Головна |
« Попередня | Наступна » | |
§ 1. Функції державного управління |
||
Зміст державного управління становить діяльність щодо реалізації його функцій, здійснювана у встановлених формах і відповідними методами. У функціях виявляються сутність, зміст, цілі та завдання управління. Місце, займане функціями в системі управління, можна схемою: цілі - завдання - функції - структура. За допомогою функцій досягаються цілі управління, бо саме вьшолненіе функцій, різних за змістом, але взаємопов'язаних, становлять сутність управління соціальною системою. Функція як певний вид діяльності з управління характеризується відомою самостійністю, однорідністю та повторюваністю. Вона допомогою відповідної їй організаційної структури забезпечує вьшолненіе завдань управління. Кожна функція має свою сферу дії і здійснюється відповідними методами. У зв'язку з цим функції управління за змістом виконуваних робіт поділяються на загальні функції управління, притаманні всій системі державного управління в цілому й окремих її ланкам; спеціальні функції управління, що впливають на окремі сфери соціальної діяльності; забезпечують (допоміжні) функції управління, обслуговуючі процеси реалізації спільних і спеціальних функцій. Загальні функції управління. До даної групи функцій відносяться: облік, аналіз, прогнозування, планування, організація, регулювання, контроль. 157 158> Облік - це систематичний збір відомостей даних про статиці (структурі) і динаміці (зміні) об'єкта управління, здійснюваний шляхом реєстрації, порівняння і зіставлення конкретних фактів, що характеризують з кількісної та якісної сторін стан і розвиток соціальних процесів. За допомогою обліку провадиться забезпечення суб'єктів управління інформацією про хід досягнення цілей управління, реалізації управлінських рішень. Аналіз. Дані, отримані в результаті здійснення функцій обліку, підлягають аналізу, під яким розуміється пізнавальний вид діяльності з обробки та осмислення інформації, здійснюваної в цілях глибокого вивчення та розуміння стану об'єкта управління, об'єктивної оцінки цього стану, з тим щоб своєчасно надавати на об'єкт управління відповідне управлінське вплив. Аналізу піддаються соціальні управлінські процеси, що відбуваються в системі управління, колективі, галузі, сфері. Прогнозування - це науково обгрунтоване судження про можливі стани об'єкта управління в майбутньому або шляхи і терміни досягнення цих станів. Зрозуміло, прогнозування може характеризувати стан майбутнього лише приблизно, тому що соціальна детермінація на відміну від детермінації в природі не настільки прямолінійна. На практиці прогноз - це документ, що фіксує можливу ступінь досягнення тих чи інших цілей залежно від способу майбутніх дій. Прогнозування виступає як щаблі передпланових розробок, вибору планового рішення. Планування - це розробка загальної концепції розвитку системи управління, обгрунтування конкретних завдань, строків, цілей та шляхів їх реалізації, тобто програми дій (заходів) на перспективний період. Організація - суть її полягає в розробці і здійсненні конкретних заходів щодо реалізації прийнятого рішення (плану, програми). До їх числа належать формування керуючої і керованої систем, забезпечення упорядкування системи управління за допомогою створення відповідної структури та регулювання відбуваються в ній. Організація означає утворення, реорганізацію, скасування органів, підприємств, 158 f 159> I установ, організацій, визначення їх обов'язків і прав, порядку взаємовідносин, підбір і розстановку кадрів та ін У кінцевому рахунку призначення організації полягає в тому, щоб сформувати в системі управління такі організаційні відносини, які могли б забезпечити досягнення її цілей з мінімальними витратами сил, коштів і часу. Регулювання - це дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення тих чи інших управлінських відносин, що складаються між учасниками державного управління, на впорядкування їхньої поведінки. Завдяки регулюванню зберігається встановлена організація, що підтримує існуючі зв'язки між різними елементами системи управління, своєчасно ліквідуються можливі відхилення від програми завдань у поведінці об'єкта управління. За допомогою регулювання здійснюється безпосереднє оперативне управління системою. Контроль - це дія, що встановлює відповідність виконання прийнятого рішення шляхом зіставлення фактично досягнутих проміжних або кінцевих результатів і завдань (завдань), передбачених рішенням (програмою, планом). Успішне здійснення намічених заходів неможливо, якщо постійно не стежити, наскільки зроблене відповідає поставленим завданням. Всі вищевказані загальні функції державного управління здійснюються у взаємозв'язку. Спеціальні функції управління. Види і зміст спеціальних функцій обумовлюються відповідної сферою або галуззю управління. Ці функції називаються основними, тому що для їх реалізації утворюються системи управління. До спеціальних (основним) функціям державного управління належать: - захист прав і свобод людини і громадянина, забезпечення особистої безпеки громадян та громадської безпеки, охорона громадського порядку та власності ; - забезпечення обороноздатності країни; - охорона державного кордону; - здійснення соціально-економічної політики, зовнішньої політики і міжнародних відносин ; 159 160> - забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання і охорони природних багатств в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь; - розвиток освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту; - створення умов для всебічного розвитку особистості; - захист сім'ї, материнства, батьківства та дитинства; соціальний захист, включаючи соціальне забезпечення та ін Забезпечуючі функції управління. До даного виду функцій відносяться: кадрова, матеріально-технічна, фінансова, діловодна та ін Оскільки забезпечити функції покликані обслуговувати реалізацію загальних і спеціальних (основних) функцій, то від них багато в чому, а нерідко і повністю залежить ефективність управлінської діяльності.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " § 1. Функції державного управління " |
||
|