| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Експертно-криміналістичні заклади |
||
|
До кінця XIX ст. в Російській імперії не існувало спеціальних експертно-криміналістичних закладів. Основну допомогу правоохоронним органам здійснювали приватні особи, які мали необхідні знання, та деякі державні установи ? наукові заклади, які періодично проводили дослідження по кримінальним ? цивільним справам. Після судової реформи 1864 р. коло осіб, яким доручалося проведення експертиз, значно розширилось. Згідно зі Статутом кримінального судочинства (ст. 326) в якості обізнаних осіб могли бути запрошені лікарі, фармацевти, професори, вчителі, техніки, художники, ремісники, скарбники та інші особи, які мали спеціальні пізнання ? набули особливого досвіду "... по якій-небудь службі або частині". Експертами по порівнянню підписів ? почерку дозволялося залучати також чинів поліцейських управлінь. В одному з циркулярів міністерства юстиції вказувалося, що поліцейські чини "... в силу довголітніх занять своїм предметом ... можуть вважатися цілком обізнаними в справі порівняння почерків ? по своїй чисельності представляючого ними контингенту в змозі з'явитися в суд без відчутної шкоди до прямих своїх обов'язків чи занять..." . Для проведення судово-медичних експертиз слідчі на місцях найчастіше використовували можливості лікарських управ. Вже в 60 - 70 р. минулого століття майже всі вони мали штатних експертів, в розпорядженні яких були мікроскопи, хімічні реактиви ? просте обладнання. Їх роботу контролювала лабораторія при Медичному департаменті, яка в разі необхідності проводила повторне дослідження. У справах про підробку грошових знаків та інших цінних паперів судово-експертним закладом періодично виступала Експедиція заготовлення державних паперів, яка випускала паперові грошові знаки, облігації тощо. В тих випадках, коли виникали вузькоспеціальні питання в галузі біології й інших наук, слідчі ? судові органи зверталися до Центральної хімічної лабораторії міністерства фінансів. В ній проводились експертизи, пов'язані з дослідженням різних рідин: спирту, одеколону, масел, політури тощо. Технічну експертизу документів, фірменних знаків ? таврів здійснювали Мануфактурна рада міністерства Фінансів та єдина Медична рада при медичному департаменті міністерства внутрішніх справ. Експертною діяльністю займалося також ? Російське технічне товариство. В eого складі в 1878 р. було створено фотографічний відділ, де проводилися різноманітні експертизи, в тому числі дослідження документів. Для одержання висновків експертиз з найбільш важливих справ зверталися до Академії наук, яка здійснювала дослідження переважно судово-медичного та хімічного характеру. Активну участь у проведенні експертиз брали відомі російські вчені Д. І. Менделеєв, О. М. Бутлєров, М. І. Пірогов, М. М. Зінін та інші. Досить часто для проведення експертиз суд і поліція залучали представників медицини, хімії та психіатрії. Наприклад, у Харкові у другій половині XIX ст. протягом багатьох років судово-психіатричні експертизи проводив професор психіатрії при Харківському університеті П. І. Ковалевський. Він довгий час працював старшим лікарем ? завідуючим будинком для божевільних харківської губернської лікарні. У Києві на початку XX ст. головним спеціалістом з експертиз крові був прозектор судово-медичного кабінету при Київському університеті доктор медицини М. М. Туфанов. Для консультацій за висновками експертиз він навіть виїджав за кордон. Так, в серпні 1904 р. експерт виїхав до м. Грейфсвальд (Німеччина), де жив ? працював доктор медицини Пауль Уленгут, який перший в судовій практиці застосував метод діагностики походження крові, що дозволило відрізняти кров людини від крові тварини. З Києва М. М. Труфанов привіз речовий доказ з кров'яними п'ятнами. Необхідно було з'ясувати, кому належить кров: людині чи коню. Справа в тому, що звинувачений в убивстві стверджував, що це кров коня, а судді підозрювали, що це людська кров. Проведене дослідження показало, що в даному випадку були сліди кінської крові. Про результати експертизи М. М. Туфанов терміново телеграфував до Києва. Через чотири роки він став провідним експертом Росії у проведенні подібних досліджень. Cacia?eii, що українські вчені були одними з перших, хто проводив судово-медичні дослідження слідів крові. Піонером у цьому напрямку був Харківський університет. Там ще в 1866 р. Ф. А. Ган захистив докторську дисертацію, присвячену судово-медичним дослідженням кров'яних слідів, а в 1893 р. приват-доцент С. П. Дворніченко написав дисертаційне дослідження на тему: "До питання про відміну крові e?aeie a?a nnaao?a oaa?ei a noaiai-iaae?iiio a?aiioaii?". Aiai?y?e про Харківський університет, необхідно також відзначити, що саме він став першим у викладанні криміналістики в юридичних учбових закладах. Вже з 1910 р. професор кримінального права і судопровадження О. Д. Кісельов знайомив в лекціях студентів-юристів з основами криміналістики, а професор М. С. Бокаріус в своїх працях ставив питання про необхідність викладання на юридичних факультетах основ судової медицини. Діяльність кабінетів регламентувала спеціальна інструкція. В функції керівника ? його помічника входило: проведення досліджень, дача висновків з проведених експертиз ? з різних технічних питань у судових засіданнях, виїзд на місце скоєння або виявлення злочинів для фотографування та участі в огляді місцевості, трупів, взломів ? різноманітних слідів. Структурно кабінети складалися з трьох відділів: фотографічного, кримінально-технічного та хімічного. У фотографічному відділі застосовувалась метрична, репродукційна, проекційна фотографія, мікрофотографія ? фотографія в ультрафіолетовому промінні. Київський кабінет науково-судових експертиз, заснований в лютому І914 р., очолив криміналіст С. М. Потапов (1873 - 1957), який в подальшому став одним з основоположників радянської криміналістики. До роботи в новому закладі він залучив відомих представників природничих наук приват-доцентів Київського університету В. І. Фаворського, М. О. Петрова, О. П. Семенцова, доктора медицини М. М. Туфанова. В Одесі керівником відкритого у квітні 1914 р. кабінету науково-судових експертиз став вчений-криміналіст М. П. Макаренко. До експертної роботи ним були залучені відомі спеціалісти різних галузей науки: С. М. Матвєєв, Є. С. Єльчанінов та інші. Для ознайомлення з зарубіжним досвідом проведення експертних досліджень влітку 1914 р. помічник керівника Є. С. Єльчанінов відбув у відрядження до країн Західної Європи. Йому вдалося відвідати Францію, Швейцарію ? Німеччину й ознайомитися з останніми досягненнями криміналістичної науки ? практики. Так, в Парижі він відвідав Бюро ідентифікації А. Бертильона, судово-токсикологічну лабораторію професора Ожьє, лабораторію по дослідженню вибухових речовин, керовану професором Клінгом; в Ліоні - Бюро техніко-поліцейських методів Е. Локара ? Інститут професора Лакасаня при університеті; в Лозанні - провів ряд досліджень під керівництвом професора Р.Рейса, а в Мюнхені ознайомився з діяльністю криміналістичного бюро з проведення судово-експертних досліджень і музей при президенті поліції Мюнхена. Свідчень про дореволюційну діяльність Київського ? Одеського кабінетів науково-судових експертиз збереглося дуже мало, бо більшість матеріалів втрачено під час громадянської війни. Із звітів, опублікованих в літературі, відомо, що в середньому за рік в кабінетах проводилось майже 200-300 різноманітних експертиз. Наприклад, в Одеському кабінеті за три роки роботи було здійснено 738 експертиз: в 1914 р. - 215, в 1915 - 279, а в 1916 - 244. Дослідження розподілялися таким чином: порівнювання почерків - 346; інші дослідження документів - 122; дактилоскопія - 38; дослідження волосся, сперми і крові - 43; хімічні дослідження - 122; інші види - 67 . Про високий рівень ? багатопланову тематику експертиз, проведених співробітниками цих кабінетів, а також про їх значний внесок у криміналістичну науку свідчать матеріали 1-го з'їзду експертів-криміналістів, який відбувся 1-9 липня 1915 ?., у Петрограді. Його учасниками були керівники кабінетів науково-судових експертиз, їх помічники, окремі судді та судові слідчі. Крім юристів, у роботі з'їзду брали участь медики, хіміки, фізики й біологи. Серед виступаючих на цьому форумі були ? представники українських криміналістів, доповіді яких сприймалися з великою увагою. Так, керівник київського кабінету науково-судових експертиз С. М. Потапов висвітлив такі питання: про дослідження документів; про найбільш суттєві ознаки почерку при порівняльному дослідженні; про дослідження різного виду крові, плям ? волосся: найновіші модифікації існуючих для цього методів; аналіз за допомогою ульт-рафіолетових променів, окурювання хлористим воднем, кольороподільні процеси, використання двокольорного друку; хімічні способи відновлення витравленого; копіювальний процес. Доктор медицини М. М. Туфанов повідомив про проведені ним досліди щодо удосконалення метода П. Уленгута при дослідженні крові, а приват-доцент Новоросійського університету Є. С. Єльчанінов - про результати свого наукового відрядження літом 1914 р. у західно-європейські країни. Учасників з'їзду особливо зацікавила доповідь керуючого Одеським кабінетом науково-судових експертиз М. П. Макаренка, в якій висвітлювались питання: застосування електролізу до фіксування ? проявлення пальцевих відбитків на металевій поверхні; про способи відновлення тексту згорілих документів; про способи дослідження документів підроблених механічними засобами; про способи відновлення залитого чорнилами, вимитого ? вискобленого тексту; про дослідження зброї та стріляних куль. Характерно, що свою доповідь керівник одеських експертів побудував на основі конкретних кримінальних справ, в процесі розслідування яких ? проводились експертні дослідження. Ось один із прикладів. У грудні 1914 р. на Одеській паперовій Фабриці виникла пожежа. Після тушіння у складі пресованої соломи було знайдено чотири обгорілих трупи: трьох чоловіків ? однієї жінки. Як потім з'ясувалося, загиблими виявилися безпритульні люди, які ночували в скирдах соломи. Впізнати їх по останкам було неможливо. Зробити це допомогли експерти-криміналісти - співробітники кабінету науково-судових експертиз, які на протягом двох днів брали участь в огляді місця події. Під час огляду знайшли речові докази: дуже закопчену ? мокру записну книжку ? обгорілий гаманець. В останньому знаходились документи - напівзотлівші, мокрі ? закопчені димом. Прочитати їх зразу не вдалося. Більше того, коли папірці почали розглядати, то вони розсипалися. Експерту довелося зібрати клаптики ? помістити між двома скляними пластинками. Саме ці "німі свідки" пожежі ? стали об'єктами дослідження в кабінеті науково-судової експертизи. Спочатку знахідку очистили від бруду ? копоті, а потім зібрані шматочки паперу зфотографували апаратом Урбана з жовтим світофільтром. В результаті вдалося встановити особи двох чоловіків - один був мешканцем м. Акермана, другий - селянином с. Похишаток Ямпільського повіту Полтавської губернії . На великий жаль, перші кабінети науково-судової експертизи проіснували не довго, під час революції 1917 р. і громадянської війни a?euo?nou їз них практично припинили свою діяльність. Але ? за ці декільea ?ie?a aiie c?iaeee cia?iee aianie a ?icaeoie a?o?eciyii? e?ei?iae?noeee, упроваджуючи в слідчу практику науково-технічні прийоми ? методи. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Експертно-криміналістичні заклади" |
||
|
||