Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКриміналістика → 
« Попередня Наступна »
Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Тимошенко П.Ю., Салтевський М.В.. Криміналістика.:Підручник. Київ: Національна академія внутрішніх справ України,1997. - 232 с., 1997 - перейти до змісту підручника

Експертно-криміналістичні заклади


До кінця XIX ст. в Російській імперії не існувало спеціальних експертно-криміналістичних закладів. Основну допомогу правоохоронним органам здійснювали приватні особи, які мали необхідні знання, та деякі державні установи ? наукові заклади, які періодично проводили дослідження по кримінальним ? цивільним справам.
Після судової реформи 1864 р. коло осіб, яким доручалося проведення експертиз, значно розширилось. Згідно зі Статутом кримінального судочинства (ст. 326) в якості обізнаних осіб могли бути запрошені лікарі, фармацевти, професори, вчителі, техніки, художники, ремісники, скарбники та інші особи, які мали спеціальні пізнання ? набули особливого досвіду "... по якій-небудь службі або частині". Експертами по порівнянню підписів ? почерку дозволялося залучати також чинів поліцейських управлінь. В одному з циркулярів міністерства юстиції вказувалося, що поліцейські чини "... в силу довголітніх занять своїм предметом ... можуть вважатися цілком обізнаними в справі порівняння почерків ? по своїй чисельності представляючого ними контингенту в змозі з'явитися в суд без відчутної шкоди до прямих своїх обов'язків чи занять..." .
Для проведення судово-медичних експертиз слідчі на місцях найчастіше використовували можливості лікарських управ. Вже в 60 - 70 р. минулого століття майже всі вони мали штатних експертів, в розпорядженні яких були мікроскопи, хімічні реактиви ? просте обладнання. Їх роботу контролювала лабораторія при Медичному департаменті, яка в разі необхідності проводила повторне дослідження.
У справах про підробку грошових знаків та інших цінних паперів судово-експертним закладом періодично виступала Експедиція заготовлення державних паперів, яка випускала паперові грошові знаки, облігації тощо. В тих випадках, коли виникали вузькоспеціальні питання в галузі біології й інших наук, слідчі ? судові органи зверталися до Центральної хімічної лабораторії міністерства фінансів. В ній проводились експертизи, пов'язані з дослідженням різних рідин: спирту, одеколону, масел, політури тощо.
Технічну експертизу документів, фірменних знаків ? таврів здійснювали Мануфактурна рада міністерства Фінансів та єдина Медична рада при медичному департаменті міністерства внутрішніх справ. Експертною діяльністю займалося також ? Російське технічне товариство. В eого складі в 1878 р. було створено фотографічний відділ, де проводилися різноманітні експертизи, в тому числі дослідження документів.
Для одержання висновків експертиз з найбільш важливих справ зверталися до Академії наук, яка здійснювала дослідження переважно судово-медичного та хімічного характеру. Активну участь у проведенні експертиз брали відомі російські вчені Д. І. Менделеєв, О. М. Бутлєров, М. І. Пірогов, М. М. Зінін та інші.
Досить часто для проведення експертиз суд і поліція залучали представників медицини, хімії та психіатрії. Наприклад, у Харкові у другій половині XIX ст. протягом багатьох років судово-психіатричні експертизи проводив професор психіатрії при Харківському університеті П. І. Ковалевський. Він довгий час працював старшим лікарем ? завідуючим будинком для божевільних харківської губернської лікарні. У Києві на початку XX ст. головним спеціалістом з експертиз крові був прозектор судово-медичного кабінету при Київському університеті доктор медицини М. М. Туфанов. Для консультацій за висновками експертиз він навіть виїджав за кордон. Так, в серпні 1904 р. експерт виїхав до м. Грейфсвальд (Німеччина), де жив ? працював доктор медицини Пауль Уленгут, який перший в судовій практиці застосував метод діагностики походження крові, що дозволило відрізняти кров людини від крові тварини. З Києва М. М. Труфанов привіз речовий доказ з кров'яними п'ятнами. Необхідно було з'ясувати, кому належить кров: людині чи коню. Справа в тому, що звинувачений в убивстві стверджував, що це кров коня, а судді підозрювали, що це людська кров. Проведене дослідження показало, що в даному випадку були сліди кінської крові. Про результати експертизи М. М. Туфанов терміново телеграфував до Києва. Через чотири роки він став провідним експертом Росії у проведенні подібних досліджень.
Cacia?eii, що українські вчені були одними з перших, хто проводив судово-медичні дослідження слідів крові. Піонером у цьому напрямку був Харківський університет. Там ще в 1866 р. Ф. А. Ган захистив докторську дисертацію, присвячену судово-медичним дослідженням кров'яних слідів, а в 1893 р. приват-доцент С. П. Дворніченко написав дисертаційне дослідження на тему: "До питання про відміну крові e?aeie a?a nnaao?a oaa?ei a noaiai-iaae?iiio a?aiioaii?". Aiai?y?e про Харківський університет, необхідно також відзначити, що саме він став першим у викладанні криміналістики в юридичних учбових закладах. Вже з 1910 р. професор кримінального права і судопровадження О. Д. Кісельов знайомив в лекціях студентів-юристів з основами криміналістики, а професор М. С. Бокаріус в своїх працях ставив питання про необхідність викладання на юридичних факультетах основ судової медицини.
Першим криміналістичним закладом в Росії була судово-фотографічна лабораторія, яка відкрилася в 1889 р. при Петербурзькому окружному суді. Створив ?? на власні кошти вчений-криміналіст Е. Ф. Буринський. У 1912 р. лабораторію скасували, а замість неї організували кабінет науково-судових експертиз, підпорядкований прокурору Петербурзької судової палати. Протягом двох наступних років аналогічні кабінети одержали прописку в Москві, Києві та Одесі. Коло їх експертної діяльності було набагато ширше ніж у лабораторії. Згідно з законами від 28 липня 1912 р. і 4 липня 1913 р. кабінети науково-судових експертиз призначалися "... для провадження досліджень по кримінальним ? цивільним справах за допомогою фотографії, дактилоскопії, хімічного ? мікроскопічного аналізів та інших прийомів, за винятком досліджень, які проводять лікарські відділення губернських правлінь, а також для надання, в особливо важливих випадках, сприяння слідчій владі щодо виявлення винних ? з'ясування злочинів або встановлення невинності підозрюваного" .
Діяльність кабінетів регламентувала спеціальна інструкція. В функції керівника ? його помічника входило: проведення досліджень, дача висновків з проведених експертиз ? з різних технічних питань у судових засіданнях, виїзд на місце скоєння або виявлення злочинів для фотографування та участі в огляді місцевості, трупів, взломів ? різноманітних слідів.
Структурно кабінети складалися з трьох відділів: фотографічного, кримінально-технічного та хімічного. У фотографічному відділі застосовувалась метрична, репродукційна, проекційна фотографія, мікрофотографія ? фотографія в ультрафіолетовому промінні.
Київський кабінет науково-судових експертиз, заснований в лютому І914 р., очолив криміналіст С. М. Потапов (1873 - 1957), який в подальшому став одним з основоположників радянської криміналістики.
До роботи в новому закладі він залучив відомих представників природничих наук приват-доцентів Київського університету В. І. Фаворського, М. О. Петрова, О. П. Семенцова, доктора медицини М. М. Туфанова.
В Одесі керівником відкритого у квітні 1914 р. кабінету науково-судових експертиз став вчений-криміналіст М. П. Макаренко. До експертної роботи ним були залучені відомі спеціалісти різних галузей науки: С. М. Матвєєв, Є. С. Єльчанінов та інші. Для ознайомлення з зарубіжним досвідом проведення експертних досліджень влітку 1914 р. помічник керівника Є. С. Єльчанінов відбув у відрядження до країн Західної Європи. Йому вдалося відвідати Францію, Швейцарію ? Німеччину й ознайомитися з останніми досягненнями криміналістичної науки ? практики. Так, в Парижі він відвідав Бюро ідентифікації А. Бертильона, судово-токсикологічну лабораторію професора Ожьє, лабораторію по дослідженню вибухових речовин, керовану професором Клінгом; в Ліоні - Бюро техніко-поліцейських методів Е. Локара ? Інститут професора Лакасаня при університеті; в Лозанні - провів ряд досліджень під керівництвом професора Р.Рейса, а в Мюнхені ознайомився з діяльністю криміналістичного бюро з проведення судово-експертних досліджень і музей при президенті поліції Мюнхена.
Свідчень про дореволюційну діяльність Київського ? Одеського кабінетів науково-судових експертиз збереглося дуже мало, бо більшість матеріалів втрачено під час громадянської війни. Із звітів, опублікованих в літературі, відомо, що в середньому за рік в кабінетах проводилось майже 200-300 різноманітних експертиз. Наприклад, в Одеському кабінеті за три роки роботи було здійснено 738 експертиз: в 1914 р. - 215, в 1915 - 279, а в 1916 - 244. Дослідження розподілялися таким чином: порівнювання почерків - 346; інші дослідження документів - 122; дактилоскопія - 38; дослідження волосся, сперми і крові - 43; хімічні дослідження - 122; інші види - 67 .
Про високий рівень ? багатопланову тематику експертиз, проведених співробітниками цих кабінетів, а також про їх значний внесок у криміналістичну науку свідчать матеріали 1-го з'їзду експертів-криміналістів, який відбувся 1-9 липня 1915 ?., у Петрограді. Його учасниками були керівники кабінетів науково-судових експертиз, їх помічники, окремі судді та судові слідчі. Крім юристів, у роботі з'їзду брали участь медики, хіміки, фізики й біологи.
Серед виступаючих на цьому форумі були ? представники українських криміналістів, доповіді яких сприймалися з великою увагою. Так, керівник київського кабінету науково-судових експертиз С. М. Потапов висвітлив такі питання: про дослідження документів; про найбільш суттєві ознаки почерку при порівняльному дослідженні; про дослідження різного виду крові, плям ? волосся: найновіші модифікації існуючих для цього методів; аналіз за допомогою ульт-рафіолетових променів, окурювання хлористим воднем, кольороподільні процеси, використання двокольорного друку; хімічні способи відновлення витравленого; копіювальний процес.
Приват-доцент Київського університету В. І. Фаворський доповів слухачам про новий метод виявлення невидимих текстів, використовуючи ультрафіолетові промені. Значне місце в доповіді він відвів способам відновлення змісту документа методом підсилення деталей рельєфа боковим освітленням, збільшенням контрастності ? посилення кольорових відмінностей.
Доктор медицини М. М. Туфанов повідомив про проведені ним досліди щодо удосконалення метода П. Уленгута при дослідженні крові, а приват-доцент Новоросійського університету Є. С. Єльчанінов - про результати свого наукового відрядження літом 1914 р. у західно-європейські країни.
Учасників з'їзду особливо зацікавила доповідь керуючого Одеським кабінетом науково-судових експертиз М. П. Макаренка, в якій висвітлювались питання: застосування електролізу до фіксування ? проявлення пальцевих відбитків на металевій поверхні; про способи відновлення тексту згорілих документів; про способи дослідження документів підроблених механічними засобами; про способи відновлення залитого чорнилами, вимитого ? вискобленого тексту; про дослідження зброї та стріляних куль. Характерно, що свою доповідь керівник одеських експертів побудував на основі конкретних кримінальних справ, в процесі розслідування яких ? проводились експертні дослідження. Ось один із прикладів.
У грудні 1914 р. на Одеській паперовій Фабриці виникла пожежа. Після тушіння у складі пресованої соломи було знайдено чотири обгорілих трупи: трьох чоловіків ? однієї жінки. Як потім з'ясувалося, загиблими виявилися безпритульні люди, які ночували в скирдах соломи. Впізнати їх по останкам було неможливо. Зробити це допомогли експерти-криміналісти - співробітники кабінету науково-судових експертиз, які на протягом двох днів брали участь в огляді місця події. Під час огляду знайшли речові докази: дуже закопчену ? мокру записну книжку ? обгорілий гаманець. В останньому знаходились документи - напівзотлівші, мокрі ? закопчені димом. Прочитати їх зразу не вдалося. Більше того, коли папірці почали розглядати, то вони розсипалися. Експерту довелося зібрати клаптики ? помістити між двома скляними пластинками. Саме ці "німі свідки" пожежі ? стали об'єктами дослідження в кабінеті науково-судової експертизи.
Спочатку знахідку очистили від бруду ? копоті, а потім зібрані шматочки паперу зфотографували апаратом Урбана з жовтим світофільтром. В результаті вдалося встановити особи двох чоловіків - один був мешканцем м. Акермана, другий - селянином с. Похишаток Ямпільського повіту Полтавської губернії .
На великий жаль, перші кабінети науково-судової експертизи проіснували не довго, під час революції 1917 р. і громадянської війни a?euo?nou їз них практично припинили свою діяльність. Але ? за ці декільea ?ie?a aiie c?iaeee cia?iee aianie a ?icaeoie a?o?eciyii? e?ei?iae?noeee, упроваджуючи в слідчу практику науково-технічні прийоми ? методи.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Експертно-криміналістичні заклади"
  1. § 3. Експертні та криміналістичні установи в Україні
    експертну діяльність проводили в основному науково-технічні відділи (НТВ) органів міліції. Київський, Харківський та Одеський науково-дослідні інститути судових експертиз відновили свою експертну і наукову діяльність у 1943-1944 рр. З 1946 р. директором Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз (НДІСЕ) був призначений В. П. Колмаков, який успішно керував інститутом протягом 20
  2. § 5. Основи взаємодії та інформаційного забезпечення в методиці розслідування злочинів
    експертного дослідження; ґ) складних експертних досліджень, коли попередні результати потребують уточнення питань, поставлених слідчим, або виникає потреба у додаткових матеріалах. При розслідуванні злочинів, що вчиняються у сфері економіки, великого значення набуває взаємодія слідчого з установами Національного банку, Антимонопольного комітету, Фонду державного майна, Державної податкової
  3. § 4. Сучасний стан і перспективи розвитку криміналістики в Україні
    експертно-криміналістичних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України. Вчені, які працювали і очолювали ці заклади, у Києві - С. І. Тихенко, в Харькові - М. М. Гроздинській та В. П. Колмаков підготували сузір'я молодих криміналістів, які складають школу українських криміналістів. Це В. Є. Коновалова, А. Н. Колесниченко, В. І. Гончаренко, В. К. Лисиченко, М. В. Салтевський, Г. А.
  4. ВСТУП
    криміналістичні знання є могутньою зброєю в руках професіоналів - оперативно-розшукових працівників, слідчих, прокурорів, суддів. Пропонований підручник є оригінальною працею, яка характеризується певною новизною викладання проблемних питань, базується на останніх дослідженнях криміналістичної науки. За своєю структурою підручник складається з чотирьох розділів («Теоретичні основи
  5. § 1. Процес пізнання у криміналістиці
    експертних досліджень. Так, низка тактичних прийомів нонвербальних слідчих дій заснована на аналізі. Синтез - процес практичного або уявного возз'єднання цілого з частин або з'єднання різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле. Індукція - спосіб міркування від окремих фактів, положень до загальних висновків. Це рух знання від одиничних тверджень до загальних положень. Індукція тісно
  6. Загальнонаукові методи
    експертних висновків, словесного портрета тощо. Експеримент - метод дослідження, який передбачає проведення дослідів для відтворення явищ в штучно створених аналогічних умовах. Головне в експерименті - це серія дослідів у різних варіантах. Може мати на меті підтвердження або спростування гіпотези, встановлення природи явища та ін. Порівняння - метод, який заснований на зіставленні властивостей
  7. Спеціальні методи криміналістики
    експертна практика. Так, в криміналістиці широко застосовуються фізичні методи (спектральний аналіз, дослiдження в невидимих променях спектру, застосування радіоактивних ізотопів), а також хімічні, біологічні, ґрунтознавчі та ін. Наприклад, в експертній практиці використовується такий метод, як рентгеноспектральний аналіз, сутність якого полягає в тому, що, проходячи крізь речовину, рентгенівське
  8. § 1. Криміналістична профілактика злочинів
    експертного дослідження. У діяльності слідчих органів із попередження злочинів використовуються дані узагальнень обставин, що сприяли їх виникненню і характеризують типові криміногенні ситуації. Спеціальною процесуальною формою профілактичної діяльності слідчого за результатами розслідування конкретного злочину є внесення подання до відповідного державного органу, громадської організації або
  9. § 2. Сучасний стан криміналістики в Україні
    експертних установах (науково-дослідних інститутах судових експертиз Міністерства юстиції України; Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України та підпорядкованих йому науково-дослідних експертно-криміналістичних центрах на місцях). На сьогодні в Україні працюють відомі криміналісти, професори: Ю. П. Аленін, В. П. Бахін, Т. В. Варфоломеєва (член-кореспондент
  10. § 3. Експертне ототожнення особи за фотозображенням (портретно- криміналістична експертиза)
    криміналістичній (фотопортретній) експертизі. Предметом її дослідження є розпізнавання (діагностика) і встановлення тотожності особи за портретним зображенням. Портретно-криміналістична експертиза поділяється на такі види: 1) експертиза зображень людей за фотопортретами з метою встановлення, чи не зображено на двох (або більше) фотознімках одна й та сама особа; 2) експертиза невпізнаного трупа