| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 9. Фонд |
||
|
1. Поняття і види фондів
Фонд відноситься до числа некомерційних організацій, які не є корпораціями, тобто не має членства. Фонди створюються для матеріального забезпечення соціально-культурної, благодійної, освітньої та інших суспільно корисних видів діяльності, а тому їх участь у цивільному обороті має строго цільовий характер, підлеглий основним цілям діяльності конкретного фонду. Фондом визнається не має членства організація, створена на основі добровільних майнових внесків засновників у соціально-культурних, благодійних, освітніх та інших суспільно корисних (некомерційних) цілях (п. 1 ст. 118 ГК; п. 1 ст. 7 Закону про некомерційні організації). Правове становище юридичних осіб, іменованих в законодавстві фондами, відрізняється великою своєрідністю. Класичними різновидами фонду як організаційно-правової форми некомерційної організації слід визнати благодійний фонд (ст. 7 Закону про благодійну діяльність та благодійні організації) і громадський фонд (ст. 10 Закону про громадські об'єднання). Недержавні пенсійні фонди, створені відповідно до федеральними законами для здійснення діяльності з недержавного пенсійного забезпечення учасників фондів відповідно до укладених з ними договорів, а також діяльності в якості страховика по обов'язковому і професійному пенсійному страхуванню, вважаються НЕ фондами, а особливою організаційно-правовою формою некомерційних організацій соціального забезпечення (п. 1 ст. 2 Федерального закону від 8 квітня 1998 р. "Про недержавні пенсійні фонди" (1)), хоча їх правове становище дуже близько до статусу звичайного фонду. Разом з тим діяльність таких фондів пов'язана з виключно комерційним використанням грошових коштів громадян і розподілом між ними отриманих в результаті доходів. Тому їх некомерційна природа викликає серйозні сумніви. --- (1) СЗ РФ. 1998. N 19. Ст. 2071; 2001. N 7. Ст. 623; 2002. N 12. Ст. 1093; 2003. N 2. Ст. 166.
У той же час Пенсійний фонд РФ і Федеральний фонд обов'язкового медичного страхування, всупереч назві, не є фондами, а являють собою самостійні фінансово-кредитні державні установи (п. 1 Положення про Пенсійний фонд Російської Федерації < 1>; п. п. 3, 4 Статуту Федерального фонду обов'язкового медичного страхування (2)). --- (1) Затверджено Постановою Верховної Ради РФ від 27 грудня 1991 р. N 2122-1 (в ред. Указу Президента РФ від 24 грудня 1993 р. N 2288 і Федерального закону від 5 травня 1997 р. N 77-ФЗ) / / Відомості СНР і ЗС РРФСР. 1992. N 5. Ст. 180; Саппа РФ. 1993. N 52. Ст. 5086; СЗ РФ. 1997. N 19. Ст. 2188. (2) Затверджено Постановою Уряду РФ від 29 липня 1998
Як і громадське об'єднання, фонд переслідує в своїй діяльності виключно суспільно корисні цілі. Тому він зобов'язаний законом до публічного ведення своїх майнових справ (абз. 2 п. 2 ст. 118 ГК; абз. 2 п. 2 ст. 7 Закону про некомерційні організації; п. 5 ст. 19 Закону про благодійну діяльність). Фонд має право здійснювати підприємницьку діяльність лише у формах, дозволених громадським об'єднанням. Ця діяльність повинна безпосередньо служити досягненню цілей фонду і повністю їм відповідати. На тих же умовах фондам дозволено створювати господарські товариства чи брати участь в них. Благодійні фонди вправі створювати господарські товариства тільки в якості компаній однієї особи, будучи їх єдиними засновниками та учасниками (п. 4 ст. 12 Закону про благодійну діяльність). Для досягнення своїх статутних цілей фонди можуть створювати й інші некомерційні організації.
2. Створення і управління фондом
Фонд створюється за рішенням його засновників, якими можуть бути фізичні та юридичні особи (комерційні та некомерційні організації), а також публічно-правові утворення, якщо інше не заборонено законом. Так, засновниками благодійних фондів не вправі виступати публічно-правові утворення, а також їх унітарні підприємства та установи, бо інше означало б нецільове використання громадського майна (ст. 8 Закону про благодійну діяльність та благодійні організації). Не виключено створення фонду єдиним засновником. Засновники фонду не зобов'язані брати участь у його діяльності і, як правило, не роблять цього. Однак найважливішим обов'язком засновників є передача майнового внеску до статутного капіталу фонду, хоча закон не встановлює вимог до мінімального розміру такого внеску або до мінімального розміру статутного капіталу фонду. Тому в ролі засновників фонду не можуть виступати особи, які тільки організовують його діяльність, але не внесли внесок у майно фонду. На жаль, при створенні перших російських благодійних фондів такі особи нерідко ставали керівниками або займали інші відповідальні посади в фондах, отримуючи можливість безконтрольно розпоряджатися майном, отриманим від благодійників. Єдиним установчим документом фонду служить статут, затверджений його засновниками. Крім відомостей, загальних для всіх юридичних осіб, в статуті фонду повинні міститися дані про цілі його діяльності, про органи фонду, їх компетенції, про порядок призначення та звільнення посадових осіб фонду (наприклад, за згодою або затвердження опікунської ради), про долю майна фонду у разі його ліквідації. Закон обмежує можливість внесення змін до статуту фонду його виконавчими органами, що ускладнює зміна статусу фонду всупереч волі його засновників. Джерелами утворення майна фонду є передусім добровільні внески його засновників, пожертвування інших осіб та ін Для поповнення свого майна фонд може використовувати результати своєї підприємницької діяльності. Фонд стає власником майна, переданого йому засновниками або іншими жертводавцями, які не купують ніяких прав на майно фонду (п. 3 ст. 48, п. 4 ст. 213 ЦК). Тим самим виключається і взаємна відповідальність за боргами фонду та його засновників. Ні за яких умов фонд не може розподіляти отримане майно між своїми засновниками або працівниками. Засновники вправі і повинні контролювати дотримання цільового характеру використання майна фонду. З цією метою у фонді з числа його засновників або їх представників, а також інших авторитетних осіб створюється піклувальна рада (п. 4 ст. 118 ГК; п. 3 ст. 7 Закону про некомерційні організації). Будучи волеобразующім органом фонду, піклувальна рада здійснює нагляд за всією діяльністю фонду, її виконавчих органів та посадових осіб. У фонді також утворюються колегіальний (правління, рада тощо) і одноосібний (президент, голова і т.д.) виконавчі (волевиявлятися) органи, зазвичай призначаються або затверджуються засновниками або опікунською радою. При наявності зацікавленості керівника чи іншої посадової особи фонду в здійсненні угоди від імені фонду така угода підлягає попередньому схваленню опікунської ради під страхом визнання її недійсною (ст. 27 Закону про некомерційні організації). Фонди можуть реорганізовуватися на підставі рішення їх засновників та (або) призначеного ними опікунської ради за загальними правилами цивільного законодавства. Проте вони не можуть бути змінені на інші види юридичних осіб. Закон передбачає особливий порядок ліквідації фондів. З метою запобігання можливих зловживань у використанні майна фондів, особливо при їх самоліквідації, перелік підстав ліквідації фондів визначається законом, а не статутом конкретного фонду, причому ліквідація допускається лише за рішенням суду, але не в добровільному порядку (п. 2 ст. 119 ЦК; п. 2 ст. 18 Закону про некомерційні організації). Залишок майна фонду направляється на цілі, передбачені його статутом, або на благодійні цілі, а при неможливості його використання для цих цілей звертається в доход держави (п. 1 ст. 20 Закону про некомерційні організації). Фонд може бути оголошений банкрутом.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 9. Фонд " |
||
|
||