| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Світова спільнота і процеси глобалізації |
||
|
Глобалізація - процес всезростаючого впливу на соціальну дійсність окремих країн різних факторів міжнародного значення: економічних і політичних зв'язків, культурного та інформаційного обміну і т. п. У результаті цього впливу поступово стираються національні бар'єри і формується єдиний світовий ринок, створюються єдині юридичні умови для всіх країн. Сучасні соціологи, що займаються проблемами розвитку передових індустріальних суспільств, і їх колеги, які вивчають «третій світ», виділяють спільно три процесу глобалізації: 1. Глобалізація виробництва. Базисним процесом, провідним до виникнення глобальної системи, є економічний процес, а саме характерні для кінця XX в. експансія капіталізму і його трансформація в інтегровану глобальну економіку, основою якої є транснаціональні корпорації (ТНК) - головні дійові особи сучасної економіки. З середини 1960-х рр.. світова торгівля зазнала значного збільшення оборотів. Загальносвітовий експорт, що становив в 1965 р. 94 млрд дол США, в 1986 р., за даними Світового банку, зріс до 1365 млрд. Це зростання багато в чому є результатом зростаючого панування ТНК у світовій торгівлі. За останні два десятиліття відбулася трансформація ТНК внаслідок глобалізації виробництва, що відокремлює процеси проектування, виробництва і маркетингу товарів і послуг від національних економік. Їх глобальна діяльність багато в чому здійснюється без контролю з боку якоїсь держави, а у своїх внутрішніх операціях і угодах з іншими ТНК вони інтегрують економічну діяльність у світовому масштабі. 2. Глобалізація культури. Широко поширеним є також уявлення про глобалізацію культури, оскільки по всьому світу поширилося споживацтво, що замінило або дополнившее більш локалізовані культури. Стратегії споживацтва поширюються через маркетингову діяльність ТНК і через засоби масової комунікації (які головним чином є також власністю транснаціональних інформаційних компаній). Технологічні зміни в галузі телекомунікацій сприяли поширенню однорідної споживчої культури. 3. Соціологія глобальної системи. Деякі соціологи відзначають ознаки існування міжнародної менеджерської буржуазії, або транснаціонального капіталістичного класу. Дослідження встановили наявність в деяких суспільствах «третього світу» груп (часто позначаються як «компрадорські»), інтереси яких пов'язані з інтересами ТНК і які часто обгрунтовують свою співпрацю з ними користю для власного суспільства. Сучасні соціологи та економісти виділяють три головні чинники трансформації світової економіки: 1) революція в області виробництва і споживання, пов'язана з широким розповсюдженням інформаційної технології; 2) глобалізація економічного простору під впливом лібералізації міжнародного руху капіталів; 3) поява нових полюсів економічного зростання, розташованих головним чином у країнах Далекого Сходу. Зросла мобільність капіталів сприяє поширенню новітньої технології, так що деякі країни, що розвиваються отримують можливість прискорити свій економічний розвиток і зайняти помітне місце в світовому виробництві та торгівлі. Все це призводить до перерозподілу світових торгових потоків: з кінця 1970-х рр.. до середини 1990-х рр.. частка азіатських країн у світовому експорті промислових товарів зросла на 9,9%, Північної Америки - на 1,1%, одночасно частка Західної Європи знизилася на 11%, Східної Європи - на 1,7%, країн Африки південніше Сахари - на 0, 3%. Серед найбільш важливих наслідків глобалізації найчастіше відзначаються зниження рівня зайнятості, особливо некваліфікованих працівників у промислово розвинених країнах, і посилення нерівності не тільки на світовому рівні, а й у масштабі окремих країн. Глобалізація викликає подальшу маргіналізацію багатьох слаборозвинених регіонів, особливо країн Африки південніше Сахари, населення яких в найменшій мірі підготовлено до продуктивної використанню нової технології. У багатьох африканських розвинених країнах і країнах Південної Азії рівень грамотності на початку 1990-х рр.. не перевищував 50%. Країни Східної Європи, володіючи високоосвіченим населенням і традиціями промислової культури, можуть швидко пристосуватися до нової динаміці зростання, пов'язаного з новітньою інформаційною технологією. Глобалізація - це насамперед розширення ринкової економіки в масштабах всієї планети. Перша особливість глобалізації полягає в тому, що міжнародна торгівля товарами і послугами росте швидше виробництва. Друга особливість - у тому, що діяльність найбільших фірм все більш інтернаціоналізується. Третя особливість полягає у прискоренні глобалізації фінансової сфери, а четверта - в індустріалізації деяких слаборозвинених країн, які за рівнем промислового розвитку наздоганяють розвинені країни. В даний час 60% світового товарообігу припадає на частку взаємного обміну промислово розвинених країн, в яких проживає 20% світового населення. Глобалізація і лібералізація фінансових ринків створює нові ризики, які стає все важче передбачити і запобігти. Сучасний світ більш розвинений і багатий, ніж 30 років тому. За даними ООН, світовий ВВП зріс з 4 трлн дол в 1960 р. до 23 трлн у 1993 р., середній рівень душового доходу в світі збільшився в розглянутий період в 2,3 рази, у тому числі в розвинених країнах - в 2, 5 рази і в нових індустріальних країнах Південно-Східної Азії - в 4 рази. Разом з тим багатший і розвинений світ як і раніше характеризується вкрай нерівномірним розподілом доходів. Диспропорціональність доходів багатих і бідних, яка в 1960 р. виражалася співвідношенням 13:1, в 2000-му досягла показника 74:1. В даний час приблизно 1,3 млрд чоловік живуть в умовах абсолютної бідності, а що знаходиться в їх розпорядженні частка світового доходу становить близько 1,5%. Таким чином, на планеті живе мільярд голодуючого населення. Близько мільярда людей у світі відірвані від продуктивної праці: 150 млн - безробітні, понад 700 млн - частково зайняті, невизначене, але значне число залучено в кримінальну діяльність. Мільярд людей - неграмотні (2/3 з них - жінки). Приблизно 2 млрд животіють в антисанітарних умовах. Майже кожен третій житель Землі все ще не користується електрикою, 1,5 млрд не мають доступу до безпечних джерел питної води, 840 млн, у тому числі 200 млн дітей, голодують або страждають від недоїдання. У бідних країнах щорічно вмирають 14 млн дітей від невиліковних хвороб і 600 тис. жінок з причин, пов'язаних з вагітністю та пологами. Половина всіх випадків дитячої смертності в країнах Півдня викликана недостатнім харчуванням. Особливо тяжке становище склалося в деяких районах Південної Азії та Африки. Від хронічного недоїдання страждає 43% населення Африки на південь від Сахари. Середня тривалість життя африканця рідко перевищує 50 років.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Світова спільнота і процеси глобалізації " |
||
|
||