Головна |
«« | ЗМІСТ | »» |
---|
Систематичне дослідження груп крові почалося з початку XX ст. Дослідження, розпочаті К. Ландштейнером в 1900 р, показали, що в крові однієї людини можуть бути речовини, що викликають склеювання (аглютинацію) формених елементів крові іншої людини. Реакція аглютинації пояснюється тим, що еритроцити, в мембрану яких вбудований ряд речовин, в тому числі у вигляді їх комплексів, мають антигенними властивостями. Введення в кров антигенів викликає утворення антитіл. Ці комплекси називають агглютиногенами і позначають буквами А і В. Антитіла, які є глобулинами плазми крові і реагують з агглютиногенами, називають аглютинінів. Вони позначаються буквами аїр. При зустрічі А і а, В і р відбувається реакція антиген - антитіло. Між еритроцитами утворюються містки з антитіл, що є причиною їх склеювання.
У крові кожної людини існує певна специфіка еритроцитарних агглютиногенов. В даний час їх виділено досить багато (до 30), що визначає до 300-500 млн різних комбінацій результатів переливання крові. Все це ускладнює процес переливання. На щастя, антигенні властивості більшості еритроцитарних антигенів виражені слабо, так що при переливанні крові ними можна знехтувати. Найбільший ефект при переливанні крові дає система АВ0 і резус-фактор. В системі АВ0 існує чотири групи крові: 0, А, В і АВ (рис. 8.16; табл. 8.3).
Проблема поділу крові людей на групи пов'язана з необхідністю переливання крові від однієї людини іншій при крововтратах або патологічних станах.
Мал. 8.16. Групи крові людини (я); совмести
ність груп крові при переливанні (6);
СО - немає аглютинації;
- аглютинація
Групи крові у жителів Центральної Європи
Група |
еритроцити |
плазма |
Розподіл груп крові серед жителів Центральної Європи,% |
I |
0 |
ар |
40 |
II |
А |
р |
39 |
III |
В |
а |
15 |
IV |
АВ |
0 |
6 |
Людини, від якого переливають кров, називається донором, а людини, якій переливають, - реципієнтом.
Переливання крові вимагає неодмінного дотримання ряду правил (рис. 8.17):
Людина з нульовою групою крові (0) - універсальний донор, так як його кров можна переливати людям, які мають будь-яку групу крові, а з групою АВ - універсальний реципієнт, так як йому можна перелити кров будь-якої групи.
У гомологічних хромосомах людини міститься два з трьох алельних генів (А, В, 0), що визначають групу крові, т. Е. Антигенні властивості еритроцитів. Аллели А і В є домінантними, тому група 0 зустрічається тільки у гомозигот (00).
Принципи спадкування групи крові дозволяють отримати деяку інформацію про людину. Наприклад, ви-
Мал. 8.17. Правила переливання крові (А) і сумісність груп
крові людей (Б)
поділ групи крові використовується в судовій медицині для підтвердження батьківства. Так, чоловік з IV групою крові (АВ) не може бути батьком дитини з групою О (рис. 8.18).
Агглютіногени А і В формуються у плоду на другому-третьому місяці розвитку. Аглютиніни а й (I з'являються до моменту народження або відразу після нього. Еритроцити новонароджених відрізняє низька здатність до аглютинації, яка до 10 років підвищується до рівня дорослих.
Близько 40% жителів Центральної Європи мають II групу крові (А), 40% - I групу (0), 15% - (В) і близько 6% - (АВ). У 90% жителів Північної Америки зустрічається I група (0). Більше 20% населення Центральної Азії мають групу крові В. З огляду на це, антропологи можуть робити певні висновки про походження і змішуванні народностей.
Мал. 8.18. Спадкування груп крові
У 1940 р К. Ландштейне- ром і І. Віннер в крові багатьох досліджуваних людей була виявлена ще одна група антигенів - резус-фактор. Також вона була виявлена в крові макаки-резусу. Людей, що мають такі агглютіногени, називають резус-положи- тільними. Серед європеоїдів їх число становить 85%, серед монголоїдів - 95%. У мембрані еритроцитів знаходиться декілька антигенів, але одним з найбільш важливих за своїми антигенними властивостями є агглютиноген D. Тому людей, в крові яких містяться D-еритроцити, називають резус-позитивними (Rh +), а не мають їх - резус негативними (Rh) . На відміну від агглютінінов а й р, які містяться в крові вже в перші місяці життя, резус-аглютиніни з'являються тільки після контакту крові резус-позитивної людини з резус-негативним. Звідси випливає, що при першому переливанні крові резус несумісність не проявляється і реакція антиген - антитіло може виникнути тільки при повторному переливанні крові.
Резус-антиген, успадкований плодом від батька, визначається в його крові на третьому місяці і до кінця вагітності досягає максимальної активності, яка може бути вище, ніж у дорослих. На пізніх термінах вагітності в кров резус-негативної матері може проникати невелика кількість еритроцитів резус-позитивного плода (рис. 8.19). Це веде до утворення антитіл (аглютинінів) проти резус-позитив- них еритроцитів. Їх кількість спочатку зростає повільно, тому при першій вагітності серйозних ускладнень може не виникнути. Однак при другій вагітності антитіл в організмі матері утворюється багато, їх розміри, на відміну від агглютінінов, малі, і вони здатні проникати через плацентарний бар'єр в кров плода. Еритроцити плоду починають руйнуватися, що може привести до його загибелі. Таким чином, резус-конфлікт між організмом матері і плоду виникає при вагітності Rh- жінки Rh + плодом.
Освіта антитіл в організмі жінки можна зменшити або повністю придушити. Для цього зазвичай вводять анти-Е-глобулін, який руйнує проникаючі в кров резус-позитивні еритроцити, усуваючи тим самим фактор, що викликає вироблення антитіл у резус-негативної матері.
Мал. 8.19. Спадкування резус-фактора