|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
2. Фонд державного майна України
|
здійснює управління корпоративними правами держави у відкритих акціонерних товариствах, утворених відповідно до законодавства про приватизацію (корпоратизацію); державними холдинговими (акціонерними, лізинговими та іншими) компаніями; корпоративними фондами; акціями закритих акціонерних товариств, що перебувають у власності держави, частками у спільних підприємствах, створених не в процесі приватизації; корпоративними правами держави в інших суб'єктах господарювання, що утворені за участю держави або в яких держава є правонаступником державних підприємств, установ та організацій;
бере участь у визначенні стратегії розвитку господарських товариств, корпоративні права яких закріплені за державою; здійснює контроль і аналіз результатів їхньої господарської діяльності; вносить пропозиції щодо відчуження державних корпоративних прав і реалізує їх; бере участь у розробці і впровадженні інвестиційних проектів стосовно таких товариств;
веде реєстр державних корпоративних прав;
здійснює оцінку вартості державних корпоративних прав;
призначає своїх представників та інших осіб, уповноважених управляти державними корпоративними правами; визначає умови договорів доручення, що укладаються з ними, контролює ефективність їхньої діяльності тощо.
3. Органи виконавчої влади здійснюють управління державними корпоративними правами відповідно до галузевої належності суб'єктів господарювання.
Повноваження з управління державними корпоративними правами передаються органам виконавчої влади на підставі рішення Кабінету Міністрів України і генеральної угоди, укладеної з Фондом державного майна України. Для цього розроблена Типова форма Генеральної угоди про передачу повноважень на здійснення функцій управління державними корпоративними правами органами виконавчої влади. Вона затверджена наказом Фонду від 25 травня 2000 року № 1067. Повноваження можуть передаватися центральним органам виконавчої влади (міністерствам і відомствам), органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим або місцевим органам виконавчої влади (обласним державним адміністраціям).
4. Представники держави в органах управління призначаються рішенням органу приватизації або органу державної виконавчої влади, що виконує функції з управління державними корпоративними правами на підставі генеральної угоди з Фондом державного майна України. Умови, порядок призначення і функції відповідального представника визначаються Положенням про представника органу, уповноваженого управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 року № 791. На виконання цього Положення наказом ФДМУ від 1 березня 2004 року № 383 була затверджена Типова форма договору доручення на виконання функцій з управління пакетом акцій, що належить державі.
На законодавчому рівні не вирішені питання про можливість притягнення представника держави до цивільної та дисциплінарної відповідальності як посадової особи товариства, про конфлікт інтересів представника, що виконує одночасно функції державного службовця і посадової особи товариства, а тому повинен дотримуватися інтересів і держави, і товариства (котрі часто не збігаються). Врегулювати ці проблеми засобами внутрішніх нормативних актів неможливо, оскільки йдеться про статус державного службовця.
5. Уповноважені особи з управління корпоративними правами держави. Згідно зі ст. 170 ГК України, уповноваженою особою з управління корпоративними правами держави може бути громадянин або юридична особа, що визначена за результатами конкурсу, з якою відповідний центральний орган виконавчої влади укладає договір доручення з управління корпоративними правами держави.
Порядок проведення конкурсу по визначенню уповноваженої особи на виконання функцій з управління державними корпоративними правами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 року № 791.
У Господарському кодексі України закріплені правила, за яким корпоративні права держави розподіляються між різними суб'єктами управління. Відповідно до ч. 3 ст. 168 ГК України, правомочності з управління корпоративними правами держави здійснюються безпосередньо відповідними органами виконавчої влади у разі, якщо:
держава має сто відсотків часток (акцій) у статутному фонді господарської організації;
суб'єкт господарювання, щодо якого здійснюються корпоративні права держави, бере участь у державних та регіональних програмах, що фінансуються з Державного бюджету України;
не відбувся конкурс з призначення уповноваженої особи через відсутність претендентів або якщо пропозиції конкурсантів не відповідають умовам конкурсу;
в інших випадках, передбачених законом.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "2. Фонд державного майна України" |
- § 2. Державна регуляторна політика
у сфері господарської діяльності
Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення ухвалення економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання
- Державний контроль
в Україні згідно з чинним законодавством здійснюють у міру необхідності та в межах своєї компетенції різноманітні органи державного управління України та підвідомчі їм організації: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
- 4. Правове становище орендного підприємства.
Орендним підприємством визнається підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності. Ознаками орендного підприємства виступають: господарські організації унітарного типу;
- 1. Правове регулювання змагальності і попередження монополістичних зловживань.
Правове регулювання конкуренції і монополістичної діяльності - це обмеження монополістичної діяльності, яке передбачає безпосереднє державне регулювання ринків і діяльності монопольних утворень, яке здійснюється шляхом централізованого встановлення кількісних і якісних показників. Відповідно до статті 10 ГК України однією з основних напрямів економічної політики держави виступає
- 26.Правове становище приватних, фермерських, орендних підприємств.
Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці ст. 113 ГК. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається ГК
- § 2. Провадження у справах про банкрутство
Провадження у справах про банкрутство регламентується Господарським процесуальним кодексом України, Законом, ГК та іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство складається з таких стадій: подання заяви про порушення справи про банкрутство (ст. 7 Закону), порушення провадження у справі про банкрутство (ст. 11 Закону), забезпечення вимог кредиторів і мораторій на
- 2. Сторони у справі про банкрутство.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторонами у справі про банкрутство виступають кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут). Отже, сторонами у справі про банкрутство виступають: а) кредитор; б) боржник (банкрут). Кредитором визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку
- Сторони у справі про банкрутство.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторонами у справі про банкрутство виступають кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут). Отже, сторонами у справі про банкрутство виступають: а) кредитор; б) боржник (банкрут). Кредитором визнається юридична або фізична особа, яка має у
|