| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
45. Особливості розгляду зовнішньоекономічних спорів, однією зі сторін яких є держава |
||
|
Специфікою правового регулювання ЗЕД є особливий порядок розгляду спорів між суб'єктом ЗЕД або іноземним суб'єктом господарської діяльності, з одного боку, державою - з іншого. Законодавство про ЗЕД забезпечує захист не тільки суб'єктів ЗЕД України, а й іноземних суб'єктів господарської діяльності, право яких порушено, тобто, в основному, підприємців, для яких міжнародна торгівля та інвестування, зарубіжна господарська діяльність - спосіб отримання прибутку. Закон про ЗЕД від 16.04.1991 р. адресований в цілому не тільки суб'єктам ЗЕД, але й іноземним суб'єктам господарської діяльності. Головний нормативний блок, який регулює питання захисту їх прав та інтересів у взаємовідносинах з державою, а також взаємної з державою відповідальності, міститься в розділах VI і VII Закону. Зокрема, тут закладені принципи захисту підприємців-нерезидентів. По-перше, це відповідальність держави безпосередньо перед іноземним суб'єктом господарської діяльності за заподіяний збиток, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду. По-друге, дії державних органів та офіційних посадових осіб вважаються діями України як держави в цілому (ст.34). Ця обставина, у свою чергу, зумовлює підвідомчість спорів загальним судам (ст.39). По-третє, створення суб'єктами ЗЕД спільно з нерезидентами суб'єктів підприємницької діяльності на території України є одним з видів зовнішньоекономічної діяльності (ст.4), і вже тільки в силу цієї обставини такі суб'єкти (спільні підприємства тощо) користуються такою ж захистом при заподіянні їм шкоди державою, що й іноземні суб'єкти господарської діяльності. При тому, в ролі представника держави в судовій справі за позовом до останнього може виступати прокурор (ст.34). Порядком, передбаченим Законом про ЗЕД, не може скористатися особа, яка не є суб'єктом господарської діяльності або не здійснює будь-якого виду ЗЕД, передбаченого ст.4 Закону про ЗЕД, наприклад, спільної підприємницької діяльності з небудь з певних ст.З Закону суб'єктів ЗЕД. Сама ж по собі приналежність до якого-небудь виду суб'єктів ЗЕД, зазначеному в ст.З Закону про ЗЕД, не дає права скористатися порядком захисту, передбаченим у цьому Законі. У ст.39 Закону про ЗЕД не закріплено можливості розгляду спору з державою суб'єкта ЗЕД або іноземного суб'єкта господарської діяльності іншими органами крім суден України, якщо спір виник з питання застосування цього Закону або законів, прийнятих для його виконання. Однак, якщо за міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, ця можливість допускається, то в силу примату міжнародних договорів такий порядок в даному випадку також може бути реалізований. Попереднє звернення в національні суди не обов'язково, якщо міжнародний договір його не вимагає. Так, ст. XIII Угоди з Канадою про заохочення і захист інвестицій допускає безпосереднє звернення до Міжнародного центру з вирішення інвестиційних спорів. Отже, це право зберігається і тоді, коли Закон про ЗЕД передбачає розгляд спору з державою в національних судах (наприклад, оскарження, згідно ст. 37, у судовому або арбітражному порядку спеціальних санкцій, що застосовані до суб'єктів ЗЕД або іноземних суб'єктів господарської діяльності). Інший приклад - ст. 7 аналогічної угоди з Туреччиною, яка передбачає можливість звернення до Арбітражного суду Міжнародної торгової палати за умови, що зацікавлений інвестор передав спір на розгляд суду приймаючої держави-учасника спору і остаточне рішення не було винесено протягом одного року. Відповідно до частини другої ст.26 Закону від 19.03.96 р. "... Все інші спори підлягають розгляду в судах та / або арбітражних судах України або за домовленістю сторін у третейських судах, у тому числі за кордоном ". Оскільки заголовок статті 26 Закону - "Порядок розгляду спорів" - не уточнює коло спорів, слід виходити з того, що під "іншими" розуміються спори між будь-якими особами, що випливають з будь-яких відносин, регульованих цим Законом (крім предмета спору, зазначеного у частині першій ст. 26), причому ці спори розглядаються в порядку загальної юрисдикції. Предметом спору з державою тут можуть бути не тільки питання інвестиційної діяльності (державного регулювання іноземних інвестицій та діяльності підприємств з іноземними інвестиціями), а й "іншої господарської діяльності" (частина перша ст. 7 Закону). Крім того, держава може бути стороною спорів у приватно-правових рамках, коли воно є контрагентом комерційного договору з інвестором. Такі спори розглядаються у порядку частини другої ст.26 Закону. Державне регулювання іноземних інвестицій та діяльності підприємств з іноземними інвестиціями - досить широкий предмет, з якого можуть випливати публічно-правового характеру суперечки з питань оподатковування, по захисту права власності, із заподіяння шкоди інвестору або підприємству, по охорони навколишнього середовища, та ін Якщо стороною спору виступає іноземний інвестор, іншою стороною є держава в цілому. Наприклад, інвестор має право в порядку частини першої ст.26 пред'явити в загальному суді позов державі з питання застосування норм законодавства про оподаткування до належить йому підприємству. Якщо позов з тим же предметом буде заявлений самим підприємством (а воно може це зробити вже лише в порядку частини другої ст. 26), відповідачем виступить не держава в цілому, а його орган - Державна податкова адміністрація або її відповідне територіальний підрозділ, а справа буде підвідомча арбітражному суду. У разі спору з питання нормативного встановлення умов оподаткування, підприємство має право звернутися до відповідного арбітражного суду з позовом до органу держави (аж до Кабінету Міністрів України), який видав оскаржуваний норматив-вий акт, про визнання акта недійсним. В обох прикладах держава також, по суті, є стороною в спорі, але не учасником судової справи. Розгляд "інших спорів", згідно частини другої ст.26, можливо в третейських судах за домовленістю сторін, в т.ч. "Інших спорів" за участю держави. Успадковані з радянських часів і давно потребують перегляду Положення про третейські суди (Додаток до ЦПК) та Положення про третейський суд для вирішення господарських спорів, затверджене Госарбитражем при Раді Міністрів СРСР 30.12.75 р., не передбачають спорів за участю держави, однак ці нормативні акти не виключають іншої процедури третейського розгляду, зокрема, для розгляду "інших спорів", в тому числі спорів іноземного інвестора з державою, за умови, якщо такий розгляд що не суперечить частині першій ст. 26. При цьому доцільно використовувати широко визнаний у міжнародній практиці Арбітражний регламент Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) від 15.12.76 р. В силу частини другої ст.26 Закону від 19.03.96 р., рішення третейського суду підлягає примусовому виконанню. Існує також поки не використовувана на практиці можливість розгляду спорів за участю іноземного суб'єкта господарської діяльності або інвестора з приймаючою державою за допомогою Постійно діючого арбітражного суду в Гаазі на підставі Конвенції про мирне врегулювання міжнародних суперечок 1899 (у редакції 1907 р.), учасником якої в порядку правонаступництва є Україна, і нових Примірних правил для арбітражних спорів між двома сторонами, з яких одна є державою (прийняті Адміністративною радою Суду і введені в дію 06.07.93 р.). Не виключено і звернення з майновим позовною вимогою до України іноземного громадянина або юридичної особи до Європейського суду з прав людини в Страсбурзі на підставі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 , прийнятої в рамках Ради Європи та ратифікованої Законом України від 17.07.97 р., де передбачається, що "... Будь-яка фізична або юридична особа має право користуватися своїм майном, яким воно володіє. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права ". Такі спори (в т.ч. підприємницького характеру) нерідкі в практиці ЄСПЛ. У відповідності зі сформованою практикою, представником України в міжнародних судових інституціях виступає спеціально уповноважений представник уряду України. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 45. Особливості розгляду зовнішньоекономічних спорів, однією зі сторін яких є держава " |
||
|
||