Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоПрокурорський нагляд в Україні → 
« Попередня Наступна »
Шумський П.В.. Прокуратура України: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вен-турі.,1998. - 336 с., 1998 - перейти до змісту підручника

§2. Історія розвитку і становлення функцій прокуратури



Прокурор (від лат. procyrator - завідуючий, управляючий, піклувальник) - офіційна посадова особа органів прокуратури. У Стародавньому Римі - управляючий майном, маєтком тощо. Ними були улюблені раби імператора. Посада прокурора як державного чиновника запроваджувалась із введенням Ав-густовської Конституції. Це був, власне, слуга імператора з представницькою владою, і особливу роль вони відігравали при зборі податків, управлінні імператорським маєтком тощо. Пізніше прокурор став представником у суді за призначенням свого довірителя.
Засновником королівської прокуратури визнається французький король Філіп IV Красивий, бо при ньому у 1302 році вперше було визначено законом Положення Королівських прокурорів в судах. У кінці XVII ст. прокуратура склалася як могутня державна установа, очолювана прокурором. В основному посади прокурорів продавалися з правом спадкоємництва. Прокурори передусім захищали інтереси корони.
При пануванні розшукового процесу роль прокурора зводилась до порушення розслідування та нагляду за діяльністю суддів. Прокурор був посередником між судом і королівською владою.
Із Франції інститут прокуратури був запозичений Німеччиною, Англією, 'Шотландією та іншими державами.
21
У Росії за Петра 1 прообразом прокурорів стали фіскали, шо нагадували недосконалу посаду західних прокурорів. Фіскали не виправдали себе і були замінені на прокурорів, вони відігравали роль «ока» імператора і стряпчих у справах державних.
Походження російської прокуратури датується ерою Петра Великого, який у 1722 році прийняв французьку модель прокуратури для того, щоб мати ефективний контрольний орган, «око государево», який наглядав би за центральними та місцевими адміністративними органами1. Прокурор підпорядковувався безпосередньо Імператору і зобов'язаний був наглядати за діяльністю Сенату та Колегій, «щоб не порушувалась воля його величності». Прокуратура такого типу якнайкраще відповідала ідеям і вимогам самодержавного царату, його експансивній і жорстокій політиці2.
У 1864 році було проведено ряд реформ, які певною мірою демократизували Росію того часу. Звичайно, притерпіли зміни й органи прокуратури. За основу було взято знову ж французьку модель, але вже з середини XIX століття, згідно з якою прокуратура була позбавлена функції тотального нагляду, в її компетенцію входили лише процесуальні функції. Цей заклад вважався одним із символів царату і був відмінений у 1918 році3.
Радянська прокуратура була заснована в 1922 році і означала повернення до старих традицій, які існували в Російській імперії до 1864 року. Функції нагляду за виконанням законів поза сферою кримінального права було поновлено. Це загальний нагляд за діяльністю виконавчих органів, місцевих Рад, судів, підприємств, громадських організацій, службовців тощо. Мета цієї функції - забезпечення нагляду за виконанням законів у всій державі.
З падінням у лютому 1917 року монархії в Росії на Україні активізувався рух за територіальну автономію з державною українською мовою. У Києві 17 березня 1917 року на зборах представників українських громадських організацій була заснована
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§2. Історія розвитку і становлення функцій прокуратури"
  1. Зміст
    Історія розвитку і становлення функцій прокуратури ... 21 Прокуратура за часів Гетьманату (квітень-грудень 1918)... 25 Директорія. Відновлення Прокуратори (грудень 1918 - березень 1921) ... 27 ГЛАВА II. СУТЬ ФУНКЦІЙ ПРОКУРАТУРИ ... 31 §1. Теоретичне визначення функцій прокуратури ... 31 §2. Основні риси прокурорської
  2. Тема 4. Державна служба та державні службовці
    розвитку службового права. Поняття, ознаки та склад службових правовідносин. Поняття, ознаки та види державної служби. Принципи та функції державної служби. Право на державну службу. Поняття, ознаки та класифікація державних службовців. Основні права і обов'язки державних службовців. Проходження державної служби. Службова кар'єра. Відповідальність державних службовців. Державні службовці і
  3. 4.5. ВІДНОСИНИ МІЖ ПРОКУРАТУРОЮ І УПОВНОВАЖЕНИМ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ
    розвитку цих структур. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО СЕМІНАРУ 1. Охарактеризуйте характер правовідносин Генеральної прокуратури України з Президентом України. 2. Охарактеризуйте характер правовідносин Генеральної прокуратури України з Верховною Радою України. 3. Чи потрібно встановлювати підконтрольність і підзвітність Генерального прокурора України? Якщо так, то перед ким? 4. Чи потрібно змінювати
  4. Тема 1. Поняття, місце і роль адміністративного права в системі права України
    розвитку адміністративного права. Адміністративне право як наука, галузь права, навчальна дисципліна. Предмет і метод адміністративного права в контексті реформи адміністративного права. Роль адміністративного права у становленні і розвитку незалежної правової демократичної держави Україна. Основні напрямки реформи адміністративного права. Адміністративне право, як і конституційне право,
  5. 8. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"
    розвитку антимонопольного законодавства в Україні: 36. тез. і допов. - Одеса, 1993. 27. Біла Л.Р. Проблеми удосконалення антимонопольного зако нодавства України // Правова держава України: проблеми, перспективи розвитку: 36. тез наук.-практ. конф. - Харків, 1995. 28. Біла Л.Р., Картузова І.О. Організація державної служби в Ук раїні: Навч.-метод, посіб. Одеса: Юридична література, 2000. 29.
  6. III. ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
    розвитком та удосконаленням державної служби. Метою реформування цього інституту є становлення справді професійної, високоефективної, стабільної та авторитетної державної служби. Основними цілями і завданнями державної служби як інституту української держави є: охорона конституційного устрою, створення умов для розвитку відкритого громадянського суспільства, захист прав та свобод людини і
  7. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: НОВІ ПОГЛЯДИ НА ЙОГО РОЛЬ, ЗМІСТ І СИСТЕМУ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ
    розвитку яких вимагають певного втручання держави за допомогою відповідних важелів. Головні серед них пов'язані з використанням повноважень виконавчої влади. Проте державне упрвління здійснюється і за межами функціонування виконавчої влади, наприклад, на рівні державних підприємств, установ і організацій. Завдяки цьому поняття "державне управління" за змістом є ширшим, ніж поняття "виконавча
  8. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    розвитку і реформування ад- г міністративного законодавства Той факт, що виконавча влада, у порівнянні із законодавчою та судовою владами, найбільш наближена до забезпечення потреб людини і є тією владою, з якою особа має ті або інші контакти практично повсякденно, вимагає суттєвого удосконалення правового врегулювання всіх аспектів взаємовідносин особи з органами виконавчої влади. Слід
  9. 8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності і міжнародна правосуб'єктність державоподібних утворень
    розвитку національної державності на таких територіях складається народний суверенітет. Зрозумівши останній, населення цих територій вимагає і домагається усе більшого розширення своїх прав, а потім у тій або іншій формі - реалізації свого права на самовизначення. Результатом цього процесу є заміна колоніального режиму території на статус домініону, потім на режим опіки або суверенної держави.
  10. § 2. Природа криміналістики
    Історія криміналістики знає й інші погляди на природу криміналістики. Одним із таких напрямів є визначення природи криміналістики як технічної або природничо-технічної науки. Ці погляди характерні для етапу становлення криміналістики як самостійної галузі знань (представники таких поглядів - Р. А. Рейс, Е. Локар, Г. Ю. Маннс, В. І. Громов, Є. У. Зіцер). Причина такої оцінки природи криміналістики