Головна
ГоловнаПолітологіяГеополітика → 
« Попередня Наступна »
А.В. Маринченко. ГЕОПОЛИТИКА. Учеб. посібник. - М.: ИНФРА-М, 2009, 2009 - перейти до змісту підручника

1.6. МЕТОДИ геополітичного НАУКИ

Геополітика використовує різні методи вивчення відповідних явищ і процесів. Як правило, вони розроблялися іншими науками: політичною географією, історією, соціологією, політологією і т.д. В принципі це можуть бути будь-які методи, застосовувані наукою: системний; діяльнісний; порівняльний; історичний; нормативно-ціннісний; функціональний, до якого примикає структурно-функціональний аналіз; інституційний; антропологічний; загальнологічних; емпіричних досліджень та ін

Системний метод в якості основного використовує структурно-функціональний підхід, яким добре володіли Карл Маркс (1818-1883), Толкотт Парсонс (1902-1979) та інші економісти, соціологи, політологи. Прийнято вважати, що системний метод в соціології та політології детально розроблений в 1950-60-х рр.. Парсонсом. Суть його полягає в розгляді кожної сфери суспільного життя, науки, зокрема геополітики, як цілісного, складно організованого і саморегульованого організму, що у безперервній взаємодії з навколишнім середовищем за допомогою входів і виходів системи. Будь-яка система прагне до самозбереження (геополітична не виняток) і виконує певні функції, найважливіші серед яких - розподіл цінностей і ресурсів та забезпечення прийняття громадянами розподільних рішень як обов'язкових.

Деятельностнийметод в науці (особливо в політології, психології, соціології та ін) називають психологічним або соціально-психологічним. Він орієнтований на вивчення залежності поведінки індивідів або груп від їх включення в більш глобальні спільності, а також на дослідження психологічних характеристик націй, класів, натовпу, малих груп і т.п.

У геополітиці діяльнісний метод спрямований на аналіз геополітичної діяльності в динаміці. Вона розглядається як специфічний циклічний процес, що має конкретні стадії (або етапи): визначення цілей діяльності, прийняття рішень; організація мас і мобілізація ресурсів на їх здійснення

24

ня ; регулювання діяльності груп, мас; контроль за досягненням поставлених цілей; аналіз результатів діяльності та постановка нових цілей і завдань. Діяльнісний метод становить методологічну базу теорії геополітичних рішень.

Як вважають багато вчених, специфічним розвитком і конкретизацією діяльнісного підходу виступає критико-діалек-тичний метод, який орієнтує на критичний аналіз явищ, фактів, течій в геополітиці, з'ясування протиріч як джерела саморуху в суспільстві, джерела економічних, соціально-політичних, геополітичних змін. Він активно використовувався марксистами, неомарксистами (Ю. Хабер-мас, Т.В. Адорно та ін), вченими і політиками ліволіберальної і соціал-демократичного толку і т.д. Цей метод плідний, застосовується досить широко.

Порівняльний метод поширений в багатьох науках про суспільство: в історії, соціології, географії та політології. Його використовували Платон, Аристотель та інші мислителі античного світу. У соціологію його ввів французький філософ Огюст Конт (1798-1857). Політологія, відбрунькувавшись від соціології, взяла його на озброєння.

Геополітика як синтетична наука також широко користується цим методом. Він передбачає зіставлення однотипних явищ життя для виділення їх спільних рис та специфіки, знаходження оптимальних шляхів вирішення завдань і т.п. Даний метод дозволяє плідно використовувати досвід інших народів і держав.

Безумовно, це має бути не сліпе копіювання тих чи інших способів досягнення геополітичних цілей, а творче рішення задач стосовно до умов, місця і часу.

Історичний метод також здавна застосовується в усіх суспільних науках. Він вимагає вивчення всіх явищ життя в послідовному тимчасовому розвитку, виявлення зв'язку минулого, теперішнього і майбутнього. Цей метод в геополітиці, як і у філософії, соціології, історії, політології, є одним з найважливіших.

Перший російський професійний соціолог Максим Максимович Ковалевський (1851-1916) на базі порівняльного та історичного методів запропонував порівняльно-історичний метод. Він отримав широке поширення в історичній науці, мовознавстві, етнографії, соціології, юриспруденції, літературознавстві.

25

Сутність нормативно-ціннісного методу - в його назві. Він включає в себе з'ясування значення тих чи інших фактів, явищ для держави, особистості, оцінку цих фактів або явищ для блага країни, індивіда. Оцінка дається з позицій справедливості чи несправедливості, поваги чи нехтування свободи народів інших країн. При цьому передбачається, що політик, державний діяч повинен у своїй діяльності, при прийнятті рішень виходити із загальновизнаних етичних цінностей і норм і відповідно до них поводитися.

Даний метод, безумовно, страждає багатьма недоліками. Найчастіше реальна політика та моральні норми лежать в різних площинах. Нормативний метод, як правило, ідеалізує політику і політичних лідерів, які беруть деколи непродумані політичні рішення, що міняють докорінно геополітичну картину світу. Прикладом можуть служити рішення Горбачова-Шеварднадзе про передачу 60 тис. км2 Берингової моря США, про розпуск Організації країн Варшавського договору або рішення Єльцина, Кравчука, Шушкевича про ліквідацію СРСР і створення СНД.

Нормативний метод часто буває відірваний від реальності. Його слабкість - в відносності ціннісних суджень, їх залежності від соціального стану та індивідуальних особливостей людей. Але він надає геополітиці людський вимір, вносить до неї певне моральне начало.

Функціональний метод вимагає ретельного вивчення залежностей між різними сферами суспільного життя або між країнами або групами країн: їх економічними, політичними відносинами; рівнями військових контактів або протистояння; щільністю заселення території країни і ступенем урбанізації населення; політичною активністю громадян і висотою морально-психологічного духу і т.п. Цей метод практично далекий від етичних оцінок геополітичних рішень і базується на позитивістської-прагматичних установках.

Одним з перших його широко використовував відомий італійський політик і мислитель Н. Макіавеллі. У книзі «Государ» він проголосив відмову в реальній політиці не тільки від релігійних догм, а й етичних цінностей. Його заслуга в тому, що він виводив закони держави, спираючись на розум і досвід, а не на теологію.

Відомості про цей метод будуть неповними, якщо не сказати про примикає до нього біхевіорістском методі. Біхевіоризм -

26

це провідний напрям в американській психології першої половини XX в. Його ідеї були перенесені в антропологію, соціологію, педагогіку, тобто науки, що вивчають поведінку. Бихевиористский метод вимагає ясності, чіткості і однозначності при дослідженнях, а також можливості перевірки знань досвідом.

Вимоги бихевиористского методу стосовно до політики сформулював в 1880 р. американський історик і політолог Вудро Вільсон (1856-1924), який був президентом США в 1913-1921 рр.. Суть їх зводилася до наступного.

1. Політика (і геополітика) має особистісний вимір. Дії людей (їх інтереси) фокусує і висловлює конкретна особистість. Вона і є головним об'єктом дослідження.

2. Головними мотивами поведінки, дій людей є психологічні мотиви. Вони можуть бути соціально обумовлені, але можуть мати специфічну індивідуальну природу.

3. Широко використовуються методи природничих наук, зокрема кількісні виміри, коли можна застосовувати математичні, статистичні дані тощо

До цих методів примикає структурно-функціональний аналіз. Він розглядає суспільство, держава, союз держав як систему, що володіє складною структурою, кожен елемент якої виконує специфічні функції, що задовольняють певні потреби та очікування системи. Діють елементи системи згідно з певною програмою, заданою самою структурою організації. Головне завдання організації (спілки) - зберегти рівновагу системи, домогтися справного виконання функцій (ролей) всіма елементами.

Інституційний метод орієнтує на вивчення діяльності інститутів, за допомогою яких здійснюється політична діяльність - функціонування держави, партій, організацій, об'єднань тощо Цей метод до початку XX в. був провідним у політології, знаходив широке застосування в соціології, геополітиці. Саме поняття «соціальний інститут» прийшло в науку з соціології, а ввів у науковий обіг цей термін англійський соціолог Герберт Спенсер (1820-1903).

Варто згадати і антропологічний метод. При його застосуванні на перше місце за важливістю ставляться не соціальні фактори, а природа людини, що має великий набір потреб, насамперед матеріальних (у повітрі, воді, їжі, одязі, житлі, безпеці, духовному розвитку тощо). Прихильники цього

27

методу бачать в людині родове істота і це поняття вважають принципово важливим. Людина сприймається як істота біологічна, соціальне і розумне, спочатку володіє свободою. Рід людський єдиний незалежно від расових, географічних, соціальних та інших відмінностей, всі люди рівноправні. Антропологічний метод пропонує не обмежуватися вивченням соціального середовища або раціональної мотивації при прийнятті важливих рішень - політичних, економічних, соціальних, військових тощо, але виявляти, вивчати ірраціональні, інстинктивні мотиви поведінки, детерміновані людською природою.

Логічні методи відносяться більшою мірою до організації та процедуру пізнавального процесу, пов'язаного з геополітичними діями, змінами. У цю групу входять: аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстрагування і сходження від абстрактного до конкретного, поєднання аналізу історичного і логічного, всі види експерименту, моделювання, кібернетичні, математичні, прогностичні та інші методи.

Методи емпіричних досліджень прийшли в геополітику і взагалі в науку з соціології, статистики, кібернетики та інших наук. До них відносяться аналіз документів, опитування, експерименти, теорія ігор та ін

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "1.6. МЕТОДИ геополітичного НАУКИ"
  1. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
    методи геополітичної науки. 7. У чому суть основних функцій
  2. Глава шоста. ФУНКЦІЇ І забезпечує їх СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВИ
    методологічної вульгаризації і догматизації, враховує нові проблеми, але разом з тим зберігає і те позитивне, що було напрацьовано в цій галузі на попередньому етапі. Цінним виявилося насамперед саме поняття функції держави, її зміст і значення як однієї з важливих харак-теристик діяльної сторони держави. Дійсно, функціональний підхід дозволяє більш глибоко вивчати
  3. Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
    методологічна частина юридичної науки - теорія дер-жави і права - тільки тоді буде мати соціальну цінність, якщо зможе правильно описати, об'єк-яснити, прогнозувати, і в деяких відносинах підтримати соціально- політичні, державного-венно-правові та пов'язані з ними інші суспільні процеси, що протікають як у всіх гро-вах, взятих в цілому, в комплексі, так і в окремих,
  4. Розділ двадцять перший. ПРАВО І ОСОБИСТІСТЬ
    методологію синергетики. Але прояв коеволюційний процесів у правовій сфері, особливо при розгляді взаємодії права і людини, - це вже і предмет теорії права. Особливо значущим він опинився при вивченні процесу становлення особистості людини. Звідки взагалі з'явилося поняття «особистість», а потім і поняття «особа» (свобода особистості, фізична особа, юридична особа)? Відповідь ми
  5. Загальна характеристика європейського середньовіччя
    методами історії та культурології. Вибравши часові рамки і загальний підхід до середньовіччя, окреслимо його географічні та геополітичні кордони. Зауважимо, що виникло в європейській культурі поняття "середні віки" було перенесено на історію інших культур: середньовічний арабський Схід, середньовічна Русь, середньовічні Індія і Китай. Про правомірність такого перенесення між вченими йшов і йде
  6. Джерельна база
    методології цілісності. М., 1999. 21 Красильщиков В. А. Указ. соч. С. 235-236. 19 Глава I 22 Див: Игрицкий Ю. І. Громадська трансформація в СРСР і Росії після 1985 р.: погляди і концепції. М., 1998; він же: Росія в мінливому світі: геополітичні наслідки системної трансформації. М., 2000. 23 З методологічної точки зору цю категорію докладніше інших описав А. Н. Яковлєв
  7. Лекція 2 визрівання ІСТОРИЧНИХ ПЕРЕДУМОВ РЕФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬСТВА В СРСР До СЕРЕДИНІ 1980-Х РОКІВ
    методи тієї глибокої трансформації, яку російське суспільство переживає і понині. У цьому сенсі аналіз «стартового» становища країни представляє не тільки науковий інтерес. Бурхлива суспільно-політичне життя горбачовської епохи наклала серйозний відбиток на висвітлення проблеми передумов реформ. Тривалий час у її подачі переважали ідеолого-публіцистичні моменти. Ініціатори
  8.  1.5. КАТЕГОРІЇ ГЕОПОЛІТИКИ
      методи (умовно - Заходу і Сходу) напрацьовувалися століттями, вони мають свою історію та методологію. Одні йдуть по шляху зміцнення національної геополітичної сили (Китай, Японія), інші - по шляху створення нових коаліцій. Усередині цих коаліцій (НАТО, ЄС та ін) йде постійна прихована чи явна боротьба за лідерство як усередині коаліцій, так і в ключових районах світу (наприклад, «поділ» пострадянського
  9.  1.7. Функції ГЕОПОЯітікі
      методи порівняння, аналогій, екстраполяції. Широко застосовуються і емпіричні дослідження, які забезпечують пріоритет нових знань про геополітичну дійсності. Робиться це шляхом виявлення та аналізу нових явищ і тенденцій зміни всієї сукупності факторів геополітичної життя. Це служить важливою передумовою для розуміння і пояснення глобальних і регіональних зрушень на
  10.  2.2.6. Європейські школи геополітики
      методологією і методами. Провідне місце в цій течії займала школа Іва Лакоста - внутрішня геополітика. Суть поглядів Лакоста зводиться до того, що геополітика НЕ ??континентальне бачення розвитку історичних процесів, а головний її принцип не фундаментальне планетарне мислення, засноване на цивілізаційно-географи-зації дуалізм. Тобто відбувається деглобалізація геополітики як науки,