Для того, щоб визначити поняття інвестиції та інвестування, слід звернутися насамперед до легальних визначень інвестиційної діяльності та однієї з її форм - інноваційної діяльності, наведеним у стст. 1-3 Закону від 18.09.91 р. "Про інвестиційну діяльність". Інвестиціями є всі види майнових та матеріальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції, та інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності); майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності ; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"), права користування землею, водою, ресурсами, будинками, будівлями, обладнанням, інші матеріальні права та цінності.
Інвестиційна діяльність (інвестування) - це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Однією з форм інвестиційної діяльності є інноваційна діяльність, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає: випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології; реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат; фінансування фундаментальних досліджень; розробку і впровадження нової ресурсозберігаючої технології.
У міжнародних договорах України у ряді випадків поняття "інвестиції" ототожнюється з поняттям "капіталовкладення". Внутрішнє ж законодавство України рідко оперує поняттям "капітал", однак у ньому широко застосовується термін "капітальні вкладення". В останньому випадку мова йде про такі інвестиції, які направляються на відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів.
Поняття іноземної інвестиції випливає з поняття іноземної власності. Іноземна власність - не форма власності, а різновид правового режиму власності, що визначається, в свою чергу, по правовому режиму суб'єкта власності, в даному випадку - іноземного суб'єкта, нерезидента. Так, у спільному майні партнерів за договором режим іноземної власності не змінюється - вона залишається іноземній. У підприємстві з іноземними інвестиціями, зареєстрованому в Україні, майно нерезидента, внесене до статутного фонду, переходить лише у повне господарське відання підприємства-резидента України, а якщо в підприємстві є інший партнер - також у спільну власність учасників підприємства. До такого висновку призводить, зокрема, наявність у законодавстві України термінів "підприємство, що повністю належить іноземному інвестору", "придбання іноземним інвестором у власність діючих підприємств повністю", "юридичні особи, майно та / або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності ", тобто мова ідея ^ про те, що будь-яке майно підприємства належить іноземному інвестору, а не тільки внесок до статутного фонду. У деяких країнах (наприклад, КНР) подібні підприємства іменують "підприємства іноземної власності", а то і зовсім "іноземні підприємства".
Таким чином, суб'єкт захисту права собственйості - нерезидент - для підприємства з іноземними інвестиціями не змінюється (інша справа, що з суб'єктами права власності можуть не збігатися суб'єкти розрізни них правовідносин, наприклад, суб'єкти податкових правовідносин). Такий підхід грунтується на Конституції України, що не передбачає колективної власності, власності підприємства і т.п. та вихідної з двох форм власності; державної та приватної. Рівним чином, такий підхід застосовний і до внутрішнього інвестування. У зв'язку з цим назріла необхідність приведення у відповідність з Конституцією Закону "Про власність" та деяких інших законів України, вилучення з них норм про колективну власність і власності юридичних осіб. Так, наприклад, варто було б замінити що міститься в ст. 12 Закону від 19.09.1991 р. "Про господарські товариства" категорію "власність товариства" на чітку і певну категорію "повне господарське відання" (примітно, що в ст. 12 питання про власність товариства в частині вкладів учасників трактується за допомогою тавтології:
"власністю товариства є те, що передано йому учасниками у власність"). Така визначеність зняла б багато питань, що виникають на практиці, наприклад, пов'язані з оподаткуванням інвестора і підприємства - об'єкта інвестування.
Легальне визначення іноземних інвестицій дано в ст.6.2.Закона від 19.03.1996 р. "Про режим іноземного інвестування" як цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту (ст.1). При цьому загальний Закон від 18.09.91 р. "Про інвестиційну діяльність" докладніше формулює поняття інвестиції, інвестиційної діяльності та її об'єктів. '
Нарешті, що зустрічається в законодавстві України термін "закордонні інвестиції" означає ті ж іноземні інвестиції, але з позиції українського інвестора.
Предметом регулювання законодавства про інвестиційну діяльність є:
а) відносини між інвестором і державою, на території якого знаходиться об'єкт інвестування;
а) відносини між інвестором і державою, для якої інвестор є резидентом, що здійснює зарубіжну інвестицію.
Ці відносини складають інвестиційні відносини. Крім того, виникають відносини, тісно пов'язані з інвестиційними (податкові, митні, валютні, конкурентні тощо), а також відносини між державою, що приймає і державою інвестора. З правових позицій, всі ці відносини носять публічно-правовий характер.
Що ж стосується "горизонтальних" договірних відносин між незалежними сторонами, що виникають у зв'язку з інвестуванням (відносини між інвесторами одного і того ж об'єкта або відносини між інвестором і реципієнтом), то вони є цивільно-правовими (приватно-правовими), у тому числі і тоді, коли держава виступає стороною таких відносин (держзамовлення, держзакупівлі тощо). Ці відносини є стрижневими в порівнянні з інвестиційними, які їх обслуговують. Держава активно втручається в них, тому їх неможливо розглядати у відриві від інвестиційних і тісно пов'язаних з інвестиційними відносин.
|
- Зміст
інвестиційної діяльності 54. Державне регулювання інвестиційної діяльності. Захист інвестицій 55. Інвестування за кордон 56. Поняття, види і форми здійснення іноземних інвестицій 57. Державні гарантії захисту іноземних інвестицій 58. Форми спільної інвестиційної діяльності 59. Інвестиційна діяльність у спеціальних (вільних) економічних зовах і на
- 4. ВИЗНАННЯ І виконання іноземних арбітражних рішень
інвестиційних спорів (ICSID). Це міжнародний арбітраж, рішення якого не можуть проводитися для цілей примусового виконання через процедуру екзекватури або іншої перевірки. Арбітражними судами РФ визнаються і приводяться у виконання рішення судів іноземних держав, прийняті ними по спорах та інших справах, що виникають при здійсненні підприємницької та іншої економічної
- 2. Метод правового регулювання інвестиційної діяльності
інвестиційних відносин не повинно зачіпати сферу приватного права, тут може застосовуватися тільки публічно-правовий метод. У системі права України правове регулювання інвестиційної діяльності є галуззю національного законодавства, але не виступає як галузі права. У міжнародному праві розрізняється міжнародне інвестиційне право. З точки зору системи національного
- 4. Розвиток правового регулювання інвестиційної діяльності
інвестиційної діяльності бере початок з незапам'ятних часів, а регулювання "заморського" інвестування з часів колоніальних завоювань. Інвестування в суверенних країнах отримало розвиток разом з розвитком промисловості, фінансів, міжнародної торгівлі та появою "заморського" купецтва. Інвестування - знаряддя оптимізації та інтернаціоналізації економіки, за допомогою якого
- 19. Поняття зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Предмет і методи правового регулювання ЗЕД
інвестиційної діяльності на території України). Наявність іноземного учасника - загальний ознака ЗЕД. Проте можливі ситуації, коли цей учасник ще не набув правовідносини, але, враховуючи його потенційну участь вже на цьому етапі, слід розглядати господарську діяльності як ЗЕД. Крім того, можлива діяльність суб'єкта ЗЕД без участі іноземного суб'єкта господарської
- 45. Особливості розгляду зовнішньоекономічних спорів, однією зі сторін яких є держава
інвестиційних спорів. Отже, це право зберігається і тоді, коли Закон про ЗЕД передбачає розгляд спору з державою в національних судах (наприклад, оскарження, згідно ст. 37, у судовому або арбітражному порядку спеціальних санкцій, що застосовані до суб'єктів ЗЕД або іноземних суб'єктів господарської діяльності). Інший приклад - ст. 7 аналогічної угоди з Туреччиною,
- 8. Рекомендували ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "Адміністративне право України"
діяльності та організаційні структури. - К.: На уково думка, 1990. 5. Авер'янов В. Адміністративне право України: доктрінальні ас пекти Реформування / / Право України. - 1998. - № 7. 6. Авер'янов В. Актуальні Завдання Реформування адміністратів ного права / / Право України. - 1998. - № 8. 7. Авер'янов В. Реформування українського адміністратівного пра ва: Черговий етап / / Право України. - 2000.
- 2. 1. за предметом регулювання розрізняють
діяльності з реалізації державного управління (розд. 4 КпАП). 2. за формою вираження а) зобов'язують - розпорядчі вчиняти певні дей-наслідком (ст. 285). б) забороняють - передбачають заборону на вчинення визна-ділених дій в певних умовах. в) уполномочивающие - виражається можливістю адресата дію-вовать в рамках, встановлених вимог за своїм
- Види і стадії адміністративного права
діяльності входять також здійснення контролю за правильним виконанням поста- лення та вирішення всіх пов'язаних з ним питань. Припинення ис-нання постанови за встановленими законодавством основани-ям. 2) фактичне виконання Діяльність державних органів з приведення в исполне-ня спрямованих їм постанов має на меті безпосередній-ную реалізацію
- Підзаконні акти як джерела арбітражного процесуального права:
діяльності арбітражних судів полягає в тому, що визнання нормативного акта або договору або окремих їх положень не відповідають Конституції РФ - підстава для скасування в установленому порядку положень інших нормативних актів, заснованих на нормативному акті чи договорі, визнаному неконституційним, або відтворюють його або містять такі ж положення , які були предметом
|