Криміналістика та судова психологія

Інформація, релевантна "Криміналістика та судова психологія"

1. § 3. Зв'язок криміналістики з іншими науками
   криміналістики насамперед є фізика, хімія, біологія, кібернетика та інформатика, пізнання закономірностей яких є основою для розробки багатьох технічних, фізичних, хімічних та біологічних засобів і методик дослідження речових доказів. Судова медицина і судова психіатрія, психологія, етика, логіка та наукова організація праці пов'язані з криміналістикою, їх теоретичні посилання та наукові
   
2. Криміналістика та судова медицина
   криміналістика. Тому деякі медичні прийоми виявлення слідів злочину на тілі людини були запозичені криміналістикою і навпаки, багато криміналістичних прийомів та технічних засобів з успіхом використовуються у судовій
   
3. Бедь В. В.. Юридична психологія: Навч. посіб. - 2-ге вид., доп. і переробл. - К.: МАУП,. - 436 с.: іл. - Бібліогр.: с., 2003
   
   
4. В. В. Бедь. ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ, 2004
   судового процесу - судді, прокурора, адвоката, особливості психологічної консультації та судово-психологічної експертизи, виправна психологія). Для студентів, аспірантів і викладачів юридичних факультетів, а також для працівників правоохоронних органів і тих, хто цікавиться проблемами юридичної
   
5. Криміналістика та судова психіатрія
   криміналістики і залишаються самостійними в силу чіткого розмежування їхніх предметів дослідження. Судова медицина досліджує тканини та різні об'єкти життєдіяльності людини, а також трупи. Судова психіатрія досліджує психіку людини, її поведінку при розладі психічної діяльності. Психічний стан злочинця безпосередньо пов'язаний із призначенням міри покарання і взагалі притягненням людини до
   
6. § 2. Класифікація методів криміналістики та їх види
   криміналістики - суттєвий елемент її методологічних основ, розділ загальної теорії криміналістичної науки. Методи криміналістики можуть бути класифіковані за різними підставами. Найбільш визнаною є класифікація методів криміналістики за трьома рівнями: 1) методи діалектичної та формальної логіки; 2) загальнонаукові методи; 3) спеціальні методи
   
7. Завдання криміналістики
   криміналістики є забезпечення швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних, запобігання та припинення усіх кримінально караних посягань. Боротьба зі злочинністю - це головне завдання усіх наук кримінального циклу. Специфічними завданнями криміналістики є: 1) вивчення закономірностей, які становлять предмет криміналістики; 2) розробка технічних засобів, тактичних прийомів і методичних
   
8. § 4. Місце криміналістики у системі правових наук
   криміналістика пов'язана з природничими, технічними, а також із різними правовими науками. Найбільш тісний зв'язок криміналістики простежується з юридичними науками кримінального циклу (кримiнальним правом, кримінальним процесом, кримінологією, кримінальною соціологією, юридичною психологією та ін.). Криміналістика посідає важливе місце в системі юридичних наук, її положення зумовлене природою та
   
9. Система криміналістики
   криміналістики дають змогу вирізнити в її системі чотири розділи: 1. Загальна теорія криміналістики - це її методологічна основа, яка являє собою систему принципів, концепцій, категорій, понять, методів, що відображають предмет криміналістики як ціле. Основні елементи: а) вступ до загальної теорії криміналістики; б) окремі криміналістичні теорії; в) вчення про методи криміналістики; г) вчення
   
10. § 2. Природа криміналістики
    криміналістика - це юридична наука. Такий погляд сформувався в 1952-1955 рр. і згодом став панівним у правовій науці. Зміст цієї концепції та її обґрунтування полягають у таких тезах: 1) криміналістика - правова наука, оскільки її предмет і об'єкти пізнання належать до сфери правових явищ; 2) криміналістика - правова наука, тому що її службова функція і завдання належать до правової сфери
    
11. § 3. Система юридичної психології
    судову психологію і виправно-трудову14. О. Ратінов вважає, що до системи юридичної психології входять: - загальні питання (предмет, система, методи); - правова психологія (психологія нормативно-правової регуляції); - кримінальна психологія (психологія злочинності і особистості злочинця); - судова психологія (психологія слідчої і судової діяльності); - виправна психологія
    
12. § 3. Система юридичної психології
    судову психологію і ви-правно-трудову2. О. Ратінов вважає, що до системи юридичної психології входять: - загальні питання (предмет, система, методи); - правова психологія (психологія нормативно-правової регуляції); Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. - С. 160. Платонов К. К. Система психологии и теория отображения. - М.: Наука,
    
13. § 1. Криміналістика - юридична наука
    криміналістики обумовлена її загальними і частковими задачами, предметом безпосереднього дослідження, особливостями засобів і методів розкриття злочинів, чіткою відповідністю її наукових рекомендацій конституційним вимогам, нормам закону і тісним зв'язкам з науками кримінально-правового циклу. Криміналістика - юридична наука. У відповідності до прийнятої класифікації в наукознавстві конкретні
    
14. В. Ю. Шепітько. Криміналістика: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. В. Ю. Шепітька. - 2-ге вид., переробл. і допов. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»,2004. - 728 с, 2004
    криміналістики, але він містив лише два розділи - кримiналістичну тактику і методику розслідування злочинів. У 2001 р. колективом кафедри було здійснено видання повного курсу
    
15. Криміналістика і кримінальне право
    криміналістики і кримінального права є взаємообумовленим. Дані кримінального права про поняття злочину, ознаках його складу, формах вини, стадіях злочинної діяльності тощо є початковими для формування елементів криміналістичної характеристики, конструювання слідчих версій, планування розслідування і розробки методики розслідування окремих видів злочинів взагалі. Криміналістика, вивчаючи слідчу
    
16. §1. Історичний аспект формування поняття предмета науки криміналістики
    криміналістики має певний історичний аспект, суть якого до цього часу становить дискусійну проблему. Предмет будь-якої науки розвивається: вдосконалюються його зміст і методи у відповідності до загального накопичення наукових знань та соціальних умов розвитку суспільства. Розвиток процесуальної думки наприкінці ХІХ ст. та пекучі потреби практики створили умови до відгалуження від фундаментальних