|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
6.Інвестіціонние правовідносини
|
Суб'єктами інвестиційних правовідносин є інвестори, реципієнти, інші учасники інвестиційної діяльності та держава. "Горизонтальні" правовідносини між інвесторами та іншими учасниками інвестиційної діяльності є базовими. На них будуються правовідносини між інвесторами та іншими учасниками, з одного боку, і державою - з іншого. Визначення інвестора та учасника дано у ст. 5 Закону від 18.09.91 р. "Про інвестиційну діяльність". Інвесторами можуть виступати громадяни, недержавні підприємства, господарські асоціації, спілки та товариства, громадські та релігійні організації та інші юридичні особи, засновані на колективній власності; органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, державні підприємства та установи; іноземні громадяни, юридичні особи та іноземні держави .
В якості учасників можуть виступати, наприклад, юридичні особи, яким належить об'єкт інвестування і які не є інвесторами (співінвестора-ми). Особливим чином визначено поняття іноземного інвестора (ст.1 Закону від 19.03.1996 р. "Про режим іноземного інвестування"). Здатність особи виступати суб'єктом інвестиційних правовідносин слід розглядати як інвестиційну правосуб'єктність. У ряді випадків така правосуб'єктність носить спеціальний характер, оскільки до суб'єкта пред'являються особливі 'вимоги, наприклад, у вигляді тендерних (конкурсних) умов.
Третім елементом інвестиційних правовідносин є об'єкт інвестування. Він визначається Законом від 18.09.91 р. за допомогою об'єкта інвестиційної діяльності - майна та майнових прав (ст.4). Нарешті, ще одним елементом правовідносини є його зміст - інвестиційна діяльність (ст.2), однією з форм якої є інноваційна діяльність (ст.З). Інвестиційна діяльність не завжди носить підприємницький характер, тому слід розрізняти "соціальні" інвестиції, які не мають на меті утворення доходу (прибутку).
Поряд з елементами правовідносини, традиційним питанням є юридичні факти, з якими зв'язуються виникнення, зміну, призупинення і припинення інвестиційних правовідносин. Підставою їх виникнення є, як правило, інвестиційний договір, хоча можливі й інші підстави, наприклад, односторонній акт надання гуманітарної або так званої "спонсорської" допомоги. Підставами зміни, призупинення і припинення інвестиційного договору є загальне або одностороннє волевиявлення сторін або акт судової влади, винесений з ініціативи сторони (сторін) або третіх осіб (наприклад, призупинення договору з ініціативи контролюючих державних органів у зв'язку з порушенням вимог екологічного законодавства).
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " 6.Інвестіціонние правовідносини " |
- 9. Правові гарантії від комерційних і некомерційних ризиків
інвестиційних правовідносин шляхом економічних розрахунків, включення відповідних умов у договори та ін, тобто шляхом створення приватно-правових гарантій на "горизонтальному" рівні. Державне забезпечення інвестиційної діяльності означає гарантування від так званих некомерційних ризиків. Йдеться про державні та міжнародно-правові гарантії інвесторам від факторів
- Зміст
інвестиційної діяльності 54. Державне регулювання інвестиційної діяльності. Захист інвестицій 55. Інвестування за кордон 56. Поняття, види і форми здійснення іноземних інвестицій 57. Державні гарантії захисту іноземних інвестицій 58. Форми спільної інвестиційної діяльності 59. Інвестиційна діяльність у спеціальних (вільних) економічних зовах і на
- 1. Інвестиційна діяльність як предмет правового регулювання
інвестиційної діяльності та однієї з її форм - інноваційної діяльності, наведеним у стст. 1-3 Закону від 18.09.91 р. "Про інвестиційну діяльність". Інвестиціями є всі види майнових та матеріальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими
- 19. Поняття зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Предмет і методи правового регулювання ЗЕД
інвестиційної діяльності на території України). Наявність іноземного учасника - загальний ознака ЗЕД. Проте можливі ситуації, коли цей учасник ще не набув правовідносини, але, враховуючи його потенційну участь вже на цьому етапі, слід розглядати господарську діяльності як ЗЕД. Крім того, можлива діяльність суб'єкта ЗЕД без участі іноземного суб'єкта господарської
- 8. Рекомендували ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "Адміністративне право України"
правовідносини. - М., 1976. 74. Козирєва Т.І. Адміністративне примус і його види. - М., 1975. 75. Коментар до Закону України "Про боротьбу з корупцією". Мель ник Н.І., Омельченко Г.Е., Хавронюк М.І. - К., 1996. 76. Коренев А.П. Адміністративне право Росії. 4.1. М., 1996. 77. Коренев А.П. Норми адміністративного права та їх застосування ня. М., 1978. 78. КОЛІУШКО І. Адміністративна реформа в
- Поняття арбітражного процесу, арбітражна процесуальна форма
правовідносин (економічні суперечки) або з адміністративних правовідносин. Про місце і роль арбітражного процесуального права в системі права, а також про необхідність існування арбітражної процесуальної форми в науці висловлювалися різні точки зору. Аргументи «за»: 1. На думку прихильників Н.Б. Зейдер, Л.Ф. Лісницький і НІ. Клейн, специфіка економічної діяльності породжує
- 2. СИСТЕМА арбітражних судів В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ. СТАДІЇ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУ
правовідносин; судової колегії з розгляду спорів, що виникають з адміністративних правовідносин. У складі Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації за рішенням Пленуму Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації можуть бути утворені інші судові колегії з розгляду окремих категорій справ. Склад федерального арбітражного суду округу. Федеральний арбітражний суд округу
- 2. Судоустройственних ПРИНЦИПИ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
правовідносин і підвідомчий арбітражному суду, до прийняття ним рішення може бути переданий сторонами на розгляд третейського суду. При цьому діяльність третейських судів не є правосуддям, а третейський розгляд - судовим процесом. Така діяльність за своєю правовою природою - форма приватного правозастосування, заснована на угоді сторін. У кінцевому рахунку рішення
- 3. Судопроізводственних ПРИНЦИПИ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
правовідносин, закріплені особливості реалізації принципу змагальності. Тут закон враховує початкове нерівність суб'єктів таких правовідносин, коли одним з учасників є держава в особі її органів або організацій, а іншим - громадянин або організація. Держава, як найбільш сильна сторона в процесі, володіє великими можливостями для захисту своїх прав і законних
- 2. ПОНЯТТЯ ПІДВІДОМЧОСТІ, ЇЇ ВИДИ
правовідносин, якщо інше не передбачено законом ». Таким чином, було виділено два основних критерії розмежування предметної компетенції між вищевказаними судами: суб'єктний склад учасників і характер спору. Ці ж критерії вказуються в різних навчальних і наукових виданнях. З прийняттям АПК РФ 2002 ситуація, на наш погляд, змінилася. Тепер характер спору - економічний -
|