| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Державне сприяння інвестиційній діяльності. Правове становище концесій |
||
|
Сучасна інвестиційна політика України базується на створенні спеціальних режимів інвестиційної діяльності. Такі режими можуть діяти в рамках певної галузі господарювання або в межах певної території, визначеної як вільна економічна зона або територія пріоритетного розвитку. У першому випадку нині такі преференції існують у галузях літакобудування (Закон «Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні» від 12 липня 2001 р.), сільського господарства (Закон «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 18 січня 2001 р.), суднобудування (Закон «Про державну підтримку суднобудівної промисловості України» від 23 грудня 1997 р.), бронетанковій (Закон «Про визнання бронетанкової галузі однією з пріоритетних у промисловості України та заходи щодо надання їй державної підтримки» від 11 січня 2001 р.), автомобілебудування (Закон «Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні» 19 вересня 1997 р.), гірничо-металургійному комплексі (Закон «Про подальший розвиток гірничо-металургійного комплексу» від 17 січня 2002 р.). В Україні певний час діяли Державний інвестиційно-кліринговий комітет (при Міністерстві промислової політики) та Агентство з питань спеціальних (вільних) економічних зон. Нині їхні функції виконує Міністерство економіки. Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності. Захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню мети викладення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Гарантії - це підкріплена силою держави система юридичних засобів і умов, що посилюють права управнених суб'єктів і обов'язки зобов'язаних суб'єктів правовідносин, забезпечуючи їх реалізацію опосередковано особливою процедурою (деталізація регулювання, надання регулювання більшої юридичної сили і т. ін.) . Одним із джерел інвестування вітчизняної економіки є приватизація державного та відчуження комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до законодавства можуть бути покупцями у процесі приватизації . До речі, у законодавстві України навіть виокремлюється спеціалізована група так званих промислових інвесторів, під якими згідно з п. 10 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про Державну програму приватизації» від 18 травня 2000 р. розуміється вітчизняний чи іноземний інвестор або їх об'єднання, які заінтересовані у збереженні частки підприємства на ринку відповідного продукту та не менше трьох років виробляють продукцію (виконують роботи, надають послуги), аналогічну основній продукції (роботам, послугам) підприємства, що приватизується, або споживають в основному виробництві продукцію (роботи, послуги) такого підприємства чи виробляють продукцію (роботи, послуги), яка використовується в основному виробництві підприємства, що приватизується, як основна сировина, чи здійснюють безпосередній контроль на таких підприємствах не менше від одного року. Промисловим інвестором не може бути компанія, зареєстрована в офшорній зоні. Для такої категорії інвесторів можуть установлюватись певні переваги в процесі приватизації . Крім залучення інвестиційних коштів держава бере участь в інвестуванні через створення нових підприємств, а також передання майна в оренду. Деякі інвестиції, насамперед, які фінансуються за державні кошти або кошти місцевих бюджетів, підлягають державній реєстрації, яка здійснюється після відповідної експертизи. Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. Надання інвесторам права на проведення господарської діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів, що перебувають у державній або комунальній власності і передаються в концесію, відбувається на підставі Закону України «Про концесії» від 16 липня 1999 р. способом укладення концесійного договору та Закону України «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг» від 14.12.1999. У концесію можуть надаватись об'єкти права державної чи комунальної власності, які використовуються для здійснення ді- яльності в таких сферах господарської діяльності (крім видів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства можуть здійснюватися виключно державними підприємствами й об'єднаннями): водопостачання, відведення та очищення стічних вод; надання послуг міським громадським транспортом; збирання та утилізація сміття; надання послуг, пов'язаних з постачанням споживачам тепла; будівництво та експлуатація автомобільних доріг, об'єктів дорожнього господарства, інших дорожніх споруд; будівництво та експлуатація шляхів сполучення; будівництво та експлуатація вантажних і пасажирських портів; будівництво та експлуатація аеропортів; надання послуг у сфері кабельного телебачення; надання послуг зв'язку; надання поштових послуг; транспортування та розподіл природного газу; виробництво та (або) транспортування електроенергії; громадське харчування; будівництво жилих будинків; надання послуг у житлово-експлуатаційній сфері; використання об'єктів соціально-культурного призначення; створення комунальних служб паркування автомобілів; надання ритуальних послуг; будівництво та експлуатація готелів, туристичних комплексів, кемпінгів та інших відповідних об'єктів туристичної індустрії. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 4. Державне сприяння інвестиційній діяльності. Правове становище концесій" |
||
|
||