| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
? 4. Акції |
||
|
Поняття акції. Акція (від латинського actio - розпір- ються, дозвіл, претензія) являє собою часткову цінну папір. Акція підтверджує право акціонера брати участь в управ- леніі акціонерним товариством, в розподілі доходів суспільства і залишків майна після ліквідації. Акціонер не може потре- бовать повернення свого вкладу від акціонерного товариства. Повернути кошти акціонер може тільки в результаті продажу акції дру- гому особі. На ньому лежить підприємницький ризик. Рівень ді- дивідендів по акціях може виявитися нижче рівня доходу альтерна- тивних форм приміщення капіталу. На сьогоднішній день російське законодавство містить три легальних визначення поняття акції, в яких закладені істотні відмінності. Згідно ст. 36 Основ 1ражданского законодавства, "акцією визнається цінний папір, що засвідчує право її власника (акціонера) на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні справами акціонерного товариства і частина майна, що залишилося після його ліквідації ". (* 1) Положення про випуск та обіг цінних паперів і фондових біржах в РРФСР визначає акції як "будь-які цінні папери, засвідчують право їх власників на частку у власних середовищ- ствах акціонерного товариства, на отримання доходу від його діяч - ності і, як правило, на участь в управлінні цим товариством "(* 2). Право на участь в управлінні акціонерним товариством мають тільки володарі звичайних акцій, було б невірно приписи- вать це право і власникам привілейованих акцій. Тому уточнення у Положенні про те, що акціонер " як правило "бере участь в управлінні суспільством виглядає більш вірним. Невдалим слід визнати визначення акції, дане в Положенні про акціонерні товариства , де акція визначена як цінний папір, що випускається акціонерним товариством і впевнилися- ющая право власності на частку в статутному капіталі товариства. Найважливішим майновим правом акціонерного товариства є право власності на майно, представлене статутним капі- талому на момент виникнення суспільства. Грошові суми та інші майнові цінності, вкладені в якості внеску за прид- (** 1) Відомості З'їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР. 1991. № 26 . Ст. 733. (** 2) СП РРФСР. 1992. № 5. Ст. 26. !! 214 тение членства, повністю переходять у користування, володіння і розпорядження акціонерного товариства як юридичної особи. Невірно приписувати право власності ще одному суб'єктів- ту - акціонеру. Акціонер не має речових прав на активи акці- онерного товариства, і тим більше, не є власником цих активів. Він має право при ліквідації товариства на частку в усьому майні, а не в статутному капіталі. Лише при створенні товариства обсяг майна збігається з статутним фондом. Акціонер - тільки власник цінного паперу, безпосередньо розпорядником майна він не є. Майнова власність акціонерного гро- тва знеособлена, нею розпоряджаються всі акціонери, а також їх збори, правління, наймана адміністрація. Тільки по відношенню до неї він може реалізувати відношення власності: продати, подарувати , передати у спадок. Акції відкритих акціонерних об- ществ можуть переходити від однієї особи до іншого без згоди інших акціонерів. Акції закритого товариства можуть переходити від однієї особи до іншої з деякими обмеженнями. В акціонера є корпоративне право - брати участь у управ- леніі акціонерним товариством. Він володіє також зобов'язання - вими правами: правом вимагати виплати оголошених дивідендів; право на належну частку майна, що залишилася після лик- видации акціонерного товариства . Ціна акції. Прийнято розрізняти: номінальну ціну акції, яка вказується на самому папері. Правильне визначення номіналу має суттєво- ве комерційне значення. Так, якщо акціонерне товариство бажає мати якомога більше число інвесторів, то воно повинно уста- новить мінімальний номінал своїх акцій. Тоді їх зможуть пріоб- ресті ті, у кого порівняно невеликі доходи. Навпаки, коли акціонерне суспільство зацікавлене в обмеженні кола можли- них акціонерів, тоді воно встановлює високу номінальну ціну акції. При створенні, наприклад, Московської центральної фондової біржі було прийнято рішення встановити номінальну вартість акцій в 500 тисяч рублів. Для подальшого руху акції на ринку цінних паперів номінальна її ціна практично не має значення і носить чисто інформативний характер, указуючи на величину пайового капіталу. Не випадково в країнах, де акціонер- ная власність є основною, наприклад, в США, випуску- емие в обігу акції не несуть ніякої інформації про їх номіналі. Просто вказується, що капітал акціонерної корпорації розбитий на X частин ; !! 215 емісійну ціну акції, за якою вона продається на первинному ринку (емітується). Емісійна ціна найчастіше відрізняється від номінальної, оскільки розміщення акції емітент провадить, як правило, через посередницьку дилерську фірму. Дилер скуповує в емітента за погодженою ціною випущений- ную в продаж партію акцій, яку реалізує потім серед інвесторів. У нашій країні емісійна ціна практично завжди спочатку збігається з номінальною, але є вже приклади, коли брокерсько-дилерські фірми беруть на себе рішення задачі по раз- мещения акцій; 'ринкову (курсову) ціну, за якою акція котирується (оцінюється) на вторинному ринку цінних паперів. Це - основна форма ціни акції для фондового ринку . Саме курсова ціна визначає реальну цінність даної акції. Вторич- ний ринок, будучи механізмом постійної перепродажу цінних паперів, визначає ступінь довіри інвесторів до даної акції. Ефективне функціонування вторинного ринку засноване на підтримці високої ліквідності акцій, забезпечують постійні- ний і плавний їх перехід насамперед на фондових біржах; балансову (книжкову) ціну акції, яка визначається на основі документів фінансової звітності. Найчастіше це відбувається в ході аудиторських перевірок для поза- сения акцій в список акцій, що котируються на певній біржі. Реквізити акції. Цінний папір, як строго формальний документ, повинна містити передбачені законом реквізити. В іншому випадку вона визнається недійсною. Акція повинна містити ряд обов'язкових реквізитів: фір - менное найменування товариства, що випустило акцію, його місцезнаходжен- ходіння, найменування цінного паперу, її порядковий номер, дату випуску , категорію акції, номінальну вартість, ім'я власника, розмір статутного фонду та кількість випущених акцій, термін виплати дивідендів, підпис керівника організації. Інші реквізити включаються емітентом у текст акції за бажанням. Після повної оплати вартості акцій акціонеру видається на руки акція або її сертифікат - папір, що свідчить про володіння зазначеного в ній особи певним числом акцій товариства. При первинному розміщенні сертифікати акцій видаються передплатнику безкоштовно. Якщо акція є представником статутного капіталу суспільства, то сертифікат є представником позначеного на ньому числа акцій. На сьогоднішній день в Росії діють Постанова Уряду "06 впорядкування виробництва бланків цінних паперів !! 216 в Російській Федерації" від 3 липня 1992 р. і розроблене Міністерством фінансів РФ "Положення про порядок та умови видачі ліцензій на виробництво та ввезення на територію Російської Федерації бланків цінних паперів" від 22 квітня 1993 р., регулючі- ющіе виготовлення і ввезення бланків цінних паперів на територію Росії. (* 1) Наслідки втрати акції. Власник іменної акції у разі: втрати даної цінних паперів отримує натомість новий сертифікат. ^ У разі втрати цінного паперу на пред'явника вона може бути відновлена в порядку, передбаченому гл. 34 ЦПК РРФСР, який полягає в наступному. Особа, що втратила такий документ, може просити суд за місцем знаходження акціонерного товариства, випустив цінний папір, про визнання цінного паперу недійсними- тельной і про відновлення прав по ній. У цьому випадку суд виносить ухвалу про заборону вказаному товариству виробляти платі- жи з даної цінному папері, а також про публікації за рахунок заяви- теля в місцевій газеті пропозиції фактичному держателю цінного паперу подати у тримісячний строк заяву про свої права на цінний папір. У разі, якщо фактичний власник документа існує і заявляє про свої права на цінний папір, то за позовом особи суд буде розбирати їх суперечка про права на цінний папір. Слід мати на увазі, що цінний папір на пред'явника не може бути витребувана від добросовісного набувача, у тому числі в разі втрати або розкрадання. При цьому під сумлінним прид- татель розуміється особа, яка не знала і не могла знати, що набуває цінний папір у особи, що не має права її відчужувати. Якщо ж заява від фактичного держателя не надходить, суд може винести рішення про визнання втраченого документа недей- ствительность, що є підставою для видачі особі, утратівше- му цінний папір, нового аналогічного документа. Класифікація акцій. Її можна проводити за двома основа- ніям: за характером функціонування на ринку цінних паперів і в Залежно від обсягу прав, які укладені в акції. А. За характером функціонування на ринку цінних паперів акції поділяються на іменні і пред'яви- тельские. Іменні акції виписуються на ім'я певної володів- ца, а дані про власника реєструються в спеціальному реєстрі акціонерного товариства. У нашій країні принципи реєстрації ак- (** 1) Див: Цінні папери. Нормативні акти і документи. С. 251 - 261. !! 217 рів та ведення реєстру акціонерів акціонерного товариства регламентовані Указом Президента РФ від 27 жовтня 1993 "Про заходи щодо забезпечення прав акціонерів". (* 1) Акціонером в цьому випадку визнається тільки той власник, про який в книзі є відповідна запис із зазначенням часу і кількості прид- тенних акцій. Безсумнівним достоїнством іменних акцій є постійна можливість контролю процесу руху акціонерного капіталу і концентрації паперів в руках окремих акціонерів. Разом з тим іменні акції мають невисоку ліквідністю на вторинному ринку цінних паперів, оскільки їх перереєстрація на ім'я нового власника в значній мірі ускладнює процес їх обігу. Акції на пред'явника допускають вільну купівлю-продаж на вторинному ринку без необхідності реєстрації де-небудь нового власника. У силу цього вони вільно обертаються на фондовому ринку. Іменні і представницькою акції розрізняються також тим, що, як правило, перші випускаються великого гідності, а пред'явницькі - звичайно відносно невеликого номіналу, що також визначено їх характером звернення на фондовому ринку. Б. Залежно від обсягу прав, які виникають при придбанні акцій, розрізняють звичайні і привілейовані акції. Корпорації випускають два основних типи акцій: обикновен- ні (рядові, прості) і привілейовані (преференційні). Основні відмінності між цими типами акцій полягають в харак- тере отримання доходу та участі в управлінні акціонерним громад- твом. Привілейовані акції надають держателю визна- лені, що передбачаються в статуті, переваги порівняно з іншими (звичайними) акціями. В ієрархії цінних паперів при- привілейованих акції займають проміжне положення між облігаціями і звичайними акціями. Вони не дають їх власникові права голосу на загальних зборах. Винятком можуть бути лише випадки, коли дивіденди на них не оголошувалися певне число разів. Поява привілейованих акцій на ринку цінних паперів пов'язано з прагненням знайти компроміс між бажанням привернути нових інвесторів і небажанням розбавляючими контроль над підпри- ятием, надаючи їм право голосу. Взаємини інвесторам предостав- (** 1) Див: Відомості Верховної Ради та Уряду РФ. 1993. № 44. Ст 4192 !! 218 ляють певні привілеї. Тримач даного виду акцій має перевагу перед держателем звичайних акцій при розподіл дивідендів і майна корпорації у випадку її ліквідації, однак він не має такої переваги перед креди- торами корпорації. Власникам привілейованих акцій виплачу- ється гарантований дохід у вигляді фіксованих дивідендів. Звичайна (проста) акція дає її власнику право голосу при вирішенні питань на зборах акціонерів і бере участь в рас- пределенія чистого прибутку після поповнення резервів і виплати дивідендів за привілейованими акціями (префакціям), а в разі ліквідації товариства - на отримання частки майна, пропорції- порційно кількості акцій, якими володіє акціонер. Розмір напів- чаєм по ній доходу безпосередньо залежить від результатів роботи товариства і нічим іншим не гарантований. На практиці більш високі дивіденди виплачуються зазвичай по простих акціях, оскільки збільшення прибутку корпорації не позначається, як правило, на розмір дивідендів по прівілегірующіх- ванним акціям. Характеристики привілейованих акцій являють собою компроміс між інтересами корпорацій та інвесторів. З точки зору компанії, префакції не створюють до неї претензій, характер- них для облігацій. Немає терміну погашення, який може співпасти з несприятливими для компанії часом, і, отже, підприємство не ризикує тим, що активи його перейдуть в руки кредиторів через несвоєчасну сплату дивідендів. Як правило, законодавство суворо регулює операції з борговими інстру- ментами, і компанія зробить все можливе, щоб сповна і Вовре- ма розрахуватися з власником облігацій. Але їй немає потреби соблю- дати цю точність у розрахунках з акціонерами. Виплата дивідендів ніколи не переривається без серйозних причин, але, щоб зберегти робочий капітал при надзвичайних обставинах, рада директо- рів може не оголошувати дивіденди на привілейовані (префи- ренціальние) акції і звичайні акції. Зручніше випустити префакціям, ніж облігацію, якщо основні засоби вже закладені і перезаставлені або занадто малі для заклада. Правове регулювання акцій в нашій країні не є розгорнутим і всеосяжним. Та й практика їх використання поки небагата. Тому звернемося до досвіду західних країн, детально описаному в юридичних виданнях. Відзначається, що преференції- альна акція називається так тому, що вона дає держателю пре- ференции (пільги), яких не мають інші співвласники корпо- рації. Перша преференція стосується активів. У разі ліквідації !! 219 корпорації спочатку задовольняються претензії кредиторів, потім - претензії держателів префакції і, нарешті, претензії держателів звичайних акцій. Ця пільга щодо активів притаманна блешні- ству випусків префакції. Друга пільга стосується дивідендів. Чи не- які компанії випускають декілька класів преференційних акцій, позначаючи їх різними індексами. Положення, коли раз- особисті класи префакції знаходяться в однаковому ставленні до активам та дивідендам, іменується латинським терміном "parri passu". Права утримувачів преференційних акцій визначені уста- вом корпорації. Якщо статут не передбачає продаж префакції, то корпорація повинна отримати дозвіл на внесення відповідними- ющей поправки в нього (якщо тільки статут не залишає рішення питання про випуск префакції на розсуд директорів). Важливе значення для інвесторів мають умови звертання- ня привілейованих акцій: чи будуть вони з кумулятивним диви- Денді або з некумулятивною; чи передбачається викуп акцій і за рахунок яких коштів (викупної, відкладений фонд); передбачало- ється чи є можливість конвертації (обміну) привілейованих ак- ций на звичайні і на яких умовах. Більшість преференційних акцій мають властивість куму- ляции дивідендів. Це означає, що всі неоплачені дивіденди накопичуються в так званих арріях. Деякі інвестори скуповуватимуть преференційні акції, розраховуючи на поліпшення фінансового становища підприємства та виплату дивідендів. Якщо такий розрахунок виправдається, то Арріі отримають ті, хто володіє префак- ціями на момент оголошення дивідендів. Нічого не отримають ті, хто володів ними раніше. Відсотки на Арріі не нараховуються. Власникам некумулятивних преференційних акцій ді- дивідендів виплачуються по оголошенню ради директорів. У випадку неоголошення дивідендів Арріі не нараховуються, і власники НЕКу- мулятівних префакції не можуть розраховувати на компенсацію, коли виплата поновлюється. Преференційні акції поділяються також на повернення- Цінні та безповоротні. Зворотність зручна для компаній, але не для інвесторів. Зворотні префакції передбачають виплату пре- ми Академії - свого роду компенсації за можливий викуп преференції- альних акцій, до незадоволення держателя. Зазвичай про викуп пре- дупреждают за 30 днів. Багато поворотні преференційні акції випускаються з умовою, що буде створено викупної фонд. У цьому випадку компанія погашає щорічно через скупку на відкритому ринку певну кількість акцій. фонд є гідністю випуску. Полягає вона в тому, що !! 220 якщо ціна акцій впаде до або нижче ціни, заявленої при випуску, то компанія зробить все можливе, щоб викупити певний їх число, що стабілізує ринок цінних паперів. Іноді при випусках преференційних акцій застосовується відкладений фонд. Щороку компанія відкладає певний відсоток чистого прибутку або фіксовану суму для погашення випуску на Протягом ряду років. На відміну від викупного фонду, він витраті- ється і в тому випадку, якщо ціни префакций на ринку вище заздалегідь обумовленої величини. У цьому випадку корпорація викуповує акції у власників за фіксованою ціною, на їхнє незадоволення. Суще- ствование викупного і відкладеного фондів означає, що з кожним роком число звертаються префакций зменшується. Неповоротні преференційні акції не можуть бути погашені- ни до тих пір, поки існує корпорація. Це вигідно інвес- тору, але не вигідно емітенту, так як частина капіталу "заморожування ється "на весь період існування компанії. Тому неповернення- ність тепер рідко зустрічається серед умов випуску. Преференційні акції забезпечені багатими засобами для захисту. Щоб захистити утримувачів префакций, компанія може ускладнити ті обставини, при яких виплачуються дивіденди- ди держателям звичайних акцій. Це досягається за допомогою пункту про робочий капіталі, який свідчить, що виплата дивідендів на звичайні акції не повинна серйозно послабити фінансове становище компанії. Допускаються також обмеження на випуск префакций, які є старшими по відношенню до префакціям, випущеним раніше і перебувають в обігу. Існує кілька типів преференційних (прівілегірующіх- ванних) акцій. Прямі префакций - префакций із звичайними привілеями в щодо активів і дивідендів. Вони можуть передбачати всі або деякі з перерахованих вище умов випуску. Конвертовані префакций можна обміняти на обикновен- ві акції за заздалегідь визначеною ціною і в певний проме- моторошний часу. Умови конверсії обумовлюються при випуску акцій. Конверсійна ціна зазвичай встановлюється з невеликим (10 - 15%) перевищенням над поточною ринковою ціною звичайних акцій з тим, щоб уникнути передчасної конверсії. Большин- ство префакций зворотно, що дає компанії можливість нав'язати конверсію, коли ринкова ціна префакций починає перевищувати викупну ціну. У цьому випадку компанія призначає погашення кон- вертіруемих преференційних акцій за ціною викупу, і тримачі змушені обмінювати префакций, прагнучи реалізувати вигоду від !! 221 різниці в цінах. Переважно для інвестора, щоб Конверсія- онная привілей діяла не менше 3-х років. При викупі кон- вертіруемих префакций слід враховувати ряд умов. Конверсія має сенс тоді, коли ринкова ціна звичайних акцій по- підвищується над конверсійної в період дії цього привілею. Ретректівние преференційні акції являють собою цінні папери, які за певних умов можуть бути пред'явлені держателем емітенту для погашення в певний термін. Умови погашення виробляються при підготовці випуску. Тримач ретректівних префакций оповіщає про це компанію завчасно (приблизно за один місяць). Компанія встановлює певний термін дії привілеї вилучення, і, якщо термін закінчується, вони стають прямими префакціям. Преференційні акції з плаваючим дивідендом або пе- ремінним курсом називаються так тому, що величина дивіденду прикріплюється до процентної ставки якогось банку. Якщо відсоток зростає, то зростають і платежі по них, і навпаки. Префакций з правом участі дають їх власникові право на участь у прибутку (отримання додаткових дивідендів понад звичайних, встановлюваних у вигляді твердого відсотка на вкладений капітал) і на участь в управлінні (голосуванні на загальних зборах акціонерів). Як правило, ці акції випускаються для певної частини акціонерів, що володіють відповідною часткою акціонерного капіталу. Преференційні акції з ордерами дають їх власникові право купити певну кількість звичайних акцій і тим самим підвищити ліквідність випуску. Іноді ордера легко віддільні від префакций і можуть бути продані частинами або цілком при збереженні- нении префакций. При цьому корпорації вигідно обумовлювати видачу ордерів визначеними термінами, що утримує їх володів- ців від їх продажу до певного терміну. Існує ще один тип префакций - префакций з оплатою в іноземній валюті. Основна причина випуску таких акцій - коливання валютного курсу. Якщо іноземна валюта дорожчає щодо національної валюти, то власники виграють; якщо ж дешевшає, то утримувачі програють. Власники звичайних акцій є співвласниками компанії і постачальниками її первісного капі- тала. При процвітанні підприємства вони виграють від зростання ка- живила (ціна акцій зростає) і припливу дивідендів. Перспектива багаторазового збільшення невеликих вкладень привертає величезну кількість інвесторів до звичайних акціях. Але в разі не- !! 222 успішної діяльності компанії власники простих акцій можуть втратити свій капітал. Ця двояка перспектива дозволяє зрозуміти, чому капітал, вкладений в звичайні акції, називають вен- чурним (ризиковим) капіталом. Власник звичайних акцій опиняється на останньому місці, коли мова заходить про претензії на активи і прибутку компанії (Після кредиторів, власників облігацій та префакций). Дивіденд, по звичайних акціях за рішенням ради директорів може бути різко скорочено або ж не виплачений зовсім. Крім того, власники префакций та облігацій часто вимагають, щоб виплата дивідендів на звичайні акції не вела до скорочення робочого капіталу, i Іноді дивіденди виплачуються не грошима, а акціями. До цього часто вдаються швидкозростаючі компанії, напрямні значну частину прибутку в справу. Важливою особливістю звичайних акцій є право голосу. Слід зазначити, що воно може обмежуватися тим чи іншим типом звичайних акцій. Існують три типи акцій, обмежують це право: неголосуючі акції; підлеглі акції (дають право голосу, але в меншій мірі в розрахунку на акцію, ніж випущені тією ж компанією акції іншого класу); акції з обмеженим правом голосу (вони випускаються з лімітом на число акцій в одних руках, які мають право голосу). При цьому такі обмеження повинні бути позначені відпо- ствующим терміном. Практика західних країн показує, що початківці компа- нии воліють, як 'правило, випускати звичайні акції. Фіксовані платежі за привілейованими акціями є серйозним тягарем для компаній, що розвиваються, які винуж- дени всі вільні кошти вкладати в справу. На додаток до акцій можуть випускатися права і ордера. Право-це сертифікат, що дає можливість його власникові купити додаткову кількість акцій, пропорційне числу вже наявних у нього акцій даної компанії. Права продаються і купуються, будучи самостійним типом цінного паперу. Якщо звичайні акції компанії котируються на біржі, то автоматично котируються і продаються його права. Права стають об'єктом купівлі-продажу (до моменту втрати). Ордер - сертифікат, що дає право купувати акції за !! 223 фіксованою ціною в певний період. Ордер найчастіше випускається разом з акціями. Його можна відокремити від акції, і тоді він стає цінним папером. Ордери мають більш продов- жительность життя, ніж права (від року до декількох років з моменту випуску). Класифікацію акцій можна проводити також за характером звернення на фондовому ринку. Це насамперед "акції в обращені і ", тобто акції емітента, які постійно перебувають в обігу на фондовому ринку, і "портфель- ві акці і ", тобто які перебувають у володінні корпорацій, їх випустили. За характером обігу на фондовій біржі розрізняють "з а- реєстрування и е "і" незарегіст- рировать "акції. До перших відносяться мають лістинг і, що котируються (тобто випущені до обігу) на біржі. Другі знаходяться поза біржового обороту, вони продаються і купуються, минаючи біржу. У міру просування до ринкових відносин Росія все більш і більш буде враховувати досвід західних країн, оскільки в перспективі світ очікує економічна конвергенція. !! 223
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "? 4. Акції" |
||
|
||