Провадження у справах про банкрутство регламентується Господарським процесуальним кодексом України, Законом, ГК та іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство складається з таких стадій: подання заяви про порушення справи про банкрутство (ст. 7 Закону), порушення провадження у справі про банкрутство (ст. 11 Закону), забезпечення вимог кредиторів і мораторій на задоволення вимог кредиторів (ст. 12 Закону), виявлення кредиторів та осіб, які виявлять бажання взяти участь у санації боржника (ст. 14 Закону), попереднє засідання господарського суду (ст. 15 Закону), проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів (ст. 16 Закону), винесення ухвали про санацію боржника, призначення керуючого санацією (ст. 17 Закону), продаж у процедурі санації майна боржника (ст. 19, 20, Закону), звіт керуючого санацією (ст. 21 Закону).
Отже, провадження у справах про банкрутство складається з процедур установлення факту неплатоспроможності боржника та безспірності вимог кредитора (кредиторів), що ініціює провадження (коли справа порушується за заявою кредитора), виявлення всіх можливих кредиторів і санаторів, розпорядження майном боржника, санації (коли остання можлива) або визнання боржника банкрутом. Останнім етапом провадження є процедура задоволення вимог кредиторів за рахунок ліквідації майнових активів банкрута. Усі зазначені процедури становлять цілісне і, практично, відокремлене від позовного процесу провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у разі неплатоспроможності боржника. Тобто процедура банкрутства має суттєві відмінності від позовного провадження.
По-перше, під час провадження у справах про банкрутство застосовується переважна більшість норм, що містяться у Законі, а не норми процесуального права, які записані в Господарському процесуальному кодексі України й у даному разі мають додатковий характер.
По-друге, склад учасників у справах про банкрутство зовсім інший як порівняти зі складом учасників позовного провадження. На відміну від класичного складу учасників позовного провадження (відповідач, позивач, треті особи), у провадженні у справах про банкрутство, поряд зі сторонами - боржником і кредитором (комітетом кредиторів) - беруть чи можуть брати участь: арбітражний керуючий (розпорядник майна, ліквідатор), санатори (інвестори), власник майна, державний орган з питань банкрутства, орган місцевого самоврядування, Фонд державного майна України, трудовий колектив боржника.
По-третє, господарський суд, розглядаючи справи про банкрутство, по суті, не вірішує спору, так би мовити, у чистому вигляді, усі спори вже повинні бути розглянуті в позовному провадженні (безспірність вимог кредиторів). У справах про банкрутство господарський суд від імені держави, скоріше, здійснює контрольні функції над учасниками процедури банкрутства. Одним з головних завдань суду в процедурі банкрутства є забезпечення умов для фінансового оздоровлення суб'єкта господарювання та, за можливості, усунення всіх негативних наслідків, що можуть виникнути після ліквідації підприємства в разі банкрутства.
Як зазначає О. О. Терещенко , головне у провадженні справи про банкрутство підприємства - якнайповніше задовольнити вимоги кредиторів, пред'явлені до боржника.
|
- 43.Порядок визнання суб'єкта господарювання банкрутом.
провадження у справі; - підготовче засідання господарського суду; - виявлення кредиторів та інвесторів; - попереднє засідання господарського суду; - проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів; - винесення ухвали про санацію; - визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; - припинення провадження у справі про
- Зміст
справах про банкрутство 134 § 3. Процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника 144 РОЗДІЛ 8. Правовий захист економічної конкуренції 150 § 1. Поняття економічної конкуренції. Законодавство про захист економічної конкуренції 150 § 2. Прояви порушення законодавства щодо економічної конкуренції. Правовий статус природних монополій 152 § 3. Прояви недобросовісної конкуренції.
- § 1. Поняття банкрутства
провадження передбачало, що особі, щодо якої винесене судове рішення або яка визнала свій борг, надавався тридцятиденний строк виконання. Якщо протягом цього часу боржник не задовольняв вимоги свого кредитора, останній здобував право власності на боржника як раба, тобто він міг за своїм бажанням продати його за межі Риму або навіть убити . Розвиток капіталістичних відносин, безперечно,
- 2.1. Учасники провадження
у справах про банкрутство
провадження у справах про банкрутство, загальної характеристики учасників такого прова- дження. Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України і ст. 6 Закону справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника, яке визначається місцем його державної реєстрації (ст. 93 Цивільного кодексу
- 2.1.3. Кредитори (комітет кредиторів)
провадження справи про банкрутство повинна містити такі відомості: 1) розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті; 2) виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання; 3) докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних
- 2.1.5. Власник майна (орган, уповноважений
управляти майном) боржника
провадження у справі про банкрутство, а з другого - має досить обмежені повноваження як порівняти з іншими учасниками. Наведемо перелік основних можливостей власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника в процесі провадження справи про банкрутство: 1) учасник провадження у справі про банкрутство (ст. 1 Закону); 2) має право здійснювати досудову санацію (ст. 3 Закону); 3)
- 2.1.7. Державна госпрозрахункова
установа - Агентство з питань банкрутства
провадження у справах про банкрутство відповідно до Закону. Відповідно до мети своєї діяльності Агентство на виконання Положення: 1) готує та подає до Мінекономіки пропозиції щодо вдосконалення організаційних, економічних та інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржників або визнання їх банкрутами; 2) узагальнює практику застосування законодавства з питань
- 4. Підстави, порядок та наслідки порушення справи про банкрутство.
провадження у справі про банкрутство виділяються матеріального і процесуального характеру. Матеріальними підставами порушення справи про банкрутство є такі: розмір вимог кредиторів повинен становити не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати; вимоги кредиторів мають бути безспірними; вимоги кредиторів не задоволенні боржником протягом трьох місяців після настання строку їх
- 5. Поняття, зміст та особливості судових процедур, що застосовуються до боржника у процесі провадження справи про банкрутство.
провадження у справі про банкрутство. Відповідно до статті 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також статті 212 ГК України щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: 1) розпорядження майном боржника; 2) мирова угода; 3) санація (відновлення платоспроможності) боржника; 4) ліквідація банкрута. Необхідно
- Мирова угода. Інші підстави припинення провадження у справі про банкрутство.
провадження у справі про банкрутство. Необхідно також зазначити, що рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди
|