Кнпга перша

Як термін praxis у Ар. пе просто дію, але свідомий людський вчинок, що має цілі тільки сам себе (1140Ь6). Тут же, як і в інших авторів, praxis означає Вояка людська дія, думка, творчість і вчинок. Тому природно, що в ньому важливий результат (якщо займатися виготовленням чого-небудь, наприклад, заради розваги або обману, речовинний результат не буде метою). - 54. 3

Мова йде про практичні науках (episteme). Це пе обмовляється, тому що протиставлення практичних павук і мистецтв (tekhne) науці-теорії вважається відомим слухачам з Платона (СР Polit. 258е). Коли Ар. протиставляє практичні науки і мистецтва , то це є протиставлення практичних знань і навичок виготовлення нощей (СР Тор. 14Г> а1Г>). Водночас epistein6 і tekhne він об'єднує тому, що опи мають справу із змінними і залежними від нас об'єктами (і відміну від об'єктів метафізичної теорії - софіі-мудрос/гі). Тор-мип, позначає здатність поводитися з такими об'єктами, є «вміння» - dynamis (див. а 10), порівн. Met. 1020а4. Термін багатозначний: основний переклад - «вміння», « здатність », порівн. також" можливість "(кошти): 1101Ь12, (потенція): 1103а20, 11271) 14, 1168а7;« значення »: 1102а34, 1172а24;« сенс »: 1130М;« вплив »: 1099Ь2, 1161 аЗ; «сила»: 1134Б26, 1180а21. - 54. 4

Заплутаний синтаксис цієї фрази (спрощена в нереводо) ость свідоцтво так званого акроматіческого стилю, тобто стилю записи усних лекцій, що не призначалися для виданні . Величезні періоди, гігантські складнопідрядні пропозиції характеризують стиль Арістотелева «думання на ходу», про який В. (36) відгукнувся так: «Він ніколи не впевнений, що сказав усе, що мав сказати, і постійно починає спочатку». При нереводо такі фрази -роздум, як правило, розчленовані на окремі пропозиції, але деякі їхні зразки все ж збережені (див. 1170а25-Ь9: в оригіналі 133 слова, не рахуючи артиклів). Іноді сухий стиль Ар. переривається, за висловом Дильса, «оазисом» метафори , розмовної мови, віршованої цитати. Це також пояснюється лекційними та педагогічними завданнями («стимуляція шшманія»). - 54. 5

Т. с. у випадку з теоретичними науками, коли метою є сама теоретична діяльність , існує ієрархія, апалогічная ієрархії названих вище наук, при цьому на ос злодій-ніші інша керуюча наука - не політика, а софія-мудрість (див. кн. X і Met. 981Б25-2АЗ). - 54. 6

Те deon ми переводимо як «належне», а пе «борг», щоб відрізнити етику цивільної громади від етики індивіда пізнішого суспільства (напр., від Pflicht Канта). Те deon - общинна норма: «що слід робити ». - 55. 7

Те, що на перше місце висувається політика, а не мудрість (пор. прим. 5 до с. 54), пов'язано з тим, що Ар. до часу не висловлює головного: політика - найважливіша з практичних наук, але вище благо дано не політику, а мудреця-філософу, і закони забезпечують благо держави, коли їх застосовує мудрець (див. кн. X). - 55.

8 Маються на увазі тільки практичні науки. - 55.

0 Мова йде про те, що щастя, благо людини досягається в державі. Народ, або плем'я (etlmos), відрізняється від держави-поліса як більш примітивна форма спільності. - 55. 10

Для Ар. не існує УЧСП про благо індивіда окремо від вчення про благо держави. Справжнє вчення - те, що розглядається в EN - не етика, а теж політика, тільки виходить із розгляду вдач, а не державних форм. (Характерно, що ethike («етика») як іменник в творах Ар. не зустрічається.) Про свого роду науці про державу (politike) Ар. говорить тому, що зазвичай політикою називали але наукову дисципліну, що включає законодавчу науку, а переважно політичну практику; див. також прим. 36 до с. 181, - 55. 11

СР An. Post. 75аЗ слл. - 56. 12

Витончені (kharientes) - люди, досвідчені в філософії, в даному випадку платоники; піже kharientes перекладається також як «гідні» (громадяни): 1095Ь23, «видатні» (лікарі): 1102а22; ср . 1127Б23, 31, 1128а15, М («ввічливі»), 1162И1 («чемні»). - 57. 13

Т. е. учні Платона, ср PI. Rp. 509b, 517с та ін - 57, 14

Для одних дисциплін (напр., геометрія) природний шлях від початків, аподиктичні, бо почала їх очевидні; для інших (напр., етика) такий шлях утруднений: істинність етичних принципів, або почав, неочевидна, тому Ар. обирає шлях діалектичного з'ясування начал. Тут Ар., мабуть, але посилається на конкретний твір Платона, а слід прийнятої Платоном манері починати бесіду зі слухачами (СР, однак, Rp. 510b-511 (1). Атлотетьі - судді, які давали нагороду (athlon) переможцю в бігу. - 57. 15

Відоме нам - то, до знання чого домішується наш індивідуальний досвід; відоме безвідносно - об'єктивне наукове знання, «однакове для всіх»: ср Тор. 141Ь5. - 57.

1в Прийнято читання В.: ethesin замість ethesin - «в сенсі звичок», бо про звичку як основі для вдачі мови ще не було; інакше D. (273). ~ 57. 17

Моральне поведінка може визначатися правилом, виведеним з принципу, т. з. передумови (to dioti), а також правилом, ДАНП людині як факт , тобто висновок (to hoti), завдяки вихованню. Слухач, що володіє в якості відправної точки таким висновком про те, що є вище благо, може слідом за вчителем приступити до діалектичного розбору, щоб отримати початку, або принципи, павуки про державу . - 57. 18

Ergg. 293-297, пров. В. Вересаєва. В оригіналі ст. 293, 295-7; ст. 294 включений нами для зв'язності, пров. ст. 297 змінений . - 58.

1095а30. - 58.

20 Судячи іоЦіцерону (Tusc. V 101, De fin. 1132, 106), це посилання на що не дійшло до нас «популярне» твір Ар., де він обговорював відому в багатьох варіантах (див., напр., АР XVI 27) надгробний напис легендарного царя Ассірії, який вважався зразком зніженості і розкоші. - 58.

п Йдеться або про нссохранівгаіхся «популярних» сочіпе-Піях самого Ар. (діалоги), або про широко відомих творах інших авторів - НЕ перипатетиків. В. (22) і D. (274-5) схиляються до останнього. За G . (I 398-409), маються на увазі не строго наукові твори або устпие бесіди як самого Ар., так і інших філософів. - 59.

га Див 1177а12-8а1; 1178а22 сл. ; 1179а32 сл. Ар. першим застосував термін «споглядальний» (theoretikos) до bios (спосіб життя). Уявлення ж про декілька жанрах життя, в тому числі про життя, носвященной умогляду, існувало і раніше (cp.DK 21 В 2; II ег ас lid. Pont. Fr. 88 (Wehrli); Cic. Tusc. V 8-9; Jambl. V. Pyth. 58-9). Відкидаючи нижче, як протиприродний (т. о. підневільний), спосіб життя користолюбця і всякого, хто зайнятий зароблянням грошей (бо гроші тільки засіб, а спосіб життя розглядається тут як мета, бо збігається з самим щастям), Ар. «виправляє» Платона (див. Ір. 580с-583а). У «Політиці» державний і споглядальний спосіб життя об'єднані загальним терміном «практична життя», тобто життя діяльна (див. 1325а 15-Ь32, порівн. EN 1098аЗ), порівн. R. Joly. Le theme philosophique des genres de vie dans l'antiquite classique. Bruxelles , 1956. - 59. 23

Здось спрятаннепереводімий «лінгвістичний силогізм»: а) користолюбець - khrematistes - це буквально делатель грошей - khromata; b) багатство, тобто гроші, полевно - khresiinon; с) отже, khrematistes - це «іолезіік», і але самому змістом слова існує як би для користі, для використання. - 59. 24

Букв, «посіяно багато слів», тобто існує багато розхожих думок (СР PI. Soph. 232d). - 59.

2 * Мається на увазі насамперед Платон. Критикуючи Платонову ідею вищого блага (109Cal 1-7а13), Ар. перефразовує слова самого Платона (СР Rp. 595с 3); отношепіе до «благу» платонізму виразніше в ЇЇ 1217Ь2 сл. Докладний розбір критики ідеї блага у Ар. см. J. 31-47. - 59. 26

Т. е. не створили ідей, спільних для членів послідовності. У натуральному ряду чисел одне число логічно передує іншому: одиниця «колись» двійки, бо якщо є двійка, то повинна бути одиниця, але не навпаки (Cat. 14а34). Якби існувала ідея чисел, вона повинна була б передувати першому числу, що абсурдно (СР Met.

Виходячи з незвідність категорій один до одного (Met. 1024И0, 1070аЗЗ), Ар. вважає, що благо, визначаючись у всіх категоріях, тим самим не може бути тільки сутністю, тобто ідеєю. Далі, виходячи з незвідність категорій до загального роду, він вважає, що Платон, який створив ідею блага і не створив ідею чисел (див. прим. 26 до с. 59), був непослідовний, адже благо визначається в різних категоріях, а серед них , як і в ряду чисел, теж є нервічпое і вторинне (так, сутність первісніша відносини, ср Met. 1028а13), і ідея блага як загальний рід повинна була б тоді передувати в тому числі і благу, що визначається в нервічной категорії сутності, що абсурдно. - 59, 28

Нижче па ряду з терміном «ідея» (idea) Ар. вживає «вид» (eidos: 1096а9; МО, 16, 20, 25). Так, «ідея буде безглуздий ної» (1096Ь20) означає і що «вид буде порожній», тобто до нього нічого не буде ставитися. За Платоном, одна наука для всіх Блаз існує - це діалектика (Rp. 505А, 508е). - 60.

28л СР Met. Ю40Ь32. - 60. 29

Особливу міркування (твір) - це «Метафізика» 985Ь23-993а10, кн. XII і XIII (СР ЇЇ 1218а15 сл.). Ряд благ - це «хороша» колонка пифагорейских пар протилежностей (Met. 986а22-26). Вхідні в цей ряд початку, в тому числі єдине, межа і т. д., очевидно, відносяться до різних категорій; це Ар. схвалює, оскільки благо таким чином визначається в різних категоріях. Ось чому, критикуючи Спевсиппа (Met. 1028Ь21 -4; 1072Б30-ЗАЗ; 1091а29-Ьз; 1091МЗ-2а17), Ар., Проте, визнавав, що приймати єдине за благо (як робить Спевсіпп) все-таки краще, ніж благо за єдине. - 60. 30

Пошана, розсудливість і задоволення - цілі трьох опи-Санпо вище способів життя. «Розсудливість» (phroriesis) тут умовний переклад: мається на увазі «розуміння», щось об'єднуюче всі інтелектуальні чесноти (див. прим. 23 до с. 176). СР нижче (1097Ь2) тріаду «шана, задоволення, розум». - 61. 31

За Ар., Благим називається те, що служить благу, є джерелом блага, має благо. Все це, таким чином, - «отименних» від «блага» (див. Cat. Lal-15). Ще один спосіб позначення одним словом різних категорій - за аналогією, тобто коли відношення цих категорій може бути представлено як пропорція (analogia), ПАІР., Зреііе: тіло :: розум: душа (приклад сходить до Платона: Rp. 508b- 509а). - 61. 32

Наук практичних, тобто мистецтв. -67. 33

Флейти, несподівані в цьому контексті, змушують видавців і коментаторів робити припущення про псування тексту. Однак це стандартний приклад знаряддя у Ар. (Див., напр., Meteor. 389Ь32, De an. 407Ь25) і Платона (Rp. 601 d.). - 62.

Teleios (від telos - мета, кінець) залежно від контексту перекладається як «досконалий», «кінцевий», «повний», «завершений», «який відповідає цілі». Важливо пам'ятати, що грецькою це одне слово: ідея мети передбачає і ідею досконалості («цільова причина»), і остаточність, оскільки досконалість можливо тільки при статиці, і повноту як досягнення природної мети, межі (напр., людського життя). Щоб передати цей семаптіческій комплекс, ми іноді даємо додатковий перо-вод у квадратних дужках. - 62. 36

Переклад вираження \ dzdion] politikon тут традиційний (СР Pol. 1253а2); точніше було б «тварина державне», або «полисное», тобто істота, якій властиво організовуватися державно, тобто в полісі (див. також 1169Ь18, порівн., од «нако, 1162а17: в першу чергу людина утворює сім'ю). - 63.

39 Можливо, йдеться про розширення але поняття суспільства, а умов самодостатності. В оригіналі «до батьків» (goneis) * що суперечить попередній фразі. Rassow (111) пропонує до * - полнение: «до батьків (батьків)». - 63. 37

 Див llOOalO-И9, 1169М6-22, можливо, 1170Ь20-1171а20. - 63. 38

 Існує різнобій у перекладі на російську мову термінів threptike, ayxetike і phytike dzoe. Перший прийнято перекладати як «рослинна життя», що розуміється як «життя за типом рослини» (лат. vita vegetativa). Але threptike походить від threpho - годую, виховую - і буквально має бути передано як «живильна життя», життя як засвоєння їжі. Поняттю «рослинна життя» у Ар. відповідають два інших із зазначених виразів. Останнє (від phyton - рослина) відповідає перекладу «рослинна життя»; перший же (від аухапо - возрастаю) означає «(віз) рослинна життя» - від «рости», а не від «рослина». Життя з точки зору харчування і життя з точки зору зростання - аспекти життя рослини, іншими словами, phytike dzOe - включає дві інші форми життя. Людина і тварина поряд з вищими здібностями володіють і тими, що є в рослин, але рослинна життя як ціле, складене з двох нижчих здібностей, в людині і тваринному не присутній, присутні її складові. Діти і тварини - це сума поживного, возрастітельного, що тягнуть і прагне начал (1102Ь30); їх життя - це «життя з точки Ерен почуття» (aisthe-tlke dzoe, ср скотський спосіб життя - 1095Ь20); зріла людина - це все, що є у дитини і тварини, а також розумове початок (to dianoetikon - 1139а29, 1166а17), і життя його суто людська, діяльна, тобто оп веде політичний (державний) і теоретичний (споглядальний) спосіб життя. Бор складається з одпого розумового початку, і життя його тільки споглядання, умогляд (1178Ь20 сл., Met. 1072М4 сл.). - 64. 

 В. (35) вважає фразу інтерполяцією. Ймовірно, це зауваження на полях рукопису (схолій), відсилає до кінця кн. 1 (ГДО проводиться виділення частин душі; див. прим. 70 до с. 75) і перенесене в текст переписувачем. - 64. 40

 «Подвійно» означає, що життя істоти, що володіє судженням, може нопіматься по-різному і отримує у філософів відповідно два визначення. Якщо володіння судженням розуміти як стан владетеля, тоді життя такого владетеля визначається як статичний стан володіння (hexis). Якщо ж володіння попімать в актівпом сенсі, якщо судженням володіють, як, скажімо, володіють мовою, тобто користуються ним, то життя істоти) володіє судженням, визначається як діяльність (energcia). Діяльність ость цільова причина, головне (to kyrion) для відповідної спроможності (див. 1170а16 сл., Ср Met. Ю50Ь6 - 34); в цьому сенсі значення «діяльність» головніше (kyrioteronj значення «володіння». - 64. 41

 By. виключає текст в кутових дужках, вважаючи його повтором попереднього пасажу. В. (36), навпаки, включає, вважаючи, що міркування відповідає манері Ар. (СР прим. 4 до с. 54) -! 64. 42

 Йдеться про мудрість (філософії). Див кн. X, ср 1099а30 -. 

 64. 43

 Щоб підкреслити неточність і приблизність результат-пих положень етики, Ар. звертається до метафор зі сфери ремесла: дати загальний нарис (hypotyposai) - букв, «зробити відбиток», «видавити»; попереднє і докладний опис (perigeg-rapht6, anagrapsai) - мабуть, «начерк» і «розфарбування». - 65. 44

 СР PI. Rp. 475е-6Ь: «той, хто любить (philotheamon) істину», протиставлений любителям театральних видовищ. - 65. 45

 Почуття тут інтуїція, а привчання - щось подібне наведення в практиці. - 65. 49 Переслідувати - платонівська «мисливська» метафора; см. Theait. 187е, Polit. 290 (1. Див С. J. Classen. Untersuchungen zu Pla-tons Jagdbildern. Hamburg, 1951. - 65. 47

 У Гесіода (Ergg. 40) «половина більше цілого» (тобто ділитися порівну вигідніше, ніж брати собі все); «початок - половина дглаь - прислів'я (СР PL Legg. 753с; Ar. Top. 183b23; Pol. 1303Ь29). Звідси «висновок» Ар.: Початок більше половини всього \ справи \ (СР PL Legg. Сімсот п'ятьдесят третій-4а). - 65. 

 473 J. (55-56), посилаючись на An. Post 93Ь38-94а10 і 89ЬЯ6 сл., Вважає, що мова йде про такому визначенні, яке являє собою як би доказ, висновок з посилок демонстративного силогізму і яке становищем термінів відрізняється від докази. - 65. 48

 Платон, мабуть традиційно, також розрізняє зовнішні, тілесні і духовні блага (СР Legg. 661а і Democ. - DK 68 В 37), див F. Dirlmeier. Die Oikeiosislehre Theophrasts («Philolo-gus», Suppl. 30, 1). Leipzig, 1937. Відмінність Ар. від інших філософів (лем на відміну від ми все) в тому, що у нього блага, які стосуються душі, - це активність, а по стан або претерпевание (споживання) духовних благ. - 66. 49

 «Не без участі» (Оук АПЕУ) відповідає пізнішому поняттю «необхідна умова» (conditio sine qua (поп)). «Частини щастя» і його необхідні умови Ар. розрізняє в ЇЇ 1214Ь6-27 (слідуючи в цьому, але D. (283), Ксенократу). - 66. 60

 А. (218): «Наприклад, людина, що любить мати друзів і в той же час мучити їх, пе може мати обидва задоволення.

 Кінцевою інстанцією, визначальною моральну норму, благо і доброчесність, виявляється у Ар. добропорядний (або розважливий - 1107а1, або доброчесний, тобто володар чесноти, - 1113а29-33, 1166а12-19). Вихід з цього логічного кола вказується тільки в кн. X (гл. 7-8), коли з'ясовується, що досконала чеснота наідобродетельпого людини (мудреця-філософа) забезпечується божественністю вищої та керівної частини душі. Таким чином, останні основапія етики, що має цілком «світський» характер, виявляються якщо не релігійними, то в усякому разі санкціонованими авторитетом божественного. Аналогічно вирішується проблема підстав етики і в ЇЇ. Інакше D. (284): уявлення про «добропорядної чоловіка» як носії норми має глибоко традиційні Корпі (культ героїв) і не піддається рефлексії у Ар., Порівн. у Платона «царствепний людина» («Політик») і «велика людина» («Закони»). - 67. 62

 Напис на Пропилеях святилища Літо на Делосі; гноми семи мудреців теж були написані на храмах (в Д ельфів). Варіант даної гноми см. Theogn. 255, порівн. Soph, fr.329 (Nauck). Pl. Gorg. 451 e. - 67. 63

 Кошти в оригіналі виражаються терміном «хорегия» (матеріальне оснащення »драматичного подання); стосовно до власне театральній сфері в« хорега »також підкреслюється ео другорядність,« внешнесть »для трагедії (Poet. 1453Ь7), порівн. 1101а15, 1177а30, 1178а24, 1179а11. Сказали - 1098b 26-29. - 68. Б4 Сдсржанпость, з якою Ар. говорить тут про божественне, D. (286) відносить на рахунок властивого грекам благочестивого страху перед недоступним людині. Але швидше ця стриманість обумовлена тим, що Ар. користується тут мовою популярних уявлень, до чого його «змушує» саме слово «щастя»: ey-daim-monia - благодемонія. Згодом (X кн.) Уявлення про божественної частці отримує свій справжній для Ар. сенс: це не казковий доля благополуччя і процвітання, що посилається богами, але божественна частина душі, що дає здатність до умогляду і мудрості - вищої щастя і божественному скуштують. - 68. 

 55 Всього тричі Ар. говорить про нагороду чесноти: тут це щастя, в 1123Ь35 і 1163Ь4-5 - честь. Але нагорода - це все-таки попутно досягається мета (як і задоволення 1174ЬЗЗ), справжня мета чесноти - «прекрасне», тобто саме але собі прояв чесноти, незалежно від наслідків, порівн. 1117М5 сл. - 68. 

 58 Найкраща причина - розум чи людина як розумна істота (див. 1178Ь7 і А7); всяка причина - це будь-яка з природних причин. При цьому природа (єство) для Ар. як причина переважніше мистецтва, а мистецтво переважніше випадку. - 69. 

 67 Якості цієї діяльності: вона постійна, розгортається протягом повної людського життя, надійна, не залежить від випадковостей, приносить задоволення і представляється найкращою з деятельіостей (див. 1098а15-20, 1103М2 сл.). - 69. 58

 Гнома Солона, широко відома у «вік семи мудреців» (Hdt. 1 32-33). Виглядаю на кінець (telos) - означає мати на увазі але просто кінець життя, але її внутрішню ісполценность, здійснений-ність мети, ср прим. 34 до с. 62. - 69. 59

 Наступний пасаж, ймовірно, треба розуміти не в тому сенсі, що померлий може бути в курсі, що відбувається у світі і страждати від цього. Те, що відбувається з його нащадками, творами або славою може впливати або не впливати тільки на оцінку його життя як щасливою (або нещасною) у живуть, подібно до того як на цю оцінку впливають події, що сталися за життя людини до залишилися йому невідомими (СР, однак, прим. 60 до с. 70). - 70. 60

 Букв, «не досягає предків», «але проникає до предків»; це вираження суперечить думці, що мертвий пе відчуває (1100а19), порівн. 1101а35 сл. В. (50) бачить тут поступку народним віруванням (див. 1101а22-24). Питання про загробне життя і блаженстві після смерті Ар. в EN, мабуть, залишає невирішеним, подібно до Сократа (PL Apol. 41b сл.; Phaed. 63С, 91b). Згідно твору «Про душу», душа смертна; по «Метафізика», безсмертний розум (1070а26, 1074И-14). У діалозі «Евдем» Ар. говорив про безсмертя «усієї душі»; в ЇЇ (1215М5-35) станом перожденного і померлого віддавав перевагу перед жізнио. Мабуть, Ар. коливався між поданням про загробне блаженство як чистому мисленні розуму - єдино безсмертною і божественної частини душі, що повертається після смерті до бога як його частина (подоба цього блаженства на землі - життя мудреця), - і платоновт ським вченням про безсмертя душі, не виключаючи при цьому зі свого розумового горизонту і традиційного уявлення про Аїді, населеному тінями. Див W. Schadewaldt. Das Gedanken an die To-ten in der Antike, «Universitas», 1956, 11, S. 33-39. - 70. 61

 Поставлене раніше запитання - llOOalO; досліджуваний тепер - 1100al8, 21, - 70. 

 л2 За В. (51), несподівані образи хамелеона і хиткою по-будівництва взяті з невідомого поета. - 70. 

 63 Ар. підкреслює, що блаженні як люди не можуть займатися виключно спогляданням (СР 1177а21 сл.). Тому саме в них (malista) можна розуміти як «переважно», а безперервно (synekhestata) - «наскільки возможпо (для людини), безперервно». Нижче наскільки можливо також передбачає «для людини», бо безперервно діяльно тільки божество (див. 1174а13 сл.). - 71. 

 04 Вірші Симонида, цитовані Платоном (Prot. 339b). Про значення «квадратний» див В. Schweitzer. Das Mensclienbild dcr griecliische Plastik. Potsdam, 1944, S. 19. - 71. 

 06 A. (221) вважає, що, по Ар., Невдачі, що стосуються близ-tux, а не самої людини, - це порівняно легкі невдачі, а то, що сама людина вже помер, ще більш послаблює їх силу; таким чином, різниця в силі впливу нещасть на живого і на мертвого, відповідає разпіце в силі впливу на глядача вбивства, скоєного на сцепе, і вбивства, скоєного, за міфом, раніше того моменту, з якого починається п'єса. - 72. 

 Можливості (dynameis) тут тотожні зовнішнім благам (у світлі розрізнення «хвалений», «цінованого» і «можливостей» в ММ 1183Ь20 сл.). За D. (290), dynamis тут, навпаки, «потенція». - 72. 67

 Людини хвалять за те, що він чомусь служить певним чином, має певне відношення до чого-небудь (pros ti рою ekhein); хвалити ж богів за те, що вони чогось служать (па-приклад, за увагу до благань) , - значить розглядати богів як засіб для благополуччя людей (співвідносячи богів з нами). Тим часом чеснота бога абсолютна і але залежить від його ставлення до людей. - 73. 68

 Про навчання Евдокса см. 1172Ь9 і прим. 5 до с. 268. - 74. 

 09 Йдеться про лікарів-науковців на відміну від лікарів-практиків, див. прим. 12 до с. 57. - 75. 

 70 Про ці творах див. прим. 21 до с. 59. Вчення про дві частини душі, ймовірно, було широко поширене (СР Хеп. Суг. 6, 1, 41). Платон говорив і про три-і про двухчастной душі. На платонівське тричастинне розподіл Ар. спирається в «Топіці» (ІЗаЗб, 126а8), але в «Про душу» зводить поділ до двох частин (432а25). Про співвідношення Платонової і Арістотелевой психології см. D. 278, 292 сл. Тут Ар. пропонує два способи виділення частин душі: (I) Душа ділиться на частини яка не володіє судженням-логосом і що володіє, причому перша частина складається з (а) рослинної (1102а32) і поживною (1102М1) і (Ь) причетною судженню (1102М4 і 25) , яка при цьому називається слухняний (peith-arkhikon, 1102b26, 31), підвладній потягу (1102Ь30), що прагне (1102Ь30) і слухняною (katekoon, 1102Ь31). Якщо ж вважати, що (Ь) причетна судженню-логосу частина душі - це те ж саме, що володіє логосом (НОЗаІ), тоді (II) частину, яка не володіє судженням, складається тільки (!) З рослинної і живильної частини, а що володіє судженням крім (а) власне раціонального елементу (1103а2) включає ще (Ь) частина, слухаєш логосу-судження (akoystikon, НОЗаЗ). При тому і іншому розподілі частин три. Схема членування душі у Ар. по D. (292) представляється невірною, оскільки D. на одній схемі об'єднує запропоновані Ар. альтернативні концепції. У нього виходить, що чистий чотири: позбавлена судження, що володіє судженням у власному розумінні, причетна судженню і слухають судження (293). У Ар. є поділ душі на чотири частини, але інше, див. прим. 58 до с. 187. - 75. 

 71 Серед значень слова «логос» у перипатетиків Теона Смірна-ський згадує і логос в сенсі ставлення шанованого і що вшановує: коли хтось почитає когось і підпорядковується йому, то про нього говорять, що оп має логос шанованого (72, 21 сл . (Hiller)); «мати судження (логос)» означає тим самим пе тільки «бути розумним, раціональним», а й «підкорятися чужому розуму», «слухатися». Таким чином, «сама мова» підказує Ар.: «Що прагне» - це частина душі, «що має судження» в тому сенсі, що вона підпорядковується судженню володіє судженням у власному розумінні. - 76. 

 Інформація, релевантна "Кнпга перша"

1. Розділ сорок перший
     * Див прим. 15 до гол. 13. - 193. % Див. «Друга аналітика», 76 b 39-77 а 1; «Метафізика», 1078 а 19-21. - 193. Глава сорок четверта 1 Див гл. 23. - 194. 2 Якщо судити за збереженими праць Арістотеля, то він цього обіцянки не виконав. - 195, Глава сорок п'ятого 1 Маються на увазі перша і третя фігури. - 197. Глава сорок шоста 1 А іменпо Celarent, Cesare і Caniestres. -
   
2.  Книга перша
     Книга
   
3.  КНИГА ПЕРША
     КНИГА
   
4.  КНИГА ПЕРША
     КНИГА
   
5.  ПЕРША АНАЛІТИКА
     ПЕРША
   
6.  КНИГА ПЕРША
     КНИГА
   
7.  Книга перша
     Книга
   
8.  КНИГА ПЕРША
     КНИГА
   
9.  Книга перша
     Книга
   
10.  ПЕРША АІІАЛІТІКА
      ПЕРША
    
11.  ЧАСТИНА ПЕРША
      ЧАСТИНА
    
12.  Книга перша (Л)
      Книга перша