фарі автомашини гр. Р., до розчленування складали одне ціле. Якщо ж порівнювані розчленовані об'єкти не зберегли конформності границь (лінії розчленування), то встановлюють схожість властивостей, достатніх лише для класифікаційного висновку - шматок
  10. Групофікація як самостійний метод дослідження
    висновку, що порівнювальні зразки однакові і відносяться до сорту пшениці "Миронівська 808", тобто встановив клас (злакові), рід (пшениця) та вид "Миронівська 808". Дослідження зразків зерна можна було б продовжити і встановити ще декілька збіжних властивостей, розроблених методикою судово-біологічної експертизи, тобто досягти трохи більшої схожості, але не тотожності. Оскільки пшениця, вилучена
© 2014-2022  ibib.ltd.ua