| Головна |
| «« | ЗМІСТ | »» |
|---|
термін хромосома був запропонований в 1888 році німецьким морфологом В. Вальдейером, який застосував його для позначення внутрішньоядерних структур еукаріотичної клітини, добре забарвлюються основними барвниками (від грец. хрому - колір, фарба, і сома - тіло). До початку XX в. поглиблене вивчення поведінки цих структур в ході самовідтворення клітин, при дозріванні статевих клітин, при заплідненні і ранній розвиток зародка виявило строго закономірні динамічні зміни їх організації. Це призвело німецького цитолога і ембріолога Т. Бовери (1902-1907) і американського цитолога У. Сеттона (1902-1903) до затвердження тісному зв'язку спадкового матеріалу з хромосомами, що лягло в основу хромосомної теорії спадковості. Детальна розробка цієї теорії була здійснена на початку XX ст. школою американських генетиків, очолюваної Т. Морганом.
Роботи Т. Моргана і його співробітників не тільки підтвердили значення хромосом як основних носіїв спадкового матеріалу, представленого окремими генами, а й встановили лінійність розташування їх по довжині хромосоми.
Доказом зв'язку матеріального субстрату спадковості і мінливості з хромосомами було, з одного боку, суворе відповідність відкритих Г. Менделем закономірностей успадкування ознак поведінки хромосом в ході мітозу, при мейозі і заплідненні. З іншого боку, в лабораторії Т. Моргана був виявлений особливий тип спадкування ознак, який добре пояснювався зв'язком відповідних генів з Х-хромосомою. Йдеться про зчепленому з підлогою спадкування забарвлення очей у дрозофіли.
Подання про хромосомах як носіях комплексів генів було висловлено на основі спостереження зчепленого успадкування ряду батьківських ознак один з одним при передачі їх в ряду поколінь. Таке зчеплення неальтернативні ознак було пояснено розміщенням відповідних генів в одній хромосомі, яка представляє собою досить стійку структуру, що зберігає склад генів в ряду поколінь клітин і організмів.
Згідно хромосомної теорії спадковості, сукупність генів, що входять до складу однієї хромосоми, утворює групу зчеплення. Кожна хромосома унікальна по набору укладених в ній генів. Число груп зчеплення в спадковому матеріалі організмів даного виду визначається, таким чином, кількістю хромосом в гаплоидном наборі їх статевих клітин. При заплідненні утворюється диплоїдний набір, в якому кожна група зчеплення представлена двома варіантами - батьківській і материнській хромосомами, що несуть оригінальні набори алелів відповідного комплексу генів.
Подання про лінійність розташування генів в кожній хромосомі виникло на основі спостереження нерідко виникає рекомбінації (Взаємообміну) між материнським і батьківським комплексами генів, укладеними в гомологічних хромосомах. Було встановлено, що частота рекомбінації характеризується певною сталістю для кожної пари генів в даній групі зчеплення і різна для різних пар. Це спостереження дало можливість висловити припущення про зв'язок частоти рекомбінації з послідовністю розташування генів в хромосомі і процесом кросинговеру, що відбувається між гомологами в профазі I мейозу (див. Розд. 3.6.2.3). Подання про лінійному розподілі генів добре пояснювало залежність частоти рекомбінації від відстані між ними в хромосомі.
Відкриття зчепленого успадкування неальтернативні ознак лягло в основу розробки методики побудови генетичних карт хромосом з використанням гибридологічного методу генетичного аналізу.
Таким чином, на початку XX ст. була незаперечно доведена роль хромосом як основних носіїв спадкового матеріалу в еукаріотичної клітці. Підтвердження цьому було отримано при вивченні хімічного складу хромосом.