Головна |
«« | ЗМІСТ | »» |
---|
Мислення - процес відображення істотних властивостей і явищ об'єктивного світу, їх зв'язків і відносин, спрямований на активне пізнання людиною навколишнього середовища і вирішення виникаючих перед ним завдань.
Суть мислення пов'язують з виконанням деяких когнітивних операцій з образами у внутрішній картині світу. Розумові процеси можна розглядати як результат перетворення зовнішньої практичної діяльності у внутрішню, ідеальну. Згідно А. Н. Леонтьєву (1981), вітчизняному психолога, філософу і педагогу, мислення являє собою особливий вид пізнавальної діяльності. Пізнавальні процеси - вид психічних процесів, пов'язаних зі сприйняттям і переробкою інформації. Пізнавальна прогностична здатність - сукупність якостей мислення, що визначає успішність пізнавально-прогностичної діяльності.
Мислення реалізується в формі судження, міркування і висновки. Судження - це дія суб'єкта, що виходить з певних мотивів і цілей, знань, які спонукають його до висловлення або прийняття висловлювань від іншої особи. У судженні виявляється ставлення особистості до оточуючих. Міркування - робота думки над думкою, яке закінчується висновком. Умовивід - складний акт мислення, що включає ряд операцій, підпорядкованих єдиній меті.
На основі різних способів вирішення завдань виділяють чотири типи мислення, які доповнюють один одного: наочно-дійове; наочно-образне; образне; понятійне. Наочно-дієве мислення засноване на переборі дій, пов'язаних з вирішенням задачі. Умовою його реалізації є наявність в пам'яті інформації про дії, здійснення яких має привести до досягнення мети. Гіпотеза - приблизне рішення, що виникає при заміні процесу перебору дій перебором їх символів. Наочно-образне мислення - тип мислення, що базується на сприйнятті навколишнього середовища, необхідний для вироблення стратегії поведінки в новій обстановці. Образне мислення пов'язане з безпосереднім маніпулюванням образами і кончини. В основі понятійного мислення лежать процеси обробки інформації про абстрактні поняття, проведення логічних умовиводів. Образне і понятійне мислення відносять до теоретичного мислення, нагляднообразное і наочно-дієве - до практичного. Міфологічне мислення виділяють в якості самостійної форми, протилежної наукового мислення.
У структурі розумових процесів виділяють набір логічних операцій і процедур - порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, конкретизація.
Порівняння - зіставлення груп параметрів понять відповідно до заданих критеріїв з метою визначення схожості та відмінності між поняттями. Аналіз - розкладання понять про об'єкт для визначення взаємовідносин окремих його складових. Синтез - об'єднання частин об'єктів але їх співвідношенню, т. Е. Побудова цілого, що не зводиться до простої сумації складових його частин. Абстрагування - виділення особливих параметрів об'єктів. Узагальнення - об'єднання об'єктів в єдиний клас або групу на основі інших процедур розумової діяльності. Конкретизація - розумова операція, заснована на фіксації ряду параметрів понять при аналізі їх узагальненого опису.
Мислення пов'язане з промовою. Слово використовується для вираження думки, програмування і планування інтелектуальних функцій людини. Носієм культури є мова, яка зберігає і передає накопичений соціальний досвід і одночасно є знаряддям мислення.