8.1.2. Вплив стратегій на геополітичні картини світу XX в.

Протягом XX в. геополітичний формат світу змінювався кілька разів. Початок століття «цивілізоване» людство зустрічало з передчуттям фатальної неминучості війни за переділ світу. Основними причинами цієї війни служили вистави «обділених» держав, що не зуміли створити «гідні» їх світового статусу колоніальні імперії (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія, Японія), але, з іншого боку, що показали більш високі темпи економічного розвитку, наздогнати, а часом і перегнати в промисловому і військовому відношенні «старі» імперіалістичні країни (Великобританію, Францію, Іспанію, Португалію, Голландію, Росію). Ще до Першої світової

370

війни цивілізований світ розколовся на два блоки: Антанту (Великобританія, Франція, Росія), головною метою якої було збереження «статус-кво» , тобто історично сформованого колоніального поділу світу, і Троїстий союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія), призначенням якого, очевидно, була трансформація «статус-кво», територіальний переділ світу. Перемогла у Першій світовій війні Антанта не тільки зберегла за всіма «старими» колоніальними державами їхньої імперії, а й позбавила Німеччину останніх колоній. Таким чином, до і під час Першої світової війни світ був біполярним, протистояння «старих» і «нових» колоніальних держав призвело до світової війни, а геополітичні підсумки цієї війни ніяк не влаштовували переможені країни. Тому, як тільки дозволила міжнародна обстановка, переможені, «скривджені» країни почали готуватися до нового переділу світу. Був утворений реваншистський блок - Антикомінтернівський пакт (Німеччина, Італія, Японія), держави якого, спритно граючи на комуністичну загрозу, крок за кроком вирішували свої геополітичні проблеми. У відповідь на нову загрозу Великобританія і США уклали Атлантичну хартію, до якої потім приєдналися Франція і СРСР. Світ знову став біполярним.

Слід зазначити, що сама по собі біполярність світу в різні періоди XX в. була різною. До Першої та Другої світових воєн, коли однозначно свої позиції як членів блоків визначило обмежене число держав, біполярність, протистояння цих держав у світовому, глобальному масштабі в сенсі підтримки іншими країнами світу позицій того чи іншого блоку була виражена неявно, неоднозначно. Це так звана «м'яка» біполярність. Під час Першої та Другої світових воєн бі-полярність набуває «жорсткий» характер: майже всі країни земної кулі (особливо це стосується часу Другої світової війни) виявилися так чи інакше (як колонії, залежні країни, як торгові партнери, що постачали воюючі держави тими чи іншими ресурсами) втягнутими у війну. Після закінчення Другої світової війни, коли визначилися дві супердержави (США та СРСР), роль третьої світової супердержави намагалася грати Великобританія. До цього було чимало передумов. Здобувши перемогу у війні і зберігши свою колоніальну імперію, британська політична еліта намагалася протистояти несприятливим змінам у світі та країні. Але величезні витрати ресурсів на

371

військові цілі і утримання колоній були вже не під силу державі.

У наприкінці 1956 р. після націоналізації Єгиптом Суецького каналу Великобританія, підтримана Францією та Ізраїлем, спробувала повернути свої позиції в Близькосхідному регіоні і проявити себе як світова держава. Після зіткнення ізраїльських і єгипетських військ на Синайському півострові уряди Англії та Франції в ультимативній формі зажадали від президента Єгипту Насера припинити військові дії і погодитися на окупацію англо-французькими військами зони Суецького каналу. Насер ультиматум відхилив, виник так званий Суецький криза. Після кількох днів бомбардувань і введення англійських і французьких кораблів у зону бойових дій англійська морська піхота зайняла міста Порт-Саїд і Суец, а ізраїльські війська окупували півострів Синай. Успіх, здавалося, був в наявності, але в справу втрутилася одна з наддержав. Уряду Великобританії, Франції та Ізраїлю отримали ультимативну вимогу від лідера СРСР Н.С. Xрущева припинити агресію. Протягом доби вогонь був припинений і почалося виведення окупаційних військ. Цей момент, мабуть, з урахуванням подальшого розпаду Брі

372

танской колоніальної імперії і трансформації її в Співдружність Націй був кінцем Британії як світової держави, а одноосібним лідером Заходу стали США, що не брали участь в Суецький подіях. Британські геополітики надалі стали оцінювати статус своєї країни як «середня держава першого класу».

Таким чином, трансформація «багатополярного» довоєнного світу, що складався з декількох центрів сили (Німеччина, Італія, Японія, Великобританія, Франція, США, СРСР), була не тільки результатом перемоги країн коаліції, а й підсумком змін у співвідношенні економічних і військових сил країн всередині коаліції. При цьому геополітична конфігурація світу змінювалася кілька разів.

1. Освіта семи центрів сили, семи великих держав (див.

2. Створення двох блоків держав (Антикомінтернівський пакт і Атлантична хартія) - «біполярний світ».

3. Перемога союзників (Атлантичної хартії) - «однополярен-ний» світ.

4. Усвідомлення кожною державою-переможницею своїх національних інтересів, відмінних від інтересів інших держав-переможниць, - «тріполярний» світ (США, СРСР, Великобританія).

5. Створення нових військово-політичних блоків (НАТО і Варшавський договір) - новий «біполярний світ».

Нова трансформація геополітичної картини світу була викликана перебудовою (основні геополітичні події: 1987 р. - доповідь М.С. Горбачова на січневому пленумі ЦК КПРС; 1989 р. - руйнування Берлінської стіни; 1991 р. - Біловезькі угоди про демонтаж СРСР), що викликала цілий ланцюг важливих геополітичних подій (розпад Югославії, Чехословаччини, численні збройні конфлікти), що призвели зрештою до розпаду всього соціалістичного світу, що складав другий полюс протистояння. Біполярна геополітична система впала. Світ вступив в черговий еволюційний процес.

Сучасний світ має приблизно однакові можливості перетворитися в ієрархічну, «однополярну» світосистем на чолі з США. Другу сходинку цієї ієрархії можуть зайняти держави - постійні члени Ради Безпеки, володіють ядерною зброєю (Росія, Великобританія, Франція, Китай),

373

третю - найбільш розвинені в промисловому відношенні країни світу: Японія, Німеччина, Канада, Австралія, країни Бенілюксу, Скандинавії, Південної Європи і т.д. (Наприклад, всі 29 країн ОЕСР, за винятком постійних членів Ради Безпеки). На четверту ступінь цієї ієрархії слід поставити лідерів світу, що розвивається, наприклад «східних (азіатських) тигрів» (Південна Корея, Тайвань, Сінгапур), регіональні геополітичні «центри сили»: Індію (Південна Азія), Бразилію (Південна Америка), ПАР (Південна Африка), Нігерію (Центральна Африка), Єгипет (Північна Африка, арабський світ). На п'ятому ступені виявляться найменш розвинені країни. Цю ієрархію можна ускладнити більш докладної диференціацією всіх країн світу.

Світ також може стати знову біполярним з тією різницею, що в ХХ1 в. роль першого полюса гратимуть об'єднана Північна Америка (США, Канада, Мексика, що створили спільний ринок - НАФТА) і об'єднана Європа, а на роль другого геополітичного полюса світу, можливо, претендуватиме Китай. У такому випадку можуть з'явитися варіанти цього нового полюса біполярного світу. Наприклад, геополітичний союз Росії і Китаю з включенням в орбіту їхнього впливу країн СНД, Монголії, Північної Кореї, деяких країн Південно-Східної Азії або союз Росії, Китаю та Індії, контролюючий практично всю Євразію, за винятком арабського світу та Західної Європи.

Не виключено і перетворення світу в «багатополярний», коли регіональний лідер контролюватиме свою територію.

Інформація, релевантна " 8.1.2. Вплив стратегій на геополітичні картини світу XX в. "

1. 4.1. МОДЕЛЬ геополітичне становище Росії Росія в системі Великих просторів
   впливу СРСР. 2. На сході - прикордонний Китай, який володіє значним військово-технічним потенціалом, а також Японія, яка хоч і не є військовою державою, але спирається на військовий Американо-Японський союз. Геоекономічне «тиск» на Росію: 1. Росія знаходиться в оточенні економічної Тріади світу - на заході Європейський Союз (більше 20% сумарного ВВП світу); на сході
   
2. Зовнішні геополітичні концентри і сектори
   вплив Росії у світі значною мірою визначається ходом її економічного розвитку, стратегією у виборі геоекономічних сфер і чітко сформульованим геополітичним кодом, відповідним реальному економічному, соціальному, політичному і культурному потенціалу
   
3. 6.1.2. Мережева стратегія CLLIA
   впливу. Вона може називатися 251 громадянським суспільством, загальним профспілковим рухом - суть не змінюється. Люди, задіяні в цих структурах, часто самі не підозрюючи, ведуть необхідну підготовку до майбутньої війни. Так, екологи говорять про екологічну обстановку та підприємствах-забруднювачі. Правозахисники приймають звернення громадян про факти корупції, приниженні їх прав та ін
   
4. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
   вплив на формування геостратегії РФ. 30. Основні умови відродження Росії і перетворення країни на провідну світову державу. 31. Назвіть три рівні національних інтересів
   
5. 5.3. Модель геополітичного становища Росії
   впливу СРСР. 2. На сході прикордонний Китай, який володіє значним військово-технічним потенціалом, а також Японія, яка хоч і не є військовою державою, але спирається на військовий Американо-Японський союз. Геоекономічне «тиск» на Росію: 1. Росія знаходиться в оточенні економічної Тріади світу - на заході Європейський Союз (більше 20% від сумарного ВВП світу); на сході
   
6. 1.2. Світова і вітчизняна політична географія: основні концепції та ідеї
   впливу »в просторі, інакше кажучи - виділення впливу фактора простору на політику« в чистому вигляді ». У багатьох дослідженнях початку 1970-х років політико-гео-графи - «біхевіористи» займалися абстрактним людиною в абстрактному просторі, не цікавлячись ні соціальної приналежністю особистості, ні характером розселення, її доступом до інформації, заняттями, характером поселення і т.д. Чи не
   
7. 1.3. «Нова» політична географія: витоки, проблематика, теорія
   впливом якої розвивалися окремі країни. У ній Валлерстайн виділив три головні елементи: (1) єдиний світовий ринок, (2) наявність принаймні кількох економічно потужних країн, жодна з яких не могла його політично контролювати поодинці. Формування світового ринку стало можливим саме завдяки ренции товарів безлічі країн, (3) трехзвенная ієрархічна структура: ядро -
   
8. Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
   вплив багатьох соціально-економічних, географічних, політичних, національно-психологічних, духовних та інших факторів на державність Росії. Від обмежено-класових, вульгаризували характеристик виникнення Російської держави до широких соціологічним узагальнень - мабуть, так сьогодні ставиться ця проблема. Фактори, що визначають особливості російської державності. І
   
9. ГЛОСАРІЙ
   впливу. Один з головних інструментів впливу - влада: у цьому випадку вплив виступає як проміжної мети (кінцева мета - очікуваний результат впливу), а влада - в якості засобу досягнення цих цілей. Є й інші інструменти впливу, наприклад, звернення до потреб об'єкта впливу (людини, групи). Вплив, влада і потреби - тісно взаємопов'язані. Приклад: виступаючи в
   
10. § 3. Економічні та політичні результати другої світової війни для західноєвропейських країн
    вплив комуністичних партій, активізувалися інші демократичні рухи. Найбільших успіхів домігся пролетаріат Франції та Італії, де були створені потужні профспілкові об'єднання трудящих (Загальна конфедерація Праці у Франції і Загальна італійська конфедерація праці). Робочий клас цих країн вже в умовах фашистської окупації виступав у ролі активної сили єдиного Національного