Головна
ГоловнаІсторіяВсесвітня історія (підручники) → 
« Попередня Наступна »
Л. А. Колоцей, М. Я. Колоцей, М.В. Мартен, І. Д. Бєльська. Всесвітня історія новітнього часу: Учеб. пособіе.В 2 ч. Ч. 1 - 1917 - 1945 роки Л. А. Колоцей, М. Я. Колоцей, М.В.Мартен, І. Д. Бєльська / Відп. ред. Л. А. Колоцей. - Гродно: ГрГУ, 2002. - 226 с., 2002 - перейти до змісту підручника

Брестський мир, його результати.


Радянський уряд, керуючись Декретом про світ, повело боротьбу за вихід Росії з імперіалістичної війни, за загальний демократичний світ. Укладення миру відповідало життєвим інтересам всіх народів, втягнутих у світову бойню. Для Радянської республіки вихід з війни зв'язувався з необхідністю порятунку країни від національної катастрофи. В обстановці розвалу фронту і масового відходу солдатів з окопів по домівках продовження війни загрожувало Росії поразкою від переважаючих сил германо-австрійського блоку і поневоленням країни. Затримка з укладанням миру могла зупинити розвиток революції, викликати невдоволення багатомільйонних мас селянства і погубити справу російській революції. 20 листопада 1917 р. Раднарком віддав наказ Верховному Головнокомандувачу російської армії генералу Н.Духоніну негайно звернутися до командування Четверного союзу (блок Німеччини, Австро-Вен-гріі, Туреччини, Болгарії) з пропозицією призупинити військові дії в цілях відкриття мирних переговорів. Н.Н.Духонін відмовився виконувати наказ, тому був зміщений із займаної посади, а на його місце був призначений Н. В. Криленко. 26 листопада парламентарі, послані Головковерхом, вступили в переговори з німецьким командуванням і отримали його згоду на офіційне ведення переговорів. До Німеччини приєдналася і Австро-Угорщина. На прохання радянського уряду початок переговорів було відкладено на п'ять днів, щоб дати урядів Антанти можливість визначити своє ставлення до питання про світ. За ці дні Раднарком і НКЗС п'ять разів зверталися до всіх зацікавлених урядів із пропозицією приступити до негайного обговорення можливості укладання загального перемир'я.
Уряди країн Антанти і США не прийняли пропозицій більшовиків. Після цього 3 1 грудня 91 7 м. радянський уряд почав сепаратні переговори з Німеччиною та її союзниками в Брест-Литовську. Радянська делегація внесла пропозицію про негайне звернення до всіх воюючих країн, які не поданими на переговорах, із закликом при-
няти участь у складанні умов перемир'я на всіх фронтах. Була оголошена декларація, в якій пропонувалося всім учасникам переговорів оголосити, що передбачуване перемир'я має завданням встановити мир на демократичних засадах, викладених у Декреті про світ. Делегація супротивної сторони ухилилася від відповіді на дані пропозиції, а радянська делегація відмовилася підписати формальне перемир'я. Був оголошений семиденний перерву і було вирішено призупинити військові дії на російсько-німецькому, російсько-австрійському і російсько-турецькому фронтах.
1 3 грудня переговори були продовжені і завершилися укладенням перемир'я, яке передбачало припинення військових дій на 28 днів на всьому російсько-німецькому фронті. Але перемир'я не вирішувало остаточно питання про ви-ході з імперіалістичної війни.
Необхідно було укласти мир. Переговори про укладення миру почалися 22 грудня. Радянська делегація запропонувала проводити їх на базі радянського Декрету про світ. Німецька делегація формально погодилася, але за умови, що країни Антанти приєднаються до цих переговорів на тих же умовах (мир без анексій і контрибуцій). Ця заява від імені германо-австрійського блоку зроблені 25 грудня керівник німецької делегації міністр закордонних справ Кюль-ман. Роблячи застереження, Німеччина знала, що США і країни Антанти не приймуть участі в переговорах. Тому з боку Німеччини формальне визнання демократичних принципів миру було дипломатичним маневром, що прикривав її справжні наміри. Справжні плани Четверного союзу стали ясні 28 грудня, коли Кюльман вручив радянської делегації австро-німецький проект статей мирного договору. Австро-німецькі імперіалісти вимагали від Росії визнання їх права на анексію Польщі, Литви, частини Естонії. Радянський уряд, крім того, повинно було виплатити Німеччині величезну контрибуцію. При цьому німецькі делегати заявили, що у них нібито є документи, що свідчать про бажання населення зазначених областей перейти під заступництво Німеччини. Радянська делегація не визнала можливим чекати зазначений проект, і в той же день у засіданнях мирній конференції було оголошено перерву.
3 січня грудня відбулося засідання Раднаркому, де було вирішено продовжити переговори, протидіяти їх форсування німцями; наказувалося вести активну агітацію
проти анексій; вживати посилені заходи з реорганізації армії і обороні Петрограда. Було вирішено питання про склад делегації для продовження переговорів, і її головою став наркомзаксправ Л. Д. Троцький.
Другий етап переговорів почав 9 січня 1918 р. Делегації Четверного союзу продовжували маскувати свої агресивні наміри міркуваннями про такий собі «самовизначенні» окупованих областей. Троцький висловлював принципове прагнення радянського уряду підписати дійсно демократичний мирний договір. 18 січня 1918 делегації Четверного союзу в ультимативній формі пред'явили радянській стороні умови сепаратного миру з Росією. Було висунуто вимогу відділення від Росії не лише Польщі, частини Естонії, але й значної частини Білорусії. Л. Д. Троцький запропонував зробити перерву в переговорах.
З питання укладення миру на запропонованих умовах розгорілася гостра боротьба в ЦК РСДРП (б), в РНК, у ВЦВК.
В.І.Ленін вважав за необхідне укладення миру, незважаючи на важкі умови, щоб дати країні перепочинок: зберегти завоювання Жовтневої революції, зміцнити радянську владу, створити Червону Армію. У партії в цей час діяла сильна група «лівих комуністів» на чолі з М. І. Бухаріним, що виступала за продовження війни з Німеччиною в ім'я світової революції. На цих же позиціях стояли і ліві есери. Таку ж практично лінію зайняв і Л. Д. Троцький, ко-торий пропонував оголосити припинення війни, армію демобілізувати, але миру не підписувати. Він вважав, що німці наступати не можуть і не будуть.
30 січня радянська делегація повернулася до Брест-Литовська, і переговори були продовжені. 9 лютого делегації Четверного союзу в ультимативній формі зажадали відповіді на пред'явлені умови миру. Троцький відмовився. Він діяв відповідно до рішень ЦК і III Всеросійського з'їзду Рад, на якому позиція В. І. Леніна про укладення миру не знайшла схвалення. В.І.Ленін з прихильниками опинився в меншості. 10 1 лютого 91 7 м. переговори були перервані на основі формули Троцького. Після суперечок в керівництві Німеччини перемогла «військова партія», і 16 лютого німецьке командування заявило про припинення перемир'я і відновлення військових дій з 1 2:00 дні 1 8 лютого. Тим самим Німеччина віроломно порушила умови перемир'я, які зобов'язують за 7
днів сповіщати іншу сторону про намір відновити військові дії. Австро-німецькі війська почали наступ по всьому фронту від Балтійського до Чорного моря. З 18 по 21 лютого німці просунулися на 300 км, захопивши всю Литву, Естонію, вторглися в Білорусію і на Україну. 21 лютого Раднарком прийняв декрет «Соціалістична Вітчизна в небезпеці!», І більшовики зробили заходи по мобілізації робітників і селян в Червону Армію і надання опору німцям. До 23 лютого шлях німецьким військам на підступах до Петрограду, а також під Нарвою був перегороджений. Цей день став днем ??народження Червоної Армії. Положення В. І. Леніна і його прихильників змінилося. Вони зібрали більшість у ЦК РСДРП (б), а потім і у ВЦВК. 18 лютого на засіданні ЦК було прийнято рішення про негайне звернення до німецького уряду з пропозицією про негайне зак-лючении світу. У ставку німецького командування була відправлена ??радіограма, однак, німці зажадали її письмового підтвердження. Необхідний документ був посланий дипкур'єром, яке 23 лютого повернувся в Петроград з новими, ще більш важкими умовами світу. Їх було потрібно прийняти до 7 годин ранку 24 лютого, після чого представники радянської делегації мали виїхати до Брест-Литовська і протягом трьох днів підписати мирний договір, який слід було ратифікувати протягом двох тижнів.
3 1 березня 91 8 м. мирний договір був підписаний. Тільки після цього німецьке командування віддало наказ про припинення військових дій. За договором від Росії були відторгнуті Прибалтика, Польща, велика частина Білорусі; до Туреччини відійшла частина Закавказзя (округи Карс, Ардаган, Батум); Росія повинна була вивести свої війська з території України, Фінляндії та Аландських островів. Росія зобов'язувалася провести повну демобілізацію армії і флоту, в тому числі і частин Червоної Армії і сплатити Німеччині контрибуцію у розмірі 6 млрд. марок.
15 березня IV Надзвичайний з'їзд Рад ратифікував мирний договір. На знак протесту проти укладення Брестського миру ліві есери в березні 1918 р. вийшли з радянського уряду. Окупація Прибалтики та Фінляндії німецькими військами погіршила стратегічне положення Петрограда. Враховуючи цю обставину, а також з метою наближення столиці до найбільш важливих економічних районах радянський уряд прийняв рішення перенести столицю з Петрограда
до Москви. 11-12 березня радянський уряд на чолі з В. І. Леніним переїхало в Москву.
У листопаді 1918 р. у Німеччині відбулася буржуазна революція, влада Вільгельма II, німецького імператора, була скинута. Ці події дали можливість радянському уряду 13 1 листопада 91 8 м. анулювати Брестський мир. Підтвердилося передбачення В.І.Леніна: «Брестський мир буде недовговічним».
Політичним підсумком Брестського миру став вихід з уряду лівих есерів, зростання антибільшовицьких настроїв, особливо серед буржуазних і середніх міських верств, інтелігенції. Але життя показало, що укладення Брестського миру було правильним і далекоглядним кроком. Важливе його значення полягало в тому, що він забезпечив країні життєво необхідну мирну короткочасний перепочинок для зміцнення радянського ладу, соціалістичного укладу в економіці, створення Червоної Армії, зміцнення обороноздатності країни.
« Попередня
Наступна » = Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Брестський мир, його результати. "
5. Громадянська війна. Політика «воєнного комунізму» (1917-1921 рр..)
  1. Світу і ін Зупинимося на деяких з цих проблем, які найбільше викликали і викликають суперечки в історичній науці і в практиці вивчення їх у навчальних закладах . Громадянська війна як історичне явище - організована збройна боротьба за державну владу між класами і соціальними групами всередині однієї країни. Коротше, громадянська війна - це збройна боротьба за владу в
    1. Велика Вітчизняна війна
  2. світової війни. Інша причина корениться в тому, що до середини 50-х років в нашій країні в ході формування архівів як центральних, так і обласних йшов процес засекречування окремих фондів. Незважаючи на ці умови, багато що було зроблено. Написані невеликі праці про Героїв Радянського Союзу, видатних партизанах, про дружбу народів у роки війни. Менша увага приділялася проблемам економіки,
    2. Знаки, якими може бути відмовлено в реєстрації
  3. його становить відтворення, імітацію чи переклад іншого знака, здатні викликати змішування зі знаком, що за визначенням компетентного органу країни реєстрації чи країни застосування вже є у цій країні загальновідомим як знак особи, що користується привілеями цієї Конвенції, і використовується для ідентичних або подібних продуктів. Це положення поширюється і на ті
    § 2. Жовтневе збройне восстаніе.Установленіе радянської влади
  4. мировалось три центри влади, які можна персоніфікувати в трьох найбільших діячів того моменту - Корнилове, Керенськім, Леніне. Корнілов, спраглий сильної влади, порядку в тилу і на фронті, розраховував на підтримку армії (передусім офіцерства і частини козацтва) і буржуазних партій (кадетів і октябристів). Керенський міг сподіватися на підтримку середніх і дрібних верств буржуазії, яких
    § 3. Початок військової інтервенції та громадянської війни
  5. миритися з тим, що перші соціалістичні перетворення радянської влади викликали співчуття, розуміння і моральну підтримку робітників усього світу. Імперіалісти не хотіли втратити мільярди рублів, даних в борг царського і Тимчасового урядів. Вони не хотіли розлучатися з більш ніж 2 млрд. рублів, сумою вартості націоналізованої промисловості в Росії. Коріння громадянської війни
    § 1. Закріплення основ післявоєнного світу
  6. світова війна призвела до корінних змін у міжнародно-політичній обстановці. Зазнали поразки і опинилися у важкому становищі дві найбільші світові держави - Німеччина і Росія. Країни Антанти і США разом виграли війну, але виявилися після її закінчення в нерівному положенні. В економічному відношенні США гигантски посилилися за роки війни. Вони надавали великі позики Англії і
     Третій етап революції
  7.   мування державного ладу. Однак спартаківці і ліві незалежники вважали, що скликання Національних зборів призведе до відновлення колишнього порядку. Тому вони вимагали поглиблення революції: озброєння робітників, створення Червоної гвардії, експропріації великої буржуазії. 30 грудня 1918 конференція «Спартака» ухвалила рішення про вихід з НСДПГ і оголосила про створення Комуністичної
     § 4. Розпад СРСР і утворення Співдружності Незалежних Держав
  8.   брестській «трійки», «Ашхабадської п'ятірки» та Вірменії, на якій була прийнята Декларація про остаточне припинення існування СРСР і врегулювання пов'язаних з цим проблем. До кінця 1991 р. до СНД приєдналися Молдова і Азербайджан. Так, в СНД було залучено переважна більшість колишніх республік Союзу - виняток склали Прибалтійські республіки і Грузія, яка приєдналася до
     3.Загальні принципи відображення в бухгалтерському учета доходів и витрат банку
  9.   результаті: а) реалізації та переоцінкі балансової вартості ЦІННИХ ПАПЕРІВ, придбаних для Здійснення торгових операцій; б) реалізації ЦІННИХ ПАПЕРІВ у портфелі на продаж; в) операцій в іноземній Валюті. Доходи І витрати банку відображаються в бухгалтерському учета за рахунками класів 6 та 7 Плану рахунків бухгалтерського учета банків України, ЗАТВЕРДЖЕНИЙ постановив Правління национального
     2. Правила учета та Класифікація рахунків учета доходів и витрат банку
  10.   результату вінікає необхідність Здійснювати облік доходів и поточних витрат банку згідно з принципами нарахування, відповідності та обережності. Відповідно до принципом нарахування дохід візнається одержании у момент, коли ВІН заробленій, а не коли надійшлі відповідні кошти, тоб в момент продаж актівів або Надання послуг. Витрати візнаються в учета в момент, коли смороду понесені, а не коли
    результату виникає необхідність здійснювати облік доходів і поточних витрат банку згідно з принципами нарахування, відповідності та обережності. Відповідно до принципу нарахування дохід визнається одержаним у момент, коли він зароблений, а не коли надійшли відповідні кошти, тобто в момент продажу активів або надання послуг. Витрати визнаються в обліку в момент, коли вони понесені, а не коли