|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
§ 5. Правовий режим вільних економічних зон
|
З метою залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України в Україні можуть створюватися спеціальні (вільні) економічні зони. Їхній правовий статус визначається Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 р., гл. 39 ГК та окремими законами, які визначають статус конкретних вільних зон (наприклад, Закон України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24 грудня 1998 р.).
Спеціальна (вільна) економічна зона (ВЕЗ) згідно з законом та ст. 401 ГК являє собою частину території України, на якій установлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і чинності законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.
На території України можуть створюватися спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські тощо. Окремі зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон.
Крім того, існує так звана територія пріоритетного розвитку (ТПР). Це територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні та екологічні умови, незадовільний стан зайнятості населення і на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць.
Спеціальні (вільні) економічні зони створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих Рад та місцевої державної адміністрації.
Територія і статус спеціальної (вільної) економічної зони, в тому числі строк, на який вона створюється, визначаються окремим законом для кожної спеціальної (вільної) економічної зони.
Нині в Україні діє 11 ВЕЗ і 9 ТПР.
На території спеціальної (вільної) економічної зони мають право функціонувати будь-які суб'єкти економічної діяльності згідно із законодавством України та законом про створення цієї зони.
Суб'єкт спеціальної економічної зони - це інвестор, який реалізує на території зони, затвердженої відповідним уповноваженим органом, інвестиційний проект чи проекти на підставі договору (контракту) щодо його реалізації та зареєстрований органом господарського розвитку й управління відповідної спеціальної економічної зони як суб'єкт даної зони .
Суб'єкти економічної діяльності мають право самостійно вибирати види, форми і методи своєї діяльності на території спеціальної (вільної) економічної зони, що не суперечать законодавству та передусім закону про створення цієї зони.
Діяльність суб'єктів господарювання частково регламентується договором (контрактом) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в спеціальній (вільній) економічній зоні, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1999 р. № 1199 (нова редакція від 15 травня 2003 р.).
Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2003 р.
№ 847 утворено спільну парламентсько-урядову комісію з комплексного дослідження і узагальнення досвіду функціонування спеціальних (вільних) економічних зон та територій пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності.
Спеціальна (вільна) економічна зона вважається ліквідованою з моменту закінчення строку, на який її було створено, якщо його не буде подовжено Верховною Радою України. Спеціальна (вільна) економічна зона може бути ліквідована Верховною Радою України до закінчення строку, на який її було створено, за поданням Президента України або Кабінету Міністрів України.
Згідно зі ст. 404 ГК на всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють інвестиції у спеціальній (вільній) економічній зоні, поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством про інвестиційну діяльність та про іноземні інвестиції. Держава гарантує суб'єктам господарювання спеціальної (вільної) економічної зони право на вивезення прибутків та інвестицій за межі даної зони і межі України відповідно до закону.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "§ 5. Правовий режим вільних економічних зон" |
- Зміст
правового регулювання господарської діяльності 7 § 1. Поняття та види господарської діяльності 7 § 2. Поняття та види господарських відносин 14 § 3. Поняття та система господарського законодавства 18 РОЗДІЛ 2. Засади державного регулювання господарської діяльності 26 § 1. Роль держави в регулюванні господарської діяльності та в організації і забезпеченні функціонування державного сектору
- 8. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"
правовой статус АКУ и его терри ториальных отделений // Государственное строительство и пра вовые проблемы управления: Сб. науч. тр. - Одесса, 1995. - № 2. 26. Біла Л.Р. Деякі правові аспекти розвитку антимонопольного законодавства в Україні: 36. тез. і допов. - Одеса, 1993. 27. Біла Л.Р. Проблеми удосконалення антимонопольного зако нодавства України // Правова держава України: проблеми,
- Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
правового врегулювання всіх аспектів взаємовідносин особи з органами виконавчої влади. Слід визначити, що вирішення цього завдання ще не займає визначального місця у системі правового регулювання управлінських відносин. Саме виправленню такого становища має сприяти запровадження в законодавстві (викладеного вище у главі 1) нового погляду на суспільне призначення адміністративного права в
- 8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності і міжнародна правосуб'єктність державоподібних утворень
правову значимість, території, що не самоврядовуються, підмандатні і підопічні території, а також території, що не визначилися зі статусом, (sub judice) і «нічийна земля» (terra nullis). Всі ці відносини і територіальні утворення характеризувалися або відсутністю або істотним обмеженням суверенітету і, отже, міжнародної правосуб'єктності. Вони існували тривалий час і на початку сторіччя почали
- § 3. Поняття та система господарського
законодавства
правових актів, що регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. У Популярній юридичній енциклопедії наводиться таке визначення законодавства : законодавство - сукупність чинних нормативно-правових актів: законів, постанов, декретів, указів, наказів, інструкцій правотворчих органів, що регулюють правовідносини в державі. Іноді під законодавством розуміють
- § 1. Роль держави в регулюванні господарської діяльності та в організації і забезпеченні
функціонування державного сектору економіки
правових санкцій у разі їх порушення . Сучасна економіка має змішаний характер, що полягає в поєднанні механізмів ринкового саморегулювання та державного регулювання . Міра державної участі в регулюванні в різних країнах неоднакова і залежить від численних факторів. Українська держава, беручи участь в організації господарської діяльності, перш за все повинна забезпечити: визначення економічного
- § 3. Правовий режим іноземного інвестування.
Інвестування за межі України
правове регулювання мають іноземні інвестиції, тобто цінності, що вкладаються іноземними інвесторами (юридичні особи, створені відповідно до законодавства, іншого ніж законодавство України; фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб'єкти
- 2. Система господарського законодавства.
правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами. Варто наголосити, що найвищу юридичну силу у системі законодавства України має Конституція України. Конституційно-правові принципи знайшли своє відображення і в сфері господарювання. Так, відповідно
- 5. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон: поняття та види спеціальних (вільних) економічних зон, порядок створення та ліквідації спеціальних (вільних) економічних зон, управління спеціальними (вільними) економічними зонами.
правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб. Метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є: залучення іноземних інвестицій та сприяння їм;
- 2. Організаційно-правові заходи охорони тваринного світу
правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання об'єктів тваринного світу. Охорона тваринного світу передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розроблення і здійснення заходів щодо охорони та поліпшення екологічних систем, в яких перебуває і складовою частиною яких є тваринний світ. Охорона
|