§ 4. Методи психології

Яким же чином психологія видобуває факти і встановлює закономірності? Для вивчення психічних процесів і психологічних особливостей особистості, різних видів діяльності психологія застосовує певні методи (прийоми, способи) дослідження. Знайомство з ними має і практичне значення для безпосередніх організаторів навчально-виховного процесу - вчителів. Справа в тому, що багато з цих методів придатні не тільки для власне-наукового дослідження, - але й для організації поглибленого вивчення дітей в практичних навчально-виховних цілях. Індивідуальний підхід у навчанні і вихованні передбачає добре знання і розуміння індивідуально-психологічних особливостей учнів, своєрідності їх особистості, що є передумовою для знаходження найбільш доцільних та ефективних методів, прийомів і форм виховного впливу на школярів,

Методи психологічного вивчення повинні бути об'єктивні мі, давати достовірний, надійний матеріал вільний від спотворень, суб'єктивного тлумачення і скоростиглих висновків. Методи ці дозволяють не тільки описувати, реєструвати психічні явища, а й науково пояснювати їх.

Основні методи психології - спостереження та експеримент. Застосовуються й приватні методи: метод бесіди, анкетний метод, аналіз процесу і продуктів діяльності, тестовий метод та деякі інші.

Спостереження. Спостереження як метод вивчення психіки людини широко застосовується в психології. Зрозуміло, психіку безпосередньо спостерігати не можна. Тільки в діяльності, в діях і вчинках в широкому сенсі слова (коли і утримання від певної дії психологічно розглядається як своєрідна дія, своєрідний вчинок) виражається особистість людини, її психіка.

Метод спостереження і передбачає пізнання індивідуальних особливостей психіки людини через вивчення її поведінки. Інакше кажучи, з об'єктивних, зовні виражених показниках (дій, вчинків, мови, зовнішньому вигляду) психолог судить про індивідуальні особливості протікання психічних процесів (сприйняття, пам'яті, мислення, уяви), про психічний стан школяра, про риси його особистості, темпераменту, характеру . Характерна особливість методу спостереження та, що вивчення зовнішніх проявів психіки людини відбувається в природних життєвих умовах. Таким чином, і вивчення школярів проводиться не у відриві від навчально-виховної роботи, а в процесі її.

Яким же має бути спостереження, щоб не перетворитися на пасивне споглядання, а відповідати своєму призначенню?

Психологічне спостереження повинно бути цілеспрямованим: спостерігач повинен чітко уявляти і розуміти, що він збирається спостерігати і для чого спостерігати, інакше спостереження перетвориться на фіксацію випадкових, другорядних фактів. Звідси випливає, що психологічне спостереження обов'язково проводиться за певним планом, схемою або програмою, що забезпечує спостерігачеві вивчення саме тих питань і фактів, які він заздалегідь намітив. Без певного плану або програми втрачається основна лінія спостереження, в результаті чого можна упустити головне і істотне в психічній діяльності людини.

Спостереження слід проводити систематично, а не від випадку до випадку. Тому психологічне спостереження, як правило, вимагає більш-менш тривалого часу. Чим довший спостереження, тим більше фактів може накопичити спостерігач, тим легше йому буде відокремити типове від випадкового, тим глибше і надійніше будуть його висновки. Тривале спостереження застосовується, наприклад, при вивченні вікових особливостей дітей, зокрема особливостей розвитку їх мови і мислення, емоційних проявів, інтересів, рис характеру і здібностей. Результати такого тривалого спостереження фіксують у щоденнику, де аналізують процес психічного розвитку дитини (часто за кілька років) або оформлюють у вигляді психологічних характеристик.

Судження про особистість людини, школяра повинні спиратися на об'єктивно виражені показники, точні, перевірені факти, які слід зіставляти один з одним. Неприпустимі упередженість і упередженість при тлумаченні, поясненні і оцінці цих показників, поспішність у визначенні психічних особливостей дитини, школяра на підставі поверхневого аналізу незначного числа фактів, перший вражень, беззвітній симпатії чи антипатії. Важливо, щоб людина не знав, що за ним спеціально і уважно спостерігають (так як в цьому випадку поведінка його може стати неприродним).

Щоб спостереження дало повноцінні результати, необхідно взяти до уваги різноманіття проявів психіки людини, спостерігати ці прояви в різних умовах. Вирішити, наприклад, витриманий той чи інший учень, можна з упевненістю лише в тому випадку, якщо спостерігати його поведінку не тільки в школі, але і вдома, на вулиці, у громадських місцях. Психолог ретельно враховує ситуацію, обстановку, в якій школяр здійснює певні вчинки, а також його стан. Опинившись в незвичайній ситуації, учень може проявити абсолютно невластиві йому риси. Треба враховувати і такі моменти, як стан здоров'я, самопочуття, ступінь втоми дитини, - це також може впливати на його психічні прояви.

Спостерігаючи поведінку дітей, абсолютно необхідно правильно розбиратися в мотивах (спонукальних причинах) їх дій і вчинків. Треба мати на увазі, що зовні подібні дії можуть відбуватися за різними мотивами і, отже, можуть бути проявом різних рис особистості. Так, якщо учень на зборах прямо і відкрито засудив непорядний вчинок свого товариша, то це не завжди є наслідок його високої принциповості та чесності - це може бути, наприклад, проявом «дитячого кар'єризму», вираженням бажання отримати схвалення з боку вчителя, відзначитися в його очах, або прагненням піти від покарання, переклавши провину на іншого, або навіть своєрідним способом зведення особистих рахунків. Залежно від мотиву один і той же вчинок отримає різну моральну оцінку.

Експеримент. Дуже важливу роль в психологічних дослідженнях грає експеримент. В експерименті експериментатор, тобто людина, яка проводить досвід, також здійснює спостереження за психічними явищами, процесами у випробуваного (людини, з якою проводиться досвід). Але якщо при спостереженні дослідник пасивно чекає прояви цікавлять його психічних процесів, то в експерименті він, не чекаючи, поки настануть цікавлять його процеси, сам створює необхідні умови, щоб викликати ці процеси у випробуваного.

Створюючи необхідні умови і ретельно контролюючи їх, експериментатор має можливість забезпечити їх сталість. Проводячи дослідження при однакових умовах з різними випробуваними, експериментатор може встановити вікові та індивідуальні особливості протікання психічних процесів у кожного з них.

Важлива перевага експерименту полягає в тому, що для контролю можна багаторазово повторювати досвід, а також втручатися в перебіг психічних процесів. Експериментатор на свій розсуд може варіювати (змінювати, пробувати різні варіанти) умови проведення досвіду і спостерігати наслідки такої зміни. Це, зокрема, дає можливість знаходити найбільш раціональні прийоми в навчально-виховній роботі з учнями. Наприклад, змінюючи умови завчання того або іншого навчального матеріалу, можна встановити, за яких умов запам'ятовування буде найбільш швидким, міцним і точним. По черзі міняючи одне і зберігаючи незмінними всі інші умови проведення досвіду, експериментатор тим самим отримує можливість оцінити вплив на протікання психічних процесів кожного з цих умов (наприклад, встановити, як впливають різного роду перешкоди на процес мислення або який ефект заучування навчального матеріалу залежно від розподілу повторень його в часі).

У психології застосовують два типи експерименту: лабораторний і природний.

Лабораторний експеримент проводять в спеціально організованих і у відомому сенсі штучних умовах, він вимагає спеціального оснащення, а часом і застосування технічних пристосувань. Часто, хоча і не завжди, його проводять в спеціально обладнаних для цієї мети приміщеннях (лабораторіях) з застосуванням складної апаратури. У разі лабораторного експерименту випробуваний, звичайно, знає, що над ним проводять якийсь досвід, але зазвичай не знає ні мети, ні завдань експерименту. Лабораторний експеримент дозволяє за допомогою реєструючих приладів точно виміряти час протікання

Малюнок

психічних процесів, наприклад швидкість реакцій людини, швидкість формування навчальних, трудових навичок. Його застосовують у тих випадках, коли необхідно отримати точні і надійні показники протікання психічних явищ при суворо визначених умовах, наприклад при вивченні чутливості органів почуттів, при вивченні процесу пізнавання, процесів пам'яті (запам'ятовування і відтворення), мислення, уваги. Прикладом лабораторного експерименту може служити дослідження процесу пізнавання за допомогою спеціальної установки (рис; 1), яка дозволяє на особливому екрані (типу телевізійного) поступово пред'являти випробуваному різну кількість зорової інформації (від нуля до показу предмета у всіх його деталях), щоб з'ясувати, на якому етапі людина дізнається зображуваний предмет.

На рис. 2 зображений інший вид лабораторного експерименту, що не вимагає ні спеціального приміщення, ні технічного обладнання.

Малюнок

Лабораторний експеримент сприяє глибокому і всебічному вивченню психічної діяльності людей. Успіхи сучасної наукової психології були б неможливі без застосування цього методу. Однак поряд з достоїнствами лабораторний експеримент має і певні недоліки. Найбільш істотний недолік цього методу - його деяка штучність, яка за певних умов може призвести до порушення природного ходу психічних процесів, а отже, до неправильних висновків. І дійсно, одна справа, коли учень запам'ятовує важливий і цікавий для нього навчальний матеріал, інша справа, коли йому пропонують запам'ятати експериментальний матеріал, що безпосередньо не представляє для дитини реального інтересу, та ще в незвичайних умовах. Тому лабораторне дослідження психічної діяльності має бути-ретельно організовано і по можливості поєднуватися з іншими, більш природними методами.

Зазначені недоліки лабораторного експерименту до певної міри усуваються при організації природного експерименту, який проводиться в звичайних, природних умовах поведінки і діяльності людини.

Природний експеримент поєднує в собі, позитивні сторони методу спостереження і лабораторного експерименту. Тут зберігається природність умов спостереження і вводиться точність експерименту. Природний експеримент будується так, що випробовувані (зокрема, діти, школярі) не підозрюють про те, що вони піддаються психологічному дослідженню, - це забезпечує природність їхньої поведінки. Такий природній експериментальної обстановкою, призначеної для вивчення психічної діяльності школярів, можуть бути ігри, спеціально організовані уроки, громадські доручення, виконання домашніх завдань. При організації природного експерименту також можливо застосування технічних засобів (але за умови, що випробовувані не знає про це). Можна записувати урок за допомогою системи магнітофонів, які повинні бути замасковані і не видно учням. Можлива кінозйомка уроку за допомогою спеціально встановлених, але невидимих учням кіноапаратів.

 Для правильного й успішного проведення природного експерименту необхідно дотримувати всі ті вимоги, які пред'являються до лабораторного експерименту. У відповідності із завданням дослідження експериментатор підбирає такі умови, які забезпечують найбільш яскравий прояв цікавлять його сторін психічної діяльності.

 Якщо перед дослідником стоїть завдання вивчити такі особливості дітей, як кмітливість, винахідливість, сміливість, то, організовуючи з цією метою гру дітей, експериментатор включає в неї відповідні вимоги, правила і створює для дітей такі труднощі, які виявляють ступінь розвитку у дітей цих психічних якостей . Бажаючи виявити ставлення учня до себе і товаришів, експериментатор підбирає (або створює) варіант колективної спортивної гри, звертаючи увагу на те, як випробуваний школяр ставиться до своїх успіхів і невдач в грі, чи набуває в конфлікти з іншими учасниками гри, як ставиться до товаришів але команді і суперникам, як. сприймає похвалу і докори, яку роль (керівника або рядового гравця) воліє, кому приписує перемогу, як ставиться до переможеного.

 Аналіз рішення учнями на уроці спеціально підібраних завдань дає можливість вивчити вікові та індивідуальні особливості мислення, встановити рівні розвитку узагальненого і причинно-наслідкового мислення і т. д.

 Ось приклад природного експерименту. Вихованці одного з дитячих будинків зазвичай брали участь у заготівлі палива. У цих природних умовах підліткам (у порядку індивідуального чергування) пропонували принести дрова для кухні за вибором - з дров'яного складу або з яру. Дров'яної склад був розташований в 300 м від кухні між житловими будинками, до нього вела зручна, гарна дорога, але дрова там були сирі. В яру лежали сухі дрова, і розташований він був набагато ближче, але зате перебував осторонь, був темним і вважався «страшним». Експеримент ставили тоді, коли в дитячому будинку в цей же час проводилося щось цікаве (показ кінофільму, колективне читання книги). За поведінкою підлітків вели непомітне для них спостереження. Який шлях обере випробуваний - короткий, що дозволяє швидко доставити сухі дрова і швидше повернутися до цікавого заняття, або втричі довший, що віддаляє приємну перспективу повернення і пов'язаний з неякісним виконанням доручення (сирі дрова), але зате спокійний і цілком «безпечний»? Експеримент дозволяв відзначати і випадки коливання, зміни рішення, спостерігати прояви своєрідною боротьби різних спонукань у школяра.

 Метод бесіди, анкетний метод. Певне значення мають і методи психологічного дослідження, пов'язані зі збором

 і аналізом словесних показань (висловлювань) піддослідних, метод бесіди зі школярем (так само як і про нього з добре знаючими його людьми - батьками, вчителями, вихователями, товаришами), анкетний метод. При правильному їх проведенні вони дозволяють виявити індивідуально-психологічні особливості особистості: схильності, інтереси, смаки, ставлення школяра до життєвих фактів і явищ, іншим людям, власних вчинків.

 Сутність цих методів полягає в тому, що дослідник задає випробуваному заздалегідь підготовлені і ретельно продумані питання, на які той відповідає (усно - у випадку бесіди або письмово - при застосуванні анкетного методу). Зміст і форма питань визначаються, по-перше, завданнями дослідження і, по-друге, віком випробуваних. У процесі бесіди питання змінюються і доповнюються в залежності від відповідей піддослідних. Відповіді ретельно, точно записують (можна з застосуванням магнітофона). Одночасно дослідник спостерігає за характером мовних висловлювань (ступенем впевненості відповідей, зацікавленістю або байдужістю, характером виразів), а також за поведінкою, виразом обличчя, мімікою піддослідних. Бесіда повинна бути живою і невимушеною, проводитися в атмосфері довіри, доброзичливості і щирості, в обстановці максимальної природності, не насторожує школярів.

 Анкетування являє собою перелік питань, які дають досліджуваним особам для письмової відповіді. Гідність це го методу в тому, що він дозволяє порівняно легко і швидко отримати масовий матеріал. Недолік же цього методу в порівнянні з бесідою - відсутність особистого контакту з піддослідним, що не дає можливості варіювати характер питань в залежності від відповідей, а також не завжди дозволяє зіставити відповіді з діяльністю і поведінкою досліджуваних людей. Тут також важливо правильно підібрати питання. Вони повинні бути чіткими, ясними, зрозумілими, не повинні вселяти ту чи іншу відповідь. Для забезпечення достовірності показників відповіді на одне питання необхідно контролювати «відповідями на приховано-аналогічні питання (при розходженні такі відповіді не беруть до уваги, так як вони не можуть бути визнані достовірними). Анкетне метод зазвичай не застосовують по відношенню до молодшим школярам, так як вони не в змозі точно сформулювати письмову відповідь.

 Матеріал бесід і анкет являє цінність тоді, коли він підкріплюється і контролюється іншими методами, зокрема спостереженням за поведінкою школярів.

 В останні роки велику популярність в вікової та педагогічної психології придбав специфічний варіант анкетного методу - так звана социометрическая методика. Її спеціально використовують при вивченні дитячих колективів та груп - їх спрямованості, внутрішньоколективних і внутрішньогрупових відносин, при вивченні мікрогруп в колективі, положення в колективі окремих його членів (проблема популярності і непопулярності в колективі, проблема лідерства, «вожачества»). Методика ця нескладна. Наприклад, кожен член колективу індивідуально письмово відповідає на наступні питання: «Назви по порядку трьох осіб у своєму класі, з якими ти хотів би, і трьох осіб, з якими ти не хотів би: 1) сидіти за однією партою, 2) жити в таборі в одному наметі, 3) виконувати разом громадські доручення; 4) кого ти запросив і не запросив би на своїй день народження; 5) до кого ти звернувся б за допомогою в навчальній роботі (якби така потреба виникла) і до кого ніколи не звернувся б; 6) хотів чи не хотів би мати їх ланковими ». Статистична обробка отриманих відповідей дає можливість виявити в складі колективу наявність малих груп та їх взаємини, визначити найбільш і найменш популярних у класі учнів - з одного боку, свого роду «ватажків», з іншого - учнів, яких колектив не любить і не приймає, ігнорує .

 Тести. Широко застосовують в сучасній психології метод тестів (англійське слово «тест» означає «проба», «випробування»). Тест - це особливий вид експериментального дослідження, що представляє собою спеціальне завдання або систему завдань. Випробуваний виконує завдання, час виконання якого зазвичай враховують. Тести застосовують не тільки для отримання яких-небудь нових психологічних даних і закономірностей, але частіше для оцінки рівня розвитку будь-якого психологічного якості у даної людини в порівнянні з середнім рівнем (встановленої нормою або стандартом).

 Тестове дослідження відрізняється порівняльною простотою процедури, воно короткочасне, проводиться без складних технічних пристосувань, вимагає самого простого оснащення (час то це просто бланк з текстами задач). Результат рішення тесту допускає кількісне вираження і тим самим відкриває Можливість математичної обробки.

 Тести широко практикуються за кордоном. Буржуазна тестология піддавалася і піддається дуже серйозній критиці як з боку радянських, так і з боку прогресивних зарубіжних психологів насамперед за невизначеність або пряму підміну предмета дослідження. Легко показати, наприклад, що тести здібностей, які застосовують буржуазні психологи, фактично спрямовані на дослідження не здібностей, а готівки знань, рівня культури.

 Ось тут і криється можливість виправдання класового, расового, національного нерівності в буржуазному суспільстві, тому

 що діти привілейованих верств населення перебувають у більш сприятливих умовах і, природно, у них рівень культури, загальноосвітніх знань зазвичай вище, ніж у дітей представників експлуатованих класів. Роблячи помилковий висновок про біль фей обдарованості представників заможних класів і «вищих» рас, буржуазні психологи служать класовим інтересам буржуазії. Крім цього, тести зарубіжних психологів відрізняються рядом інших серйозних недоліків. Наприклад, тестові дослідження припускають тільки оцінку результату рішення тестової задачі. Процес же досягнення цього результату буржуазного тестології не цікавить. Але відомо, що один і той же результат може бути досягнутий абсолютно різними психологічними шляхами. І аналіз процесу пошуків рішення може дати дуже важливі матеріали для характеристики мислення людини, її здібностей. Хіба все одно, наприклад, як вирішено завдання - оригінальним або стандартним способом, раціональним або неекономним шляхом?

 Відзначимо й те, що в процесі тестових досліджень не враховується вплив численних умов, які так чи інакше впливають на результати, - настрої випробуваного, його само чувствия, відношення до тестування. Неприйнятними є і спроби за допомогою тестів встановити межу, «стеля» можливостей даної людини, прогнозувати, передбачати рівень його майбутніх успіхів.

 Тести, які застосовують радянські психологи, будуються на широкій науковій основі, базуються на принципах, в корені відмінних від принципів буржуазної тестології. Радянські психологи домагаються, щоб тести були вільні від тих недоліків, на які вказано вище. Ось деякі тести, що застосовуються радянськими психологами: «Годинна стрілка годинника пересунулася на 45 °. Скільки минуло часу? »(Досліджуються просторові уявлення.)« Цегла важить кілограм і ще плюс півцеглини. Скільки важить цегла? »(Досліджується співвідношення абстрактних і наочно-образних сторін мислення.) А ось тест на оцінку уваги та розумової працездатності: учневі дають бланк з надрукованими у випадковому порядку літерами (30 рядків, по 60 букв в рядку). Завдання - викреслити усюди букву «О», крім тих випадків, де перед нею стоять бук ви «Г» і «К», Враховують час рішення і кількість помилок.

 Психологічний аналіз процесу і продуктів творчої діяльності. Про психічного життя, про особливості людини, і зокрема дитини, можна судити також опосередковано - по продуктам його діяльності, тобто за такими матеріалами, як малюнки, письмові твори (вірші, проза), технічні вироби, тематичні альбоми, колекції та т. д.

 Коли вивчають творчу діяльність дитини, дуже важливо аналізувати не тільки продукт, але й простежити сам процес створення їм цього продукту, з'ясувати, як дитина домігся певних результатів. Крім змістовної сторони цих продуктів діяльності (тематика, сюжет, зміст), деяке значення для пізнання особистості школяра має та їх оформлення, зокрема стиль письмового мовлення, манера малювання і т. д. Все це дозволяє розкрити не тільки особливості творчої діяльності, інтересів і здібностей дитини, школяра, але й отримати додаткові дані про його ставлення до тих чи інших явищ навколишнього життя.

 Самоспостереження. Самоспостереженням називають спостереження і опис людиною протікання у себе самого тих чи інших психічних процесів і переживань (наприклад, коли учень розповідає про те, як він мислив при вирішенні математичної задачі). Самостійного значення як метод безпосереднього дослідження психіки на основі аналізу власних психічних проявів метод самоспостереження не має. У радянській психології його використовують як допоміжний прийом, що вимагає перевірки матеріалами, отриманими іншими методами. Причина обмеженого його застосування - явна можливість мимовільного спотворення і суб'єктивного тлумачення спостережуваних явищ. Справа в тому, що дуже важко одночасно здійснювати будь-яку психічну діяльність і спостерігати за нею (наприклад, вирішувати завдання і одночасно спостерігати за ходом її вирішення, переживати почуття радості або страху і спостерігати за тим, як вони проявляються). Людина зазвичай може робити або те, або інше. Спробуйте спеціально поспостерігати за тим, як у вас виявляється почуття гніву, і воно негайно пройде. Психологи зазвичай говорять: або «нікому спостерігати», або «нема чого спостерігати» (тобто якщо у людини протікає небудь психічний процес, то йому самому важко одночасно бути в позиції спостерігача цього процесу, а коли він переключається на позицію спостерігача, то зазвичай порушується протягом спостережуваного процесу). Тому при самоспостереженні звіт дається зазвичай вже після, за спогадами, а це не дуже надійне джерело. До того ж школярі молодшого, та й під паросткового віку часто не вміють аналізувати свої думки і переживання і відчувають серйозні труднощі, намагаючись підібрати точні словесні формулювання. Проте деяка користь самоспостереження безсумнівна, так як словесні звіти випробовуваних, супроводжуючі експеримент з ними, дають часом досить цікавий матеріал.

 Психолого-педагогічний експеримент. У радянській дитячої та педагогічної психології широко застосовують психолого-педагогічний експеримент. Це своєрідна форма природного експерименту, так як проводять його в природних умовах життя і діяльності дітей. Істотна ж особливість психолого-педагогічного експерименту та, що він має на меті не власне вивчення, а активне, цілеспрямоване зміна, перетворення, формування тієї чи іншої психічної діяльності, психологічних якостей особистості. Відповідно розрізняють два його види - навчальний і виховує психолого-педагогічний експеримент.

 За допомогою психолого-педагогічного експерименту з'ясовують залежність між характером тих чи інших педагогічних впливів на учня і результатом цих впливів - зрушеннями в психічному розвитку дитини. Так виявляють найбільш раціональні способи навчання і виховання. Дослідник, наприклад, вивчає, в яких умовах навчання найшвидше формуються розумові прийоми чи навички самоконтролю в навчальній роботі або які виховні заходи найбільш ефективні для формування витримки у учнів. Причому на відміну від педагогічного експерименту психолог з'ясовує, по чому і яким чином саме ці умови закономірно призводять до певного результату, або, інакше кажучи, вивчає психологічний механізм впливу зазначених умов.

 Наведемо приклад такого експерименту. У практиці шкільного навчання орфографії деякі орфографічні правила засвоювалися поза зв'язку один з одним, ізольовано один від одного. Дослідник порівняв ефективність такого навчання з навчанням за іншим принципом - правила вивчалися одночасно, шляхом їх зіставлення - порівняння і розрізнення. В обох випадках після пояснення цих правил вони заучувалися випробуваними школярами і закріплювалися однаковою кількістю вправ. В результаті успішність виконання контрольних диктантів при навчанні першим способом була 7,2 відсотка, при навчанні другим способом - 94 відсотки, тобто підвищилася майже на 1/3 і наблизилася до стовідсоткової. Дослідник при цьому показав, яке конкретно значення має подібне зіставлення, порівняння при засвоєнні орфографічних правил і чому результат є закономірним.

 Отже, в психології використовують цілий ряд методів. Який з них раціонально застосувати, вирішують у кожному окремому випадку залежно від завдань і об'єкта дослідження. При цьому зазвичай використовують не один який-небудь метод, а ряд методів, взаємно доповнюють і контролюючих один одного.

 Питання для повторення

 1. Що таке психологія і що вона вивчає?

 2. У чому сутність матеріалістичного розуміння психіки на відміну від ідеалістичного її тлумачення?

 3. Розкажіть про основні завдання психології. У чому значення психології?

 4. Які вимоги висувають до спостереження як методу вивчення психічного життя людей?

 5. Які суть і значення експерименту в психології?

 6. Яка роль методик збору та аналізу словесних показань?

 7. Що таке тести? Охарактеризуйте умови їх наукового застосування.

 8. Що розуміється під психолого-педагогічним експериментом?

 Інформація, релевантна "§ 4. Методи психології"

1. СТ. 00 СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ТРЕНІНГИ 400 ІСУПЕРВІЗІЯ ДС. 00 РЕКОМЕНДОВАНІ ДИСЦИПЛІНИ 600 СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ, встановлювали ВНЗ (факультет) ДС.01 Емоційні та особистісні розлади
     в дитячому віці ДС.02 Дитяча психіатрія ДС. ОЗ Нейропсихологический підхід до корекційно-розвивального навчання ДС.04 Диференціальна нейропсихология розвитку психічних функцій ДС.05 Клінічна нейропсихологія ДС.06 Психологія сім'ї та сімейної психотерапії ДС.07 Розлади самосвідомості ДС.08 Психологія стресу ДС.09 Нейропсихологическая
   
2. Методи юридичної психології
     Використовувані в юридичній психології общепсихологические методи дослідження мають певну специфіку, зумовлену особливостями об'єкта дослідження. Значне місце серед цих методів займають методи структурного аналізу, природного експерименту, включеного спостереження, дослідження документів, контент-аналіз і інтерв'ювання. Метод структурного аналізу спрямований на
   
3. 6. Рефлексія
     Психології почасти не пощастило з поняттям «рефлексія». Ототожнивши рефлексію з інтроспекцією і самопізнанням і вивчаючи її експериментальними методами, а по суті, емпірично, психологи не змогли взагалі-знайти для рефлексії місця у своїх теоретичних побудовах. Тут цілком можна погодитися з критикою психологічного підходу до рефлексії, висловленої Н. Г. Алексєєвим та І. С. Ладенко179. Але
   
4. Казанська В. Г.. Психологія і педагогіка. Короткий курс. - СПб.: Пітер. - 240 е.: ил. - (Серія «Короткий курс»)., 2008
   
   
5. Т.К.Комарова. Психологія уваги: Навчальний метод. посібник / Авт.-сост. Т.К.Комарова. - Гродно: ГрГУ. - 124 с., 2002
   
   
6. Малкіна-Пих І. Г.. Психологічна допомога в кризових ситуаціях - М.: Изд-во Ексмо. - 960 с., 2005
   
   
7. I. Спеціальна Психологія
     § 476. Після того як ми досліджували область Загальною Психології, перед нами відкривається набагато більш велика область Спеціальної Психології. § 477. З великого числа досліджень, що полягають в цих межах. ми повинні зайнятися тут тільки невеликий їх частиною: спеціально психологією людини, розглянутого як одиниця, з якої утворені суспільства. § 478. Нашим завданням буде
   
8. Рогов Є.І.. Настільна книга практичного психолога: Учеб. посібник: У 2 кн. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Гума-ніт. вид. центр ВЛАДОС. - Кн. 1: Система роботи психолога з дітьми різного віку. - 384с, 1999
   
   
9. Басін, Е. Я., Крутоус, В. П.. Філософська естетика і психологія мистецтва: навч. посібник / Є. Я. Басін, В. П. Крутоус. - М.: Гардаріки. - 287 с., 2007
   
   
10. Крутецкий В. А.. Психологія: Підручник для учнів пед. училищ. - М.: Просвещеніе.-352 с, іл., 1980
    
    
11. Шаповаленко І.В.. Вікова психологія (Психологія розвитку та вікова психологія). - М.: Гардаріки. - 349 с., 2005